Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Августа 2011 в 13:16, курсовая работа
За останні кілька років у нашій країні збільшилося як число осіб, що споживають наркотики, так і кількість злочинів, пов'язаних з їхнім незаконним виготовленням, придбанням і розповсюдженням. Різко збільшується число осіб, що допускають немедичне вживання наркотичних засобів.
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЦТВО ОПІЙНИХ НАРКОТИКІВ. ІНФРАСТРУКТУРА НАРКОБІЗНЕСУ
1.1. Історія наркобізнесу в країнах золотого півмісяця
1.2. Центри наркоторгівлі й маршрути транспортування героїну
1.3. Транспортування героїну по території середньоазіатських держав
РОЗДІЛ ІІ. ГлобалІзацІя наркоЗЛОЧИННОСТІ
2.1. Наркоситуация у світі: масштаби, тенденції розвитку наркобізнесу
2.2. Глобалізація наркозлочинності
РОЗДІЛ ІІІ. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК НАРКОБІЗНЕСУ З ІНШИМИ ГЛОБАЛЬНИМИ ПРОБЛЕМАМИ ЛЮДСТВА
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Певних результатів у протистоянні наркомафії домоглася Сербія. Повідомляється, що тільки за перші шість місяців 2007 року одного тільки героїну тут було вилучено більше, ніж за попередні п'ять років. Підвищенню результативності правоохоронних структур багато в чому сприяло взаємодію з Адміністрацією по боротьбі з наркотиками США. Варто підкреслити й роль ОБСЄ, що притягнуло до навчань місцеву поліцію й персонал в'язниць фахівців з різних країн з багатим практичним досвідом.
Необхідно брати до уваги й ще одну, досить нову, "наркотенденцію". Поряд із традиційними маршрутами, наприклад "Балканським маршрутом" поставок наркотиків, буквально на наших очах народжуються нові, досить і досить перспективні. Вище нами вже згадувався "Центральноазіатський коридор", через який афганський опіум і героїн надходять у Росію й далі в країни Європи. На думку грузинських аналітиків, альтернативу "Балканському маршруту" також цілком може скласти маршрут, створюваний протягом останніх десяти років у рамках фінансованої Євросоюзом програми "TRACEKA" (Transport Corridor Europe- Caucasus-Asia - транспортний коридор Європа-Кавказ-Азія).
Програма передбачає будівництво й відновлення залізничних, автомобільних і морських комунікацій, що зв'язують європейське узбережжя північного моря й китайські порти в Тихому океані, а також спрощення бюрократичних процедур, у тому числі й митних, на цьому шляху. За деяким даними, 13 країн-учасниць, починаючи з 1993 року, затратили на інфраструктуру Трасеку більше 700 мільйонів євро. Очікується, що завдяки цій програмі, Кавказ і Центральна Азія перейдуть на новий рівень розвитку, перетворяться у важливі транспортні центри, тобто фактично повернуть собі функції, втрачені ще в середні століття, коли товари з Китаю йшли в Європу по суші. Тому це й називають новий транспортний коридор "Великим Шовковим шляхом".
Недавно,
переборовши відстань в 6000 кілометрів,
по ньому в Афганістан уперше були доставлені
200 тонн гуманітарних вантажів. Можливість
залучення нового транспортного коридору,
покликаного полегшити повідомлення між
Європою й Азією, для широкого наркотранзиту,
не може не викликати побоювань.
РОЗДІЛ
ІІІ. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК НАРКОБІЗНЕСУ
З ІНШИМИ ГЛОБАЛЬНИМИ
ПРОБЛЕМАМИ ЛЮДСТВА
Проблема
незаконного виробництва
Ще одна проблема, тісно пов'язана з незаконним оборотом наркотиків, що носить глобальний характер - поляризація держав, все більше поглиблення промислової нерівності. Саме в контексті проблеми країн «третього світу» зроблена спроба розглянути незаконний наркообіг у Доповіді ООН про положення з наркотиками в світі за 2006 рік. На думку експертів ООН, те, що географічно виробництво наркотиків все більше й більше зосереджується на території таких держав - не простий збіг. Підходити до цьому потрібно не з тої позиції, що держави «третього світу» навмисно займаються нарковиробництвом - ні, незаконне виробництво наркотиків - лише симптом глибоких проблем цих країн, і наркопроблема - одна із самих важкорозв'язних [7, с.273].
Це відноситься до тих державам, чиї інститути настільки слабкі, що не можуть організувати діюче внутрішнє регулювання й зовнішню безпеку, до держав, нездатних або не бажаючих забезпечити захист всім верствам населення. Крім того, у цей час земну кулю трясуть 250 політичних конфліктів різної інтенсивності, близько 30 з них носять міждержавний характер. Слабість держав надає сприятливі можливості для організованих злочинних груп. Росте злочинність, корумпованість державних інститутів, і, як наслідок, закони перестають відігравати роль. Після того, як тільки організована злочинність починає почувати свою силу й переконуватися в ній, про законну і ефективно функціонуючу державу не може бути й мови. Подібні криміналізовані державні утворення найменше зацікавлені в дотриманні прав людини. Якщо з державою відбулося щось подібне, відновлення нормальної обстановки - довгий, складний і дорогий процес, спрямований не тільки на побудову державних інститутів, але й на усунення протиріч серед населення країни, викорінювання взаємної недовіри.
Все
вищесказане обумовлює
Безсумнівно, рішення проблеми незаконного виробництва наркотиків повинне супроводжуватися рядом інших мір, спрямованих на допомогу державам «третього світу» у подоланні складної внутрішньої обстановки. Міжнародним співтовариством повинні бути вжиті заходи до запобігання бідності, до забезпечення безпеки населення, і, якщо обставини будуть складатися сприятливо, до побудови в цих країнах нормально функціонуючих державних інститутів.
І саме в контексті проблеми держав «третього світу» варто розглянути погрозу, що останнім часом особливо гостро стоїть перед людством - взаємодія між наркоділками й терористами. І тероризм і незаконний оборот наркотиків загрожують життю мільйонів людей, стійкості державних інститутів, національній безпеці [19, С.89-94].
У зв'язку з тенденцією неухильного скорочення фінансових "вливань" з боку традиційних держав-спонсорів тероризму, терористи все частіше прибігають до інших джерел фінансування, таких як виробництво й продаж наркотиків. І останнє десятиліття ознаменувалося подальшою консолідацією й розвитком взаємовигідного співробітництва між терористичними групами й постачальниками наркотиків, а також усе більше широкою участю терористичних груп у перевезеннях наркотиків з метою фінансування своїх операцій.
І терористи, і наркоділки вносять свою «лепту» у ці взаємини. Терористи, що володіють досвідом напіввійськових операцій, постачають наркоділкам зброю; постачальники наркотиків використовуються в якості «дійних корів», що забезпечують терористам доступ до фінансових джерел, що істотно перевершують їхні звичайні канали одержання грошей. Наркоділки також мають досвід незаконного відправлення й відмивання грошей. Таким чином, наркобізнес і тероризм у все зростаючому ступені діють спільно.
Практично усі найбільш великі групи повстанців-терористів покладаються на здійснювану в тій або іншій формі поставку наркотиків як на метод одержання необхідних засобів. На додаток до цього, торгівля наркотиками пов'язана з нелегальною поставкою зброї й інших форм контрабанди.
Торгівля наркотиками забезпечує надходження із США і Європи величезних багатств у деякі регіони Латинської Америки, Азії й Середнього Сходу. По суті, наркотики дають можливість субсидіювати діяльність терористичних груп по всьому світу. Колумбія є світовим лідером по виробництву й поширенню кокаїну й одним з основних джерел героїну й марихуани.
Співробітництво терористів і наркоділків не завжди протікає гладко. Деякі наркокартелі навіть вступили у взаємодію з колумбійськими збройними силами для спільної боротьби з терористичними угрупованнями, оскільки нечисленні організації торговців наркотиками, очевидно, не здатні чинити опір вимогам терористів. З іншого боку, терористи змушені використовувати експортні канали наркоділків і їхні маршрути доставки наркотиків у США й Західну Європу. У цілому інтереси великих наркокартелів, безумовно, спрямовані на взаємодію з терористичними організаціями. У свою чергу, і напіввійськові організації також прагнуть взяти участь у перевезеннях наркотиків.
Перу. У результаті проведення спеціальної урядової програми виробництво коки в Перу в 1995 - 1998 році зменшилося приблизно вдвічі. Ця програма в поєднанні з деякими заходами щодо руйнування інфраструктури поставок наркотиків викликала колапс у цінах на коку, в результаті чого багато фермерів перейшли на вирощування інших сільськогосподарських культур. Тим часом ціни на коку знову підвищилися наприкінці 1998 р., що, можливо, стало результатом відпрацьовування нових методів транспортування й появи нових ринків. Незважаючи на ці коливання ринкової структури кокаїнова основа продовжувала залишатися головним наркотиком перуанського експорту, причому більша частина його надходила в Колумбію для подальшої обробки.
Афганістан. Хоча таліби офіційно вважали споживання наркотиків, вирощування опіумного маку й споживання героїну порушенням законів шаріату, Афганістан є найбільшим у світі виробником опіуму. Незважаючи на заяви талібів про те, що вони не дозволяють продавати опіум і героїн на території Афганістану, виробництво опіуму в країні, як підкреслюється в Програмі контролю за поширенням наркотиків ООН, в 1999 році досягло 4600 тонн. Із цієї кількості 96% вирощувалося в контрольованих талібами районах.
Опіумний мак навіть зараз, після скинення талібського режиму, продовжує залишатися самою прибутковою сільськогосподарською культурою в Афганістані, а раніше він служив значним джерелом доходу талібів. В Афганістані близько 200 тисяч фермерів залежать від вирощування маку, що при однаковій площі посівів приносить у три-шість разів більше доходів.
Всесвітньо відомий терорист Осама Бен Ладен також звертався до контрабанди наркотиків як до джерела одержання доходів, незважаючи на те, що він має репутацію досить багатої людини. Можливо, Бен Ладен розглядає торгівлю наркотиками як один з ефективних способів підриву ситуації в країнах Заходу.
На жаль, поки не ясно, чи у повній мірі усвідомлюється тісний зв'язок між наркобізнесом і тероризмом представниками служб, безпосередньо відповідальних за боротьбу із цими двома явищами. Очевидно, що міжнародним правоохоронним органам і контртеррористичним службам потрібно виробити нові методи більш ретельного відстеження впливу отриманих нелегальним чином «наркодоларів» на діяльність терористів, щоб вчасно вживати заходів по припиненню їхніх зв'язків [15, С.5-54].
Безумовно,
необхідно вдосконалювати способи координації
дій і обміну розвідувальною інформацією
між організаціями, зайнятими у боротьбі
з незаконним поширенням наркотиків і
протистоянням терористам. Нарко-террористичні
зв'язки можуть бути перервані тільки
спільними зусиллями правоохоронних органів.
Якщо спроби налагодити спільні дії зазнають
невдачі, то результатом може стати негайне
наростання погрози як з боку терористів,
так і з боку виробників і розповсюджувачів
наркотиків. Якщо правоохоронні органи
знайдуть шляхи проведення спільних операцій,
то їм вдасться більш ефективно боротися
із двома основними нещастями сучасного
світу.
ВИСНОВКИ
Людство, переживши у ХХ столітті дві світові війни, небезпеку ядерного апокаліпсиса, екологічні катастрофи, увійшло в нове тисячоріччя зі своїми старими соціальними хворобами. Глобальний аналіз наркоситуації у світі говорить про те, що незважаючи на перші успіхи в боротьбі з незаконним оборотом наркотиків на легку й швидку перемогу розраховувати не доводиться. Світ стає взаємозалежним, а виходить, і взаємоуразливим. Проблема наркотиків не знає границь. Наркобізнес обплутав своїми мережами практично всі країни й континенти. Наркометастази роз'їдають зсередини цілі держави. Наркозагроза все тісніше переплітається з іншими погрозами - поширенням Сніду, тероризмом.
У даній роботі була зроблена спроба огляду наркоситуації й наркобізнесу в глобальному масштабі, тому що, на нашу думку, боротьба з незаконним оборотом наркотиків - завдання, що давно вже вийшло за рамки однієї держави, і вести цю боротьбу можна тільки зусиллями міжнародного співтовариства в цілому. Якщо південноамериканський кокаїн досягає Сибіру, а знайдений в Колумбії підводний човен, призначений для перевезення наркотиків, судячи з документів, була зібрана під керівництвом російських інженерів, то хіба можемо ми говорити про те, що нас не стосується наркоситуація в Колумбії, на іншому континенті? Саме глобальний аналіз наркоситуації може допомогти побачити цілісну картину проблеми, дати характеристику про її масштаби й тенденції. І, звичайно, відповістити на головне запитання: чи є в людства надія на рятування від наркотиків, а отже, і від наркобізнесу й пов'язаних з ним соціальних проблем? І де повинна проходити лінія фронту в цій війні?