Вибір виду транспорту

Україні становила  в 1997 р. 22,8 тис. км, а розгорнута довжина  залізнич¬них колій підприємств  і організацій — 28,0 тис. км. При  середній щільності 38 км/тис. км території найвищим показником виділяються промислово розвинуті Донецька, Луганська, Дніпропетвська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена насамперед їх вигідним прикор¬донним розташуванням, а також галузевою структурою госпо¬дарства. В названих областях щільність залізниць коливається від 40 до 62 км/тис. км2 території. В Україні сформувалась мережа великих залізничних вузлів з розвинутим станційним і складським господарством: Харків, Ло¬зова, Дебальцеве, Ясинувата, Волноваха, Полтава, Київ, Дніпро¬петровськ, Запоріжжя, Одеса, Жмеринка, Козятин, Тернопіль, Львів, Ковель, Коростень, Чоп та інші. Частина залізничних вуз¬лів пов'язана з іншими видами транспорту, що сприяє формуван¬ню транспортних вузлів змішаного типу. В цих вузлах відбуває¬ться перевалка вантажів з одного транспорту на інший і коорди¬нація їх діяльності. До них належать: Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Одеса, Маріу-поль, Керч. Велика увага приділяється електрифікації залізниць, протяж¬ність яких у 1997 р. досягла майже 8 тис. км. Внаслідок цього зросла швидкість рухомого складу, пропускна спроможність най¬важливіших залізниць та ефективність їх використання. Елект¬рифікованими є магістральні та найбільш вантажонапружені за¬лізниці: Москва — Київ — Львів — Чоп, Донбас — Кривий Ріг, Харків — Запоріжжя — Севастополь, Харків — Лозова — Мики-тівка, Київ — Миронівка — Дніпропетровськ, Хирівка — Помош-на — Одеса — Іллічівськ, Харків — Красний Лиман — Дебаль¬цево. Електрифіковано приміські зони Кисна, Харкова, Дніпро¬петровська, Донецька, Львова та ряду інших великих міст. Залізничний транспорт України займає четверте місце у світі після Росії, США і Канади за обсягом вантажообороту. У 1996 р. залізницями перевезено близько 300 млн. т вантажів і 540 млн. чол. пасажирів. При цьому обсяги перевезень як вантажів, так і Пасажирів постійно скорочуються. У структурі перевезення ван-Ілжів переважають вугілля, в тому числі кокс, руди чорних та кольорових металів і самі метали, лісові вантажі, будівельні матеріали, а саме: цемент, машини та устаткування, продукція АПК. Залізничний транспорт працює на межі можливостей, оскіль-його виробнича база фізично спрацьована і морально застарілі, Україна поки що не має власного виробництва магістральних електроовозів, пасажирських вагонів, хоч має всі необхідні передумови для розвитку цього виробництва. Імпорт названих транс¬портних засобів обмежується відсутністю коштів. Автомобільний транспорт — це найбільш маневрений і ефек¬тивний вид транспорту для перевезення масових вантажів дріб¬ними партіями на близьку відстань. Цей вид транспорту розпо¬чинає і  
 
 
 
 

закінчує транспортний процес на морському, річковому і  залізничному транспорті. Автотранспорт забезпечує функціону¬вання і територіальну організацію всіх галузей народного госпо-дарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України. В міру створення міждержавних автомагістралей значення ав-тотранспорту постійно зростає у здійсненні міждержавних зв'яз¬ків, зокрема з Росією, Білорусією, Молдовою, країнами зарубіж¬ної Європи. В 1996 р. автомобільним транспортом було переве¬зено 1254 млн. т вантажів (69% від усього вантажу України) і 3305 млн. чол. пасажирів (майже 50% усіх пасажирів України). Розвиток автомобільного транспорту та його територіальна ор-ганізація залежать від галузевої структури народного господарства, її територіальної організації, природних умов, зокрема рельєфу. Названі чинники визначають напрями та щільність автошляхів. Довжина автошляхів загального користування становила у 1997 р. більш ніж 172 тис. км, в тому числі з твердим покриттям — 164 тис. км; їх середня щільність по Україні складає 271 км/тис. км2. Найбільш високим відповідним показником виділяються за¬хідні області України — 300 км/тис. км2 і нижче. Лише в Доне¬цькій, Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим цей показник сягає 300 км/тис. км2 і вище. Найважливіши¬ми автомагістралями України є: Київ — Полтава — Харків — Ростов-на-Дону, Київ — Москва, Київ — Санкт-Петербург, Київ — Одеса, Москва — Харків — Запоріжжя — Сімферополь, Київ — Житомир — Рівне — Львів — Ужгород, Київ — Дніпропетровськ — Донецьк — Маріуполь та ін. Близько третини автошляхів з твер¬дим покриттям в Україні мають капітальний тип покриття, пере¬важно на шляхах загальнодержавного і міждержавного значення. При цьому переважає перехідний тип покриття (гравійні, шосе, асфальтовані, бруківки). В сільській місцевості важливе значення мають автошляхи міс¬цевого та внутрішньогосподарського підпорядкування. Майже 30% цих автошляхів не мають ще твердого покриття і в період несприятливих погодних умов становляться слабопрохідними. Внаслідок цього народногосподарський комплекс України, і зо¬крема галузі АПК, мають великі матеріальні збитки. Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня єв¬ропейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км автошляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. У міждержавних зв'язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом. Досвід CША, Німеччини, Японії свід¬чить, що саме під час економічних криз будівництво автошляхів напувало пріоритетного значення завдяки можливості створення нових робочих місць і високій ефективності капіталовкладень. Автотранспорт України характеризується тим, що 70% вантаж¬ного парку зосереджено в господарствах і автопідприємствах (АТП) агропрому та корпорації «Укравтогранс», решта —  
 
 
 
 

на під¬приємствах більше ніж 80 відомств. Автомобільний транспорт України потребує значного техніч¬ного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйом¬ністю, типами кузова, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності. Необхідним є під¬вищення питомої ваги дизельних двигунів на автомобілях вітчиз¬няного виробництва, вдосконалення системи технічного обслуго¬вування та ремонту автомобілів за рахунок розвитку мережі сер-Іісного обслуговування, створення нових і модернізації старих авторемонтних заводів. Морський транспорт. Цей вид транспорту є порівняно деше¬вим; він відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні зовніш¬ньоекономічних зв'язків України, особливо з країнами далеко¬го зарубіжжя. Загальна довжина морської берегової лінії, яка практично не замерзає, становить більше 1000 км. Багато є зруч¬них бухт, які сприяли формуванню 18 морських портів, серед яких найбільш важливими є Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Південний, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч на березі Чорного моря та Маріуполь і Бердянськ на березі Азовського моря. Крім того, є 8 судноремонтних заводів, які будують невеликі судна. Основу морського транспорту України становлять Чорноморсь¬ке (ЧМП), Азовське (АМП) морські пароплавства, а також Україн-Сько-Дунайське (УДП) пароплавство. Сумарна вантажність транс¬портного флоту України становить більше ніж 5 млн. т, а паса¬жирського флоту — майже 10 тис. місць; вона є однією із най¬більших у Європі. У структурі вантажних морських перевезень значно переважають наймасовіші вантажі, які займають чільне місце і у струк¬турі експортно-імпортних поставок України. Це руди чорних і кольорових металів, кам'яне вугілля, кокс, нафта і нафтопродук¬ти, мінерально-будівельні матеріали. Каботажні перевезення займають незначне місце в загальному обсязі перевезень. У зв'язку з тим, що вони здійснюються на не¬велику відстань (в середньому не більше як на 130—150 км), част¬ка їх у вантажообороті незначна. Зокрема, в Азовському морсь¬кому пароплавстві в структурі цих перевезень домінує керченсь¬ка залізна руда, що надходить на металургійні підприємства м. Маріуполя, а у зворотному напрямі — донецьке кам'яне вугілля і кокс. У каботажних перевезеннях серед вантажів переважають міне-ральні будівельні матеріали. Експортно-імпортні перевезення вантажів морським транс¬портом здійснюються в середньому на відстань до 8 тис. км і біль¬ше, внаслідок чого їх частка у вантажообороті морського транс¬порту перевищує 95%. Найбільшу кількість міжнародних перевезень здійснюють чор-номорські порти Одеси, Іллічівська і Південний. На Одеський порт припадає більше п'ятої частини вантажо-обороту морського транспорту України. Основними вантажами тут є руди, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали, хлібні вантажі, цукор, цитрусові та ін. Іллічівський порт розташований за 20 км від Одеси і є її дублером. Працює 
 
 
 
 

кам'яне вугілля, будівельні ма¬теріали, залізна і  марганцева руди. Порт Південний обслуговує в основному припортовий завод і спеціалізується на забезпеченні експорту аміаку. В Чорноморському пароплавстві значний обсяг вантажних робіт виконують Миколаїв, Херсон, які спеціалізуються на від¬правленні залізної і марганцевої руд, будівельних матеріалів. Че¬рез Миколаївський морський порт імпортуються боксити. З лис¬топада по березень ці порти припиняють навігацію через замер¬зання Дніпровського і Бузького лиманів. Порти Азовського пароплавства — Маріуполь, Бердянськ і Керч спеціалізуються переважно на експорті залізної і марганце¬вої руд, чорних металів, кам'яного вугілля, цементу. Порти Українсько-Дунайського пароплавства — Рені, Ізмаїл, Кілія і Вилкове відіграють важливу роль у здійсненні економіч¬них зв'язків з країнами зарубіжної Європи, особливо Дунайсько¬го басейну. Таким чином, через морські порти на експорт надходить кам'яне (коксівне) вугілля, кокс, залізна і марганцева руди, чорні метали, хімічні продукти, зокрема аміак, цемент, цукор, деякі ви¬ди машин та інші товари. Україна імпортує машини та обладнання, мінерально-сировинні ресурси, зокрема боксити, фосфорити, також продукцію сільського господарства і т. д. В перспективі жливе значення можуть мати нафта, нафтопродукти, газ у зрі-Іеному (скрапленому) вигляді. Але їх імпорт стане можливим еля завершення будівництва нафто- і газотерміналів. Для освоєння нових вантажопотоків необхідно поповнити флот спеціалізоваваними суднами, в першу чергу танкерами і метановозами. країнський флот досяг критичного віку, і якщо не буде здійснено його радикального оновлення, то за 6—10 років його витіс-Іть іноземні конкуренти. Потреба України (окрім танкерів та метановозів) становить близько 120 нових вантажних транспортних суден вантажопід’ємністю більше ніж 1 млн. т і 10—12 пасажирських суден на тис. місць. Маючи власну добре розвинуту суднобудівну промисловість, Україна може щорічно оновлювати свій флот. Поряд цим потрібна модернізація та реконструкція морських портів, крема Одеського, Іллічівського, Південного, Миколаївського, Маріупольського та ін. Більш інтенсивне використання паромних переправ Іллічівськ — Іарна, Одеса — Батумі, через Керченську протоку дозволить розкририти можливості торгового флоту України і надання Україною транспортних послуг іншим країнам. Пасажирські переве¬дення здійснюють 17 морських портів. Але значення морського транспорту для перевезення пасажирів є незначним і дещо ско¬рочується. Річковий транспорт. Поряд з морським с одним з найдеше-ІІих, оскільки використовує природні транспортні магістралі — судноплавні річки. Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить оільше ніж 4 тис. км, у тому числі з освітлювальною і світловід-бивною обстановкою — 3,9 тис. км. Основні водні артерії — Дніпро та його притоки Прип'ять і Десна, Дністер, Південний Ііуг. Як магістральні  
 
 
 
 

річкові шляхи  використовуються також ді-Іянки  Дністровського лиману загальною протяжністю  більше ніж 30 км, а також гирло Дунаю довжиною 152 км, з них з морським устаткуванням — 140 км. Усі інші судноплавні річки — Десна (на північ від Чернігова), Стир, Горинь, Дністер, Самара, Південний Буг, Сіверський До¬нець, Інгулець, Ворскла, Псьол, Орель — за транспортним вико¬ристанням належать до малих річок. Загальна протяжність суд¬ноплавних ділянок р. Десна — 575 км. Вона відіграє важливу роль у перевезеннях вантажів Чернігівської області. При збільшенні гарантійних глибин у нижній течії. Десна може мати вели¬ке значення для економічних зв'язків області з областями серед¬ньої і нижньої течії Дніпра. Річки Стир (судноплавні ділянки — 280 км) і Горинь (210 км) обслуговують внутрішньообласні пере¬везення Волинської і Рівненської областей. Дністер (судноплавні ділянки більше ніж 120 км) судноплав¬ний у межах Вінницької, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької і Чернівецької областей. У Дніпропетровській області для судноплавства використо¬вують малі річки — Самару і Орель, у Полтавській — Сулу і Псьол, у Харківській і Луганській — Сіверський Донець. Малі річки використовуються переважно для перевезення бу¬дівельних матеріалів, деякої продукції АПК і суттєвої ролі у роз¬міщенні продуктивних сил не відіграють. Основу річкового транспорту України становить акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», яка складається з Головно¬го підприємства та 290 структурних одиниць. Річковий транспорт України системою каналів зв'язаний з річ¬ками сусідніх держав: Білорусі і Польщі (басейн Дніпра з'єдну¬ється з басейном Вісли, Дніпро-Бузьким каналом), що дає вихід у Балтійське море. Основні вантажо-розвантажувальні роботи здійснюються в та¬ких річкових портах, як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніп-родзержинськ, Кременчук, Черкаси, Нікополь, Чернігів, а також Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилково. В названих пор¬тах річковий транспорт працює у тісному взаємозв'язку із заліз¬ничним і морським транспортом. Завдяки використанню суден типу ріка—море вантажі перевозяться по Дніпру, Чорному морю, Дунаю і далі в річкові порти Румунії, Болгарії, Угорщини, Авст¬рії, Німеччини; по Чорному і Середземному морях — в морські порти Туреччини, Греції, Італії, Франції, Ізраїлю та інших країн Середземномор'я. У структурі перевезень вантажів переважають мінеральні бу¬дівельні матеріали (будівельний пісок і тверді кристалічні мате¬ріали), цемент, руда, метали і металобрухт, вугілля, продукція АПК. Найбільший обсяг вантажних перевезень

мають Київська, Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області. Для подальшого розвитку річкового  транспорту необхідно збіль¬шити питому вагу спеціалізованих суден типу ріка—море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв'язків, а також великовантажних суден для внутрішніх