перевезень  масових ван¬тажів; поглибити  фарватери ряду рік, зокрема  Десни; пом'якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок продовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні; вивести з експлуатації фізично і морально застарілі судна із заміною їх новими. Трубопровідний транспорт. Цей вид транспорту є найбільш Іномічним і ефективним для транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, хімічних продуктів. Його розвиток обумовлений розвитком в Україні нафтової, нафтопереробної газової промисловості. За останні десятиліття трубопровідний транспорт розвивався найбільш швидкими темпами. Довжина трубопроводів загального користування в 1996 р. досягла 43 тис. км. Обсяг відправлених вантажів — 246 мли. т, в тому числі газу — 174 млн. т, нафти і нафтопродуктів — 68 мли. т, аміаку — 4 млн. т. Вантажооборот трудопровідного транспорту за період 1990— 1996 pp. залишався майже стабільним і становив у 1996 р. 196 млрд. т/км, що було значно більше ваитажообороту залізнич¬ного транспорту (163 млрд. т/км) і становило відповідно 44 і 36% загального вантажообороту всієї транспортної системи. Початок розвитку трубопровідного транспорту припадає на 20-ті роки, коли в Прикарпатті було побудовано перший в Украї¬ні газопровід Дашава — Стрий — Дрогобич (1924 p.). Нафтопровідний транспорт України включає в себе 12 основ¬них нафтопроводів загальною протяжністю біля 3,0 тис. км. Діа¬метр труб — 720 мм. Нафтопровідна мережа представлена транс-європейським нафтопроводом «Дружба», протяжність якого в ме¬жах України — 680 км. По ньому нафта з Росії через територію України поставляється в країни Центральної Свропи (Словаччи¬ни і Угорщини). Решта нафтопроводів має внутрішньодержавне і міждержавне значення і забезпечує нафтопереробні заводи України |нафтою, основна частка якої поки що надходить з Росії. Зокрема, це нафтопроводи Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон Мічурінськ — Кременчук. Через ці нафтопроводи в Україну надходить сибірська нафта. Важливе значення мають нафтопроводи, які поставляють вітчизняну нафту на нафтопереробні заводи: це Гнідинці — Розбишівське — Кременчук довжиною 395 км; Кременчук — Херсон (428 км), Долина — Дрогобич (58 км), Битків — Надвірна (15 км), Качанівка — Охтирка. В перспективі важливе значення для забезпечення України нафтою будуть мати її поставки з країн Близького і Середнього Сходу. Ця нафта буде поставлятись танкерами до Одеського порту, де через нафтотермінал здійснюватиметься її перевалка на Одеський нафтопереробний завод і через систему нафтопроводів — доставка на Херсонський, Кременчуцький і Лисичанський наф¬топереробні заводи. Крім того, будівництво нафтопроводу з Оде¬си до нафтопроводу «Дружба» могло б сприяти поставкам нафти з названих регіонів і  
 
 
 
 

Азербайджану  в країни Центральної і Захід¬ної  Європи з наданням Україною транспортних послуг названим країнам. Необхідна  модернізація нафтопроводів, що йдуть від Одеси до Херсона і Кременчука з метою збільшення обсягів транс¬портування нафти по них, а також переобладнання насосних стан¬цій на них для реверсу нафти. Газопровідний транспорт є не лише найбільш ефективним, а й фактично єдиним видом транспорту в Україні для транспорту¬вання газу. Загальна протяжність газопроводів України сягає 33 тис. км. Основу становлять магістральні газопроводи, збудо¬вані в 50-х і 60-х роках для експорту газу з України: Дашава — Київ — Москва, Шебелинка — Брянськ, Шебелинка — Остро-гожськ — Москва, Дашава — Мінськ — Вільнюс — Рига. Три перших газопроводи нині використовуються для поставок в Україну газу з Росії та Туркменистану. Для газифікації країни бу¬ли збудовані такі газопроводи: Дашава — Дрогобич, Дашава — Стрий, Дашава — Долина — Львів, Угорськ — Івано-Фран¬ківськ, Шебелинка — Харків, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів, Шебелинка — Київ — Краси-лів — західні райони України. З Прикарпаття йдуть газопроводи в Польщу, Словаччину, Чехію. Через територію України прокла¬дено магістральні газопроводи з Оренбурга, Західного Сибіру, якими Росія експортує газ у Західну Європу. В Україні створено мережу продукте проводів: аміакопровід Тольятті — Горлівка — Одеса, етиленопровід Чепіль (Угорщина) — Калуш. Завершується спорудження газопроводів Торжок — Долина, Тула — Шостка — Київ, Джанкой — Феодосія — Керч, Глібов-ське — Сімферополь — Севастополь. Мережею газопостачання охоплено близько 50% міських по¬селень і лише 8% сільських поселень України, що дуже мало по¬рівняно з європейськими країнами. В перспективі Україна повинна розширити кількість країн — постачальників газу. Значна роль у цьому відводиться Ірану, який має величезні поклади газу і зацікавлений у торгівлі з Україною. З метою вирішення цієї проблеми можливе будівництво газопро¬водів в Україну через Закавказзя і Північний Кавказ. Є й інші ва¬ріанти поставок газу з названих регіонів, але уже морським транс¬портом для перевезення газу у зрідженому (скрапленому) вигляді. Проблеми подальшого розвитку транспортного комплексу пов'язані з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва та торгівлі Ігреважно і визначають завантаженість транспортної системи. Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадо- вільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі приориетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається нала-годження виробництва спеціалізованих технічних засобів — конвейнерів, змінних кузовів, платформ 
 
 
 

 для перевезення  автопоїздів. У перспективі планується  здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління до-гавкою вантажів. В цілому формування і розвиток національної транспортної истеми України потребує ефективного державного регулювання Ііяльності транспортних підприємств за такими напрямами: створення ринку транспортних послуг; забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту; активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств. Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням І антажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку. 
 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

 1.Гаджинський  A.M. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Леншин И.А., Смольняков Ю.Й. Логистика: В 2 ч. — Ч. 1. — М.: Машиностроение, 1996. — 246 с.}

 2.Гаджинский  A.M. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.;

 3. Леншин И А,  Смольняков Ю.Й.  Логистика: В 2 ч. — Ч. 1. — М.: Машиностроение, 1996. — 246 с.}

 186.}

 4.Альбеков  А.У., Федъко В.П., Митько O.A. Логистика коммерции.  — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. — 512 е.; Гаджинский А.М.  Логистика: Учеб. для высших и  средних спец. учеб. заведений. — 3-е  изд., перераб. и  доп. — М.: Информационно-внедренческий  центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Леншин И И.А.., Смольняков Ю.И. Логистика: В2ч. — 4.1. — М.: Машиностроение, 1996. — 246с.}

 5.. Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія. – X.: ВД "ІНЖЕК", 2006. – 328 с.

 6. Альбеков А.У., Федько В.П., Митько O.A. Логистика коммерции. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 512 с.

 7. Бажин И.И. Логистика: Компакт-учебник. – X.: Консум, 2003. – 239 с.

 8.. Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок: Пер. с англ. – М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2001. – 640 с.

 9. Власова Н.О., Пономарьова Ю.В. Формування ефективної закупівельної політики підприємств роздрібної торгівлі: Навч. посіб. – X., 2003. – 144 с. 
 
 
 
 

 10. Гаджинский А.М. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. – 375 с.

 11. Гаджинский А.М. Практикум по логистике. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Дашков и Ко, 2003. – 205 с.

 12. Голиков Е.А. Маркетинг и логистика. – М.: Дашков и Ко, 1999.– 412 с.9. Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. – 208 с.

 13. Джонсон Д.С., Вуд Д.Ф., Вордлоу Д.Л., Мэрфи П.Р. мл. Современная логистика: Пер. с англ. – 7-е изд. – М.: Вильямс, 624 с.

 14. Дыбская В.В. Управление складами в логистической системе. – М.: КИА-центр, 2000. – 110 с.

 15. Залманова М.Е., Новиков O.A., Семененко А.И. Производственно-коммерческая логистика: Учеб. пособие. – Саратов: Саратовский гос. техн. ун-т, 1998. – 76 с.

 16. Захаров К.В., Циганок А.В., Бочарников В.П., Захаров Ф.К. Логистика, эффективность и риски внешнеэкономических операций. – К.: ИНЭКС, 2000. – 237 с.

 17 запасов: Учебник. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002. – 320 с.

 18. Как работают японские предприятия. – М.: Экономика, 1989. – 262 с.

 19. Кальченко A.Г. Логістика: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 284 с.

 20. Кальченко A.Г. Основи логістики: Навч. посіб. – К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. – 135 с.

 21. Киршина M.В. Коммерческая логистика. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2003. – 256 с.

 22. Козловский В.А., Козловская ЗА., Савруков Н.Т. Логистический менеджмент: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. – СПб.: Лань, 2002.– 272 с. 
 
 
 

 23. Козловский В.А. и др. Логистический менеджмент. – СПб.: Политехника, 1999. – 275 с.

 24. Костоглодов Д.Д., Харисова Л.М. Распределительная логистика. – Ростов н/Д.: Эксперт-бюро, 1997. – 127 с.

 25. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях / A.M. Карминский, Н.И. Оленев, А.Г. Примак, С.Г. Фалько. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 256 с.

 26. Крикавський Є.В. Логістика. Основи теорії: Підруч. для ВНЗ / Нац. ун-т "Львівська політехніка", Л.: Інтелект-Захід, 414 с.

 27. Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. – Л.: Вид-во Над. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. – 448 с.

 28. Крикавський Є.В. Логістика в стратегії економічного розвитку // Тез. доп. IІІ Міжнар. наук.-практ. конф. "Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку". – Івано-Франківськ, 15–19 жовтня 2002 p. – С. 64–68.

 29. Крикавський Є.В. Основи теорії логістичного управління // Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. "Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть". – Київ, 24–26 травня 2001 p. – К.: Політехніка, 2001. – С. 135.

 30. Крикавський Є.В. Логістика і сучасні виклики економіки // Економіка України у XXI столітті: ретроспектива і перспектива: Доп. Асоціації вчених "Еліта економічної науки Львова" / За ред. д-ра екон. наук, проф. С.К. Реверчука. – Л.: Львівський національний університет ім. Франка, 2002. – С. 184–212.

 31. Крикавський Є.В. Сучасні аспекти теорії і методології логістики // Тез. доп. IV Міжнар. наук.-практ. конф. "Маркетинг та логістика в системі менеджменту. – Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2002. – С. 157–159, С. 182–183.

 31. Леншин И.А., Смольняков Ю.Й. Логистика: В 2 ч. – 4.1. – М.: Машиностроение, 1996. – 246 с.

 32. Линдере Майкл Р., Фирон Харольд Е. Управление снабжением и запасами. Логистика: Пер. с англ. – СПб.: ООО "Издательство Полигон", 1999. – 768 с. 
 

 33. Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 367 с.

 34. Маркировка и идентификация: Сборник материалов / Приложение к журналу "Логинфо". – Вып. 2. – М.: КИА-центр, 1999. – 60 с.

 36. Михайлова О.И. Введение в логистику: Учеб.-метод, пособие. – М.: Дашков и Ко, 1999. – 104 с.