Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

Поглиблення, уточнення і закріплення правильного розуміння і вживання часових термінів здійснюється на заняттях з використанням роздавального дидактичного матеріалу. Оскільки дітям відомі послідовність та тривалість режимних моментів дитячого садка, то вихователь, добираючи картинки із зображенням різних режимних процесів (1 – ранкова гімнастика, 2 – прогулянка, 3 – денний сон), спочатку демонструє перед дітьми дві з перших картинок і з’ясовує, що зображено на кожній з них, а потім запитує, що із зображеного триває довго, а що недовго. Наступного разу крім цих двох картинок демонструється  ще третя і пропонуються такі завдання: показати, що із зображуваного скоро буде, що нескоро; що вже було, а що буде; що діти в дитячому садку роблять спочатку, що потім, що пізніше.

Навчаючи дітей середньої групи розрізнювати і правильно вживати поняття «сьогодні», «завтра», «учора» у повсякденному житті використовують вправи з конкретним, зрозумілим змістом: «Сьогодні у нас заняття з математики. Яке заняття було учора? Завтра у нас буде заняття з малювання. Яку пісню ви заспівали учора на музичному занятті?» Увагу дітей звертають на плинність часу. Дітям пояснюють, що те, що було теперішнім, поступово відступає, а майбутнє поступово наближається. Саме це й перетворює «сьогодні» у «завтра», а «завтра» у «сьогодні». Після цього дітям пропонується загадка: «Що було вчора, а буде завтра?» (сьогоднішній день).

Щоб надати дітям можливість повправлятися в локалізації подій і явищ у часі, встановлюючи їхню логічну послідовність, у цій віковій групі на заняттях використовують 2 – 3 сюжетно пов’язані картинки з більш складними сюжетами. Вихователь пропонує розглянути їх, розкласти в послідовності. Важливо, щоб всі діти правильно виконували цю роботу.

Поняття «швидко», «повільно» формуються у дітей в процесі безпосередніх спостережень за своїми рухами, рухами дорослих, тварин, птахів тощо. Наприклад, ворона ходила повільно; слимак повз повільно» горобець стрибав швидко; одні рибки, плаваючи в акваріумі, робили швидкі рухи, а інші – повільні.

Для закріплення і уточнення цих знань також використовують картинки. Дітям дають дві картинки – на одній зображено повільні рухи, на другій – швидкі. Вихователь пропонує назвати, що роблять зображені на картинках діти, і сказати, хто рухається повільно.

У цій віковій групі, для закріплення часових уявлень використовують ігри: «Учора, сьогодні, завтра», «Придумай речення на слово, яке я назву».

У старшій групі робота розпочинається також з уточнення на чуттєвій основі понять, що вказують на тривалість у загально визначеній формі та послідовність. Наприклад, коли діти після сну почнуть застеляти свої ліжечка, їх запитують про те, що спочатку вони роблять, застеляючи ліжечка, що потім, що ще пізніше; що саме потребує більше часу при застелянні ліжка.

Певна  методика розвитку "почуття часу" була розроблена і описана Т.Д.Ріхтерман на основі багаторічних досліджень і практичної роботи. До всіх вимог, які пред'явить дитині школа, її треба готувати ще в дошкільному віці. Для цього насамперед необхідно розвивати у дітей «відчуття часу», вміння визначати та відчувати певні відрізки часу.

У дітей старшого дошкільного віку можливо формувати навик регулювання діяльності у часі, для цього необхідно створювати спеціальні ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалості різних життєво важливих тимчасових інтервалів, показати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати у процесі діяльності вимірювати, а потім і самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії та виконувати їх в заздалегідь встановлений час.

4.2.Методика навчання розрізнення частин доби, визначення їхньої послідовності.

Формування у дітей молодшої групи знань про назви частин доби і уміння їх розрізняти розпочинається з організації конкретних спостережень за тим, що роблять вранці дорослі і діти, коли вони прийшли до дитячого садка; якими справами вони зайняті: вдень, увечері. Іншого разу дітям пропонують розповісти, що вони роблять зранку вдома, у дитячому садку; що вони роблять в дитячому садку вдень; що вони роблять вдома ввечері.

Конкретним визначенням часу для дітей являється їх власна діяльність. Тому, навчаючи дітей, потрібно насичувати частини доби конкретними, суттєвими ознаками дитячої діяльності, називаючи відповідний час.

Серед різноманітних видів діяльності, які щоденно повторюються в режимі дня дитини, є постійні, мають місце дише один раз за добу, у визначений час: це прихід до дитячого садку, зарядка, обід, післяобідній сон и т. д. Є і варіативні види діяльності, що повторюються декілька разів протягом дня, в різні частини доби: гра, умивання, вдягання і роздягання, прогулянка і т. д. Вони також можуть бути використані в якості показників частин доби.

Ознайомлення з частинами доби слід почати з бесіди про особистий, конкретний досвід дітей. Вихователь може запитати: «Діти, ви прокидаєтесь вдома, коли мама скаже, що вже пора вставати, вже ранок! Що ви робите зранку? Коли ви приходите до дитячого садочку? Що ви робите в дитячому садку?»

В кінці бесіди педагог узагальнює: «В дитячому садку ви кожен день робите гімнастику, снідаєте. Потім проводиться заняття. Все це відбувається зранку. Зараз ранок, і ми займаємося». Такі бесіди проводяться на заняттях з математики, при цьому особлива увага приділяється вправи дітям в правильному визначенні словами частин доби. В буденному житті важливо вправляти дітей в використанні назв частин доби, в співвідношенні з визначеним часом доби.

Щоб діти швидше навчилися користуватися словами «ранок», «вечір». «ніч», батькам радять частіше користуватися цим словами та спонукати до цього дітей: «Я прийду за тобою увечері. Пройде ніч і вранці ми з тобою підемо в ляльковий театр. Коли ти покладеш свою ляльку спати? Коли ти з ведмедиком підеш на прогулянку?»

Знання дітей про частини доби в середній групі спочатку в повсякденному житті уточнюється за допомогою таких вправ-запитань: «Що настає після ночі? Після вечора? Коли сонечко сходить? А коли заходить?». Далі знання про частини доби трохи розширюються і поглиблюються завдяки з’ясуванню з дітьми того, що роблять дорослі вранці, вдень, увечері.

В середній групі потрібно закріпити у дітей уміння називати частини доби, поглибити і розширити їх уявлення про ці відрізки часу, постійно звертати увагу на різноманітні явища, що характерні для кожної частини доби. Тут вже можна показати не тільки, що відбувається і чим займаються вранці, днем, ввечері та вночі не лише діти, а і дорослі. З цією метою можна використовувати картинки з більш широким змістом: школярі вранці йдуть в школу, салют на фоні вечірнього міста, люди виходять вечором з театру і т. д. Розглядаються і серії картинок, на яких зображено все, що трапляється, наприклад, ввечері: діти виходять з дитячого садочка, грають вдома, спостерігають вечірню вулицю з балкону, бабуся  читає книжку дитині, що лежить у ліжку. Корисно запропонувати самим дітям з набору вибрати всі картинки, на яких зображено те, що відбувається днем.

Показ різноманітної діяльності, що характерна для кожної з частин доби, може здійснюватися і за допомогою гри. Це ігри-подорожі ранком, днем, вечором та вночі. Почати гру можна словами : «Ми з вами неначе підемо на прогулянку по вулиці вранці і в час нашої подорожі будемо дивитися хто, що робить. Ми вийшли з будинку і побачили чисті, политі водою поляни. Хто це рано вранці  прибрав вулиці?» В ході таких ігор діти закріплюють навичку в визначенні частин доби, вільного включення в мову їх назв.

Закріплення знань про частини доби проводиться з використанням картинок, на яких зображено те, що самі діти роблять вранці, увечері. Діти розглядають кожну картинку, розповідають, що на ній відбувається кожна зображена подія. Пізніше вихователь у таких спосіб закріплює з дітьми знання про те, яку роботу виконують дорослі в ці періоди доби.

Після того як діти навчаться визначати частини доби по різноманітній діяльності, їх увагу слід зосередити на об’єктивних показниках, що символізують час (положення сонця, ступінь освітлення землі, колір неба та ін.). З цією метою потрібно організовувати на прогулянка зі спостереження за цими явищами. Оскільки схід та захід сонця в умовах міста важко побачити, а сірий колір неба часто зберігається тривало, можна використовувати карточки з зображеннями кольору неба і положенням сонця в різні частини доби. На першій карточці зображено ранок: голубе небо, знизу помітна частина сонячного круга з розбіжними промінцями світло-жовтого кольору. На другий – день: світло блакитно-жовте небо, в верхній частині яскраво-жовтий круг сонця. Третя – вечір: сіре небо, в нижній частині яскраво-помаранчевий круг сонця без проміння. Четверта – ніч: чорне небо з місяцем та зірками. Всі чотири карточки слід показувати дітям одночасно і розглядати чим вони відрізняються. Вихователь задає питання : «Коли це відбувається?». За тим  в іграх з дітьми показує картинки з зображенням характерної діяльності і вияснює, що спільного в них: який колір неба, де знаходиться сонце та ін. На основі всіх цих ознак робить висновок про зображений час.

На наступних заняттях до кожної картинки потрібно прикріпити відповідний по кольору квадратик: для ранку – блакитний, для дня – жовтий, для вечора – сірий, для ночі – чорний. Кольоровий символ повинен даватися як умовний знак, тоді діти легше сприймають його в якості носія певної інформації.

Коли діти виразно засвоять назви частин доби: навчаться визначати по характерній діяльності і об’єктивним показникам і правильно називати кожну з них, запам’ятають відповідні їм кольорові знаки, можна приступити до уточнення знань про послідовність частин доби.

В кінці року , коли у дітей сформовані знання про частини доби, цілеспрямовано розкрити значення слова доба. Необхідно допомогти дітям усвідомити, що день, вечір, ніч, ранок – це частини цілого – доби, що відлік послідовності частин доби можна проводити, починаючи з любого з них.

Для засвоєння поняття «доба» можна рекомендувати такі прийоми: на дошці в ряд прикріпити чотири картинки з зображенням частин доби. З’ясувати, коли це буває, скільки частин доби намальовано на всіх цих картинках, як можна назвати одним словом весь той час, коли пройде ранок, день, вечір і ніч, всі чотири частини доби. Запропонувати дітям скласти карточки-знаки частин доби і назвати весь цей час одним словом.

Після засвоєння цього матеріалу можна пояснити і значення слів сьогодні, вчора, завтра як змінюваність трьох діб. Для цього потрібно про одну й ту саму подію, значиму для дітей, поговорити тричі: спочатку сказати про те, що ляльковий театр буде завтра, потім, що ляльковий театр покажуть сьогодні, і, нарешті, що його показували вчора.

 В процесі цієї роботи  у дітей середньої групи почнуть  складатися елементарні уявлення  про текучість та безперервність  часу.

У старшій групі дути повинні уміти визначати періоди доби не лише за подіями в житті дітей і працею людей, а й за положенням сонця. Шляхом спостережень і порівнянь дітям пояснюють поняття «небесний звід», небосхил», «горизонт», надається можливість переконатися, що положення сонця на небі вранці та ввечері різне, що сонце протягом дня переміщується. Вдень порівняно з ранком та вечором сонце піднімається вище горизонту, і тіні від предметів стають коротшими. Період доби, коли сонце високо на небі і діти граються на майданчику, називають «опівдні», це середина дня. Саме той час,рівно о 12 годині дня, по радіо передають сигнали точного часу. Коли ж настає середина ночі, тобто 12 година ночі, то цей проміжок називають «опівночі». На основі безпосередніх спостережень і розгляду відповідних репродукцій картин дітей цієї вікової групи ознайомлюють з явищами «заходу сонця», «сходу сонця», з «сутінками», «світанком», пояснюють, чому про ці періоди кажуть «присмерком», «на світанку».

Щоб діти не ототожнювали сутінки і похмурість. А розрізняли їх, в один з похмурих днів уранці дітям слід поставити запитання: «Зараз сутінки, чи що?».

4.3.Методика ознайомлення з календарем як системою мір часу.

У старшій групі дітям пояснюють, що загальна тривалість ранку, дня, вечора і ночі становить добу. На заняттях завдання ускладнюють: дітям дають 5 – 6 картинок із зазначенням якоїсь частини доби і пропонують самостійно визначити, які картинки потрібно використати, щоб викласти з них добу.

Щоб розширити і поглибити уявлення дітей про ранок, день, вечір і ніч їм пропонують для відгадування загадки.

У підготовчій групі триває робота з формування уявлень про добу як міру числення часу. Розпочинається вона із закріплення набутих у попередніх віковій групі знань про різні періоди доби, як її складової частини.

Далі, добиваючись свідомого оволодіння дітьми знання про те, що доба – це загальна тривалість ранку, дня, вечора та ночі, застосовують фішки чотирьох кольорів та круги, на яких є чотири сектори, по-різному пофарбовані.

Вважають, що сірий колір означатиме ранок і вечір, білий – день, чорний – ніч, і пропонують завдання: викласти з фішок одну добу, дві доби.

Вихователь пояснює, що коли прийшов ранок і день або вечір і ніч, то це минуло півдоби. Потім пропонує дітям показати на крузі цілу добу, півдоби.

На наступних заняттях дається пояснення, що добу не обов’язково починати визначати з ранку. Діти повинні усвідомити, що точка відліку часу доби може переміщуватись. Але, щоб минула одна доба, повинні пройти всі чотири частини доби. Наприклад, якщо почати відлік часу доби з вечора, то доба мине, коли пройдуть вечір, ніч, ранок, день. Для того щоб діти засвоїли це, їм дається ряд вправ; показати по кругу виповнення доби, починаючи з дня, з ночі; викласти з фішок дві доби, починаючи з вечора. Для перевірки засвоєння цих знань використовуються задачі-вправи.

Для наступного засвоєння того, що доба – це одиниця вимірювання часу, яка складається з тривалості дня та ночі, насамперед узагальнюється досвід спостережень дітей ночі, насамперед узагальнюється досвід спостережень дітей про те, що в різні пори року день і ніч мають різну тривалість. Далі підкреслює, що тривалість доби завжди однакова. Якщо взимку, скажімо, скорочується тривалість дня, то продовжується тривалість ночі, а влітку збільшується тривалість дня і скорочується тривалість ночі.

Дітям пояснюють, що для рахунку діб люди створили календар, в якому кожний листочок відповідає одній добі.

Перевіряючи засвоєння дітьми набутих знань про добу, їм пропонують для розв’язування задачі.