Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Декабря 2011 в 20:32, курсовая работа
Мета курсової роботи полягає в дослідженні, вивченні і науковому обґрунтуванні об‘єктивної сторони складу злочину.
Для досягнення цієї мети були визначені такі основні завдання:
розглянути поняття та значення об’єктивної сторони складу злочину;
охарактеризувати дію та бездіяльність, умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність;
визначити непереборну силу, непереборній фізичний примус, психічний примус та їх значення;
розкрити поняття і значення суспільно-небезпечних наслідків;
дослідити причинний зв'язок між діянням і суспільно-небезпечними наслідками;
проаналізувати місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину.
ВСТУП…………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОННИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ…………………………………………………………………………….…..6
Поняття та значення об’єктивної сторони складу злочину……..……...6
Висновки до розділу 1………………………………………………………..…10
Розділ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБОВ’ЯЗКОВИХ ОЗНАК ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ……………………………………...12
2. 1. Дія та бездіяльність. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність. ………………………………………………………………………….…12
2.2. Непереборна сила, непереборній фізичний примус, психічний примус та їх значення…………………………………………………………………………..……20
Висновки до розділу 2……………………………………………………………22
Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФАКУЛЬТАТИВНИХ ОЗНАК ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ…………………………………………………….25
3.1. Поняття і значення суспільно-небезпечних наслідків…………………...25
3.2. Причинний зв'язок між діянням і суспільно-небезпечними наслідками.30
3.3. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину…………….33
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...37
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………………38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………41
Основні і факультативні ознаки об'єктивної сторони мають значення для:
а) встановлення наявності складу злочину і тим самим - для підстави кримінальної відповідальності;
б) кваліфікації діяння за відповідними статтями Особливої частини КК;
в) призначення справедливого покарання;
г) можливості звільнення від кримінальної відповідальності й покарання на підставі закону про кримінальну відповідальність.
Чернишова Н. В. у своїх наукових дослідженнях розглядала ознаки об'єктивної сторони злочину і вона визначила, що при виявленні злочину ми насамперед стикаємося з його об'єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб'єкта у виді дії чи бездіяльності, що завжди здійснюється у певній об'єктивній обстановці, у певному місці і в певний час. Цей акт поведінки завжди відбувається відповідним способом, наприклад, крадіжка з об'єктивної сторони виражається в таємному викраденні чужого майна (ст. 185 КК), грабіж - у відкритому викраденні такого майна (ст. 186КК). Злочин завжди тягне за собою певні суспільне небезпечні наслідки, тому що в результаті його вчинення завдається істотна шкода суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом (наприклад, вбивство своїм наслідком має смерть людини - статті 115-119 КК, крадіжка, грабіж, шахрайство - статті 185, 186, 190 КК- заподіюють майнову шкоду власнику). Причому діяння (дія чи бездіяльність) перебуває у причинному зв'язку із суспільне небезпечними наслідками. Ці ознаки притаманні будь-якому злочину як явищу реальної дійсності. Без цих ознак злочину бути не може. Вони мають місце завжди, у всіх випадках, коли вчиняється злочин. Іноді злочин вчиняється з використанням тих або інших предметів матеріального світу: технічних пристосувань, вогнепальної або холодної зброї, підроблених документів чи інших засобів. Їхнє вибіркове використання багато в чому дозволяє злочинцю більш успішно вчинити злочинний намір, заподіяти більш тяжку шкоду [ 23, с.196].
В об'єктивних ознаках
Якщо
звернутись до наукових теорій Коржанського
М. Й, то він приділив не абияку увагу значенню
об'єктивної сторони злочину. По-перше,
об'єктивна сторона є елементом складу
злочину і входить до підстави кримінальної
відповідальності. Тому особа може бути
притягнута до кримінальної відповідальності
лише тоді, коли у вчиненому нею діянні
встановлені всі ознаки об'єктивної сторони
складу злочину. По-друге, ознаки об'єктивної
сторони багато в чому визначають суспільну
небезпечність злочину. Характер діяння,
спосіб його вчинення, місце, час, обстановка
вчинення злочину, тяжкість суспільне
небезпечних наслідків, що настали, є найважливішими
показниками суспільної небезпечності
як соціальної властивості злочину. У
цьому зв'язку об'єктивні ознаки діяння
враховуються передусім при рішенні питання
про криміналізацію тих чи інших діянь,
тобто визнанні їх злочинними і караними
самим законодавцем. Крім того, наприклад,
тяжкість наслідків, спосіб вчинення злочину
багато в чому визначають суворість покарання,
встановленого в санкціях статей Особливої
частини КК за відповідні злочини. По-третє,
об'єктивна сторона має важливе значення
для правильної кваліфікації злочину.
Аналіз об'єктивної сторони дає можливість
встановлювати інші елементи й ознаки
складу злочину: об'єкт, якому заподіюється
шкода даним злочином, відповідну форму
вини, мотив, мету злочину, які не завжди
вказуються в диспозиціях статей Особливої
частини КК, і, таким чином, правильно кваліфікувати
вчинене. По-четверте, об'єктивна сторона
має важливе значення для розмежування
злочинів, а також відмежування злочинних
діянь від незлочинних. Так, крадіжка,
грабіж, розбій (суміжні злочини) розрізняються
між собою за способом вчинення злочину.
Хуліганство, відповідальність за яке
встановлена в ст. 296, тобто грубе порушення
громадського порядку з мотивів явної
неповаги до суспільства, що супроводжується
особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом,
відрізняється від адміністративне караного
дрібного хуліганства за об'єктивною стороною.
По-п'яте, врахування ознак об'єктивної
сторони дозволяє суду в кожному конкретному
випадку правильно визначити ступінь
тяжкості вчиненого злочину (ст. 65) і відповідно
до цього призначити покарання, що відповідає
вчиненому [ 9, с.97].
Висновки до розділу 1.
Викладене дозволяє зробити висновок, що об'єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.
Усі ознаки об’єктивної сторони злочину з точки зору їх закріплення в диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов’язкові (необхідні) і факультативні.
Об'єктивна сторона злочину - важлива передумова кримінальної відповідальності. Кримінальне право України визнає злочином не самі по собі ідеї або думки людини, реалізація яких становить небезпеку для особистості, товариства і держави, а лише суспільно небезпечне діяння, що порушує кримінально-правові норми (ст.1,3,7 і інші статті КК України) [ 16, с.53].
Об'єктивна сторона злочину - своєрідна база кримінальної відповідальності, без якої вона взагалі не існує.
Об’єктивна сторона злочину е невідмінним критерієм для оцінки намірів злочинця, а також цілей з якими він скоює злочин.
Відповідно
до цього при розслідуванні або
судовому розгляді кримінальної справи
в першу чергу встановлюється
об'єктивна сторона злочину, робиться
висновок про наміри, мотиви і цілі
особи, що учинила суспільно-небезпечне
діяння, яке заборонено кримінальним
законом, а також кожен має правову допомогу.
Але особа вважається невинуватою доти,
доки її вину не буде доведено в судовому
порядку [1]. Без ознак об'єктивної сторони
питання про суб'єктивну сторону не виникає,
тому що остання існує тільки в зв'язку
з першою. Таким чином, створюється бар'єр
для проникнення сваволі і суб'єктивізму
в діяльність суду і прокурорсько-слідчих
органів. Це служить серйозною гарантією
дотримання законності при відправленні
правосуддя по кримінальних справах.
Розділ 2.
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБОВ’ЯЗКОВИХ
ОЗНАК ОБ’ЄКТИВНОЇ
СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ
2. 1. Дія та бездіяльність. Умови кримінальної відповідальності за злочину бездіяльність
Термін "діяння" вживається в КК, теорії і судовій практиці в подвійному значенні:
а) у статті 11 КК за допомогою цього терміна визначається поняття злочину, що, таким чином, охоплює всі ознаки, властиві злочину, тобто вживається як синонім терміна "злочин";
б) термін "діяння" застосовується тільки для характеристики однієї з ознак об'єктивної сторони, тобто дії або бездіяльності. При аналізі цієї ознаки складу злочину має йтися саме про друге значення терміна "діяння".
Діяння є обов'язковою ознакою кожного складу злочину. Стаття 2 КК встановлює, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кодексом. Формами вираження такого діяння згідно зі ст. 11 КК є дія або бездіяльність.
Поняття "діяння" визначається такою сукупністю ознак: діяння повинне бути суспільна небезпечним і протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом поведінки людини [2].
Суспільна небезпечність як
Протиправність як ознака
Діяння завжди має конкретний
характер. Воно являє собою конкретний
акт поведінки людини, що відбувається
у певній обстановці, місці і
часі і завжди виявляється
в конкретній дії чи
Діяння - це свідомий акт поведінки людини, який завжди є наслідком пізнавальної діяльності, відображенням у свідомості людини об'єктивного світу. Тому не є діянням у кримінально-правовому значенні такі рухи тіла, що не контролюються свідомістю, навіть якби наслідки таких рухів були б суспільно небезпечними. Наприклад, дії, вчинені особами, які страждають на психічну хворобу і є неосудними, не контролюються їх свідомістю і, виходить, не можуть утворити дію чи бездіяльність у кримінально-правовому розумінні. Суспільно небезпечне діяння, як ознака об'єктивної сторони складу злочину, має бути вольовим, тобто проявом волі особи. Діяння, в якому немає прояву волі, вчинене, наприклад, внаслідок нездоланної сили, фізичного примуса тощо, не може утворити об'єктивну сторону складу злочину.
Дія - це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб'єкта. Вона є найбільш поширеною формою суспільно небезпечного діяння. Більше 2/3 усіх злочинів, передбачених в Особливій частині КК, можуть бути вчинені тільки шляхом дії. Елементарною (найпростішою) одиницею дії є рух тіла. Дія може виражатися в одному (одиничному) русі тіла або в їх множинності. Рухи тіла, що складають дію, повинні мати цілеспрямований характер і, отже, поєднуватися метою в єдиний вольовий акт поведінки. Мета, як і об'єкт злочину, відокремлює дію, обмежує обсяг і межі дії, визначає її предметний зміст. Інакше кажучи, рухи тіла утворюють дію в кримінально-правовому розумінні, коли вони контролюються свідомістю і спрямовуються волею особи на певний об'єкт. Звідси випливає, що мимовільні (наприклад, рефлекторні) акти руху, що відбуваються поза контролем свідомості і не виражають волю особи, не можуть утворити дію як ознаку об'єктивної сторони злочину, наприклад, рухи, внаслідок яких завдано шкоди охоронюваному законом благу, якщо вони викликані реакцією організму на біль від ураження струмом, вогнем тощо [ 13, с.73].
У своїх наукових дослідження вчений Тацій В.Я. визначив, що з фізичної сторони дія може бути простою і складною. Прості дії містять у собі одиничні (елементарні) акти поведінки людини, наприклад, завдання удару. Складні дії характеризуються ускладненою структурою. Серед них можна виділити ті, що складаються з кількох актів поведінки, кожний з яких може бути визнаний як самостійна дія. Наприклад, у ч. 2 ст. 186 встановлена кримінальна відповідальність за грабіж (відкрите викрадення чужого майна), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства. Тут мають місце дві дії - викрадення і насильство, кожна з яких, якщо розглядати їх ізольовано, утворить самостійні злочинні дії, передбачені окремими статтями КК (ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 125 або ст. 126). Подібну об'єктивну сторону мають і деякі інші злочини, пов'язані з насильством (ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 373 та ін.). У зазначених випадках одна дія виступає як спосіб здійснення іншої. Вони перебувають у нерозривному зв'язку та органічній єдності і у сукупності утворюють складну дію, яка і завдає шкоди об'єкту (як основному, так і додатковому).
До складних належать також дії, що складаються з ряду тотожних актів поведінки, об'єднаних єдиним умислом і спрямованих на досягнення єдиного злочинного наслідку (наприклад, крадіжка цілого, вчинена в кілька прийомів), що утворять у своїй єдності злочини. До складних відносять, зокрема, і дії у так званих триваючих злочинах, коли злочин, розпочавшись одним актом поведінки (активною дією), потім продовжує здійснюватися впродовж певного часу на стадії закінченого злочину, наприклад, незаконне зберігання вогнепальної зброї. У деяких випадках складні дії утворюються з цілої низки вчинків, пов'язаних один з одним. Це, наприклад, зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304) тощо. Але й у цих випадках має місце активна форма суспільно небезпечної протиправної поведінки, яка має всі необхідні ознаки дії (складної) в кримінально-правовому розумінні [ 22, с.39] .
Залежно від характеру впливу на об'єкт злочину всі дії можна поділити на фізичні та інформаційні. Фізичні (або енергетичні) дії полягають у застосуванні мускульної, фізичної сили для вчинення злочинного посягання (крадіжка, грабіж, розбій, вбивство, нанесення тілесних ушкоджень тощо) і завжди спрямовані на зміну зовнішньої, фізичної сфери предметів матеріального світу. Інформаційні дії полягають у передаванні інформації іншим особам і завжди виражаються у словесній (вербальній) формі, а також у яких-небудь інших діях, що несуть інформацію: смислових жестах (конклюдентні дії), виразних рухах (міміка). За допомогою інформаційних дій відбуваються такі злочини, як погроза вбивством, вимагання тощо. Для деяких злочинів характерним є поєднання фізичних та інформаційних дій, наприклад, при шахрайстві, а також при грабежі, розбої, які поєднані з погрозою насильства.
Информация о работе Вивченні і науковому обґрунтуванні об‘єктивної сторони складу злочину