Вдосконалення організації перевезень будівельних матеріалів

Перевезення вантажів повинні здійснюватися при кількісному  обліку обсягу

перевезеного  вантажу, тобто робота рухомого складу повинна враховуватися

в тоннах і тонно-кілометрах.

 

Централізовані  перевезення.

 

На автомобільному транспорті розрізняють дві форми  організації

перевезень  товарів – децентралізовані і  централізовані. При

децентралізованих перевезеннях вантажоодержувачі замовляють рухомий

склад в автотранспортних підприємствах самостійно організовують вивіз

вантажу для  своїх підприємств без узгодження черговості  перевезень з

відправниками вантажу (постачальниками вантажів). Одержувачі вантажів

самостійно  виконують вантажно-розвантажувальні роботи, маючи для цього

визначений  штат вантажників, експедиторів і агентів з постачання.

 

Переваги децентралізованих  перевезень товарів полягають в  тому, що

підвищується  своєчасність і надійність необхідних перевезень, недоліки –

у зниженні використання рухомого складу в зв'язку з тим, що організацією

перевізного процесу займаються вантажоодержувачі, а не автотранспортне

підприємство, збільшується число вантажників  і експедиторів,

збільшується  непродуктивні витрати, підвищується собівартість перевезень

і ін.

 

Централізовані  перевезення вантажу почалися в 1951 році з ініціативи

Главмосавтотранса. Організація централізованих перевезень будівельних

вантажів у  Москві дозволила підвищити рівень механізації

вантажно-розвантажувальних  робіт, збільшити продуктивність рухомого

складу, знизити  собівартість транспортування, прискорити доставку

вантажів споживачам. В  даний час тільки в будівельних  організаціях

централізовано  перевозиться близько 60 % вантажів. Широке поширення

одержали централізовані перевезення цегли, бетону, розчину,

залізобетонних  виробів, кисню, нафтопродуктів, чорних металів, а також

завезення вантажів на залізничні станції і вивіз  зі станцій.

 

Основними ознаками централізованих перевезень товарів  є:

 

• виконання перевезень вантажів з повним транспортно-експедиційним

обслуговуванням;

• виконання постачальником, як правило, всього обсягу перевезень по

закріпленій клієнтурі;

• укладання договору на перевезення вантажу по відправницькому принципу;
• строгий розподіл обов'язків між клієнтурою й автотранспортним

підприємством;

• здійснення всіх розрахунків за перевезення зі стороною, що уклала

договір.

 

При централізованих  перевезеннях товарів обов'язки сторін

розподіляються: навантаження вантажів на заводах, складах  і базах

здійснюється  постачальником, транспортування вантажів і їхнє

експедирування  – транспортним підприємством, вивантаження вантажів –

вантажоодержувачем.

 

Переваги централізованих  перевезень товарів: поліпшується використання

рухливого складу автомобільного транспорту за рахунок  скорочення

простоїв у  пунктах навантаження і вивантаження вантажів, збільшення

тривалості  роботи, збільшення коефіцієнта використання пробігу і

вантажопідйомності; поліпшується експедирування вантажів і спрощується

документація  на відпустку й одержання вантажів і оплату за перевезення;

розрахунки  з автотранспортним підприємством робить постачальник товарів, скорочується

число обслуговуючого персоналу, необхідного для організації  перевезень у

результаті  зменшення числа експедиторів, тому що експедирування вантажів

здійснюють  водії, за винятком перевезень особливо коштовних товарів;

створюються умови  для укрупнення відправлень вантажів і застосування

автопоїздів, комплексної  механізації вантажно-розвантажувальних  робіт і

спеціалізованого  рухливого складу; з'являється можливість постійного

поліпшення  перевізного процесу. Автотранспортне підприємство, виступаючи

в ролі організатора централізованих перевезень, впливає  на

постачальників  і одержувачів вантажів у питаннях поліпшення стану

рухливих шляхів, механізації вантажно-розвантажувальних  робіт, більш

раціональному складуванні товарів, кращої підготовки вантажів до

перевезення; збільшується продуктивність праці водіїв за рахунок  роботи

на тих самих  маршрутах і перевезення тих  самих товарів; скорочується

тривалість  процесу перевезення вантажів; знижується собівартість

транспортування й ін.

 

До недоліків  організації централізованих перевезень товарів варто

віднести зниження надійності перевезень для деяких «невигідних»

споживачів  і необхідність, у деяких випадках, зміни порядку збутових

організацій.

 

 

 

Для організації  централізованих перевезень товарів необхідна підготовча

робота, що полягає  у вивченні розміру вантажопотоку, його структури,

особливості перевезень вантажів, стану під'їзних колій, засобів

механізації вантажно-розвантажувальних  робіт, виборі найбільш

раціонального типу рухомого складу, виявленні способів збільшення

коефіцієнта використання пробігу, визначенні методів оперативного

планування  і управління перевезень і ін.

 

Ми обираємо централізований метод перевезення  вантажів.

 

 

4.2.Первинна  транспортна документація для  перевезення вантажів і обліку                  транспортної роботи

 

 

Товаротранспортна документація – це комплект юридичних документів,на підставі яких здійснюється облік ,прийом,передача,перевезення ,здача вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного поцесу.

  

 Товаротранспортними  документами для вантажного автомобіля  є:

1. Подорожній лист вантажного автомобіля – це первинний документ,про облік вантажних автоперевезень що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту виїзду з АТП і до повернення в АТП, без якого не дозволяється здійснення перевезень автомобільним транспортом загального користування та відомчим автомобільним транспортом.

 

    Подорожній  лист типової форми № 1 застосовується  при здійсненні перевезень вантажним  автотранспортом у міжнародному сполученні. Він видається на термін відрядження водія.    

 Подорожній лист  типової форми № 2 призначений  для вантажних автомобілів, що  виконують перевезення вантажів  у межах України. Він видається  на один робочий день або  зміну. У разі міжміських перевезень, коли відрядження водія перевищує один робочий день, подорожній лист видається на термін відрядження. Подорожній лист цієї форми видається водію за умови здачі ним подорожнього листа за минулий день роботи (зміну).

2. Товарно-транспортна накладна – це документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків при перевезенні вантажу та обліку виконаної роботи. Існують такі види товарно-транспортних накладних:

у межах території України застосовують товарно-транспортну накладну типової  форми № 1-ТН;

у міжнародному сполученні застосовують товарно-транспортну  накладну типової форми CMR;

При цьому товаротранспортна накладна є підставою для визначення обсягів вантажних перевезень і включення їх до подорожнього листа.

3. талон замовника Типова форма 1 - ТЗ

 

   ТЗ  призначено для обліку транспортної  роботи на підприємстві Перевізника  та у Замовника для обліку  транспортних послуг, а також розрахунків за них. Застосування талона замовника обов'язкове для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності при роботі автомобіля з погодинною формою оплати транспортних послуг.    

 ТЗ має бути оформлений  як додаток до подорожнього листа і заповнюється відповідно до нього.

 

                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           5.  Організація роботи водіїв

5.1 Положення про робочий  час і час відпочинку водіїв  автомобілів

Дане положення поширюється  на водіїв автомобілів , що працюють на підприємствах ,в організаціях і  установах ,незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості, за винятком водіїв ,зайнятих на міжнародних перевезеннях.

   Режим праці  і відпочинку ,передбачений дійсним положенням,є обов’язковим при складанні графіків руху роботи водіїв .Розклади і графіки руху автомобілів у міському ,приміському і міжміському сполученнях повинні розроблятися з урахуванням норм і вимог чинного положення.

Праця водіїв автомобілів регулюється загальними нормами трудового законодавства .Положення регламентує особливості і застосування цих норм ,виходячи зі специфіки організації праці і відпочинку водіїв автомобілів.

5.2. Робочий час

Робочий час - це час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Для водіїв які працюють 6 днів на тиждень,тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин,а  на передодні вихідних днів- 6 годин.Робочий тиждень повинен бути тривалістю 41 годину.

Нормальна тривалість робочого часу водіїв встановлюється відповідно до законодавства.

 До складу робочого  часу водія включається час:

керування транспортним засобом на маршруті;

простою не з вини водія;

на виконання робіт з огляду рухомого складу перед виїздом на маршрут та після повернення з нього;

проведення медичних оглядів водія перед виїздом  на маршрут та після повернення;

зупинок, що передбачені  графіком руху, для короткочасного відпочинку від керування транспортним засобом, а також його огляду на маршруті та кінцевих станціях;

проведення робіт з  усунення технічних несправностей  транспортного засобу, що виникли  на маршруті;

перебування водія в  резерві;

проведення інструктажів та навчання з питань охорони праці та безпеки руху;

інший час, передбачений законодавством.

 Водіям, за погодженням  з профспілковим комітетом підприємства, запроваджується підсумований облік  робочого часу з обліковим  періодом тривалістю один місяць.

 

 

 

Робочий час водіїв регулюється  графіками роботи (змінності), які складаються на весь обліковий період. У цих графіках визначаються кількість робочих днів (змін), вихідних та додаткових днів відпочинку, тривалість щоденного (міжзмінного) та щотижневого відпочинку.

 Нормальна тривалість  щоденної роботи (зміни) водія при підсумованому обліку робочого часу може бути встановлена не більше 10 годин.

У випадках, якщо нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) охоплює тривалі  періоди на очікування чи перерви  в роботі, а також у випадках, коли водію необхідно дати час на проїзд до місця відпочинку, тривалість його робочого дня може бути збільшена до 12 годин за умови, що час безпосереднього керування транспортним засобом протягом робочого дня (зміни) не перевищує 9 годин.

На підприємстві, за погодженням з профспілковим комітетом, для водіїв може бути введений робочий день з поділом зміни на дві частини.

Підсумована тривалість робочого часу при поділі зміни на дві частини повинна бути в  межах, зазначених у пункті  цього  Положення, а тривалість перерви між частинами зміни повинна бути від 2 до 6 годин.

 Залучення водіїв  до надурочних робіт та їх  тривалість здійснюється у порядку,  передбаченому законодавством.

 

5.3. Час відпочинку

Водії відповідно до законодавства  України користуються правом на:

перерви упродовж робочої зміни для відпочинку та харчування;

щоденний (міжзмінний) відпочинок;

щотижневий відпочинок;

щорічну основну та додаткові  відпустки у порядку, встановленому  законодавством, колективним договором (угодою, контрактом);

відпочинок в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість перерви  в роботі між змінами визначається законодавством.

В окремих випадках допускається скорочення тривалості відпочинку між  змінами з відповідним збільшенням  часу на відпочинок у наступні дні. Проте, у всіх випадках відпочинок між змінами повинен бути не меншим 12 послідовних годин протягом будь-якого 24-годинного періоду.

Не використані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і надаються водієві у вигляді  додаткових вільних від роботи днів протягом облікового періоду у порядку, передбаченому графіком його роботи.

 Водіям можуть надаватися  два суміжні вихідні дні, які  використовуються після щоденного  відпочинку. Тривалість безперервного  відпочинку має бути в межах  42 годин, але не менше 24 годин. При цьому середня тривалість цього відпочинку за обліковий місяць не повинна бути меншою за 42 години.