Стан сучасної української дитячої періодики

Позитивною рисою є  те, що видання не перенасичені рекламою. Та й то це товари та послуги, які допомагають батькам орієнтуватися в дитячому ринку, що швидко розвивається. Більшість реклам уводиться в ігровому вигляді, без прямого посилання на купівлю. При збільшенні обсягу реклами в журналі додається кількість сторінок.

З журналами від Пізнайка батьки впевнені, що їхня дитина може самостійно провести вільний час із користю та без шкоди для здоров'я.

У 1960 році ЦК комсомолу України  започаткував вихід нового журналу, видання для наймолодших, найменших. Сама назва журналу диктувала його стилістику, визначала обличчя: яскраві малюнки, короткі віршики, знайомство з абеткою, лічилки, наївні малюнки самої малечі, саморобки, оповіді про навколишній світ – природу, птахвів, звірів, казки – народні й авторські, пригоди журнальних персонажів – Калинки, Малятка, песика Гавчика тощо.

Журнал на початку існування  мав поважний наклад, який з року в рік ріс, сягнувши майже мільйонної відмітки. І головне – виходив тільки українською. Мовою теперішніх видавців – суперуспішний комерційний проект. Але тоді цей бік справи, безперечно, важливий, був не на чільному місці. Головне – діти змалечку ставали українцями. Але минуло всього три роки, як керівництво змінило художніх редакторів, і тепер вимагало від нових, щоб “Малятко” не так милувався красою рідного краю, пропагував фольклорні, казкові мотиви, як неухильно й послідовно виховував найменшого читача у дусі радянського патріотизму, розповідав про досягнення у будівництві, про виробоничі професії і тощо. Але, все ж журнал не втратив свого природного обличчя.

Але саме здобуття Україною незалежності дозволило вийти з того “царства темряви”. Гідне читацької вдячності те, що журнал вистояв, не став двомовим. Люди, які очолювали журнал, зокрема Оксана Єфіменко, Анатолій Григорук, нинішній редактор Зінаїда Лещенко, інші працівники редакції всі ці роки вели й ведуть зі сторінок журналу розмову з батьками та їх дітьми про посутнє.

Нова хвиля художників витворила новий, водночас впізнаваний, милий, доступний найменшому читачеві образ журналу. У колі читання дітей та їхніх батьків – фольклорні вірші, казки, українська класика відомих письменників та казки молодих авторів.

Орієнтуючись на читацьку аудиторію дошкільнят, редколегією  журналу були враховані психофізіологічні  характеристики маленьких читачів. Яскраві ілюстрації, які займають 50 відсотків обсягу журналу і  відповідають змісту вміщених текстів, перевага поетичних та коротких прозових форм, “дотримання основних дидактичних пинципів: наочності,послідовності, активності та самодіяльності” [16], доступні ігри та освітні матеріали (абетки, арифметичні та логічні задачі) – основні тенденції змістового наповнення журналу “Малятко”, які в свою чергу диктують тематичне та жанрове розмаїття вміщених текстів.

Матеріали цього журналу, як і ряд інших періодичних видань для дітей, знаходимо у електронному вигляді [44]. На сторінках журналу читачі мають змогу прочитати твори класиків дитячої літератури. Один із номерів, наприклад, пропонує мудрі оповідки італійського письменника Джанні Родарі: “Чому в скрипки чотири струни, а в гітари – більше?”, “Чому в слона хобот?”, “Чому море солоне?”, “Чому не варто вередувати?”. Автор цікаво і максимально просто, в доступній для дошкільнят формі, поєднуючи дотепні жарти, ненав’язливі повчання і пізнавальну інформацію, дає відповіді на запитання, які хвилюють маленьких читачів.

“Малятко” зберігає обличчя  українського журналу, що сповідує світлі гуманні принципи, витримуючи досить жорстку конкуренцію як з боку новостворених “домашніх” проектів, відверто комерційних, космополітичних, прямолінійно дидактичних, так і з боку зарубіжних видань для малечі російською мовою – “авангардних” у розумінні їхньої оснащеності різними наліпками, вкладками тощо, з іноземного походження героями, що культивують егоїзм, сліпу силу, жорстокість, бездуховність. Головна мета таких видань – давати якнайбільший прибуток, навар.

Та понад усі надзавдання: у сірі часи наступу на рідну мову не здавати позицій, слугувати її відродженню. Цій меті журнал “Малятко” був вірний упродовж всього свого існування. Вірний він і нині, йдучи до свого півстолітнього ювілею з десятками-тисяч вірних друзів-передплатників.

Стосовно  пізнавально-енциклопедичних журналів для дітей, то найпопулярнішим з них є журнал “Дивосвіт – казки, легенди, міфи”. Цей журнал є надзвичайно цікавим та пізнавальним для дітей, допомагає розширити їх кругозір. Вражає ілюстративна наповнюваність видання, адже має місце велика кількість яскравих малюнків.

Порівнюючи  видання журналу за 1990-ті роки та 2010-ті, варто зазначити, що у перших присутні казки українські та народів  світу, рубрика “На розмові з мудрим” (тут надруковані вислови відомих людей) , а також узагальнено-світоглядні рубрики (наприклад “Сім чудес світу”). Щодо новіших видань, то в них, окрім казок та названих рубрик присутня також рурика “Чи знаєте ви що…”, “Ігри дітей народів світу”, “Свята народів світу”, “Народна творчість” та “Казки останньої сторінки”. Помітно, що за десятиліття свого існування періодичне видання розширило межі свого пізнавального матеріалу для дітей, додавши новіші рубрики та цим самим зацікавивши дітей.

У жовтні 1923 року з'явився журнал, якому судилося мати тривалу історію. Спочатку він  називався “Червоні квіти”. Видавництво ілюстрованого двотижневика велося у Харкові, а з 1930 року − у Києві. Головним редактором видання був О. Громов, а ілюстратором − А. Старчевський. Проте у 1931 році сталися деякі зміни: на базі журналів “Червоні квіти” та “Більшовиченята” (1924-1931 рр.) було створено новий журнал “Піонерія”.

У 30-і  рр. проводиться масова кінофікація шкіл. Самостійною галуззю документальної кінематографії стає дитяча кінохроніка; організовується щомісячний кіножурнал “Піонерія” (1931), випускаються документальні нариси. Пошуки в області висвітлення, рішення, застосування дикторського тексту, синхронний запис виступів хлопців, введення вокальної та інструментальної музики сприяли поглибленню ідейного змісту дитячої документального кіно. У журналі “Піонерія” показуються епізоди революційного руху за кордоном, боротьби за виконання п'ятирічного плану. Особливу увагу дитяче документальне кіно приділяє участі дітей у соціалістичному будівництві.

У період Великої Вітчизняної війни випуск дитячих фільмів різко скоротився. Але і в ці роки, незважаючи на великі труднощі, бригада “Піонерія” (реж. А. Ованесова і ред. Л. Перцова) регулярно випускала кіножурнал. У ньому показувалися подвиги хлопців на фронті, їх життя в тилу. У 1945 на матеріалі “Піонерія” Ованесова і Перцова створили перший повнометражний документальний дитячий фільм “Повість про наших дітей” − про дітей в роки війни. Патріотичну спрямованість отримали і кіноказки воєнних років. У казці “Чарівне зерно” (1942, реж. В. Кадочников і Ф. Філіппов) прославлялися дружба і працьовитість, одержання перемоги над злими силами природи. У фільмі “Коник-Горбоконик” і “Кощей безсмертний” (1941, 1945, реж. А. Роу) говорилося про торжество справедливості над злом, про любов до рідної землі. Фільм “Жила-була дівчинка” (1944, реж. У. Ейсимонт) про життя хлопців в обложеному Ленінграді − суворий звинувачувальний акт проти війни.

 У  післявоєнні роки широкого розвитку  в дитячому кіно отримала кінопубліцистика. Журнал “Піонерія” вводить нові розділи: “Юні туристи”, “Вивчай свій край”, “Прикрасимо батьківщину садами”.

А в  дев'яності роки назва журналу знову оновлюється і часопис стає “Однокласником”. Часопис був розрахований на дітей 12-16 років. Він розкривав і розкриває найактуальніші теми для молоді, подає якісні художні матеріали, допомагає читачам, інформує та розважає їх.

Сьогодні  “Однокласник” − це передусім цікавий сучасний журнал для підлітків. Тут учень середніх і старших класів школи знайде все, що його цікавить. Іванюк Сергій Семенович нині є головним редактором цього журналу.

Інтерв'ю з зірками шоу-бізнесу, молодіжні новини, статті на різноманітні теми (кохання, стосунки з однолітками та старшими, навчання, хобі, спорт), психологічні тести, анекдоти, конкурси, оповідання й повісті, гороскопи, пронизливі дописи читачів та ін. На сторінках журналу друкуються твори М. Костомарова, С. Руданського, Б. Антоненка-Давидовича, М. Стельмаха, О. Гончара, В. Близнеця, Гр. Тютюнника, Б. Жолдака та інших сучасних українських авторів. [1,220].

Редакція  пропонує журнал максимально звернений до читача. Юні передплатники можуть ділитися своїми враженнями та думками, дізнаватися про події у світі, інтелектуально розвиватися. Сторінки журналу складають приблизну кількість 35-36 глянцевих сторінок. Видання складається з ісімнадцяти цікавих рубрик. Отже, найпершою рубрикою журналу є “Ярмарк новин”, де розповідаються події у світі, які відбулися протягом останнього місяця (музичну групу, яка розпадається, бегемотика, який був на волі протягом тижня, зустріч найбільшої й найменшої людини у Стамбулі і т.д.). Статті є цікавими, можна більшу входити у світ подій, переглядаючи фотографії до статтей. Варто відмитити рубрику “Оповідання”, де, відповідно, редакторами журналу надруковано оповідь сучасного або відомого письменника. Не забула редакція про кумирів та фанатів, тому створила рубрику “Секретні матеріали”, в якій читач з анкти дізнається про життя відомої осбистості. Також зможе  й на сайт зайти, адже потурбувалися й інтернет адресу надрукувати. Наступною рубрикою журналу є “Острів кохання”. Недарма вона має таку назву, оскільки саме в ній містяться історії про кохання як відомих людей, так і читачів, які надіслали історії до редакції. “Твій погляд” допомагає підліткам обрати правильний шлях в житті. Складається вона з різн х порад щодо вибору хобі, професії, друзів. Повчальною порадою кожного номеру цієї рубрики є такі слова “Вчіться не бити байдики”. Саме ця рубрика кожного року оголошує конкурс “Твій погляд”, який полягає в тому, що кожен, хто захоплюється написанням поезії чи прози, хто полюбляє фотографувати та фотографуватися може надсилати свої шедеври на адресу редакції. Жюрі обирає  переможців у різних номінаціях. Журнал в кінці року виставляє найкращі роботи учасників. Рубрика “Майдан” розповідає про новинки кіноіндустрії, головних героїв цих стрічок, подаючи інформацію через інтерв’ю  з ними. “Страхи Господні” – це містичні оповідки та історії, які також цікаві деяким підліткам. Також журнал висвітлює інформацію та проблеми субкультур, сект, молодіжних організацій, неординарних рок груп. Інформація ця міститься у рубриці “Проблема”. Для підлітків також пропонується тест, який завжди цікавий та інтригуючий. Для починаючих господарок є рубрика “Нашвидкуруч”, де пропонуються цікаві рецепти читачів, а також редакційної колегії. “Школа життя” показує підліткам результати інноваційних технологій, а також вплив їх на життя людей. Діти можуть поділитися проблемами, спитати поради, “вилити душу”, надіславши листа до журналу “ОК”, побачити його в рубриці “Посиденьки”, знайти вдповідь нна проблему. На останній сторінці журналу розміщена рубрика “Іменини”. Відомі особистості, які святкують свої дні народження відзначені саме тут. Подані також вірші тих письменників, які є іменинниками. Не забули розмістити в журналі кросворд та гороскоп на місяць. Також видання друкує плакати з портретами зірок музичної та кіноіндустрії, посібники з гри на гітарі, в' язання, догляду за домашніми рослинами й тваринами. Тож і хлопці, і дівчата знайдуть у журналі корисну для себе інформацію

Отже, пізнавальна дитяча періодика змінилась, порівняно з зминулим десятиліттям, але лише в кращий бік, удосконаливши та розвинувши кращі сторони випусків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Розважальні періодичні видання

 

На  сучасному ринку періодики для  дітей чимало видань розважального  характеру: діти люблять розважатись  і читати про розваги та заради розваги (особливо це стосується дітей  середнього шкільного віку). Причиною виникнення багатьох розважальних видань і стало те, що редакторам легше  розважити дитину, аніж навчити й виховати. Такі журнали – це здебільшого ще один спосіб використати вільний час дитини, зацікавити її ненадовго коміксом, або кросвордом.

Треба окремо сказати про такий блок, обов'язковий майже в кожному журналі чи газеті, як “розважальний”. Кросворди, ребуси, шаради, всілякі лабіринти й комікси – без цього уявити собі видання цього типу практично неможливо. І це також закономірно, але, вважаємо, що питома вага таких матеріалів щодо останніх залежить від стадії циклу, на якому газета чи журнал перебувають у даний момент. Цілком можливо, що завтра ці видання поповнять ряди пізнавальних, більш якісних видань. Тобто перейдуть на інший ступінь розвитку.

Види  розважальних видань представлені двома основними типами: 1) журнали/газети кросвордів. Це такі видання газети як “Клякса”, “Призові дитячі сканворди”, “Развлекайка”, “Сказочные кроссворды”, “Хатинка сканвордів”; журнали: “Детские кроссворды”, “Кешины кроссворды”, “Bratz”; 2) журнали та газети коміксів: “Комикс Симпсоны”, “Комикс: Marvel: команда”, “Комикс: фантастическая четверка”.

Найстаріша  і відома серія коміксів про Сімпсонів, перший випуск якої з'явився на світ аж у 1993 році. Серія продовжує жити і до цього дня, на момент публікації цієї статті серія налічує більше 170 випусків, і нові випуски надходять у продаж десь раз на місяць

Щодо  коміксу “Фантастическая четверка”, варто зазначити, що вони носять носять фантастичний характер, героями виступають люди у фантастичних образах. Сторінки яскраво забарвлені, малюнк займають більшу частину сторінки. Комікс створено за мотивами кінофільму “Фантастична четвірка”, відповідно головними героями є ті  ж самі особи, у складі чотирьох осіб, які мають надзвичайні можливості. Кожного випуску діти отримують в подарунок від журналу стікери, постери та інші цікаві речі. Вони з захопленням читають журнал, чекаючи з нетерпінням на наступний випуск.

“Комикс: Marvel: команда” в певній мірі схожий до попередньо охарактеризованого журналу, але герої тут дещо інші. Вважається найкращим журналом про супергероїв. Діти кожного випуску отримують колекційну картку, на якій зображений один із супергероїв, або їхній противник. За допомогою карток можна грати в різні ігри, які представлені у коміксах.