Політична термінологія та способи її перекладу. Переклад політичного сленгу

     Тож переклад з української мови на англійську даної лексичної одиниці матиме такий вигляд: Ліманка – Limanka. При цьому у вигляді виноски зробити пояснення у тексті, наступного характеру: Limanka – Discourteous electoral technology which is applied by candidates from party. Main point of technology is illegal involving of teacher staff in the agitational processing of body of electors (parents) with compulsion under fear of following negative relation to their children.

     Отже, ми виявили основні аспекти, прийоми та особливості перекладу політичного сленгу с української мови на англійську та навпаки: частіше за все використовується спосіб перекладу експлікація – описовий спосіб перекладу. Якщо цей прийом не є актуальнім через об’єм перекладу, ми використовуємо спосіб компенсації або генералізації. У деяких випадках також дотепно використовувати прийом калькування. Також дуже актуальним виявився прийом впровадження нового слова, за допомогою транскрипції та транслітерації, хоча і зазначено, що цей прийом перекладу зустрічається не часто при перекладі зниженої лексики. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. 

ПОЛІТИЧНИЙ  СЛЕНГ. ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ 
 

2.1 Перекладацькі трансформації  при перекладі  політичного сленгу  у

політичних  статтях 

     Оскільки  політичні тексти створюються, як правило, для носіїв певної культури, то при перекладі їх іншою мовою перекладач стикається з низкою додаткових проблем. Мета перекладу – якомога ближче познайомити читача (чи слухача), який не знає мови оригіналу, з текстом (чи змістом усного мовлення). Перекласти – означає висловити вірно і повністю засобами однієї мови те, що вже виражене раніше засобами іншої мови. У правильності і повноті передачі полягає власне відмінність перекладу від переказу чи скороченого викладу, від будь-якого виду так званих адаптацій [8:43]. Тому зрозуміло, що можливість правильно передати позначення речей, про які йдеться в оригіналі, і образів, які з ними пов'язані, передбачає наявність певних знань про дійсність, зображену в тексті оригіналу (незалежно від того, чи ці знання надбані шляхом прямого знайомства з нею, чи взяті з книг або інших джерел) [8:45]. Йдеться про фонові знання, тобто про сукупність уявлень про те, що складає реальне тло, на якому розгортається картина життя іншої країни, іншого народу.

     При аналізі перекладів політичних текстів  можна помітити, що далеко не завжди перекладач докладає певних зусиль для того, аби повною мірою зберегти прагматику та емоційність вихідного тексту. Наприклад:

     Дорогий мій український  народе! Високоповажні  гості! Шановна громадо!... ...Я став Президентом волею українського народу. Ми з вами – його сини і доньки. ... ...Але, дорогі друзі, дорогі українці, наш спільний вибір – кольори українського прапору, він об'єднує нас усіх, хто живе на сході, на заході, на півночі і на півдні. ... (Звернення Президента України Віктора Ющенка до українського народу. – 23 січня 2005//Прес-служба Президента України Віктора Ющенка).

     My Dear Ukrainian people! Honorable guests!... ... I have become the President of Ukraine by the will of Ukrainian people. ... ... Still our common choice – the colors of the National Flag of Ukraine. They unite us. ... (Inaugural address of the President of Ukraine Viktor Yushchenko to the Ukrainian people on Independence Square. – 23 January 2005//Press Service of Ukraine’s President Viktor Yushchenko).

     Як  бачимо, у тексті перекладу відсутні слова „Шановна громадо!, „Ми з вами – його сини і доньки”, „..дорогі друзі, дорогі українці...”. Очевидно, перекладач не зміг підібрати еквіваленту для передачі концепту „громада”, який є дуже актуальним для ментальності українця, і вирішив, що зміст повідомлення не постраждає, якщо в тексті перекладу цього концепту не буде. Хоча варто зазначити, що за допомогою цих фраз Президент Ющенко намагався об'єднати аудиторію в єдиний народ, єдину націю як свідка й повноправного учасника церемонії легітимації нового президента. Оцінка денотату з позицій „наш – не наш”, тобто коли явище, чи предмет, чи подія маркується за принципом належності до системи цінностей певної соціальної групи, є одним з „улюблених” прийомів політичних лідерів всіх країн, і тому ідея належності до „своїх” є близькою як для адресата вихідного тексту, так і для адресата тексту перекладу.

     Політики  у своєму мовленні апелюють до цінностей чи концептів, які дають змогу маніпулювати масовою свідомістю, здійснювати на аудиторію прогнозований вплив. Але, як правило, вони є етноспецифічними і не зовсім зрозумілими, або й зовсім не зрозумілими для іншомовного адресата. Тому дуже часто в тексті перекладу можна зустріти уточнення, які відсутні в мові оригіналу, але які роблять інтерпретацію перекладу адекватною. Наприклад:

       У цей день згадаймо героїв, що полягли за Перемогу, мучеників Освенцимів і ГУЛАГів, жертв Голодоморів, депортацій і Голокосту (Звернення Президента України Віктора Ющенка до українського народу. – 23 січня 2005//Прес-служба Президента України Віктора Ющенка).

     On this day let’s commemorate the heroes who died for Victory, martyrs of Nazi and Soviet camps, victims of Holodomor (genocide famine of 1932-33), deportation and Holocaust. (Inaugural address of the President of Ukraine Viktor Yushchenko to the Ukrainian people on Independence Square. – 23 January 2005//Press Service of Ukraine’s President Viktor Yushchenko).

     Якщо  термін „Голодомор” належить до концептуальної сфери українського читача або слухача і викликає у нього певні емоції та переживання, то для іншомовного адресата, без уточнення, він є словом, що має форму, але не має змісту. Певні труднощі викликає і політична термінологія, особливо якщо взяти до уваги залежність низки термінів від відповідних ідеологічних концепцій [14:268]. Широке використання в політичному мовленні імен і назв передбачає значні попередні (фонові) знання перекладача, які дають змогу йому співвіднести назву з названим об'єктом. Так, українському адресату добре відомо, що Освенцім – це фашистський концентраційний табір, а ГУЛАГ – це радянський табір для „ворогів народу”. Як бачимо із вищенаведеного прикладу, для того, аби зробити цю інформацію зрозумілою для англомовного адресата, перекладач замінює Освенцім словом Nazi camp, а абревіатуру ГУЛАГ, яка не викликає абсолютно ніяких асоціацій у іншомовного читача (слухача), словом Soviet camp, яке вже містить певне семантичне навантаження.

     Підготовленість промови політика проявляється у  продуманості використання експресивних лексичних одиниць та синтаксичних конструкцій з метою підсилення емоційного сприйняття виступу, щоб завоювати симпатії адресата, змусити його співпереживати, сприймати, переймати та поділяти бажаний для адресата емоційний стан. Публічні промови Віктора Ющенка є яскравим прикладом цього, тому і являють певні труднощі для перекладу. Наприклад:

     Ми  обрали незалежність, бо ми є нащадками  поколінь, які віками мріяли про українську державу, здобували  волю потом і кров'ю (Звернення  Президента України  Віктора Ющенка до українського народу. – 23 січня 2005//Прес-служба Президента України Віктора Ющенка).

      We have chosen for independence, as we are the descendants of those generations that were dreaming of Ukrainian state for centuries and courageously fighting for their freedom (Inaugural address of the President of Ukraine Viktor Yushchenko to the Ukrainian people on Independence Square. – 23 January 2005//Press Service of Ukraine’s President Viktor Yushchenko).

     Як  видно з наведених вище прикладів, не зовсім вірний вибір засобів мови перекладу призвів до того, що висока емоційність і деяка патетичність вихідного тексту майже повністю втрачена.

     Мовлення  деяких політиків є дуже образним, насиченим метафорами, порівняннями. Від ефективності використання мови в політичному дискурсі залежить авторитетність лідера. Дуже важливо, коли політик уміє яскраво описувати ситуацію, акцентувати важливі інформаційні сегменти, адже, як підкреслювалося вище, емоційна інформація легше сприймається аудиторією і краще запам'ятовується, вона природніша, тому є варіантом зрозумілим і внутрішньо адекватним. Уміння використовувати саме ті слова, що будуть адекватно інтерпретовані і матимуть прогнозований зміст у „карті” іншої людини, дуже цінується в загальній комунікації і в політичному дискурсі зокрема. Якщо політику вдається створити яскравий образ, близький аудиторії, який закріпиться в її свідомості надовго, викликати в аудиторії потрібні йому емоції шляхом влучно дібраних слів, то його завдання можна вважати вдало виконаним. Надзвичайно образним, живим і енергійним є мовлення екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко. Її промови відбивають її характер, складний, багатогранний, і зберегти це у перекладах видається надто складним завданням. Наприклад:

     Рік тому українці наважилися вибратися на незнайомі простори „по інший бік пагорба” і знайшли там демократію та обіцянки більш відкритої, чеснішої економіки. Але демократія безладна; тепер, коли Президент Ющенко відклав на потім виконання деяких обіцянок, розданих нашою Помаранчевою революцією, а від інших – відрікся взагалі, виникла вірогідність, що 26 березня, визначаючи своїм вибором склад нового парламенту, розчаровані українці вирішать повернутись до корумпованого автократичного правління (Вирішальний вибір України. Стаття Юлії Тимошенко у Daily Times. – 24 березня 2006).

     A year ago, Ukrainians dared to risk the unfamiliar territory over the hill, and found democracy and the promise of a more open and honest economy. But democracy is messy; with some of our Orange Revolution’s promises postponed or disavowed by President Viktor Yushchenko, there is a chance that on March 26, when Ukrainians vote for a new parliament, they may in their disappointment choose to return to the realm of corrupt and autocratic rule (Ukraine’s watershed election. – 24 March 2006. – Daily Times).

     Замість President Viktor Yushchenko вжито Президент Ющенко, що не вказує на надмір поваги до людини, про яку йдеться. У фразі "... відклав на потім виконання деяких обіцянок", обставина часу "„на потім”, яка відсутня у тексті оригіналу, лише підкреслює іронічність висловлювання. "Disavowed" перекладається не як нейтральне "відмовився”, а як "„відрікся взагалі”, що надає повідомленню трохи іншого звучання в плані експресивності та емоційності та набагато глибше проникає у свідомість адресата.

     Політичні тексти містять досить багато національно-специфічних  реалій. Переклад слів, які є їх назвами, завжди викликав великі труднощі. При цьому варто підкреслити, що мова повинна йти саме про переклад назв реалій, а не про переклад самих реалій, тому що реалії – поняття позалінгвальне і не може бути перекладеним, як не може бути перекладеною жодна існуюча в природі річ. Особливі труднощі викликають реалії, які належать до сфери політики і позначають поняття, які притаманні лише певній політичній системі і не мають відповідників у інших політичних системах. Є кілька способів перекладу таких реалій, серед яких: транслітерація або транскрипція (повна чи часткова), безпосереднє використання даного слова, яке позначає реалію, або його кореня в написанні буквами своєї мови або в поєднанні з суфіксами своєї мови. Наприклад:

     У партії Януковича, як у жодній іншій, існує  потужне ядро непоправних  апаратників. (Вирішальний  вибір України. Стаття Юлії Тимошенко у Daily Times. – 24 березня 2006).

      Yanukovich’s party contains the largest core of unreconstructed apparatchiks of any party. (Ukraine’s watershed election. – 24 March 2006. – Daily Times).

     Використання  нового для англійської мови терміна apparatchiks у поєднанні з англійським закінченням множини дає змогу зберегти початкову інтенцію автора і передати саме те значення цього слова, яке автором і закладене. Хоча часто використовується і узагальнено-приблизний спосіб перекладу національно - специфічних реалій чи авторських метафоричних або ідіоматичних утворень, які є добре зрозумілими для адресата тексту оригіналу і можуть бути складними або взагалі незрозумілими для адресата тексту перекладу. Тоді й використовуються слова, які є близькими за значенням і функцією, наприклад:

     We began the battle against entrenched corruption, imposed the rule of law on Ukraine’s robber barons, and encouraged the birth of a vital society. (Ukraine’s watershed election. – 24 March 2006. – Daily Times).

     Ми  вийшли на бій з  укоріненою корупцією, призвали до відповіді  українських магнатів-грабіжників  і сприяли становленню  життєво важливого  громадянського суспільства. (Вирішальний вибір України. Стаття Юлії Тимошенко у Daily Times. – 24 березня 2006).

       Передумовою адекватного декодування і відповідного скеровування внутрішніх настанов адресата є конкретність та образність ключових слів повідомлення. Це мало б бути передусім актуальним для політичного дискурсу. Але аналіз політичних текстів дозволяє стверджувати, що політики розмовляють вкрай невизначено і використовують для цього цілий арсенал засобів. Використання номіналізаційних елементів, слів з генералізованим референтним індексом, які розширюють твердження до такого ступеня, щоб воно перекривало всі можливості (чи спростовувало всі можливості), роблять повідомлення розмитим і позбавленим конкретики. Надзвичайно широко в політичному мовленні використовуються конструкції з відсутнім активним суб'єктом, пасивні конструкції, які сприяють уникненню відповідальності за сказане чи зроблене, якщо така необхідність виникне. Ця тенденція є універсальною для політичного дискурсу будь-якою мовою, тому при перекладі, як правило, зберігається без істотних змін, наприклад:

     Я дала тверду обіцянку, що ніколи, ні за яких умов, не створю урядову  коаліцію з Віктором Януковичем.

      I have pledged that, under no circumstances will I form a coalition government with Viktor Yanukovich.

     Кримінальний  і Цивільний кодекси  отримають повну  силу; наші суди отримають  можливість встати на ноги й відчути  свою свободу. (Вирішальний  вибір України. Стаття Юлії Тимошенко у Daily Times. – 24 березня 2006).