ЗМІСТ 

ВСТУП 

РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЦТВО ОПІЙНИХ НАРКОТИКІВ. ІНФРАСТРУКТУРА НАРКОБІЗНЕСУ

1.1. Історія наркобізнесу  в країнах золотого півмісяця

1.2. Центри наркоторгівлі  й маршрути транспортування героїну

1.3. Транспортування  героїну по території середньоазіатських держав

РОЗДІЛ  ІІ. ГлобалІзацІя наркоЗЛОЧИННОСТІ

2.1. Наркоситуация  у світі: масштаби, тенденції розвитку  наркобізнесу

2.2. Глобалізація  наркозлочинності 

РОЗДІЛ  ІІІ. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК НАРКОБІЗНЕСУ З ІНШИМИ   ГЛОБАЛЬНИМИ ПРОБЛЕМАМИ ЛЮДСТВА 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

      За  останні кілька років у нашій  країні збільшилося як число осіб, що споживають наркотики, так і кількість  злочинів, пов'язаних з їхнім незаконним виготовленням, придбанням і розповсюдженням. Різко збільшується число осіб, що  допускають немедичне вживання наркотичних засобів.

      Дуже  високими темпами росте кількість  здійснених злочинів пов'язаних з наркотиками. Прогресуюче зловживання наркотиками  різкий ріст цін на них створює  сприятливі умови для появи злочинних  співтовариств, що здійснюють їхній організований збут.

      Відбувається  включення в ці процеси міжнародної  наркомафії і її злиття із внутрішніми  злочинними угрупованнями, що займаються наркобізнесом. Все відчутніше проявляється прагнення російських та іноземних наркодільців до відмивання грошей у різних комерційних структурах, корупування працівників органів влади й керування.

      Поширення наркоманії й широкий розмах незаконного  обігу наркотичних засобів, свідчать, що результативність прийнятих органами внутрішніх справ у цьому напрямку мір продовжує залишатися низкою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЦТВО ОПІЙНИХ НАРКОТИКІВ. ІНФРАСТРУКТУРА НАРКОБІЗНЕСУ

1.1. Історія наркобізнесу  в країнах золотого  півмісяця 
 

      Більше  чотирьох років тому 7 жовтня 2001 року США й Великобританія почали на території Афганістану «контртерористичну операцію» проти міжнародного терористичного угрупування Аль-Каіда і її керівників Усами бен Ладена (шейха Усами бен Ладена) і Аймана Аз-Завахірі.

      Декларовані США й Великобританією цілі «антитерористичної операції» так і не були досягнуті - організаційна й фінансова структури міжнародного ісламістського угрупування Глобальний джихад Салафи не постраждали, а жоден з великих керівників Аль-Каіди так і не був затриманий або ліквідований.

      При цьому саме після початку операції США й падіння режиму талібів в Афганістані почалося рекордне зростання виробництва опіуму (опію-сирцю - наркотичної сировини для виробництва героїну), що восени 2005 року наблизилося до рекордної оцінки 15 000 тонн щорічно.

      Після початку «контртерористичної операції»  на території Афганістану в жовтні 2001 року й падіння, що пішов за нею, режиму талібів, ця країна знову вийшла на перше місце по виробництву  наркотиків опійної групи, у першу  чергу, героїну.

      Уже в 2002 році зростання виробництва опію-сирцю, а, отже, і героїну, склало 1400% і був досягнутий обсяг середини 1990-х років, коли на території Афганістану було зосереджено близько 70% посівів опійного маку. В 2001 році (останній рік правління руху «Талібан» в Афганістані) було зібрано 185 тонн опію-сирцю, в 2002 році вже 1900-2700 тонн, в 2003 - більше 7000 тонн (87% світового споживання й майже 100% споживання в Європі), в 2004 - 12 000 тонн, а очікуваний сумарний обсяг зробленого опію в 2005 році - більше 15 000 тонн [6, с.83].

      Дані  про загальні обсяги виробництва  опію-сирцю й, отже, кінцевого продукту - героїну, досить достовірні, тому що збираються на основі супутникової розвідки посівів  опіумного маку. Розбіжність у  даних, надаваних організацією Програма контролю за наркотиками ООН (United Nations Drug Control Programme) і DEA (the U.S. Drug Enforcement Administration - аналог російського Держнаркоконтролю) незначна й пов'язана з різними методиками підрахунків площі посівів опійного маку й урожайності опію з гектара опіумних посівів.

      За  минулі п'ять років наркодільці  створили повноцінну виробничу, кредитно-фінансову  й банківську інфраструктуру, якій могли б позаздрити лідери світового  бізнесу. Була створена налагоджена  схема збору врожаю опійного маку й опію-сирцю, його централізована доставка на пункти складування, переробка в морфій і героїн, а також подальша доставка по налагоджених маршрутах у країни-споживачі.

      Традиційне  виробництво опійних наркотиків було зосереджено в трьох районах: Золотий півмісяць (Golden Crescent - Афганістан, Пакистан й Іран), Золотий трикутник (Golden Triangle – М’янма, Таїланд і Лаос) і Центральна Америка (Central America - Колумбія, Венесуела, Болівія). Якщо регіон Центральної Америки ніколи не грав лідируючої ролі у світовому виробництві опію-сирцю й героїну, зосередившись на вирощуванні куща коки й екстрагуванні кокаїну й крека, то Золотий півмісяць і Золотий трикутник протягом всієї другої половини XX століття заперечували сумнівну першість в обсягах виробництва опійних наркотиків.

      Інтенсивне зростання посівів опійного маку й виробництва героїну в Афганістані з кінця 2001 року розорило виробників опійних наркотиків у країнах Золотого трикутника (М’янмі, Таїланді й Лаосі). Пояснення цього феномену лежить у чисто економічній площині - на початку 2000-х років оптова ціна диацетилморфін-основи (основи героїну) у Банкоку - найбільшому торгово-розрахунковому центрі азіатського наркобізнесу - становила 10 000 доларів за кілограм, а в Читрале (перевалочний пункт на афгано-пакистанському кордоні) і Карачі (транзитний вузол перед відправленням героїну морем по "південному шляху") - 650 доларів за кілограм високоякісного диацетилморфін-гідрохлориду (гідрохлориду героїну). Таким чином, можна з усією впевненістю говорити про те, що з 2003 року Афганістан став світовим монополістом у виробництві героїну.

      З початку 1980-х і до кінця 1990-х років  вирощування опійного маку й ректифікація (первинне очищення) опію-сирцю вироблялися  переважно в районах, населених  таджицьким і пуштунським населенням, - у Гільмендській долині й у районі міст Файзабад, Кундуз, Кандагар, Джелалабад і Фарах. Подальша переробка афганського опіуму здійснювалася в сусідніх країнах, що володіють відповідною хімічною промисловістю.

      Перші місяці після початку «контртерористичної  операції» США й Великобританії в жовтні 2001 року ознаменували собою повну зміну ситуації в Афганістані. У цей час вирощування опійного маку й екстрагування опію-сирцю відбувається на всій території Афганістану, а в провінціях Нангархар, Хост, Пактія, Гільменд, Кунар, Балх, містах Кундуз і Файзабад був створений замкнутий промисловий цикл, що включає в себе вирощування опіумного маку, екстрагування опію-сирцю, його переробку в морфій, основу героїну й далі в кінцевий продукт - героїн гідрохлорид (диацетилморфін-гідрохлорид); його складування й крупногуртову реалізацію на героїнових ринках пакистанського Читраля і афганського Кандагара [2, С.51-57].

      У місті Кандагар була розгорнута повноцінна банківська мережа кредитування під  майбутні врожаї опійного маку. Протягом лічених років були організовані промислові поставки мінеральних добрив і прекурсорів (інгредієнтів для виготовлення героїну) з хімічних заводів у Пакистані, почате розширення посівів опіумного маку за рахунок інших сільськогосподарських культур (пшениці, кукурудзи, ячменю, рису).

      Афганські виробники намагаються з максимальною ефективністю використати ситуацію, що склалася після падіння режиму талібів, для повернення на тимчасово  загублені ринки в країнах  Південно-Східної й Центральної  Азії, Східної й Західної Європи, сумарне число споживачів на які перевищує 20 млн. чоловік, що по оцінках Програми контролю за наркотиками ООН (United Nations Drug Control Programme), становить біля двох третин від світового числа опійних наркоманів (наркозалежних, що вживають опіум, морфій і героїн).

      На  початку «контртерористичної операції»  на території Афганістану адміністрація  Буша дивилася скрізь пальці на стрімкий ріст виробництва героїну, тому що це створювало проблеми для вищезгаданих країн, але не для самих США - внутрішній американський наркоринок залишався традиційно недоступним для афганських виробників. У результаті подібної політики героїновий потік линув з Афганістану із новою силою.

      В 2001-2002 роках різке зростання виробництва  опіатів ще ніяк не позначилося на ситуації усередині США, однак вже в 2003 році DEA (the U.S. Drug Enforcement Administration) була відзначена поява на території США великих партій героїну, розповсюджуваного через таджицькі й пуштунскі етнічні громади, при цьому були зафіксовані випадки використання інфраструктури колумбійських і болівійських кокаїнових наркокартелів для поширення афганського героїну.

      Представляється найбільш імовірним, що подібна короткозора  політика США на початковому етапі  операції в Афганістані була пов'язана  як зі спробами перекласти витрати на країни Європи й Азії, що є традиційними ринками збуту афганського опію, так і з ігноруванням об'єктивної економічної й соціальної ситуації в самому Афганістані.

      Виробництво наркотиків опійної групи становить  основу економіки і є єдиною конкурентноздатною статтею експорту цієї найбіднішої країни. За різними оцінками, від півмільйона до двох мільйонів афганців зайняті вирощуванням опійного маку, екстрагуванням опію, транспортуванням, переробкою й доставкою героїну.

      В 2006 році оборот героїнового ринку в Афганістані склав астрономічну для відсталої країни третього миру цифру в 25 млрд. доларів, очікувана в 2007 році цифра - 30-32 млрд. доларів. 
 
 
 

1.2. Центри наркоторгівлі  й маршрути транспортування  героїну

      Важливим, якщо не ключовим, місцем у діяльності всієї інфраструктури героїнового наркобізнесу є Пакистан. Всупереч розповсюдженій омані, героїн, як реалізований на території Росії, так і минаючим транзитом у країни Східної й Західної Європи, не надходить у Таджикистан прямо з території Афганістану, а робить досить тривалу «подорож».

      Екстрагований з маку неочищений опій (з огляду на, що в останні роки вирощування  опіумного маку здійснюється на всій території Афганістану, указувати  конкретні місця збору неочищеного  опіуму безглуздо) через мережу скупників переміщується на заводи в провінціях Нангархар, Хост, Пактія, Гільменд, Кунар, Балх, Кундуз, де здійснюється його ректифікація, переробка в морфій, а потім у героїн. Звідти готова фасована продукція (до 2001 року - основа героїну (диацетилморфін-основа) і екстракт «сльоза Аллаха», починаючи з 2002 року - гідрохлорид героїну (диацетилморфін- гідрохлорид) відправляється в Кандагар, що є не тільки великим торгівельним, але й банківсько-розрахунковим центром міжнародного опійного наркобізнесу [8, с.158].

      У Кандагарі зосереджені фінансові  організації, що кредитують сільгоспвиробників опіумного маку, власників фармацевтичних фабрик, нарколабораторій і транспортних засобів, що використовуються для доставки сировини (опію-сирцю), прекурсорів (хімічних реагентів, необхідних для виробництва героїну) і готової продукції (героїну й екстракту «сльоза Аллаха»). Через ці ж фінансові організації здійснюються розрахунки за реалізовані оптові партії героїну і заключення угод. Ці фінансові організації не обов'язково є частинами напівпідпільної мережі хавала (відома також за назвою «хунді», «чоп» або «чіт»), найчастіше це - великі банківські структури, відомі в усьому світі.

      Кандагар  перебуває в зоні відповідальності 82 дивізії повітряно-десантних військ США - тієї самої, що в 2003 році першої ввійшла в Багдад - (US 82 Airborne Division, постійне місце дислокації Рефорд, штат Північна Кароліна (Raeford, North Carolina) або Біддефорд, штат Мен (Biddeford, Maine)) і 173 повітряно-десантної бригади (173rd Airborne Brigade). У січні 2007 року в район Кандагара були перекинуті спецпідрозділи з Канади й Великобританії - більше 6000 військовослужбовців.