Вибір виду транспорту

Є такі ознаки класифікації транспортної складової  логістичних систем[3] 

1. За видом доставки: 

– пряма; 

– з переробкою на транспортних терміналах; 

– з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах. 

2. За видом обслуговування: 

– зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр; 

– зі складу постачальника  або розподільчого центру безпосереднього  споживачу; 

– з виробництва  постачальника у виробництво  споживача без складського зберігання та переробки. 

3. За видами транспортного сполучення: 

– пряме; 

– змішане.

На вибір типу транспортної складової логістичних  систем впливають такі фактори, як: вид вантажу, вартість перевезень, мета транспортування, відстань, якість транспортних шляхів. У сучасних умовах роль транспортного обслуговування визначається не інтересами окремого відправника (одержувача), а оптимальним співвідношенням витрат і прибутку в зазначеному циклі виробництва і споживання, а також у мінімізації загальних логістичних витрат. 
 
 

3. Логістичні рішення у транспортуванні 

3.1Вибір  форми перевезення 

Оскільки транспортні  операції є безпосереднім вираженням зв'язків між окремими етапами  товароруху, ефективність цього процесу  суттєво залежить від правильності прийнятих логістичних рішень. 
 
 

 

Рис. 12.2. Основні рішення  щодо управління при  транспортуванні 

Перше рішення – вибір  форми перевезення. Для споживачів транспортних послуг можливі дві форми отримання транспортних послуг (перевезень): 

1) за допомогою  створеного власного відділу  доставки; 

2) користування  послугами сторонніх транспортних  організацій. 

Вибір форм перевезення  здійснюється в такій послідовності: 

1-й  етап. Детальний аналіз переваг і недоліків форм перевезень. Переваги створення власних відділів доставки (аргументи проти користування послугами сторонніх транспортних організацій): 

1) можливість  оренди транспортних засобів  на одне перевезення або певний  період часу; 

2) міжкорпоративні  перевезення; 
 
 
 
 
 

3) забезпечення  потрібної якості транспортних  послуг; 

4) запобігання  аварійним ситуаціям або їх  швидке усунення; 

5) менші вимоги  до упакування; 

6) наскрізний  контроль за якістю надання  послуг та збереженням вантажу; 

7) можливості  розміщення реклами на транспортних засобах; 

8) можливість  отримання додаткового прибутку  за рахунок надання 

транспортних  послуг іншим підприємствам; 

9) зниження транспортних  витрат і ретельний контроль  їх величини; 

10) контроль за  розкладом, часом та маршрутами  перевезень. 

Недоліки, що виникають при  створенні власних  відділів доставки (аргументи за користування послугами сторонніх транспортних організацій): 

1) високі адміністративні  витрати, витрати на ремонт  і обслуговування транспортних  засобів; 

2) потреба в  значних капіталовкладеннях; 

3) повна відповідальність  за пошкодження та псування  вантажу; 

4) необхідність  у складанні розкладів, маршрутів; 

5) ризик неокуплення  зроблених капіталовкладень; 

6) витрати на  страхування вантажів та транспортних  засобів; 

7) проблеми з ліцензуванням; 

8) імовірність  отримання збитків унаслідок  аварій. 

2-й  етап. Оцінка рівня  обслуговування та  витрат за різних  форм перевезень. Підприємство (отримувач транспортних послуг) має визначити бажаний рівень  
 
 
 
 
 

та якість обслуговування, проаналізувати можливості його забезпечення

 випадку створення  власного відділу доставки чи  залучення сторонніх транспортних  організацій. Надалі визначаються  сумарні витрати для обох форм  перевезень. Рівень загальних поточних  витрат визначається як сума  витрат на опрацювання замовлень, пакування, перевезення, збитків від пошкодження (при створенні власного відділу доставки долучаються ще й витрати на ліцензування, заробітну плату, паливо). 

3-й  етап. Прийняття кінцевого  рішення. Критеріями  для прийняття  рішень про вибір форми перевезень є: 

1) необхідність  у капіталовкладеннях та їх  достатність; 

2) прогнозований  рівень окупності капіталовкладень; 

3) рівень якості  обслуговування; 

4) рівень загальних  поточних витрат. 

Якщо рівень загальних витрат власного відділу доставки буде нижчим, то рішення на користь власного відділу доставки може бути створене за умови достатності капіталовкладень. Щодо пріоритетності критеріїв, то її визначає замовник транспортних послуг.

3.2 Вибір виду транспорту.

Друге рішення – вибір виду транспорту – вирішується у взаємозв'язку з іншими задачами логістики, а саме: 

– створення  та підтримка оптимального рівня  запасів; 

– вибір виду упакування. 

.

Існують різні  способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.

ВИД ВАНТАЖУ. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень становлять перевезення масових  
 
 
 
 
 

наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство.

ВІДСТАНЬ  І МАРШРУТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є крім виду вантажу, такі умови..

БЕЗПЕКА ТРАНСПОРТУВАННЯ. Крихке й дороге устаткування найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока (запчастини автомобілів конторське автоматизоване і звичайне обладнання фармацевтичні товари й медикаменти тощо), доставляються як правило, традиційним способом - морем, в основному в контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче.  
 

Треба пам'ятати  що виплата страхового відшкодування вантажоодержувачу є лише

фінансовою компенсацію  і ніколи не відшкодує йому тих  незручностей, що їх здатна створити партія вантажу, яка прибула в поганому стані.               

    Основою  вибору виду транспорту, оптимального  для конкретного      перевезення  є інформація про характерні  особливості видів транспорту*     

  Існують  такі основні види транспорту:    

  МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Морські судна  класифікуються залежно від видів вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення. Найбільший інтерес становить поділ ринку морських перевезень на трампове і лінійне судноплавство.

ТРАМПОВЕ СУДНОПЛАВСТВО. Трамповими (англ, "tramp" - бурлака) називаються судна, що здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і скеровуються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна перевозять в основному масові вантажі: ліс, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти й інші вантажі, перевезені навалом або наливом. Більшість трампових суден універсальні і можуть за необхідності перевозити генеральні вантажі - упаковані й неупаковані товарно-штучні вантажі (устаткування, хімікати, апаратуру, металовироби, автомобілі, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, на цих суднах під вантаж може бути надане все судно або його частина, або певні вантажні приміщення. 
 
 
 
 
 

Договір на перевезення вантажів трамповими суднами укладається у вигляді чартеру (charter, charter-party). Сторонами в чартерному договорі є фрахтувальник (вантажовідправник або його представник) і фрахтувальник (перевізник або його представник). Основні пункти чартерного договору такі:

* час і місце  укладення чартеру;

* повне юридичне  найменування сторін (преамбула чартеру);

* назва й опис  судна;

* право заміни  спочатку зазначеного терміну;

* рід вантажу;

* місце навантаження  і розвантаження;

* умови навантаження  і розвантаження, у тому числі  умови оплати демереджу (demurrage) - грошового відшкодування, що сплачується фрахтувальником судновласнику за простій судна під навантажувальними роботами понад установлений у чартері термін, і диспачу (dispatch) - відшкодування, яке виплачується судновласником фрахтувальнику за дострокове завершення вантажних робіт і звільнення судна;

* порядок оплати  фрахту;

* термін подання  судна, включаючи канцелінг (cancelling) - кінцевий термін подання судна  під навантаження, при недотриманні  якого фрахтувальник має право  розірвати чартер;

* інші умови  (льодове застереження, застереження за обставин непереборної сили тощо).

Багатовікова  практика торговельного мореплавання привела до створення типових  договорів перевезення, які називаються  проформами чартерів. На основі проформ  чартерів, що розробляються або перевізниками, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у визначених напрямках. У торговельному мореплаванні застосовуються такі види фрахтування судна:

* фрахтування  на один рейс (single voyage chartering), за  яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного або кількох портів відправлення в один або кілька портів призначення;

* фрахтування  на послідовні рейси (consecutive voyages chartering) застосовується при перевезеннях  великої кількості однорідного  вантажу в тому самому напрямку кількома послідовними рейсами;

* фрахтування  за генеральним контрактом (general contract chartering), за яким судновласник  зобов'язується протягом конкретного  періоду перевезти певну кількість  вантажу;

* фрахтування  на умовах тайм-чартер (time charter) - це договір про оренду судна, коли все судно або його частина передається на конкретний час у  
 
 
 
 
 

розпорядження фрахтувальника для перевезення  вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно  у справному стані й оплачувати утримання екіпажу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;

* фрахтування  на умовах димайз-чартеру  

  (demise charter) - це  договір про оренду судна, коли  судновласник передає його фрахтувальнику на обумовлений термін разом із командою, члени якої стають службовцями наймача, котрий бере на себе всі витрати щодо судна, у тому числі зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику;

* фрахтування  на умовах бербоут-чартеру (bareboat charter) - це наймання судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе всі витрати щодо його використання і виплачуєорендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також і договором купівлі-продажу. Після завершення розрахунків фрахтувальник стає власником судна.