Організація маркетингу

З 2001 р. на вітчизняному ринку з’явилися нові види державних цінних паперів:

КДО – короткострокові державні облігації ( дисконтні ) з строком обігу 3-9 місяців і

СДО – середньострокові державні облігації ( купонні ) з строком обігу 1-5 років. Проте і ці нові державні зобов’язання не виявилися ефективними. Довіра до державних цінних паперів з боку крмерційних банків алишається дуже низькою. Відсутність дійового ринку державних цінних паперів унеможливлює нормальні взаємозв’язки і взаємодію грошово-кредитного ринку і державних фінансів. У вітчизняній фінансовій системі дедалі повніше проявляється ефект так званої “дефляційної спіралі”. За умов низької інфляції на фоні майже нульового приросту виробництва для потреб внутрішнього ринку відбувається зростання залщаджень з одночасним зменшенням споживчих витрат та інвестуванням у реальний сектор економіки. Політика низької облікової ставки НБУ приводить до нагромадження в банківській системі надлишків ресурсів, на які купуються безризикові короткострокові боргові зобов’язання Уряду.[6]

Державний борг є важливою складовою системи державних фінансів. У законах України про державні бюджети на відповідні роки встановлюється граничний розмір державного боргу. Реструктуризація українського зовнішнього боргу на початку 2000 р., безумовно, була вимушеним кроком. Іншим, набагато гіршим варіантом, була б відмова від сплати боргів взагалі і визнання України банкрутом з усіма наслідками, що з цього випливають.

У структурі національного грошового обігу особливе місце займають “бюджетні” гроші. З точки зору дійовішого управління грошовими потоками, дедалі більшого значення в економіці набуває ефективна координація діяльності НБУ і Державного казначейства. Державне казначейство сьогодні перетворюється на досить специфічну квазібанківську систему, норми і правила функціонування якої формуються незалежно від позиції НБУ.

Механізми взаємодії валютної політики і державних фінансів є надзвичайно складними. Слід мати на увазі, що державне валютне регулювання – це, образно кажучи, “вулиця з багатостороннім рухом”, де далеко не все залежить від політики даної країни, де всі інші країни також захищають свої національні валюти і реалізуюють свої економічні інтереси. Україна у цьому плані є нічим не кращою за будь-яку іншу країну світу. Завданням забезпечувати валютні надходження будь-якою ціною і утримуватися на зовнішніх ринках лише шляхом використання демпінгових цін викликає за цих умов здивування.

Як це не прикро, але Україна дедалі більше перетворюється на типову економічно слаборозвинену країну, яка безпосередньо залежить від кон’юктури світових ринків. Будь-які внутрішні дії у цих умовах дають короткостроковий позитивний ефект, який через певний час внаслідок впливу негативних зовнішніх чинників зводиться нанівець.

Політика утримування стабільності гривні має істотні позитивні моменти, а саме: зростання ресурсної бази банківської системи, збільшення вкладів у національній валюті в комерційні банки, зниження прцентних ставок за банківськими кредитами, поліпшення умов для обслуговування міжнародних зобов’язань держави, збільшення валютних резервів НБУ, мінімізація курсових ризтків, обмеження інфляційних і девальваційних очікувань та ін. Однак, на жаль, усі перелічені чинники залишаються на рівні “чистої” фінансової системи і не стають стимулами для розвитку національної економіки.

Мета, яку необхідно досягнути в Україні на основі оптимізації взаємодії монетарної політики і державних фінансів, має бути окреслена максимально чітко. Це – комплексний вплив стимулюючої монетарної та фіскальної політики на розвиток державного сектора національної економіки, який має стати запорукою досягнення сталого економічного зростання в Україні.

Висновок

Державне регулювання є надзвичайно актуальним на сучасному етапі розвитку. Адже практично вже не залишилося країн з чисто “ринковою” чи чисто “командною” економікою. Стало зрозумілим, що функціонування ефективної держави можливе лише в умовах конкурентного ринку, який регулюється державою в тій чи іншій мірі, враховуючи специфіку кожної країни і можливості примінення конкретних методів регулювання.

При цьому вирішального значення набуває завдання координації дій держави при використанні різноманітних інструментів економічної політики.

Р. Манделл розробив концепцію “ефективної ринкової класифікації”, згідно з якою кожна мета має бути прив’язана до того інструмента, який справляє на неї найбільш істотний вплив. Так, наприклад, грошова політика істотніше впливає на інфляцію, ніж фіскальна, тому її потрібно використовувати для боротьби з інфляцією, а фіскальну – для регулювання обсягу виробництва.

В світовій економічній практиці використовуються слідуючі інструменти монетарної політики:

      операції на відкритому ринку, тобто на вторинному ринку казначейських цінних паперів;

      політика облікової ставки, тобто регулювання проценту по займах комерційних банків у центрального банка;

      зміна норми обов'язкових резервів.

Аналізуючи їх я дішов висновку, що найбільш ефективним є операції на відкритому ринку, оскільки вони не лише ефективно впливають на ринок, а й не торкаються його основ, тобто не провокують непередбачуваних наслідків державного втручання. Політика облікової ставки теж досить ефективна, проте її недолік полягає в тому, що для її підтримки на певному рівні слід змінювати кількість грошей, що загрожує інфляційними наслідками у довгостроковій перспективі. Водночас треба зважати і на відносну тривалість часу, необхідного для того, щоб зміна процентних ставок вплинула на економіку. Зміна норм обов'язкових резервів є найбільш потужним, але в той же час достатньо грубим інструментом, оскільки він торкається основ усієї банковської системи. Навіть незначна зміна норми обов’язкових резервів може викликати значні зміни в об’ємі банківських депозитів та кредитів, тому вживається цей інструмент у виключних випадках.

Розгладаючи особливості проведення монетарної політики, потрібно визначити, що сучасні теоретичні моделі монетарной політики становлять синтетичну модель, що базується і на кейнсіанскiх і на монетарiстскiх підходах, а також враховуючи і інші точки зору, існуючі в теорії грошей, вибираючи раціональне в кожної із них.

Саме тому проведення ефективної та узгодженої монетарної і фіскальної політики і їх комплексний вплив на національну економіку має стати запорукою досягнення її високого рівня розвитку.

[1] Евграшин А. Из практики французкого индикативного планирования // Рос. Экон. Журн., 1998. №2- с.85

[2] Кравчук О. Я. Планування та регулювання розвитку підприємницької діяльності. Автор дис. На здоб. Наук. Ступеня к. е. н. Львів. 2000.- с.6

[3] Соколовська А. М. Податкова система України в контексті світового досвіду // Фінанси України. 1997. №7.- с.77

[4] Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті ( Теоретична концептуалізація й наукова проблематика державних фінансів ). Львів, “Каменяр”, 2000, -с.220

[5] Закон України «Про структуру державного внутрішнього боргу України за станом на 1 січня 1996 року та граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1996 та 1997 роки». //Урядовий кур’єр від 11 лютого 1997 р., с.10

[6] Леоньтьев Е. Япония. //Мировая экономика и международные отношения, №9, 2001, с.83