Другий  етап з 1996 по осінь 2001 року характеризувався скороченням навіть цих, більш ніж скромних, показників. Так, в 1997 році в Таджикистані було виявлено й ліквідовано посівів опійного маку на площі 69,33 га, а в 1998 р. - 8,9 га. Подібна ситуація була обумовлена цілим комплексом факторів. З одного боку, правоохоронні органи послабили свою роботу в цьому напрямку. Якщо в ході операції «Мак-97» було задіяно 648 оперативно-пошукових груп із залученням 4990 співробітників правоохоронних органів Таджикистану й 2170 представників громадськості, то в 1998 році - усього 226 оперативно- пошукових груп, що нараховували більше ніж 2290 співробітників правоохоронних органів й 1340 представників інших відомств і громадськості.

      Третій  етап - з кінця 2001 року по теперішній час - пов'язаний з ходом «контртерористичної  операції» США і їхніх союзників  в Афганістані. Хоча тенденція до різкого збільшення ввозу афганського опію й героїну через Середню Азію намітилася ще в другій половині 1990-х років, таджицькі наркобарони остаточно переключилися з вирощування опіумного маку на території республіки Таджикистан на транспортування готового афганського героїну протягом останніх декількох років.

      Ситуація  з розвитком наркобізнесу в Киргізстані (Республіка Киргизія) пов'язана із внутрішньополітичною обстановкою  в республіці. Вторгнення на територію  Киргизії збройних екстремістів в 2001 році серйозно ускладнили становище республіки, тому що по закінченні бойових дій частина бойовиків розчинилася серед місцевого населення.

      Загальна  тенденція розвитку наркоринку збігається у всіх республіках Середньої  Азії. Наркотики каннабіоідної групи (марихуана, гашиш) і несинтетичні опіати (опій-сирець або опіум) поступово заміщаються синтетичними наркотиками опійної групи - героїном-основою й героїном-гідрохлоридом, а також рідким екстрактом диацетилморфіну - «Сльоза Аллаха». При цьому після початку «контртерористичної операції» США і їхніх союзників в Афганістані ціни на героїн почали падати, а його якість - значно виросла. В 2003-2007 роках високоякісний героїн-гідрохлорид з'явився на ринку по демпінговим цінам - за минуле п'ятиліття ціни на героїн й екстракт «Сльоза Аллаха» упали практично вдвічі: так, у південних регіонах Киргізстану 1 кілограм низькоякісного героїну (погано очищена основа диацетилморфіну) раніше коштував 10-12 тисяч доларів США, тепер оптова ціна становить 5-8 тисяч доларів за кілограм якісного диацетилморфін-гідрохлориду.

      Вартість 1 кілограма героїну при об'ємі  партії 1-5 кілограмів у Бішкеку становить  до 10 000 доларів США, у Чуйскій  області - 6000-8000 доларів, у південних  регіонах (Баткен, Ош, Жалалабад) - 4000-5000 доларів США, на Північному сході (Іссиккуль, Нарин) - до 10 000 доларів США. Опій-сирець на ринку представлений досить слабко, тому що практично повністю витиснутий кінцевою формою його переробки - героїн-гідрохлоридом і рідким екстрактом «Сльоза Аллаха» [18, С.63-66].

      Ситуація  в Казахстані з виробництвом опійних  наркотиків значно краще, ніж в інших  державах регіону, при цьому Казахстан - один з найбільших у світі виробників марихуани. По оцінках експертів, щорічно  на 130 тис. га в південних районах країни збирають близько 5 тис. тонн каннабісу (коноплі).

      При цьому в Казахстані ще з радянських часів налагоджене виробництво  морфіну й кодеїну (наркотичних  лікарських препаратів опійної групи), а в Шімкенте працює єдина в  СНД фармакологічна фабрика, що випускає наркотичні засоби на опійній основі - по неофіційним, але достовірним даним, на цьому підприємстві в цей час ведеться й нелегальне виробництво опійних наркотиків. Незважаючи на кількаразові заяви про готовність боротися з наркотранзитом по своїй території, Астана не ратифікувала жодного міжнародного договору про контроль наркотиків, а з огляду на те, що на даний момент російсько-казахстанський кордон практично прозорий, то наркотики через Казахстан легко проникають на Україну.

      Серйозну  заклопотаність антинаркотичних відомств країн СНД викликає ситуація, що складається в Туркменістані. Останні кілька років Ашхабад не інформує світове співтовариство про ситуацію з наркобізнесом й, внаслідок закритості цієї країни, скласти об'єктивну картину дуже складно. Експерти сходяться на тому, що в цей час у Туркменістані відсутнє виробництво опійних наркотиків, але по території цієї країни перевозять великі партії героїну.

      Історично основним видом наркотиків, вироблених і споживаних в Узбекистані, був  каннабіс і його похідні (листи марихуани, гашиш і гашишне масло). Збір дикоростучої й вирощування культурних конопель тривалий час не носили товарного значення й вироблялися для особистого вживання, а також для дрібної мінової торгівлі. Останнім часом, незважаючи на тверду боротьбу офіційної влади, в Узбекистані налагоджується товарне вирощування каннабісу, а також транспортна інфраструктура опійного наркобізнесу. По даним організації Програма контролю за наркотиками ООН (United Nations Drug Control Programme), в Узбекистані налічує 50 тисяч наркоманів, але реально цифру треба множити в 6-10 разів.

      Поступове перетворення Узбекистану в один зі шляхів транспортування опійних  наркотиків (насамперед, героїну) пов'язане  з тим, що хоча довжина узбеко-афганського  кордону й невелика, усього 137 кілометрів, але складні географічні умови привели до утворення «вікна» у районі міста Термез. Прикордонну ділянку біля міста Термез практично неможливо контролювати в силу сильно пересіченого рельєфу місцевості й наявності сотень гірських стежок, відомих лише місцевим провідникам. Термезське «вікно» є досить безпечним й, у той же час, коротким шляхом доставки афганського героїну в колишні радянські республіки Середньої Азії. З Термеза маршрут перевезення героїну веде через Карши, Бухару, Ургенч у столицю Каракалпакії - місто Нукус і далі в Казахстан і Україну.

      Ситуація, що складається в Середній Азії, така, що одну із ключових ролей у  ній продовжує грати наркофактор, у першу чергу, наркомафія, пов'язана  з доставкою наркотиків опійної групи (опію, морфію й героїну) з Афганістану. Тимчасово загасла громадянська війна в Таджикистані; «тюльпанова» революція в Киргізстані, у якій провідну зіграли роль саме вихідці з Оша; трагічні події в Андижані (Узбекистан) показують, що керівництву середньоазіатських країн не можна не враховувати фактор впливової й дуже багатої, особливо в порівнянні з убогістю основної маси населення, наркомафії. При цьому можна з високою долею впевненості прогнозувати, що задіяні в наркоторгівлі сили будуть зацікавлені в тому, щоб, у будь-якому разі, дві держави регіону - Таджикистан і Киргізстан, перебували в перманентному стані нестабільності [12, С.59-63]. 

РОЗДІЛ  ІІ. ГлобалІзацІя наркоЗЛОЧИННОСТІ

2.1. Наркоситуация у  світі: масштаби, тенденції 

розвитку  наркобізнесу

      Світ  ступив в XXI століття. Бурхливі процеси  глобалізації, що охопили різні сфери  людської життєдіяльності, у цілому носять позитивний характер і надають  людству безпрецедентні можливості. Але, на жаль, зміни що відбуваються мають і тіньову сторону, дозволяючи таким лихам сучасного світу, як організована злочинність, міжнародний тероризм, наркобізнес отримати транснаціональний характер, перетворитися в «проблеми без паспортів».

      Поширення наркотиків по всьому світі має безліч аспектів: політичний, економічний, соціальний, правовий, медичний, моральний. Наркотики - соціальна хвороба сучасного суспільства, і для лікування цієї хвороби необхідний її точний діагноз, розуміння всієї складності даного явища й труднощів боротьби з нєю.

      Лейтмотивом виступів багатьох глав держав і урядів на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН у червні 1998 року, присвяченій боротьбі з поширенням наркотиків, звучала глибока тривога у зв'язку з тим, що поширення наркотиків на земній кулі  відбувається наростаючими темпами й перетворюється в глобальну погрозу, порівнянну з екологічною. В особливо скрутному стані виявляються багато країн з перехідною економікою.

      Транснаціоналізація наркобізнесу, його наступальна стратегія  на порозі двох тисячоріч багато в  чому пов'язані  з тим, що до традиційних причин, що породжують це зло (бідність, політична безвихідність, соціальна невпорядкованість, відчуження мільйонів людей), в 90-х роках додали нові фактори, що супроводжують глобалізації фінансової, банківської, торгівельної, технологічної, інформаційної й іншої областей людської діяльності. Ці фактори, з одного боку, відбиваються на способі життя людини, а з іншого боку - відкривають нові можливості для ділків наркобізнесу. І ці нові можливості відбиваються як  на структурі й способах виробництва наркотиках, так і на способах доставки, торгівлі, споживання.

      По  приблизних підрахунках, на сьогоднішній день по всьому світі понад 200 млн. чоловік  вживають наркотики різного виду. У тому числі приблизно 140 млн. чоловік  курять марихуану - найпоширеніший наркотик, кокаїн вживають 13 млн. чоловік, героїн - 8 млн., 30 млн. чоловік зловживають стимуляторами амфетамінового ряду.

      Кількість споживачів наркотиків збільшується з  кожним роком, причому в основному  за рахунок поразки наркотиками  найбільш уразливої частини населення - молоді. У деяких країнах число школярів і повнолітніх молодих людей, які за власним визнанням, пробували споживати марихуану становить 37 % [10, С.162-170].

      Поряд із цим намітилася тенденція розширення діяльності міжнародних злочинних угруповань. Завдяки своєму міжнародному характеру й ринковій основі наркобізнес швидше, ніж легальний бізнес, реагує на ці зміни, використовуючи глобалізацію для розширення наркомережі й експансії в усіх напрямках.

      В активі наркоділків всі переваги тіньової економіки - безмитність, безконтрольність, концентрація величезних капіталів, мережна міжнародна структура організації корпоративного типу, що охоплює основні ланки  наркоіндустрії й зв'язує в єдину глобальну мережу всіх учасників незаконного обороту наркотиків - виробляючі, споживаючі і які забезпечують транзит нарковантажі країни. А специфічний товар - наркотик  завдяки забороні має найвищі ціни, обумовлені не витратами виробництва, а попитом на наркоринку залежного від його споживача й від відстані від нього до місця виробництва.

      Наркоіндустрія  є досить стійкою через постійний  попит і приносить чималі прибутки у зв'язку з відсутністю серйозної  конкуренції між організаціями, що займаються цим видом злочинного бізнесу. Світовий оборот наркоіндустрії оцінюється експертами ООН приблизно в 400 млрд. доларів у рік, що становить близько 8% обороту всієї міжнародної торгівлі. Доповідь ООН про положення з наркотиками у світі 1997 р. відзначає, що світовий оборот наркобізнесу в окремі роки перевищує оборот світового ринку автомобілів або світового ринку чорних металів. Одні тільки колумбійські картелі, представлені більш ніж 500 компаній, наприкінці 90-х років XX століття витягали з торгівлі наркотиками в США 20 млрд. доларів щорічного прибутку. Для порівняння відзначимо, що сумарно національні бюджети Колумбії, Болівії й Перу становили на той момент лише близько 9 млрд. американських доларів щорічно.

      Операції  з наркотиками приносять від 300 до 2000% прибутку, що робить їх привабливими й для транснаціональних злочинних організацій, і для окремих груп злочинців, чиєю метою є одержання максимального прибутку в короткий термін. При цьому наркоіндустрія неухильно вдосконалюється, підвищуючи технічний, фінансовий потенціал, адаптуючи новітні досягнення науково-технічного прогресу до своїх потреб. 

      Транснаціональний розмах злочинної діяльності дозволяє злочинцям використовувати канали швидкого й надійного аудіо- і  відеоконтакту. Так, найбільше поширення  одержують випадки використання глобальної інформаційної мережі Internet для складання безконтактних угод. За повідомленнями агентства Reuters, наркоторговці і їхні клієнти все частіше укладають угоди в «private-room» (закритих кімнатах) чат-каналів, захищених від стороннього погляду програмно-апаратними засобами. Відстежити подібні угоди практично неможливо. Internet-аптеки видають без рецепта психоактивні препарати. І, нарешті, голландські й канадські компанії через Internet торгують по всьому світу насіннями каннабису, трав'яним экстазі, эфедріном.

      Оскільки  міжнародний ринок наркотиків охоплює всі регіони світу й практично кожні нації, відмивання грошей, отриманих у результаті торгівлі наркотиками, також придбало транснаціональний характер. Тільки в межах України «відмивається» від 2 до 7 млрд. доларів наркогрошей, ці засоби потім фактично безперешкодно переміщаються за рубіж. За заявою офіційних осіб Сінгапуру, з 1989 по 1992 р. наркоторговцями проведено через Сінгапур близько 100 мільйонів доларів, які направлялися через підпільний банк у Бахрейн і далі на рахунки Всесвітнього банку. В 1996 році в Сінгапурі був накладений арешт на засоби організацій наркоторговців у сумі, еквівалентним 20 мільйонам доларів США. Оцінка відмивання грошей в Австралії становить приблизно 3,5 млрд. доларів щорічно. Тут, наприклад, була розкрита мережа по відмиванню більше 20 мільйонів доларів виторгу від продажу героїну в Нью-Йорку й конфісковано більше 40 мільйонів доларів з фондів злочинного синдикату, що торгує каннабисом в Австралії, але перебуває в Гонконгу [20, С.6-7].

      Незаконний  оборот наркотиків активно стимулює й корупцію, за допомогою якої наркокартелі й інші злочинні групи, залучені в процес наркобізнесу, прагнуть зберегти свій бізнес і сховатися від відповідальності. Частина прибутку витрачається на підкуп і одержання необхідної інформації.  Ведеться збір відомостей про корумпованих чиновників у правоохоронних органах і органах влади, дані про кон'юнктуру ринку, про ціни на наркотики. Наприклад, один з не самих великих мексиканських картелів - Тиджуанський - витрачає щотижня 1 мільйон доларів на хабарі мексиканським суддям, прокурорам, поліції, армії, митниці. Генеральний прокурор Мексики визнав, що 90% суддів і прокурорів у Тиджуані «куплені» картелем.

      Однією  з найважливіших загальносвітових тенденцій у розвитку наркобізнесу також є його індустріалізація. Незаконне виробництво наркотичних засобів здобуває характер добре налагодженої індустрії. Залежно від технологічної складності організації незаконних виробництв підпільні нарколабораторії можна умовно підрозділяються на кустарні, які, як правило, мають низьку продуктивність і виробництво в які здійснюється без складних хімічних реакцій, і промислові, що відрізняються високою продуктивністю й використовуються для виробництва синтетичних наркотиків за допомогою складного хімічного синтезу.