Вивченні і науковому обґрунтуванні об‘єктивної сторони складу злочину

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОННИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ…………………………………………………………………………….…..6

1. Поняття та значення об’єктивної сторони складу злочину……..……...6

             Висновки до розділу 1………………………………………………………..…10

Розділ  2.  КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБОВ’ЯЗКОВИХ ОЗНАК ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ……………………………………...12

                 2. 1. Дія та бездіяльність. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність. ………………………………………………………………………….…12

            2.2. Непереборна сила, непереборній фізичний примус, психічний примус та їх значення…………………………………………………………………………..……20

           Висновки до розділу 2……………………………………………………………22

Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФАКУЛЬТАТИВНИХ ОЗНАК ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ…………………………………………………….25

       3.1. Поняття і значення суспільно-небезпечних наслідків…………………...25

       3.2. Причинний зв'язок між діянням  і суспільно-небезпечними наслідками.30

       3.3. Місце, час, обстановка, спосіб  та засоби вчинення злочину…………….33

            Висновки до розділу 3…………………………………………………………...37

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ………………………………………………………………38

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ……………………………………………41 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Актуальність  курсового дослідження зумовлена як необхідністю тлумачення та дослідження нового Кримінального кодексу у його визначенні основного поняття - злочину, так і важливістю самого уяснення поняття злочину в його різноманітних аспектах та ознаках, без якого неможливе правильне застосування покарання.

      Акт людської поведінки, здійснюваний в об’єктивному світі, має внутрішні і зовнішні ознаки. Це в повній мірі відноситься до суспільно корисної, суспільно нейтральної і суспільно небезпечної поведінки. Внутрішні ознаки об’єктивної небезпечної поведінки створюють його об’єктивну сторону. Належно, в самій загальній формі під об’єктивною стороною злочину слідує розуміти внутрішні виявлення людської поведінки, викликаючи небезпечні для соціального суспільства зміни в навколишній діяльності.

      Разом з тим внутрішня проява навколишньої небезпечної поведінки повністю не розкриває його внутрішньої суті.

      Кримінальне право - це одна з галузей права  України, яка є сукупністю юридичних  норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою. Особливість цих  норм у тому, що вони забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливих заходів державного примусу - кримінального покарання.

        Норми кримінального права встановлюються  лише вищим органом законодавчої  влади - Верховною Радою України.  Ці норми визначають, які суспільно-небезпечні діяння є злочинними, і встановлюють покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчинили злочини (ст. 1 КК України)[1].

      Об’єктивна  сторона складу злочину — це сукупність передбачених кримінальним законом  ознак, які характеризують зовнішній  прояв суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також об’єктивні умови цього посягання.

      Однак, в науці Кримінального права  зовнішні прояви суспільно-небезпечної  поведінки штучно ізолюються від його внутрішньої суті. Це робиться для того, щоб більш глибше і всебічно вивчити ознаки, що становлять в своїй сукупності змісту зовнішнього проявлення суспільно-небезпечної поведінки.

        Взагалі об’єктивна сторона є  одним з елементів складу злочину.  Цей елемент охоплює ознаки, що характеризують злочин із точки зору його зовнішнього прояву. На відміну від інших структурних частин складу злочину він містить більше інформацій, необхідної для кваліфікації діяння. У більшості описових диспозицій статей Особливої частини КК відображається саме об’єктивна сторона складу злочину.

      Зміст ознак цього елементу часто є  критерієм розмежування суміжних складів  злочинів. Ретельне дослідження ознак  об’єктивної сторони складу злочину  допомагає таким чином дати точну  правову оцінку суспільно небезпечних діянь, що, в свою чергу, зумовлює забезпечення зайнятості у процесі боротьби зі злочинністю.

      Злочинність як соціальне явище являє собою  найбільш суспільно небезпечну частину  правопорушень, які вчиняються в  реальній дійсності. Для того, щоб правильно організовувати боротьбу з ними, необхідно попередньо визначити, які конкретно суспільно небезпечні діяння людей визнаються злочинами і які покарання можуть бути призначені за їх скоєння. Важливе значення при цьому має склад злочину, а саме, його об’єктивна сторона. Тому вивчення складу злочину і його об‘єктивної сторони є досить актуальною темою дослідження.

      Дослідженням  даної теми займалися такі науковці як: Коржанський М. Й., Чернишова Н. В., Кузнецова Н.Ф., Смирнова М.М., Тацій В.Я., Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Беньківський В. В. та ін.

      Мета курсової роботи полягає в дослідженні, вивченні і науковому обґрунтуванні об‘єктивної сторони складу злочину.

      Для досягнення цієї мети були визначені  такі основні завдання:

• розглянути поняття та значення об’єктивної сторони складу злочину;
• охарактеризувати дію та бездіяльність, умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність;
• визначити непереборну силу, непереборній фізичний примус, психічний примус та їх значення;
• розкрити поняття і значення суспільно-небезпечних наслідків;
• дослідити причинний зв'язок між діянням і суспільно-небезпечними наслідками;
• проаналізувати місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину.

      Об’єктом дослідження стали Кримінальний Кодекс України, закони і підзаконні акти, науково-практична література, статті юристів в друкованих виданнях з питань об’єктивної сторони злочину.

      Предметом дослідження. Зміст об’єктивної сторони злочину на сучасному етапі розвитку кримінального права України.

      Методологічна основа дослідження складається з базових науково-теоретичних положень, прийнятих в юридичній науці в цілому і в науці права зокрема. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу.

      Структура роботи. Курсова робота включає в себе вступ, три розділи, що у свою чергу містять чотири підрозділи, висновки, список використаних джерел, що дозволяють ґрунтовно ознайомитися з темою і систематично відобразити матеріал, а також викласти думки науковців.

      Загальний обсяг курсової роботи налічує 42 сторінки. Основний обсяг - 38 сторінок. Список використаних джерел містить 23 найменування. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1.

ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОННИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 

      1.1 Поняття та значення  об’єктивної сторони  складу злочину

      Об'єктивна  сторона складу злочину - це сукупність передбачених законом про кримінальну  відповідальність ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об'єкти кримінально-правової охорони, а також об'єктивні умови цього посягання.

      Об'єктивна  сторона визначає:

      а) у чому полягає злочин;

      б) яким чином він скоюється;

      в) у яких умовах місця, часу, обстановки він протікає;

      г) за допомогою яких засобів і знарядь вчинюється.

      Основні ознаки об'єктивної сторони зазначаються в диспозиціях статей Особливої  частини КК. Наприклад, катування  з об'єктивної сторони полягає  в заподіянні сильного фізичного  болю або фізичного чи морального страждання шляхом побоїв, мучення або інших насильницьких дій (ст. 127 КК); зґвалтування - у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ст. 152 КК); шахрайство - у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК).

      Таким чином, сутність названих та інших злочинів взагалі полягає в суспільно  небезпечному діянні, яке є основною ознакою об'єктивної сторони. Слід зауважити, що кримінальна відповідальність настає лише за суспільно небезпечне діяння, а не за думки, намір вчинити злочин.

      Науковець Грищук В.К. розглядає об'єктивну сторону як важливий показник ступеня суспільної небезпеки злочинного діяння, визначає характер заподіяної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони [ 7, с.201].

      Шкода, зокрема, може бути фізичною (при вбивстві, тілесному ушкодженні), майновою (при  злочинах проти власності), моральною (наруга над могилою), політичною (наруга над державною символікою), іншою [ 7, с.201].

      Важливість  об'єктивної сторони полягає і  в тому, що вона дає можливість відмежовувати  один злочин від іншого. Деякі злочини  схожі між собою за об'єктом, суб'єктивною стороною, суб'єктом і відрізняються  лише за об'єктивною стороною. Наприклад, об'єктивна сторона крадіжки полягає у таємному викраденні чужого майна (ст. 185 КК), грабежу -у відкритому викраденні чужого майна (ст. 186 КК), тоді як об'єкт названих злочинів, суб'єкт і суб'єктивна сторона їх збігається.

      Розбій  за об'єктивною стороною схожий з вимаганням, коли суб'єкт також намагається заволодіти чужим майном чи правом на майно, але не шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК), а шляхом пред'явлення вимоги про передачу чужого майна, яка супроводжується погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеженням прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодженням чи знищенням їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст. 189 КК) [ 3, с.469].

      Об'єктивну  сторону необхідно розглядати у  взаємозв'язку з іншими елементами складу злочину, а особливо - із суб'єктивною стороною, оскільки злочин є завжди свідомим актом волевиявлення суб'єкта злочину. Об'єктивні ознаки суспільно небезпечного діяння, характер поведінки особи дозволяють судити і про суб'єктивні моменти злочину - про форму й вид вини, мотив і мету [ 19, с.12].

      Наприклад, при вчиненні крадіжки діяння суб'єкта полягає в таємному викраденні майна (об'єктивна сторона), що свідчить про  те, що суб'єкт усвідомлює суспільно  небезпечний характер вчиненого, бажає  обернути чуже майно на свою користь, тобто про наявність у його діях умислу (суб'єктивна сторона). У даному разі характер діяння впливає на форму й вид вини. Таким чином, саме об'єктивна сторона є критерієм з'ясування суб'єктивної сторони. При розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи на практиці в першу чергу, як правило, встановлюється об'єктивна сторона злочину, на підставі якої з'ясовуються ознаки суб'єктивної сторони.

      Ознаки, що є компонентами самої злочинної  діяльності і безпосередньо характеризують її зовнішній прояв:

• суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність);
• суспільно небезпечні наслідки;
• причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками;
• спосіб, знаряддя і засоби, місце, час і обстановка вчинення злочину.

      Ці  ознаки вважаються основними, у своїй  сукупності вони складають об'єктивну  сторону злочину [ 12, с.148].

      До  об'єктивної сторони входять також  факультативні ознаки: спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя й засоби вчинення злочину.