Товарна стратегія на підприємстві «Валуйська МТС»

 

 

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Луганський національний аграрний університет

 

 

Кафедра агробізнесу та управління

 соціально-економічними системами

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Стратегічне управління підприємством»

на тему: Товарна стратегія на підприємстві  «Валуйська МТС»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала :студентка 5 курсу,

1151 групи

Капранова Н.С.

Перевірила : Єрмак Т.В

 

 

 

 

 

Луганськ 2012

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Теоретичні та методологічні засади формування товарної стратегії підприємства…………………………………………………………………………5

1.1. Сутність стратегічного управління  на підприємстві………………………….5

1.2. Характеристика товарної стратегії. Місце та роль товарної стратегії в стратегічному наборі підприємства……...………………………………………..11

2. Сучасна товарна стратегія  ТОВ «Валуйська МТС» ………………………….19

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства………………….19                                                                                                                                              

2.2 Аналіз  факторів зовнішнього середовища підприємства…………………...30

3. Розробка товарної стратегії на підприємстві « Валуйська МТС»……………41

3.1.Обгрунтування шляхів підвищення  виробництва та реалізації продукції  на підприємстві………………………………………………………………………...41

3.2.Резерви збільшення прибутку  від реалізації товарноі стратегії……………..44

Висновки і пропозиції……………………………………………………………...48

Список використаної літератури…………………………………………………..50

Додатки……………………………………………………………………………...53

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

     В сучасних ринкових умовах, з посиленням конкурентної боротьби роль товарної стратегії  на підприємствах України різко зростає. Товарну стратегію неможливо відокремити від реальних умов діяльності підприємства, специфіки зовнішнього маркетингового середовища. Однак, як показує практика, підприємства, що знаходяться приблизно в однакових умовах сформованої ринково-економічної обстановки в нашій країні по-різному вирішують свої товарні проблеми. Одні проявляють повну розгубленість і безпорадність. Інші ж, слідуючи концепції маркетингу, знаходять перспективні шляхи і досягають успіху. Цим і пояснюється актуальність обраної теми.

     Для здійснення успішної діяльності на ринку необхідна детально розроблена і добре продумана товарна стратегія. Стратегічні рішення по товару є головними у рамках загальної маркетингової стратегії підприємства. Це пов'язано з тим, що товар (послуга) служить ефективним засобом впливу на ринок і джерелом отримання прибутку. Крім того, він являє собою центральний елемент комплексу маркетингу. Ціна, збут, комунікації грунтуються на особливостях продукту. У зв'язку з цим американський маркетолог С. Маджар цілком справедливо зазначив: «Якщо товар не в змозі задовольнити покупця та його потреби, то ніякі додаткові витрати і зусилля, пов'язані з використанням інших елементів маркетингу, не зможуть поліпшити позиції підприємства на ринку».

     Значення роботи з товаром для економічного зростання і безпеки підприємства особливо зростає в ринкових умовах. Нові або поліпшені товари, позитивно сприйняті споживачами, забезпечують підприємству на якийсь час перевагу перед конкурентами. Це дозволяє зменшити інтенсивність цінової конкуренції, з якою пов'язаний збут традиційних продуктів.

     Мета курсової роботи - розкрити і проаналізувати існуючі механізми оцінки та реалізації товарної стратегії підприємства.

     Завданнями курсової роботи є:

- дослідження підходів до оцінки товарної стратегії підприємства;

- проведення комплексної оцінки внутрішніх і зовнішніх факторів підприємства «Валуйська МТС»;

- аналіз виробництва та реалізації продукції ТОВ «Валуйська МТС» з метою вироблення пропозицій щодо формування товарної стратегії.

Об'єктом дослідження є ТОВ «Валуйська МТС».

Предмет дослідження - товарна стратегія  підприємства.

Товарна стратегія розробляється  на перспективу і передбачає рішення  принципових завдань, пов'язаних з:

- оптимізацією структури пропонованих товарів (послуг) взагалі, в тому числі і з точки зору їх належності до різних стадій життєвого циклу;

- розробкою та впровадженням на ринок товарів-новинок;

- забезпеченням якості та конкурентоспроможності товарів;

- прийняттям рішень, пов'язаних з ринковою атрибутикою товарів.

     Відсутність товарної стратегії веде до нестійкості структури пропозиції через вплив випадкових або поточних факторів, втрати контролю над конкурентоспроможністю і комерційною ефективністю товарів. Прийняті в таких випадках поточні маркетингові рішення нерідко грунтуються винятково на інтуїції, а не на тверезому розрахунку, що враховує довгострокові інтереси підприємства. Навпаки, добре продумана товарна стратегія не тільки дозволяє оптимізувати процес відновлення пропозиції, але і служить для керівництва фірми свого роду показником спрямованості дій, здатних скоригувати поточні рішення

 

 

 

 

 

1.ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОЇ СТРАТЕГІЇ  ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність стратегічного управління  на підприємстві

 

     Україна пройшла шлях від, майже абсолютної відмови від державного регулювання, за виключенням макроекономічного, і досягла загальнодержавного розуміння необхідності створення системи стратегічного управління. На даний час стратегічне управління є важливим фактором успішного функціонування підприємств в складних ринкових умовах, але на жаль часто можна спостерігати в діяльності підприємств відсутність стратегічності, що і призводить їх до порасок в конкурентній боротьбі. 

Найбільший внесок в розробку теорії стратегічного управління зробили  такі відомі західні та вітчизняні фахівці в сфері менеджменту  як І. Ансофф, Х. Мінцберг, А. Томпсон, А.Дж. Стринкленд, Булєєв І.П., Шершньова З.С., Оборська С.В.,  Нємцов В.Д., Довгань  Д.Є. та ін.

     В економічній літературі сформульовано велику кількість понять стратегії та стратегічного управління, виходячи з того, що основою стратегічного управління є система стратегії, необхідно розглянути безпосередньо поняття «стратегія». Стратегія – це специфічний управлінський план дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей. Вона визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних та функціональних заходів i дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану. У фундаментальній праці І. Ансоффа ”Стратегiчне управлiння” наводиться таке поняття стратегiї: “За своєю сутнiстю стратегiя є перелiком правил для прийняття рiшень, якими органiзацiя користується в своiй діяльності”. І Ансофф стверджує, що досвiдчений фахiвець бiзнесу завжди зможе розгледiти за успiхом підприємства ту чи іншу оригiнальну стратегiю.

      Для розробки стратегії кожне пiдприємство має усвiдомити такі важливi елементи своєї дiяльностi: місiю; конкурентнi переваги; особливості організації бізнесу, ринки збуту, де діє фірма; продукцію, ресурси, структуру, виробничу програму, організаційну культуру.

    Дослідження пiдходiв до визначення стратегiї вказує на ототожнення понять “cтратегiя” i “стратегiчне управлiння”, оскiльки, посилаючись на розглянутi вище погляди авторiв, вони стратегiю визначають як комплексний план, правила, прийоми, процедури, що є основою реалізацiї стратегiї, тобто процесом управлiння з досягнення стратегiчних цілей у будь-якiй сферi дiяльностi господарюючого суб’єкта. У бiльшостi випадкiв термiн “стратегiя” ототожнюється з планом перспективних дiй, спрямованих на досягнення якiсно нових цiлей i дiй [14, с.34-35].

     Термiн ”стратегiчне управлiння” введено у вжиток на межі 60-70 рокiв ХХ ст. для пiдкреслення рiзницi мiж поточним управлiнням на рiвнi виробництва і керівництвом, що здiйснюється на вищому рiвнi управлiння фiрмою. Стратегічне управління являє собою процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове керівництво організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розроблюють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи вci релевантні (найсуттєвіші зовнішні та внyтрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, які постійно розвиваються i змінюються [17, с. 43-45]. Стратегічне управління – багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей [5, с.16].              Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення i знаходить вираз у наступних характерних рисах її застосування:

1.Базується на певному поєднанні теорії: системному, ситуаційному та цільовому підходах до діяльності підприємства, що трактується як відкрита соціально-економічна система. Використання тільки однієї iз зазначених засад не дає можливості досягти потрібних результатів – розвитку підприємства у довгостроковій перспективi.

2.Opiєнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство. Це дозволяє створювати адекватні цим умовам системи стратегічного управління, що будуть відрізнятись одна від одної залежно від особливостей підприємства та характеристик зовнішнього середовища.

3.Концентрує увагу на необхідності збору та застосування баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація та застосування інформації для прийняття стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації.

4.Дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу pecypciв, встановлення ефективних зв’язків та формування стратегічної поведінки персоналу.

5.Передбачає застосування певних інструментів та методів розвитку підприємств (цілей, “дерева цілей”, стратегій, “стратегічного набору”, стратегічних планів i програм, стратегічного планування та контролю тощо) [19, с. 52-56].

     Наведені характеристики не вичерпують сутність концепції стратегічного управління, але дають можливість визначити найбільш суттєві складові, що й будуть розглянуті далі. Стратегічне управління не претендує на те, щоб дати одне рішення на всі часи. Так само як важко уявити co6i два однакових підприємства, неможливо створити тотожні системи стратегічного управління.

Характерні риси системи стратегічного  управління певного підприємства залежать від взаємодії таких чинників:

• галузевої належності;
• pозмірів підприємства (залежно від галузевих особливостей);
• типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації;
• характеристик виробничого потенціалу;
• наявності (вiдcyтнocтi) науково-технічного потенціалу;
• рівня розвитку управління;
• рівня кваліфікації персоналу тощо.

      Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств, які в загальному вигляді можна сформулювати через мету стратегічного управління. Мета стратегічного управління – це побудова такої динамічної системи, яка давала б змогу забезпечувати своєчасне визначення місії, цілей та стратегій, розробку i забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів з удосконалення підприємства та його окремих підсистем, що є основою для забезпечення його конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі.

     І. Ансофф видiляє два види управлiння: стратегічний i оперативний. Дiяльнiсть зі стратегiчного управління пов’язана з постановкою цiлей i завдань органiзації і з підтримкою продуктивних вэаємин мiж органiзацiєю та її бізнес-середовищем, що дозволяють їй досягти своїх цiлей, відповiдають її внутрiшнiм можливостям i дозволяють залишатися сприйнятливою до зовнішніх викликів [28, с. 101-104]. Стратегiчне управлiння спрямоване на створення конкурентних переваг підприємства і утвердження ефективної стратегічної позиції, що забезпечать майбутню життєздатнiсть організацiї в мiнливих умовах. Призначення оперативного управлiння – використовувати вже існуючу стратегiчну позицію організації для досягнення конкретних тактичних цiлей.          На підприємстві менеджери, якi займаються стратегiєю, забезпечують постiйний потенцiал прибутковостi організації, а менеджери, якi займаються поточними операціями, вiдповiдають за перетворення потенціалу в реальний прибуток. Кiнцевим результатом дiяльностi системи оперативного менеджменту є постачання товарiв (послуг) споживачам за конкретнi ціни.

     Розкривши сутнiсть основних аспектiв стратегiчного управлiння, виділяють основні етапи і послiдовнiсть формування стратегiчної поведiнки окремого підприємства. У ходi розвитку теорії стратегії рiзнi дослідники пропонували рiзнi пiдходи. А. Томпсон i Д. Стрiкленд розглядають п’ять взаємозалежних завдань, що становлять основу створення і реалiзацiї стратегії підприємства: визначення сфери діяльності і формування стратегiчних установок; постановка стратегiчних цiлей i завдань для їх досягнення; формулювання стратегiї для досягнення цiлей і результатiв дiяльностi виробництва; реалiзація стратегiчного плану; оцiнка резулътатiв дiяльностi i змiна стратегiчного плану або методiв його реалізації.

     О. Вiханський пропонує розглядати процес стратегiчного управлiння як динамічну сукупнiсть п’яти взаємозалежних управлiнських процесiв: аналiзу середовища; визначення місії i цiлей; вибору стратегії; виконання стратегії; оцiнки і контролю виконання.

     С. Попов запропонував відносно просту модель, що певною мірою синтезує раніше запропоновані моделi. Основами стратегiчного управлiння, на думку автора, є: аналіз зовнішнього середовища організацiї; внутрiшня дiагностика (оцiнка сильних i слабких сторiн) органiзації; визначення місії i цiлей організацiї; розробка, оцiнка і вибiр альтернативних стратегій за конкретними підсистемами органiзації; розробка i розгорнуте визначення корпоративної стратегiї як програми конкретних дiй; реалiзація стратегії; оцінка результатiв і зворотній зв’язок [9, с. 70-72].

     Вiдповiдно до класичних уявлень стратегiчний процес розробки і реалiзації стратегії включає такi кроки: