Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

У цій віковій групі дітей навчають також розрізненню і називанню днів тижня. Ознайомлення дітей з днями тижня вже в старшій групі треба пов’язувати з формуванням знання про тиждень, як міру робочого часочислення.

Зосередивши увагу дітей на тому, що люди п’ять днів працюють, а два відпочивають,  з’ясовують кількісний склад тижня, який містить 7 діб. Дітям пояснюють, що перший день тижня називається понеділок – день після (по) неділі, другий день – вівторок (второй), третій день – середа, бо це середній день тижня, четвертий – четвер, п’ятий – п’ятниця, шостий – субота від слова «санбат», «шабиш», що означає кінець ділу, сьомий – неділя «не працювати», «без діл».

Добиваючись засвоєння всіма дітьми назв днів тижня по черзі. Щодня вранці їх запитують, який сьогодні день тижня. Проводяться з дітьми такі вправи: «Як називається день тижня, що був учора? Що буде завтра? Як називається день тижня, який є наступним за понеділком? середою? п’ятницею? Як називати день тижня, який передує суботі? середі? п’ятниці?».

Для кращого і швидкого опанування дітьми назв днів тижня дають деякі поради батькам. Наприклад, вранці, виходячи з дому, слід говорити дитині, який сьогодні день тижня, нагадати, як називається день, який вже минув чи що буде завтра. Обіцяючи що-небудь дитині, треба також називати день тижня: «Ми підемо з тобою до зоопарку в суботу. Сьогодні середа. Через скільки днів буде субота?»

Переліком днів тижня порядковим рахунком їх дітям показують, що коли почати підрахунок часу з понеділка, то тиждень закінчиться в наступний понеділок, якщо ж з четверга, то тоді відповідно він мине в наступний четвер і ін.. після цього використовують роздавальний дидактичний матеріал, а саме: картки з цифрами від 1 до 7. Роздавши по два набори таких цифр кожній дитині, для індивідуального виконання пропонують такі завдання: показати цифру, яка відповідає названому дню тижня, що іде за понеділком; викласти картками один тиждень, починаючи з понеділка, з середи, з четверга; викласти картками два тижні, починаючи з понеділка, з п’ятниці.

Щоб усвідомити, як діти усвідомили тиждень як міру числення часу, їм слід запропонувати для розв’язування задачі відповідного змісту, а також загадки для відгадування.

У підготовчій групі з метою дальшого розвитку і удосконалення їхнього досвіду часової орієнтації розширюють та поглиблюють логічне знання про час, його характерні особливості, зокрема, його суб’єктивність, тобто неможливість довільно змінити (прискорити чи уповільнити) течію часу, його неперервність та необоротність.

З’ясовують з дітьми, що у визначенні числа, дня тижня людині допомагає календар. У цій віковій групі поглиблюються уявлення про пори року і рік. Використовуючи чотириколірні круги і фішки чотирьох кольорів, даємо дітям змогу краще засвоїти, що тривалість року не змінюються, якщо почати його рахувати від літа, чи від зими.

Для конкретизації того, що протягом року числення часу ведеться за допомогою доби, використовується календар. Ознайомлення і пояснення відповідності кожного листочка календаря одній добі допомагає підвести дітей до розуміння того, що рік має дуже багато діб. Після такого ознайомлення і пояснень дітям пропонується для відгадування загадка про календар.

На наступному етапі роботи дітям підготовчих груп пояснюють, що для зручності вимірювання часу протягом року люди рік розподілили на менші відтінки часу, які назвали місяцями. Для розширення уявлення про тривалість року і місяця, використовують відривний календар, порівнюють кількість листочків-діб, яку містять рік і місяць.

Для навчання дітей підготовчої групи правильному визначенню і називанню місяців кожної пори року застосовують чотириколірні круги і два набори планшеток до них. Планшетки відображують або основні ознаки природи і характерну працю людей, або свята, які відбуваються в той чи інший місяць.

За допомогою цих посібників дітям у графічній формі пояснюють склад року (чотири сезони, 12 місяців), співвідношення між роком, порами року та місяцями, підкреслюють, що календарно рік починається взимку місяцем січнем (другим місяцем зими), закінчується теж взимку, місяцем грудним, який «рік кінчає, а який починає».

Поступово діти засвоюють назви місяців кожної пори року. Потім практикують такі вправи: викласти планшетками місяці на крузі – весни і літа, викласти останній місяць осені та ін.. проводяться словесні ігри: «Навпаки», «А далі скажи ти», «Чи є оповідання краще?», «Виправ небилицю».

4.4.Формування відчуття часу у старших дошкільників.

У підготовчій до школи групі увагу дітей зосереджують на вимірюванні часу протягом доби. Дітям пояснюють, що для більш точного визначення й вимірювання часу доба розподілена на години, що година складається ще з менших одиниць вимірювання часу – хвилин, а кожна хвилина ще з менших одиниць вимірювання часу – секунд.

Для формування у дітей початкових уявлень про тривалість 1 год., 1 хв. і 1 с. їх ознайомлюють з об’єктивною тривалістю цих інтервалів часу.

Спочатку поглиблюють знання про склад доби і конкретизують уявлення про тривалість години. Далі, виклавши інтерес до вимірювання часу і показавши необхідність цього , ознайомлюють з тривалістю 1 хвилини та 1 секунди. Закріплюючи уявлення про тривалість однохвилинного інтервалу, а пізніше три -  та п’ятихвилинного, дітей привчають контролювати час за пісковим годинником у процесі виконання різної за обсягом роботи. У дітей розвивають почуття задоволення від уміння виконувати дії на час. Після цього привчають оцінювати тривалість своєї діяльності, розвивають почуття задоволення від уміння визначати часовий інтервал.

Головна мета нагромадження у дітей досвіду виконання різної за змістом діяльності у відведений час полягає в розвитку у дітей вміння планувати в часі свою діяльність, регулювати темп і ритм роботи залежно від відведеного часу та обсягу роботи. Для усвідомлення дітьми того, що кожна одиниця часочислення складається з певної кількості менших одиниць вимірювання та для ознайомлення їх з кількістю співвідношенням між секундою і хвилиною, хвилиною і годиною демонструють діафільм «Секундочка», в якому це пояснюється в захоплюючій казковій формі.

Багато додаткових труднощів доводиться подолати тим дітям, у яких до моменту вступу до школи не розвинуті часове розрізнення. Буквально з перших уроків діти повинні вміти працювати в одному ритмі, вкладатися у відведений час. Учні 1 класу повинні навчитися не запізнюватись на уроки, починати вчасно готування уроків вдома і т. д.

Факторами, на основі яких формується відчуття часу, являються:

1. Знання часових еталонів (узагальнення уявлень про них); для того щоб дитина могла зрозуміти про яку часову тривалість їй говорять, чи самостійно визначити часовий інтервал, він повинен знати міру часу по частинах і навчитися ними користуватися;
2. Переживання часу – відчуття тривалості часових інтервалів. Для цього необхідно організовувати різноманітну діяльність дітей відчути протяжність часу і уявити, що реально можна встигнути зробити за той чи інший його відрізок. В подальшому це послужить основою формування здатності планувати свою діяльність в час, обирати об’єм роботи відповідно відведеному на неї час;
3. Розвиток у дітей уміння оцінювати часові інтервали без годинника; контроль з сторони дорослих допоможе їм удосконалювати адекватність оцінок, отже, він необхідний як підкріплення при ви робітці навичок орієнтування в часі.

 

 

4.5 Почуття часу в інтервалах 3,5 і 10 хвилин у дітей старшої та підготовчої групи.

У дітей старшої і підготовчої до школи груп можна починати розвивати почуття часу спочатку на інтервалах в 3, 5 і 10 хвилин, тому що розрізнення цих інтервалів життєво важливо для дітей.

1 хвилина - це та первісна, доступна дітям одиниця часу, з якої складаються 3, 5, 10 хвилин. До того ж у побуті ця  міра часу найбільш часто зустрічається  в мові оточуючих. "Через хвилину", "Зачекайте хвилину" - подібні  вирази діти чують часто, але  уявлення про цьому інтервалі  у них далеко не адекватні.

Робота починається з сприйняття дітьми хвилинного інтервалу, а потім переходить до засвоєння інших інтервалів. Дітей знайомлять з тривалістю 1, 3, 5 і 10 хвилин, при цьому використовують секундомір, пісочний годинник, годинник-конструктор для сприйняття дітьми тривалості зазначених інтервалів; забезпечується переживання тривалості цих інтервалів у різних видах діяльності; вчать дітей виконувати роботу в зазначений термін (1, 3, 5 хвилин), для чого навчають вимірювати час і оцінювати тривалість діяльності, регулювати темп її виконання.

Робота проводиться на заняттях при звичайній організації. Програмний матеріал перших трьох занять може включати наступні завдання:

1. Познайомити дітей з  тривалістю 1 хвилини;

2. Вчити вмінню контролювати  час з пісочним годинником  у процесі виконання різноманітної  діяльності;

3. Формувати почуття задоволення  від уміння виконувати завдання  вчасно.

На 1-му занятті виявляються уявлення дітей про 1 хвилині. "Хвилина це 60 секунд, а секунда зовсім коротка: скажеш "раз і... "- та секунда пройшла, а в хвилині таких секунд 60", - пояснює вихователь, демонструючи тривалість 1 хвилини на секундомірі. Уточнюються назва цього приладу, знайомлять зі словом "секундомір". Дітям показують як рухається стрілка на секундомірі, і пояснюють, що її рух по колу здійснюється завжди за одну хвилину. Пропонують посидіти 1 хвилину і виміряти її тривалість за секундоміром. Після цього показуються пісочний годинник, пропонується подумати, чому вони так називаються. Тривалість однієї хвилини вихователь одночасно демонструє по пісочному годиннику і секундоміру. Разом з вихователем діти роблять висновок, що 1 хвилину можна виміряти секундоміром і з допомогою пісочного годинника. Вихователь і самі діти розповідають, де використовуються ці прилади для вимірювання часу.

Потім на кожен стіл ставлять пісочний годинник, і дітям пропонується сказати, що можна встигнути зробити за 1 хвилину. На цьому занятті і на наступних вони самі повинні були перевіряти, що можна встигнути зробити за 1 хвилину.

На занятті діти виконують 3 завдання:

1. Викладають з паличок  якісь візерунки протягом 1 хвилини, стежачи за однохвилинним пісочним годинником. Дається вказівка: названі за кожним столом діти за сигналом одночасно перевертають пісочний годинник і працюючи, всі будуть стежити за годинником. Коли весь пісок буде знизу, хвилина закінчиться, роботу відразу всім слід припинити, руки прибрати зі столу. По закінченню роботи діти розповідають, хто скільки і яких візерунків встиг скласти за 1 хвилину. Вихователь особливо відзначає тих дітей, які стежили під час виконання роботи за пісочним годинником і встигли закінчити роботу вчасно.

2. Розкладають палички  по 10 штук протягом 1 хвилини.

3. Прибирають всі палички  з однієї коробки в протягом 1 хвилини.

При підготовці до заняття необхідно враховувати, що обсяг роботи повинен бути розрахований на однохвилинний інтервал. Всі операції - взяти і покласти паличку - вимагають дві секунди, тому на всі три завдання на першому занятті дітям дається по 30 паличок. Таким чином, створюються умови, при яких вони мають можливість виконати завдання і вкластися в часі.

На наступному занятті діти знову спостерігають за пісковим годинником за протіканням 1 хвилини, згадують, що вони встигли зробити на минулому занятті за одну хвилину. На цьому занятті завдання пропоновані дітям, ускладнюються: вже кількість операцій залежить від індивідуального темпу дій. В кінці роботи звертають увагу дітей на це, показується залежність результатів від темпів роботи при однаковій тривалості діяльності. На 2-му занятті дається вже 5 завдань, кожне з яких пропонувалося виконувати протягом 1 хвилини, контролюючи час спостереженням за пісочним годинником:

- малювати палички на  картоні чи папері за рядками 1 хвилину;

- вирізати з паперу  смужки (по намічених лініях), а потім порахувати, хто скільки смужок встиг нарізати);

- трьом дітям, викликаним  до столу, вихователь пропонує  роздягнути ляльку протягом 1 хвилини, а потім розповісти, скільки речей  встигли зняти з ляльки за 1 хвилину;

- одягати ляльку 1 хвилину  і розповісти, скільки речей встигли  надіти на ляльку;

- порівнювати, що швидше  робити: одягати чи роздягати  ляльку;

- у роздягалці запропонувати 5 дітям одягатися 1 хвилину, а всім іншим стежити, скільки речей вони встигають надіти за 1 хвилину.

Третє заняття з організації аналогічно другому, відмінність полягає в числі завдань. Діти смужки паперу розрізають на квадрати, потім розрізають квадрати на трикутники, а потім з квадратів вирізають кола. Порівнюють, скільки за 1 хвилину можна вирізати квадратів, трикутників, кіл. В кінці цього заняття викладаються візерунки з одержаних геометричних фігур і з'ясовується, з якої кількості фігур можна встигнути скласти візерунок за 1 хвилину.

На наступних трьох заняття вирішуються інші завдання:

- вчити дітей оцінювати  тривалість своєї діяльності по 1 хвилині;

- формувати почуття задоволення  від уміння точно визначати  час.

На 4-6 заняттях дітям пропонують виконувати ті ж самі завдання, що й на перших трьох, але тепер вони визначають час вже без пісочного годинника. Інструкцію дають наступну: "Ви самі будете закінчувати роботу, коли вам здасться, що 1 хвилина закінчилася, а я перевірю і скажу, хто коли закінчив. Подивимося, хто з вас правильно вгадає, коли закінчиться хвилина".

Наступні два заняття присвячуються виконання таких програмних завдань:

- вчити дітей правильно  вибирати обсяг роботи, що відповідає  інтервалу в 1 хвилину;

- виховувати почуття задоволення  від уміння правильно планувати  у часі свою діяльність.