Полiсемiя в англiйському дiархонiчному аспектi

Зміст:

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи полісемії в англійській мові.

1.1.Значення слова.  Типологія значень. Мотивація  значень.

1.2.Семантична неоднозначність.

1.3.Поняття полісемії в сучасній лінгвістичній науці.

1.4.Причини та види семантичних змін в англійській мові. 

Розділ 2. Значення полісемії в англійському діахронічному аспекті.

2.1. Типи лексичних  значень багатозначного слова.

2.2. Функції семантичних  змін.

2.3. Полісемія  у зв'язку з контекстом.

Висновок

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Слово як елемент мови, що виражає окреме поняття, може бути однозначним і багатозначним, так як кількість предметів і явищ зовнішньої дійсності, відображених у свідомості людини, незмірно більше, ніж слів, що означають ці предмети і явища. При цьому смислова структура слова утворює не просту сукупність значень і зловживань, а деяку систему взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів.

     Мова постійно вдосконалюється, збагачується, особливо активно – в лексиці, в семантиці слів. Віддалення окремих значень полісемантичних слів, утворення нових лексем – процес тривалий і безповоротний. Оновлення значень у мові відбувається постійно, особливо якщо йдеться про сучасну англійську мову, котра підвладна дії інтра- та екстралінгвістичних впливів більше, ніж інші мови через свою глобалізуючу функцію. Адже англійська мова є основною мовою, котра обслуговує безліч сфер діяльності світової спільноти.

     Лексична система мови має невичерпні резерви для безперервного розвитку свого словникового складу. Такі резерви виявляються насамперед і в полісемантичних словах, а завдяки засобам масової інформації новотвори можуть набувати значного поширення, входити в ужиток.

     Актуальність теми полягає у необхідності вивчення динаміки лексичного складу мови, встановлення універсальних закономірностей у розвитку значень слів, що допоможе виявити спільні та відмінні риси семантичних процесів у різних мовах, обумовлені як лінгвістичними, так і національно-культурними чинниками.

     Питання дослідження полісемії у своїх працях торкалися Виноградов, Смірніцкій, Ахманова, Уфімцева, Левицький, Полюга, у тому числі на матеріалі англійської мови – Д. Хебрідж, Р. Міддлтон, Б. Аткінс, Н. Ольстер, Д. Джамет, Дж. Ліч, власне полісемію у функціональних стилях досліджував І. Арнольд (Arnold I. “Semantic structure of English word in modern English”).

     Об’єктом дослідження є явище полісемії в англійській мові, предметом – значення полісемії в англійському діахронічному контексті.

     Мета нашої роботи – дослідити явище полісемії у англійському діахронічному аспекті.

     Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

-розглянути  питання значення слова, визначити  типологію та мотивацію значень;

- ознайомитись з явищем семантичної неоднозначності;

-вивчити теоретичні питання стосовно явища полісемії;

-розглянути причини та види семантичних змін в англійській мові;

-описати типи лексичних значень багатозначного слова;

-визначити функції семантичних змін;

-прослідити явище полісемії у зв'язку з контекстом.

     Наукова новизна дослідження полягає у аналізі випадків вживання полісемії у текстах англомовної преси, дослідженні впливу контексту на вибір лексико-семантичного варіанту.

     Робота розрахована на тих, хто займається теорією і практикою викладання англійської мови, на студентів факультету іноземних мов. Даний матеріал може бути корисний для самостійної підготовки студентів, бо він допоможе їм коректувати і удосконалювати свої знання та вміння. Також він може бути застосований і для роботи в аудиторії для вирішення виникаючих при перекладі труднощів. Ця курсова робота представляє інтерес для широкого кола читачів і може бути використана на семінарах по лексикології при вивченні англійської мови.

     Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Теоретичні основи полісемії  в англійській  мові. 

1.1 Значення слова.  Типологія значень. Мотивація значення.

 

    Звукова форма має закріплене за нею (умовно, історично, етимологічно чи звуконаслідувально) значення. Більшість слів повсякденного вжитку можна прослідкувати до їхніх прамовних коренів. Слова, які поєднані з конкретними речами, у безпосередній їх реалізації – мовленні чи письмі – викликають уяву і мовця, і слухача. Тому при вивченні фонетичної форми важливу роль відіграє співвіднесення – процес, що ним людина користується все своє життя, якими б фонетично різними ці форми не були [16, c. 37].

     Лише як мовна категорія значення охоплює всі об’єкти людського знання і уяви. У мовознавстві під значенням розуміли назву предмета, уявлення про предмет, поняття, різноманітні зв’язки (головним чином, між знаком і предметом), функцію слова, інваріант інформації, відображення дійсності. Значення у його широкому розумінні розбиває на сім складових частин Д. Ліч: логічне або концептуальне, яке пов’язане з семантичним досвідом, конотативне, стилістичне, афективне, рефлектне, колокативне (ситуативне) і тематичне. Значна увага приділяється граматичному значенню [33, c. 425].

Граматичне  значення

     Слова, що належать до одного граматичного класу, мають, як правило, спільні риси. Скажімо ряд слів fact, book, face, number у формах множини чи родового відмінка мають спільні граматичні ознаки. Форми facts, books, faces, numbers виражають граматичне значення множини, форми fact’s, book’s, face’s, number’s – граматичне значення родового відмінка тощо. Граматичне значення мають часові форми дієслів, ступені порівняння прикметників тощо [7, c. 13].

     Граматичне значення – це значення формальної віднесеності слова, яка виражена залежними морфологічними елементами, котрі окремо не вживаються, наприклад, -s у house-s, -ing у writing тощо. 

     Для кожного висловлювання обов’язкові граматичні значення часу, числа, відмінка, виду, порівняння тощо. А. К. Жолковський до граматичних знчень відносить і абстрактні значення контакту, володіння, знання, відчуття, волі, бажання, реальності, потенціальності, уміння [15, c. 15].

     Таким чином, граматичне значення визначається наявністю певних морфологічних ознак, спільних для форми цілого ряду слів. У мовному потоці граматичні значення поєднуються з лексичними.

Лексичне  значення

     Кожне слово, окрім своїх граматичних зв’язків, має лексично-семантичне значення (зміст), історично закріплене. Воно може означати один чи кілька об’єктів, мати різні емоційні характери, зрештою, усе те, що належить до значення. На противагу граматичному значенню, воно тотожне у різних граматичних формах. Усі форми слів house, houses, house’s, наприклад, пов’язані з поняттям житла. Лексичне значення – це відображення предмета реальної дійсності, яке стає фактом мови внаслідок утворення стійкого зв’язку змісту з формою, у якій воно реалізується. Лексичне значення входить до структури мовної одиниці як ознака, спільна для всіх мовних ситуацій. “Лексичне значення – це не засіб реалізації якоїсь величини, а її наявність” [5, c. 153].

     Прямі номінативні значення безпосередньо пов’язані з поняттями. Їм властива і лексико-семантична узагальненність. Так, у слові land визначаються три основні значення:1) earth, ground, soil;2) country, fatherland, nation;3) province, district, region, territory, tract, plot; Звідси ці значення виводимо, як “земля взагалі”, “земля людей” і “частина землі, територія”. Решта значень для цього слова є сукупністю лексико-семантичних варіантів [25, c. 135].

     Сукупність лексичних і граматичних значень складає лексико-граматичну структуру слова.

Денотативне і конотативне  значення

     Якщо значення співвідноситься з референтом і вказує на поняття, воно є денотативним. Денотативне значення може змінитися в ході історії, тобто у діахронічному аспекті, а у синхронному плані воно завжди стійке. Також денотативне значення спільне для усіх носіїв мови, хоча останні мають про нього неоднакову уяву.

     Денотативне значення пов’язане безпосередньо з денотатом – об’єктом визначення. Об’єкти, котрі описує мовне значення, неоднорідні. Конотативне значення – це відносна комунікативна цінність мовної одиниці, яка часто знаходиться поза концептуальним змістом. Наприклад, до конотативного значення слова woman можуть відноситися не лише фізичні, але і психічні та суспільні характеристики (суспільність, материнські інстинкти); жінці можуть бути властиві риси, які швидше типові, ніж незмінні (багато розмовляє, має досвід куховарства, носить властивий їй одяг). Конотативне значення охоплює удавані властивості: жінці приписуються такі ознаки як “слабка”, “плаксива”, “боязка”, “емоційна” поряд з такими рисами як “м’яка”, “лагідна”, “чуйна”, “працьовита”. Конотації змінюються залежно від часу і оточення, від особи до особи у тій же мовній ситуації [25, c. 49].

     Додатковий зміст мовної одиниці – конотація, існує у вигляді параллельних семантичних відтінків, накладених на основне значення. Вона відбиває різні експресивні, емоційні та оцінювальні обертони і може надавати певного описового відтінку всьому вислову [26, c. 229].

Мотивація значення

     Високий ступінь абстрагування, що властивий значенню, його гнучкість у лексичних зв’язках з іншими лексичними одиницями у значній мірі визначаються мотиваційними особливостями лексичних одиниць. Загальновизнаними є чотири види мотивації: фонетико-морфологічна, етимологічна, морфологічна та зумовлена семантичним полем. Фонетико-морфологічна мотивація, або наслідувальна, спирається на явище звуконаслідування. Найбільш типові приклади її реалізації відносять до прямого наслідування природних звуків. Існує, як відомо із загального мовознавства, звуконаслідувальна теорія походження і розвитку мови. Так, серед англійських дієслів із значенням “бити” є набори, об’єднані єдиним інваріантом, який зберігає остаточні явища звуконаслідувального характеру, пов’язані зі звуковою мотивацією, наприклад: whip, whack, swish, slap. У структурі значення цього ряду є компоненти, поєднані як з дією особи, так і свистом повітря, що його розтинає зброя або батіг. Залишки ономатопеї наявні також у словах, які означають зіткнення (речей, транспорту і подібне). Лексико-семантичне значення ряду слів супроводжується звуковими ефектами. Про сучасну продуктивність цієї мотивації говорити важко, оскільки вона склалася історично [5, c. 69].

     Етимологічна мотивація заснована на зв’язку слова з історичними джерелами – словами, які існували у мові раніше. Визначення початкового значення і подальший його розвиток – невід’ємна частина історичного дослідження значення. Етимологічні значення власне англійських слів складають ґрунт мови. Їх можна прослідкувати до найдавніших писемних пам’яток і навіть до реконструйованих праіндоєвропейських джерел. Значення таких слів як shine, bid, bind, bear, fare, fall денотативно не змінилося протягом відомого нам часу їхнього вживання. Серед слів мови вирізняємо такі, що мають первинне етимологічне значення, наприклад, ache, яке з самого початку означало “to throb with pain”, та слова, значення яких інтегрувало якісь інші початкові значення: наприклад, acre у давньоанглійській мові означало field – поле. Етимологічні дані відсутні лише в поодиноких словах, як от у слові dodge.

     Морфологічна мотивація стосується лише слів, що складаються з більш ніж однієї морфеми.

     Морфологічна мотивація реалізується за допомогою словотворчих морфем, особливо суфіксів. Слова scholarly, kingly, soldierly, вважаються морфологічно умотивованими, оскільки до іменникових основ додається суфікс -ly, який одночасно перетворює іменник у прикметник і надає слову ознак, притаманних як іменникові, так і прислівникові [18, c. 59].

     Мотивація, зумовлена семантичним полем – найскладніший тип мотивації. Окреме значення лексеми або один із компонентів цього значення може набуваати переваги над рештою компонентів чи навіть над прямим визначенням у контексті. Інколи слово набуває нового значення, що відрізняється від традиційного, умотивованого етимологічно. Тому цей тип мотивації у значній мірі ґрунтується на відношенні слова до позамовних реалій і функціональних зв’язків нового семантичного угрупування. Так, нового значення у наш час набули загальновживані слова chip i card.

     Мотивація семантичного поля особливо важлива для визначення інваріанта – значення, спільного для споріднених понять. Так, значення to dance є інваріантним серед лексико-граматичного об’єднання dance, frolic, jive, waltz, shimmy, boogie-woogie, glide, rock, twist. Інваріантне значення мотиваційно ширше від спільного синонімічного значення, проте інваріанти можна розрізняти навіть серед синонімічного ряду. Наприклад, у ряді синонімів із значенням “рухатись” існують такі протиставні інваріанти: arrive, come, reach. 

1.2.Семантична неоднозначність. 

     Семантична структура слова розглядається, за визначенням. В. Арнольд, як "структурний безліч його лексико-семантичних варіантів". Лексико-семантичний варіант (далі ЛСВ) - "це двосторонній знак, який є єдністю звучання і значення і зберігає незмінне лексичне в межах властивої йому парадигми й системи синтаксичних зв’язків" [19, с.130]. Він служить формою існування окремої значення. На рівні лексико-семантичного варіанту спостерігається однозначна відповідність між планом змісту і планом виразу. У плані вираження саме морфологічні та синтаксичні характеристики значення дозволяють виділити в слові окремі лексико-семантичні варіанти. У плані змісту всі значення багатозначного слова пов'язані відносинами семантичної проізводності, тобто співвіднесені з інваріантною ознакою і протипоставлені з диференціальними ознаками. Наявність інваріантних і диференціальних ознак значень одного слова -- найважливіша властивість його семантичної структури, прояв його внутрішньої системності. Диференційна семантична ознака-це ознака, що дозволяє показати відмінності між значеннями одного слова.