Маркетингове дослідження ринку кондитерських виробів

      Економічне  розвиток  кондитерської промисловості  багатоаспектне явище, що включає окрім зростання виробництва, фінансів, грошово-кредитних, інноваційних, інвестиційних, управлінських та  інших аспектів діяльності підприємства. В умовах конкурентного ринку кондитерської продукції, що сформувався, особливої ролі набуває правильно вибрана стратегія і направлення розвитку, що дозволяють забезпечити довгострокове стійке зростання, а саме виробляти довгострокову стратегію, яка дозволяла б їм встигати за змінами, що відбуваються на даному ринку.

      Так як, ми живемо у столітті розвитку інформаційних мереж, розвитку науки і техніки ефективною стратегією для всіх виробників кондитерської продукції можна визначити стратегію маркетингу, а саме  створити свою торгівельну мережу  за допомогою використання сучасного методу збуту продукції, тобто реалізація продукції через Internet. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. Дослідження споживачів 
 

      Аналіз  положення виробництва кондитерської  продукції і її реалізації показує, що основним стимулятором вибору покупцями  того чи іншого виду солодкої продукції  є мотив. За цим критерієм можна виділити можна 4 види покупців: покупці, у яких спостерігається динаміка мотивації попиту (12%); покупці, що надають перевагу продукції визначеного виробника (38%); покупці, орієнтовані на рівень своєї купівельної спроможності (45%); покупці, що мають випадковий мотив (5%). Тому що найбільш чисельними виявилися групи споживачів, що при покупці орієнтуються на рівень своєї купівельної спроможності, і покупці, що орієнтуються на конкретного виробника, доцільно передбачити, що проводячи асортиментну політику на ринку кондитерських виробів, треба враховувати саме ці мотиваційні особливості споживачів.

      До  основних факторів успіху кондитерських  виробів споживачі віднесли: якість, унікальність, зовнішній вигляд продукції  й уміння її продати.

      Гнучким інструментом впливу на попит та пропозицію, стан ринку кондитерських виробів є ціна. Усі підприємства цієї галузі при формуванні цін на свою продукцію досить тривалий час використовували методи ціноутворення, орієнтовані на витрати (середні витрати плюс чи надбавка одержання цільової норми прибули). У ринкових умовах ці методи виявилися недосконалими, і підприємствам приходиться враховувати як конкурентноздатність своєї продукції, так і ціни конкурентів.

      Кондитерські  підприємства повинні також звертати більше уваги на канали реалізації своєї продукції. Так, при покупці кондитерських виробів 40% споживачів користаються послугами ринків, 38 – магазинів, 6 – кіосків і павільйонів, 16%- супермаркетів. Сьогодні збут вітчизняних підприємств ґрунтується на з'єднанні корпоративної і контрактної систем реалізації. Корпоративна система збуту включає: власні фірмові магазини, що торгують вроздріб; торгові фірми, де фабрики виступають як засновники; об'єднання підприємств (договірні чи статутні), створені для координації виробничо-збутової діяльності. Контрактна система збуту (побудована на основі договорів закупівлі-продажу чи торгових контрактів) складається з дистриб’юторів фабрик, що працюють на основі контрактів з ними і їхніми інтересами, що представляє, у регіонах, а також "випадкових" торговців – оптових покупців продукції, яких залучив авторитет виробника, якість і ціна виробів, система цінових знижок і т.п. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 4. Дослідження конкурентів 

      4.1. Загальна характеристика конкурентів 

       Характерною межею ринку кондитерських виробів  в Україні останніми роками є  те, що він остаточно повернувся під контроль вітчизняних виробників, залишивши постачальникам-імпортерам лише окремі географічні сегменти. Крім того, по обсягах виробництва кондитерських виробів ринок практично заповнений до межі і, починаючи з 2008 року, почав переходити у фазу якісного зростання. У цих умовах, підвищився рівень конкуренції серед вітчизняних кондитерських компаній, що з'явилося з однієї сторони гарантією якості, а з іншої - гарантією контролю за дотриманням цінової політики.

       Проте, у зв'язку з фінансовою кризою, складна  економічна ситуація (дорожчання валютних кредитів, зростання безробіття, зниження купівельної здатності населення  і так далі) робить негативний вплив на стан ринку кондитерських виробів і може коордінально змінити стратегію діяльності основних операторів ринку. У зв'язку з цим виникла об'єктивна необхідність оцінки ситуації на ринку кондитерських виробів і визначення тенденцій його розвитку.

       Статистичні дані свідчать про те, що починаючи  з 1997 року в Україні постійно збільшувалися  обсяги виробництва і вжитку кондитерських  виробів. В основному інтенсивно розвивалося виробництво печива, карамелі, іриса і шоколадних цукерок, відомих ще з радянських часів, що в 90-і роки пояснювалося ще низьким рівнем споживчих здібностей вітчизняних покупців.  Проте починаючи з 2000 р. ринок почав насичуватися іншими видами кондитерських виробів (жувальний мармелад, маршмелоу, готове желе і тому подібне), що дозволило виробникам концентруватися на вужчому прибутковому асортименті.

       Із  зростанням конкуренції і лібералізацією зовнішньоекономічних зв'язків кондитерські вироби з низьким рівнем прибутковості (рентабельності) стали перешкоджати впровадженню виробниками передових технологій, освоєнню і просуванню на ринку нових торгівельних марок виробів з врахуванням постійний змінних смакових переваг споживачів. У зв'язку з цим на початку нового тисячоліття провідні компанії вважали за краще повністю або частково позбавитися від виробництва дешевих кондитерських виробів. Наприклад, до 2006 р. асортимент компанії АВК складався з більше 400 видів продукції, потім компанія скоротила асортимент майже на 50% за рахунок дешевих малорентабельних солодощів (печиво, зефір, вафлі, карамель). 

       Останніми роками в Україні спостерігається  стабільне зростання обсягів  виробництва кондитерських виробів, про що свідчать дані таблиці 4.1.

       Таблиця 4.1. – Виробництво основних кондитерських  виробів в Україні, тис.тон

       Так, в 2008 році обсяги виробництва шоколадних кондитерських виробів зросли на 8,5% в порівнянні з 2007 роком, і на 16% - в порівнянні з 2006 роком, у тому числі цукерки шоколадні на 11% і 50,9% відповідно. 
 
 
 

       4.2. Конкурентна структура ринку. 

       Близько 70% внутрішнього ринку і три чверті експорту як і раніше контролюють  дев'ять найбільших компаній — “АВК”, “Бісквіт-шоколад”, “Жітомірськi ласощi”, “Конті”, “Крафт Фудз Україна”, “Полтава-кондитер”, Roshen, “Світ ласощів” і “Світоч” (що належить швейцарською Nestle). 

Рис. 4.1. – Конкурентна структура ринку  кондитерських виробі, 2008 рік 

         Відмінною рисою  українських виробників є збереження високого відсотка виробництва вагової продукції. Так, доля розфасованих в художні коробки шоколадних цукерок складає в середньому 18%. Порівняно невеликий відсоток продукції, що випускається, в художніх коробках пояснюється низьким попитом населення, і тим фактом, що реалізація в основному йде через невеликі магазини і ринки. Доля фасованої продукції коробочки реалізується в основному в супермаркетах у великих містах, де на не на них вищий попит.

         Для визначення перспектив подальшого розвитку ринку кондитерських виробів проаналізуємо тенденцію розвитку його основних сегментів, що склалася.

         Розглядаючи сегмент  шоколадних кондитерських виробів, слід зазначити, що виробничі потужності по їх випуску існують практично  в кожній області України. Слід підкреслити, що найбільша доля такого виробництва зосереджена в Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Чернігівській і Одеській областях. Лідерами у виробництві шоколадних виробів в Україні сьогодні виступають Корпорація «Рошен» (м. Київ), компанія «АВК» (м. Київ), компанія «КОНТІ» (м. Донецьк), ЗАТ Львівська кондитерська фірма «Світоч», ВАТ «Одессакондітер», інші.

         У 2006-2008 рр. намітилася позитивна тенденція збільшення виробництва шоколадних виробів, переважно  в сегменті преміум-класу. У сегменті преміум-класу розробляються і упроваджуються проекти нової для України шоколадної продукції, що зажадало значних інвестицій і кардинальної зміни асортименту.

       Проте сьогодні ситуація в даному сегменті змінилася у зв'язку з різким зниженням  платоспроможного попиту населення (результат скорочення робочих місць на підприємствах, зростання безробіття, зниження рівня середньої зарплати) об'єми продажів основних виробників кондитерських виробів скоротилися. Наприклад, об'єм продажів шоколадних цукерок класу «преміум» компанії «Полтавакондітер» за 1 квартал 2009 р. в порівнянні з 1 кварталом 2008 р. скоротився на 20 %.

       Наступним сегментом ринку є сегмент  карамелевих виробів. Не дивлячись  на деклароване зниження обсягів  виробництва карамелі (у 2007-2008 рр. з 20 до 30%), ринок кондитерських виробів продовжує випробовувати в них постійну потребу.

       Відміна в 2007 році мит на експорт карамелі серйозних змін в структуру вітчизняного виробництва не привнесла. Так, в 2007 році експорт карамелі збільшився в  порівнянні з 2006 роком на 14,2%, або на 9,938 тис. т, і досяг 102,240 млн доларів. А ось експорт цієї продукції в січні-жовтні 2008 року характеризується зменшенням в порівнянні з січнем-жовтнем 2007 року на 4,9%, або на 3,218 тис. т, до 63,188 тис. т і на 104,641 млн доларів. Причиною цього з'явилося введення урядом Білорусі в 2008 році антидемпінгового мита на ввезення карамелі з України у розмірі 11,76% від митного збору відносно карамелі без вмісту какао і 23,9% відносно карамелі з вмістом какао строком на 3 роки. До введення цього мита за даними асоціації «Укркондітер», українська продукція займала 17% ринку карамелі Білорусі. Доля постачань вітчизняній карамелі до Білорусі складала не більше 5% загального обсягу її виробництва українськими кондитерами. На думку експертів і операторів ринку кондитерських виробів навіть якщо уряд Білорусі не відмінить тимчасово введеного мита, українська карамель знайде свого покупця в інших країнах. З іншого боку споживачі Білорусі бажають бачити українську карамель на своєму ринку, не дивлячись на введені митні бар'єри, в 2007 р. карамелі було поставлено 3722 тонни, а в 2008 р. – 3745 тонн.

       Статистичні дані свідчать про те, що обсяги виробництва  карамелі в Україні в 2008 р. стабілізувалися  і дозволяють майже повністю задовольнити потреби населення нашої країни, чому сприяють високі смакові якості і порівняно низькі ціни.

       Наступним сегментом ринку кондитерських  виробів є борошняні кондитерські вироби, які представлені обширним і відомим для всіх верств населення  асортиментом (печиво, вафлі, сухарі, кекси, сушки, пряники, тістечка).

       Виробниками цього вигляду виробів є крупні хлібобулочні комбінати і кондитерські цехи. Специфікою ринку збуту цій  кондитерській продукції є те, що вжиток її відбувається в районі розташування підприємств-виробників. Причиною цього є не лише проблема з доставкою, але і виникнення труднощів з реалізацією цієї продукції в супермаркетах, які завантажені аналогічною продукцією місцевого виробництва.

       Доля  сировини в борошняних кондитерських  виробах складає 70-75%, тому зростання цін на муку, цукор і інші складові виробництва цієї продукції прямо впливає на зміну ціни готового виробу. Основною сировиною для виробництва борошняних кондитерських виробів звичайно є мука. Ціни на цей вигляд сировини знаходяться в прямій залежності від досягнутих об'ємів збору урожаїв продовольчої пшениці (аналогічно від урожаю цукрового буряка залежать ціни на цукор). Не дивлячись на це українськими кондитерами в 2008 року було вироблено 479 тис. тонн борошняних кондитерських виробів, що перевищило виробництво цих виробів в 2007 році на 24,7 тис.тонн або на 5,3% .