Стан сучасної української дитячої періодики

Дитячі  сканворди та кросворди не можуть залишитися поза увагою самих дітей. Їх зацікавлює доступність та яскравість завдань, велика кількість малюнків, веселинок, розфарбовок. Буває й  таке, що діти з онієї сім’ї купують однакові випуски журналів, щоб позмагатися, хто більше виконає завдань.

Журнал  “Bratz”, як і мультик, дуже подобається дітям, особливо дівчаткам. Вони з захопленням спостерігають за життям головних героїнь: Ясмін, Хлої, Саши та Джейд, які подорожують світом, розповідають цікаві історії походження різних речей у світі, не забуваючи про моду та стиль. Журнал дарує дітям безліч тестів, секретів дитячої краси і т.п. В подарунок же отримують наклейки, постери та інші дрібнички, які не завадять дівчаткам.

У цілому жанрова структура видань зазнає досить сильного впливу розважальної складової (легкість, невимушеність  викладу, емоційність, створення певного  ефекту позитивного “світу без проблем”, “світу комфорту” тощо), що дає змогу дітям весело та цікаво проводити час.

 

 

 

 

 

 

2.3. Навчальні періодичні  видання

 

Видання навчального характеру покликані насамперед допомогти дитині у навчанні. Одночасно такі журнали/газети можуть також стати у нагоді батькам, педагогам, вихователям, адже вони друкують корисний наочний матеріал (нові форми ігор, вправ). Наприклад, допоможуть навчити основ англійської мови, математики, журнал може прийти на допомогу і дошкільникові, що разом із батьками вивчає абетку.

Часто такі видання є двомовними (в одному журналі матеріал подається різними  мовами: українською і російською), або навіть тримовними (англійська, українська, французька). Всі навчальні видання поділяються на два типи: освітні (ж/г уроків) та релігійні.

Освітні видання представлені журналами “Posnayko” (для дітей віком 4—8 років, що вивчають англійську мову), “Абетка”, “Абетка в картинках”, “Букварик”, “Буковинкивеселинки”, “Веселі уроки − веселі уроки − jolly lessons”, “Граємо в англійську”, “Математика в картинках” тощо.

Особливим у межах виду навчальних видань є  тип релігійного журналу. Нині він  набуває особливої популярності. Такі журнали прагнуть навчити дитину “релігійної грамоти”, дати їй духовну освіту. У сучасному медіапросторі релігійна тематика представлена такими журналами як “Тропинка”, “Ангеляткова наука”.

Головним  редактором навчально-пізнавального  журналу “Ангеляткова наука” є  Олена Волосевич.

За  давньою українсько-християнською  традицією, всі малята – ангелята. Саме над цим думали майбутні видавці  журналу, мріючи про видання нових українських періодичних видань для дошкільнят.

З вересня 2006 року почали виходити журнали для наймолодших “Ангелятко” та “Ангеляткова наука”, які ставили собі за мету виховання та інтелектуальний розвиток з наймолодшого віку, але без жодної дидактики, настанов і повчань, але з використаням молитов та біблійних заповідей.

Оскільки пізнавати цікавий та захопливий світ можна лише з добрими друзями. Герої журналів – веселі персонажі-ангелята з Країни ангелят: Ангелятко, Мудрагелик, Акварелька, Чомулька, Шустрик, Говірко, Домісолько і Контрабасик. Усі вони дуже схожі на дітей, мають різні характери та захоплення.

Читацька  аудиторія журналів – уся родина, адже маленьким дітям читають батьки чи старші сестри та брати, якщо ж діти вміють читати і читають собі самі, то все одно потребують схвалення чи поради батьків: чи добре виконане завдання, чи правильно відгадана загадка тощо.

Минуло  небагато часу, коли “Ангелятко” та “Ангеляткова наука” вперше потрапили до рук українських дітей, але нині – це одні з найулюбленіших видань дошкільнят, яке за такий невеликий період часу встигло заслужити довіру у дітей та батьків.

Наприкінці 2008 року журнал “Ангелятко” визнано найкращим періодичним виданням для дітей в Україні (за підсумками Всеукраїнського конкурсу на краще періодичне друковане видання для дітей та юнацтва, заснованого Держкомтелерадіо).

Журнали виходять один раз на місяць і дарують дітям захопливий світ знань.

Щороку  під час вересневого Форуму видавців “Країна ангелят” організовує загальноміське „Свято читання в Країні ангелят”. Свято вже стало традиційним у м. Львові, а в 2008 р. відбулося у Вінниці та Підволочиську (Тернопільська обл.). Видавцем журналів є ТзОВ “Країна ангелят” (м. Львів).

У журналі “Ангелятко” – добірка найкращих творів українських письменників-класиків та сучасності. У редакційній колегії журналу: Роман Скиба, Надія Черкес та Олена Франкевич. Видання “Ангеляткова наука” готують дитячі психологи та методисти дошкільного виховання – авторської школи “Тривіта”. Враховано й медичні вимоги видань – журнали надруковано на спеціальному папері з низькою контрастністю сприйняття шрифту, який береже зір.

Журнал  “Ангеляткова наука” містить уривки з Євангеліє та молитви. Присутні також малюнки великих розмірів, що сягають більшої половини сторінки. У журналі містяться також пізнавальні мотиви, пропонується дітям скласти казку, допомогти тваринці дібратись до її дому. Розкриваються також таємниці навколишнього середовища, наприклад, звідки береться дощ. Важливим моментом є те, що присутні тексти для батьків, де вони зможуть знайти відповіді на такі питання, як вступ до школи та темпераменти дітей. Діти мають змогу власноруч зробити різні цікавинки (закладки, мініатюрний ляльковий театр і т.п.).

“Журнал має на меті прищепити дитині любов до книжки, до читання загалом, а зробити це можна лише за допомогою якісних літературних текстів. Сучасні батьки також, безумовно хочуть, щоб їх дитина була розумною і розвиненою. Журнал допоможе і в цьому. Пізнавальні оповідки та інтелектуальні завдання в кожному номері дають знання про навколишній світ, розвивають логічне мислення, спостережливість, кмітливість“, − так характеериизує журнал засновник В. Масюк.

Дане  видання відіграє важливу роль у  світоглядному формуванні дітей, починаючи  з молодшого шкільного віку й  забезпечує повний розвиток дитини як особистості.

У 80-х  роках у Радянському Союзі  дитяча робота в церквах була на нелегальному становищі. Недільна школа, посібники для роботи з дітьми, дитяча християнська література − все це здавалося нездійсненною мрією.

 У  1989 році родина співробітників  Місіонерського союзу “Світло на Сході” побувала на Україну. У кожній церкві вони цікавилися дитячої роботою, а брати і сестри ділилися з ними своїм болем. Дізнавшись про те, що в Німеччині видається величезна кількість найрізноманітнішого матеріалу, віруючі просили допомогти їхнім дітям.

 Так,  як би сама собою, народилася  ідея створення дитячого журналу. “Струмочок”, “Колосок”, “Джерельце” та інші назви були запропоновані для нового видання. Однак вибір зупинився на назві “Тропинка”, так як вона найбільш точно відображало мета журналу − привести маленького читача до живого спілкування з Богом.

 Від  ідеї до її втілення минув  один рік: пробний номер вийшов у травні 1990 року на 20 сторінках тиражем 50 000 екземплярів. Вже з 1991 року журнал став виходити регулярно − спочатку один раз на три місяці, а потім кожні два місяці. Починаючи з 3 номера в 1993 році, журнал став друкуватися на 32 сторінках (так він виглядає і сьогодні). Приємно бачити, як “дитина” росте і набирається знань. Зараз тираж журналу становить 130 000 примірників, і розсилається він у 60 країн світу, в їх числі такі країни, як Сирія, Танзанія і Парагвай.

З 1998 року “Тропинка” почала видаватися на німецькій мові під тією ж назвою “Tropinka”, а в 1999 році з'явилася “Стежка” українською.

Над журналом працюють не тільки дорослі, але і  цілий колектив дітей: письменників, художників і кореспондентів, що присилають до редакції свої малюнки і питання, вірші і розповіді, кросворди та ребуси. Дітям пропонується вірші про життя та науку нна біблійну тематику, прославляється віра в Бога. Також є рубрика “Питання-відповідь”, “Біблійні оповіді”, “Перевір себе” (подані тестові запитання, які перевіряють якість засвоєних знань з Біблії), а також ще багато цікавого, що представлене у вигляді саморобок, ігор, головоломок, історичних фактів, кросвордів, які несуть у собі віру в єдиного Бога. Не забула редакція створити й таку рубрику як “Из почты “Тропинки” ”, де показані листи з віршами та малюнками.

Навчально-пізнавальний журнал “Веселі уроки” допоможе учням 4-11 класів у вивченні шкільних предметів. Помічник під час підготовки до рефератів та тестування, а також посібник сценаріїв тематичних вечорів. Отже, цікавий журнал не лише для дітей, але й для батьків, педагогів. Разом з тим дітям доступне вивчення англійської мови у цікавій формі, в деякій мірі пригодницькій та пошуковій. Видання схвалено комісією Міністерства освіти і науки України. Журнал виходить українською, російської та англійською мовами (“Веселі уроки – Веселые уроки − Jolly lessons ”).

2.4. Художні періодичні видання

 

Основа  кожного номеру цих видань – художній матеріал, вітчизняна, світова класика та фольклор.

Чітко поділяються на два типи: 1) літературно-художні  видання, в яких велика увага приділяється питанням літератури, друкують на своїх  сторінках велику кількість художніх творів: журнали: “Яблунька”. “Джміль” “В мире сказок”, “Соняшник”, “Котя”, “Розмальовок 20”, “Чарівна казка”; 2) літературно-мистецькі (приділяється увага різним видам мистецтва, на своїх сторінках висвітлюють різноманітні культурні події): журнал: “Веселочка”.

З 2000 року в Україні видається дитячий мистецький журнал “Джміль”. В ньому вміщені ази літератури, живопису, музики, нотні зошити, тексти пісень для маленьких читачів. Матеріали спрямовані на розвиток культури, мовлення, логіки.

Часопис створюється за новими технологіями навчання і розвитку дітей, розвиває різноманітні здібності дитини, мислення і творчість. Читаючи журнал, діти, з одного боку, знайомляться з кращими творами літератури, музики та образотворчого мистецтва, з іншого, вчаться самі правильно і красиво користуватися словом, проявляти індивідуальність в пісні, русі, музикуванні, опановують доступними техніками малювання, ліплення, створення всіляких виробів. Вчителі та вихователі також можуть використовувати “Джміль” як професійно виконаного наочного дидактичного матеріалу.

Один із небагатьох українських  дитячих журналів, який міг протистояти  навалі глобалістичної культури макдональдзів, барбі та діснеєвських звіряток − “Соняшник” − можуть закрити. Причина банальна − гроші. Колектив “Соняшника”, який уже 19 років видає прекрасний дитячий журнал, все ж кожного разу змушений добиватися своїх прав. В такому ракурсі підтримка вітчизняної освіти, науки, українських письменників та культури загалом, підтримка дитячих періодичних видань − таких, як “Соняшник” − набуває державного значення.

Журнал видається з 1991 року. Звичайно ж випуски за 90-ті та 2000-ні роки відрізняються. Найперші видання містили у собі 16 сторінок. Обкладинка журналу виготовлена із цупкішого матеріалу, що дозволяє дітям практично та зручно користуватися журналу, менша ймовірність того, що він швидко порветься. Часопис має лише дві названі рубрики: “Що нам пошта принесла” та “Англійська сорінка”. До найпершої рубрики діти мають змогу надсилати свої цікаві розповіді, вірші, враження від журналу. Ця рубрика впливає на дітей лише з позитивної точки зору, адже діти мають змогу спробувати себе в амплуа письменника, надіслати кросворди, створені самостійно на будь-яку тему, показати свої мистецькі шедеври та багато всього іншого. “Англійська сторінка” забарвлена цікавими малюнками та віршиками, скоромовками, лічилками на англійській мові, до яких нижче дрібнішим шрифтом подається переклад українською. Подані також цікаві ігри, які мають на меті закарбувати у пам’яті дитини нові англійські слова, які варіюються за своєю тематикою у кожному журналі. Проте, окрім цих рубрик у журналі вміщено ще багато цікавого: оповідання та вірші сучасних письменників (шрифт доступний для прочитання, звеликою кількістю малюнків), факти про релігійні та державні свята, їхня історія встановлення з великою кількістю фотографій. Оскільки в той час діти та батьки не були в достатній мірі забезпечені літературою, часопис допоміг їм читати цікаві об’ємні твори, адже редакція кожного випуску пропонувала дітям певні розділи книги, продовження яких було у наступному номері. Яскравою рисою журналу є наявність кольорових коміксів, у кожному з яких оповідалася нова пригодницька історія.

Щодо випусків журналу  “Соняшник” за 2000-ні роки, то варто  зазначити, що вони також не мають  чіткого поділу на рубрики. Але все  ж залишилася езмінною рубрика, в  якій діти дізнаються про традиції та звичаї українського народу, оповідання, вірші, лічилки, ігри та комікси. На кожній сторінці присутні слова на англійській мові, які подаються у певних завданнях. Вчитель може використовувати віршики англійською мовою як дидактичний матеріал. Але варто зазначити, що видання нового типу містять меншу кількість матеріалу англійською мовою. На мою думку, цей момент варто було б врахувати, і приділити більшу увагу друкуванню матеріалу на англійській мові.

Видання яскраво забарвлені, доступні для читання. Редацкція  листується зі своїми читачами лише на сторінках журналу. Редакцією та посольствами різних країн в Україні  проводяться різноманітні конкурси на різні теми (стан навколишнього  середовища, турбота батьків, мої  друзі), які полягають у тому, що діти надсилають найкращі розповіді, оповідання, малюнки, фотографії, присвячені даній  темі, а найкращі роботи друкуються на сторінках журналу “Соняшник”. Саме це спонукає дітей до творчості. Кількість сторінок сягає 30. Головним редактором журналу є Леся Воронина У деяких випусках містяться плакати , календарі, наклейки.

Отже, журнал “Соняшник” не відображає різкої зміни у своїй  структурі протягом десятиліть. Прослідковується лише позитивні зміни: якість паперу, яскравість забарвлення сторінок, наявність додаткових подарунків. Цей журнал є незамінним помічникм у розвитку дитячої уваги, пам’яті, мислення, допомагає розвивати нові здібності дитини, робити яскравим її внутрішній світ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Наукові періодичні видання

 

Саме цей вид друкованих мас-медіа є дієвим засобом популяризації  спеціальних знань серед широкого дитячого читацького загалу. У таких  журналах міститься наукова теоретична і практична інформація. Видання  подібного типу розраховані не лише на дітей, що визначилися зі своїми інтересами, вони сприяють і пробудженню  такого інтересу, виявленню схильностей. Цей вид дитячої преси представлений  двома типами: технічноприкладними  та науково-художніми журналами: “Юний моделіст-конструктор”, “Юний технік України”.

“Юний технік” – це науково-популярний журнал для юнацтва, який відзначив в 2006 році своє п'ятдесятиріччя, є знаком читача багатьох поколінь. Зараз важко підрахувати точно, але можна з упевненістю сказати, що з 1956 року, коли вийшов у світ перший номер, журнал був виданий сумарним тиражем не менше 500 мільйонів екземплярів. Так що не буде перебільшенням сказати, що “ЮТ” відомий кожній родині.