Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

У процесі навчання розкривається значення найбільш важких для дітей часових прислівників, уточнюється їх розуміння. Однак диференціювання часових уявлень залежить від загального розумового і мовного розвитку дітей .

Необхідно зазначити, що однією з важливих умов продуктивної навчальної діяльності є правильна орієнтування у поточному часі . Своєчасне і адекватне формування понять про час у дитини надзвичайно важливе. У школі, зокрема, воно складає необхідну передумову розвитку причинно-наслідкового і теоретичного мислення, а також умова, що забезпечує пізнавальну діяльність у цілому.

 

 

 

  2. Значення знань про час у роботі з дітьми дошкільного віку

Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку, так як час грає велику роль в житті людини.

Сучасні умови праці вимагають від людини вміння стежити за перебігом часу в процесі діяльності, розподіляти її по часу, реагувати на різні сигнали з певною швидкістю і через задані тимчасові інтервали, прискорювати або сповільнювати темп своєї діяльності, раціонально використовувати час. Для цього повинно бути розвинене «почуття часу». Воно спонукає людину бути організованим, зібраним, допомагає берегти час, більш раціонально його використовувати, бути точним. Час є регулятором не тільки різних видів діяльності, але і соціальних відносин.

Серед сучасних людей часто зустрічається така проблема, як нездатність правильно оцінити і розрахувати час, потрібний для виконання будь - якої дії. Щоб уникнути цього, необхідно вже в дитячому садку розвивати у дітей «відчуття часу». Дітям необхідно навчитися самим орієнтуватися у часі:

- планувати діяльність  у відповідності з часом;

- змінювати темп (швидко - повільно) і ритм (часто - рідко) своїх  дій залежно від наявності  часу;

- правильно позначати  в мовленні часові поняття;

- визначати час за годинником;

- вимірювати часові проміжки.

Вміння регулювати і планувати діяльність у часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність. Це необхідно дитині в повсякденному житті і при навчанні в школі. Діти повинні вміти послідовно розглядати те чи інше явище, об'єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і будь-якій продуктивній діяльності. Для цього треба вміти відтворювати тимчасову послідовність або встановлювати її заново. Самостійно цьому навчитися діти не можуть, тому потрібні спеціально розроблені прийоми і методи навчання.

Час регулює життя і навчальну діяльність школяра починаючи з 1 класу. Багато додаткових труднощів доводиться долати тим дітям, у яких на період вступу до школи не розвинені часові уявлення. Вже з перших уроків у класі діти повинні вміти працювати в одному ритмі, вкладатися у відведений час, керувати своїми діями в часі, берегти його. Учні повинні навчиться не запізнюватися на заняття, починати вчасно приготування уроків удома, все встигати.

По всім цим вимогам, які пред'явить дитині школа, їх треба готувати ще в дошкільному віці. Необхідність у цьому особливо зростає у зв'язку з переходом на навчання в школі з шестирічного віку. Тому вже з п'ятирічного віку слід розвивати у дітей «відчуття часу», вміння визначати та відчувати певні проміжки часу. Як показують дослідження, у дітей старшого дошкільного віку можливо формувати навички регулювання діяльності у часі. Для цього необхідно створювати спеціальні ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалість різних життєво важливих тимчасових інтервалів, показувати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати дітей у процесі діяльності вимірювати, а потім і самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії та виконувати їх в заздалегідь встановлений час.

  В існуючому об’єктивно часі різноманітні події, явища, дії людини  слідують одне за іншим, тому можна вичленити їх часову послідовність і керуватись нею  при плануванні і організації своєї діяльності. Діти повинні вміти послідовно розглядувати те чи інше явище, об’єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і іншій продуктивній діяльності. Для цього потрібно вміти виокремлювати часову послідовність в запропонованому змісті і вміти нею відтворювати чи встановлювати заново.

Календарний час – це визначені проміжки часу, тривалість яких зафіксована  спільним досвідом в спільно прийнятих мірах часу: доба, неділя, місяць, рік. Кожна міра часу має свою кількісну характеристику і служить одиницею виміру для наступного проміжку часу.

У дітей старшого дошкільного віку при відсутності систематичної роботи по ознайомленні з часом і способами його виміру складаються досить уривчасті, неточні уявлення про календарний час. Заучування назв і послідовності днів неділі, місяців не дає уявлень про тривалість, ємності часу, його плинності, необоротності, заміні і періодичності.

Немає сумнівів в тому, що необхідно систематично знайомити дітей дошкільного віку з календарем. Це полегшить їм орієнтування в оточуючій діяльності, так як розпорядок життя в дитячому садку будується по визначеному плані, пов’язаному з днями тижня.

За допомогою календаря визначається час настання свят, що викликає підвищений інтерес у дітей. Знайомство з календарем допоможе усвідомити також послідовність пори року, з якими пов’язані сезонні зміни, що являються також предметом вивчення. В старшому дошкільному віці розвивається інтерес до різних параметрів часу: в 6 – 7 років дитину цікавить тривалість того чи іншого явища, кількісна характеристика мір часу, пристрої виміру часу. Знайомство з календарем необхідно і в плані підготовки дітей до школи, до твердого розпорядку занять по годиннику и по дням неділі.

Отже, потрібно спеціально розроблені і введені в процес навчання прийоми, направлені на вичленення, відновлення і встановлення часової послідовності. Які озброюють дітей необхідними способами дії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Завдання і  зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

   Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношення в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняться уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Робота з формування у дошкільників вміння орієнтуватися у часі проводиться в ряді занять в кожній віковій групі і займає вона, як правило, порівняно невелику частину заняття. Матеріал дається з поступовим ускладненням. Ускладнюються не тільки завдання, а й методи і прийоми навчання.

Час для свого точного визначення вимагає кількісних і числових знань, він нерозривно пов'язаний з визначенням величини, а нерідко і простору. Тому роботу по формуванню у дітей уміння орієнтуватися в часі необхідно проводити, як вказує А.М.Лєушина , в єдності з роботою над кількістю, числом, величиною і просторовими орієнтирами.

У програмі виховання і навчання в дитячому садку , матеріал з орієнтування в часі виділено з другої молодшої групи. Малюки вчаться розрізняти і називати частини доби спочатку в контрасті (день - ніч, ранок – вечір; білий кружок позначає день, чорний - ніч, жовтий - ранок, синій – вечір,так дітям буде краще запам’ятати ). Спочатку доцільно активізувати в пам'яті дітей характерні ознаки частин доби і поступово підвести дітей до засвоєння їх послідовності.

Вихователь розглядає з ними сюжетні картинки із зображенням дій дітей, природних явищ у той чи інший час доби, проводить дидактичні ігри з використанням ілюстративного матеріалу і без нього, розмовляє, читає оповідання, казки. Вихователь поступово добивається того, щоб діти розрізняли характерні ознаки частин доби, називали їх.

 Відповідно до вимог програми завдання з формування орієнтування в часі полягають у тому, щоб ураховуючи вікові особливості дітей  і їхній життєвий досвід, спочатку на четвертому – п’ятому роках життя добитися розуміння і правильного вживання слів, які загально визначено вказують на тривалість, локалізацію подій у часі і часові відношення, добитися розрізнення і правильного називання частин доби.

У середній групі програмні вимоги розширюються. Діти повинні знати не тільки назви та характерні ознаки частин доби, але і їх послідовність. Діти вчаться розрізняти і називати поняття: «вчора», «сьогодні», «завтра», на конкретних прикладах знайомляться з поняттями «швидко - повільно».

Робота з формування у дітей вміння орієнтуватися у часі в середній групі проводиться так само, як і в молодшій: вихователь широко використовує ігрові прийоми, ілюстрований матеріал, активізує уявлення дітей про характерні природних явищах, діях людей у ті чи інші відрізки часу.

В середній групі для кращого запам'ятовування послідовності частин доби вже можна використовувати елементи символічної наочності. Так, частини доби зображуються кружками різного кольору.

  У старшій групі  основна увага приділяється свідомому  засвоєнню днів тижня. Діти вчаться  називати, визначати, який день був вчора, який буде завтра, називати кількість днів у тижні, їх порядкові номери. Крім того, діти виділяють характерні ознаки пір року, визначають зиму, літо, весну, осінь, відзначаючи природні явища, працю людей у природі, а також ігри та розваги дітей в різний час року.

Відомо, що дні тижня діти засвоюють нерівномірно. Найкраще вони запам'ятовують неділю, суботу і понеділок. Тому знайомство дітей з поняттям тижня краще починати не з засвоєння назв усіх днів тижня, а з встановлення, який день тижня сьогодні, який день тижня був вчора, якою буде завтра. Причому спочатку вихователь вводить більш легкі для засвоєння дні тижня, такі, як неділя, понеділок, і лише поступово починає використовувати назву інших днів. При навчанні важливо, щоб діти не тільки називали дні тижня, але й давали б їм елементарну характеристику. Пізніше можна починати працювати над засвоєнням назв усіх днів тижня в послідовності.

 

Робота з календарем у старшій групі повинна проводиться після знайомства з порядковим рахунком. Використовуючи календар, вихователь, з одного боку, домагається більш глибокого розуміння сутності поняття « тиждень», з іншого, вправляє дітей у кількісному і порядковим рахунку.

Робота, розпочата в старшій групі, триває до підготовчої. Діти вчаться називати дні тижня не тільки в прямому, але й у зворотному порядку, визначати, скільки днів у тижні до названого і після нього, який день між двома названими, визначають пропущений день серед названих. Діти повинні знати, що тиждень завжди включає в себе сім днів, з якогось дня ми почали рахувати.

  У підготовчій до  школи групі дітей навчають  укладатися на занятті у відведений  час. Для цього використовуються  різні прийоми. Якщо на занятті  використовуються пісочний годинник, діти наочно впевнюються у  плинності часу, тривалості його  невеликих відрізків. Є така частина  сприйняття часу як «відчуття  часу». Його теж необхідно розвивати  у дітей дошкільнят віку, так  як сучасні умови праці та  життя вимагають від людини  вміння відчувати час, раціонально  використовувати його. В свою  чергу розвинуте почуття часу  спонукає людину бути організованим, зібраним і точним.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших об’єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загально визначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розв’язування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно пов’язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Методика ознайомлення  дітей дошкільного віку з часовими уявленнями

Формування у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на загально виражену тривалість і часові співвідношення («довго», «скоро», «зараз», «пізніше», «раніше»), а також слів, якими визначають порядок перебігу явищ і подій у часі («було», «є», «буде»), широко здійснюється у повсякденному житті. Насамперед використовуються будь-які слушні випадки в режимних моментах та створюються ситуації для збагачення відчуттів дитиною того, що все, що вона робить, якийсь час триває і відбувається в певній послідовності. Зокрема, під час проведення з дітьми ранкової гімнастики можна кілька разів підкреслити тривалість та послідовність вправ, кажучи: «Зараз ми робимо таку вправу... Стільки ж часу ми робитимемо ось таку наступну вправу...» і т. д. Після закінчення гімнастики вихователь звертається до дітей із запитаннями на які потребують оцінювання та порівняння виконуваних вправ: «Діти, довго ми сьогодні робили гімнастику? А чи робили ми якусь вправу довше, ніж іншу? Яку вправу ми з вами зробили спочатку? Що в нас буде після ранкової гімнастики?».