Крайня необхідність

Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Марта 2012 в 21:33, курсовая работа

Краткое описание

Згідно із Кримінальним кодексом України основним завданням кримінального законодавства є правове забезпечення охорони прав і свобод людини, громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Оглавление

Вступ…………………………………………………………………………………4
1. Поняття крайньої необхідності.……………………………..………….……….3
2. Підстава наявності стану крайньої необхідності……………………………….6
3. Ознаки діяння, що вчиняється у стані крайньої необхідності…………………6
4. Перевищення меж крайньої необхідності……………………………………….5
5. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони…………………...4
Список використаних джерел…………………………..…………………………24

Файлы: 1 файл

Крайня необхідність.docx

— 78.66 Кб (Скачать)

Згідно ст. 445 Цивільного кодексу України шкоду, заподіяну  в стані крайньої необхідності, повинна  відшкодувати особа, яка її вчинила. Враховуючи обставини справи, суд  може покласти обов‘язки її відшкодування  на третю особу, в інтересах якої діяла особа, що заподіяла шкоду, або звільнити від такого відшкодування  повністю чи частково.

Висновок

За Конституцією Україна  є суверена і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст.1). Але  це тільки загальні конституційні засади, а насправді таку державу необхідно  ще розбудовувати і   наближатися  до її принципів та ідеалів. Поки що цього не вдалося досягти жодній цивілізованій демократичній, розвинутій державі, оскільки і у цих державах є злочинність, порушення прав людини, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, несправедливість, жорстокість, наркоманія та інші негативні явища.11 Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові  правової держави.//Право України.-1998-№8-с.43

Поняття справедливості ніколи не було однозначним. У жодній країні , ні у які епохи не був створений  суспільний устрій, що сприймався би як справедливий абсолютно всіма громадянами. За своєю природою держава більшою  чи меншою мірою відображає інтереси переважно приватновласницьких  пануючих класів і верств, обмежуючи  більшою чи меншою мірою інтереси переважної більшості населення. У  самій ідеології держави закладена  суперечність, яка породжує соціальну  нерівність, з якою певна частина  громадян не бажає миритися, і яка  є глибиною першопричиною злочинності.

Кримінальне право України  визнає злочином не самі по собі ідеї або  думки людини, реалізація яких становить  небезпеку для особистості, суспільства  або держави, а лише суспільно  небезпечне діяння, що порушує кримінально  правові норми. При розслідуванні  або судовому розгляді кримінальної справи в першу чергу встановлюється об'єктивна сторона злочину і  тільки на її основі суб'єктивна. Без  ознак об'єктивної сторони не виникає  самого питання про суб'єктивну  сторону злочини. У такий спосіб створюється серйозна гарантія дотримання законності при відправленні правосуддя по кримінальних справах.

Про соціальну природу  протиправного поводження. Головне  в цьому поводженні - те, що воно суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіює або здатне заподіювати шкоду  правам і інтересам громадян, колективів і товариства в цілому, перешкоджає  поступальному розвитку суспільства. Злочини розрізняють по своїй  спрямованості, по можливості настання шкідливих наслідків і їхньої ваги, по характеру їхніх мотивів, по цілям правопорушень. Незважаючи на всі ці розходження, злочини складають  одну групу явищ у соціальному  і правовому відношеннях, тому що мають єдину сутність і   подібні  юридичні ознаки.

Вітчизняна наука вивчає правові явища в соціально-історичному  аспекті, підкреслюючи, що злочинність - це масове, історично мінливе, соціальне  явище , що має кримінально-правовий характер , класового суспільства, що складається з усієї сукупності злочинів, що чиняться у відповідній  державі у визначений період часу" .22 Кузнецова Н.Ф.//Преступление и  преступность.-1996-с.17

 

У своїй принциповій основі це положення ставиться і до інших  видів правопорушень.

На відміну від правомірних  дій, що можуть бути прямо передбачені  нормами права, а можуть і випливати  в загальній формі з "духу закону", протиправні дії повинні бути чітко сформульовані чинними  правовими нормами. З цього погляду  правопорушення можна говорити лише в рамках і з поліції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного або іншого правопорушення, а нерідко й встановлюючого точний перелік протиправних діянь. Такого роду "формалізм" протиправності забезпечує ясність і єдність  вимог, запропонованих до всіх громадян і організацій.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

Кримінальний кодекс України

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України

Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних справах. Бюлетень законодавства і  юридичної практики України № 4 . 1993.

Практика судів України  в кримінальних справах. Бюлетень законодавства  і юридичної практики України  № 4, 1993 .

Сущенко О. - Судебная практика.

В.П.Діденко Обставини, що виключають злочинність діяння. Лекція. Українська академія внутрішніх справ.

Коментар до Конституції  України. К-, 1996.

Збірник постанов Пленуму  Верховного Суду України (1963-1997).

Сімферополь, "Таврія", 1998.

Шевченко О.О. Історія  держави та права України. Навчальний посібник. К-, "Вентурі"


Информация о работе Крайня необхідність