МІНІСТЕРСТВО  освіти і НАУКИ  УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КурсовА РОБОТА

на тему: «Особливості перекладу авторських метафоричних одиниць німецької мови на прикладі казок Е.Т.А. Гофмана» 
 
 

Виконав(ла):

Керівник: 
 
 
 
 
 
 
 

Запоріжжя 2010

 

      Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Особливості авторської метафори Гофмана

1.1 Творча діяльність  Ернста Теодора Амадея Гофмана

1.2 Метафоричні  та композиційні особливості  роману Е.Т.А. Гофмана «Життєва філософія кота Мурра»

1.3 Метафоричні  та композиційні особливості  у романі Гофмана «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер»

Розділ 2. Особливості  перекладу метафори

Розділ 3. Особливості  перекладу авторської метафори Гофмана

Висновки

Література

 

      Вступ

 

     Актуальність  теми зумовлена значною питомою вагою слів, фразеологізмів, прислів’їв та приказок, що походять з казок та інших джерел духовної культури людства, для глибинного пізнання процесу метафоричної номінації як одного з найважливіших засобів їх утворення. Дослідження номінативних особливостей метафоричних лексичних, фразеологічних та пареміологічних одиниць, які відображують у своїй семантиці національно-культурну специфіку німецького народу, набуває особливої актуальності в аспекті вивчення мовних процесів, що відбуваються в умовах сучасної об’єднаної Німеччини.

     Метою роботи є виявлення особливостей перекладу авторських метафоричних одиниць німецької мови на прикладі казок Е.Т.А. Гофмана.

     Реалізація  поставленої мети зумовила вирішення  таких завдань:

• Розглянути особливості творчості Е.Т.А. Гофмана;
• проаналізувати особливості авторської метафори у казках Гофмана;
• виявити специфіку класичних та сучасних теорій метафори;
• розкрити особливості перекладу метафори;
• розкрити специфіку досліджуваних метафоричних одиниць у німецькій мові;
• дослідити особливості перекладу авторської метафори казок Гофмана;
• зробити висновки.

     Об’єкт  дослідження складають лексичні, фразеологічні та пареміологічні метафоричні одиниці, які функціонують у німецькій мові.

     Предметом дослідження обрано етимологічні, структурні, семантичні та функціональні особливості перекладу метафоричних одиниць казок Гофмана.

     Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше проводиться дослідження особливостей перекладу метафори у казках Гофмана.

     Теоретичне  значення роботи зумовлюється тим, що її результати сприяють збагаченню загальної теорії перекладу метафори. Опис особливостей перекладу метафори в казках допоможе поглибити знання про процеси метафоризації, фразеологізації та фразеологічної номінації. Результати дослідження можуть слугувати базою для подальших наукових пошуків у розв’язанні та опрацюванні багатьох аспектів перекладу метафори, вивчення особливостей функціонування метафори у мові художньої літератури, преси та мистецтвознавства, в розмовній німецькій мові.

     Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури.

 

      Розділ 1. Особливості авторської метафори Гофмана

     1.1 Творча діяльність  Ернста Теодора  Амадея Гофмана

 

     Ернст Теодор Амадей Гофман (1776-1822). Доля Гофмана – письменника і людини – надзвичайно трагічна, вона начебто навмисно ввібрала в себе всі складності і протиріччя Німеччини початку XIX ст., усю безвихідність мрії німецьких письменників-романтиків про безмірно прекрасну людину й ідеальну гармонію, у світі для них не призначеному. Поет і письменник, художник і композитор, дорівнює обдарований у всіх видах мистецтв, Гофман змушений був усю свою коротку життя з величезною працею заробляти на хліб як дрібного чиновника. Безпросвітний нестаток привів до важких захворювань і передчасної смерті.

     Гофман  – письменник різких контрастів. Зла, їдка, нещадна сатира поєднана в його творчості з тонким ліризмом і пронизливою ніжністю стосовно шукань людей у сфері тих справжніх і вічних цінностей, що були далекі світові буржуазного чистогану і меркантилізму, у сфері любові, шляхетності, безкорисливого подвигу, у сфері мистецтва, мрії, краси, фантазії. Казки Гофмана – явище зовсім іншого порядку, чим казки бр. Грімм. Грімми намагалися зберегти народну основу казки, Гофман по більшій частині сам придумував казкові сюжети або так переосмислював традиційні, що вони здобували зовсім інше значення. Саме поняття казки в Гофмана відмінно від жанрового поняття народної казки. Слово «казка» у поетиці Гофмана має споконвічно метафоричний зміст. Воно уособлює чарівну країну щастя, утілених бажань, соціальної гармонії, іншими словами, усього того, у чому почував себе обділеним талановитий художник, як і ціле покоління романтиків Німеччини.

     Казка для Гофмана ще і краса духовного  світу людини: «...людська душа – це сама чудова на світі казка... Який прекрасний світ укладений у наших грудях!» («Принцеса Брамбілла»). Гофману було дано зрозуміти багато істин свого часу раніше, ніж більшість його сучасників, він побачив страшні гримаси буржуазного світу, хоча в Німеччині цей світ тільки робив перші кроки. Він зрозумів страшну і безлику силу грошей, що перетворює людину в бездушний автомат, куди більш жахливий, чим дракон про сім голів («Піскова людина»). Всього три золотих волоски на верхівці маленького виродка – малюка Цахеса – роблять його володарем над розумами, душами, долею цілої держави («Малюк Цахес»). І в цих випадках у Гофмана, як і в народній казці, каліцтво і злиденність духовне виражається в каліцтві зовнішньому. Мертвий Цахес, звільнений від влади золота, стає раптом красивим.

     Гофман  спробував вимірити нормою казки реальне життя буржуазного світу і зрозумів, що в цій реальності добрій казці немає місця. Світ, що убив казку, нелюдський і населений у Гофмана неймовірними чудовиськами в людському вигляді. «Немає нічого більш дивне і божевільного, чим саме реальне життя»,– з гіркотою писав письменник. А у світі фантазії Гофмана живе реальна справжня краса.

     Філософська казка Гофмана досить важка для  дитячого сприйняття, як і проблеми, що вона торкається. Тільки дві казки  Гофмана безпосередньо зв'язані зі світом дитинства: «Чуже дитя» і «Лускунчик і мишачий король». «Лускунчика» важко віднести до якого-небудь визначеного жанру, у свій час це відзначив і В. Г. Бєлінський. Насамперед, у цій казці звертає на себе увагу не сюжет, не його примхливість, а тонкий аналіз психології дитини, осмисленню якого підлегле все інше. Подібна якість не відома ні народній казці, ні казкам бр. Грімм.

     Як  і інші романтики, Гофман з величезним інтересом відноситься до дитинства. Для нього – це країна, що існує за своїм законами краси, недоступним для дорослої людини. І справа зовсім не у віці, як такому, у казках Гофмана зустрічаються дорослі і старі диваки – «ентузіасти», як іменує їхній письменник, яким теж доступний світ казок.

      Казка «Лускунчик» досить своєрідна. Насправді, незрозуміло і смішно, що дорослий і навіть стара поважна людина, замість того щоб своїми золотими руками робити щось корисне, робить дивні іграшки, цілі іграшкові міста. Але навіть ці диваки отруєні світом, у якому живуть. Усе в цих казкових іграшкових містах штучне, усе позбавлене душі. Вони живуть механічним життям, у якому збереглася лише видимість справжньої реальності. Так і припадають пилюкою на верхній полиці шафи, під склом, чудесні, але позбавлені життя іграшки дядюшки Дроссельмеєра. Казку не можна «зробити», вважає автор, навіть якщо ти митецький майстер, а тим більше купити або визначити їй ціну. Вона приходить сама до добрих і люблячих сердець, здатним розглянути навіть у виродливому Лускунчику внутрішню красу. Тому в трагічній війні, що веде Марі в захист самої непоказної іграшки, маленького виродка Лускунчика, такими нікчемними, незначними виявляються всі дорогі ляльки і загони блискучих гренадерів, що належать братові Марі, а механічні чоловічки, зроблені дядюшкою, і зовсім ні в чому не приймають участі.

     Світ  дитинства і світ казки в Гофмана  живуть одними законами, між ними немає  розходження, але і те тільки в  тому випадку, якщо дитина не стала  передчасно маленьким старцем, що старанно копіює світ дорослих, як це сталося  з войовничим братом Марі, якого хвилює тільки зовнішня краса його солдатиків, можливість завжди перемагати і бути «великим полководцем». Йому смішні і незрозумілі переживання сестри, її прихильність до Лускунчика, що зовсім і не іграшка.

     Традиція  казок Гофмана багатогранна, і його казка значно ближча до реалістичного оповідання з казковими елементами, ніж до казки як такої. Психологічна складність кожного з героїв виходить за межі жанру казки, і всі зовнішні атрибути багато в чому переосмислені.

 

      1.2 Метафоричні та  композиційні особливості роману

     Е.Т.А. Гофмана «Життєва філософія кота Мурра»

 

     Гофман  почав писати роман “Життєва філософія  кота Мурра”, якому судилося стати  вершиною його творчості, у 1819 році. Перші дві частини були завершені у 1821 році. Третя частина, що заповідалась у післямові до другого тому, так і не побачила світу. Твір залишився незакінченим.

     За  задумом, роман був своєрідною спробою  синтезу елементів сатиричної казки  і епічної оповіді. Як зазначає Д. Наливайко, “тут знайшли розвиток характерні гофмановські теми й мотиви, особливості поетики і стилю, і водночас маємо в романі й дещо нове для творчості цього письменника”. А.П. Шамрай пише, що Гофман тут по-новому інтерпретує основну тему, показуючи героя не лише у ролі спостерігача і критика світу філістерів, але й в ролі об’єкта для спостереження самого автора. “Кіт Мурр” є найбільш “реалістичний” твір Гофмана, в тому розумінні, що в ньому, за винятком деяких побічних епізодів, відсутня фантастика, тут обидва світи, філістерський і поетичний, зміщуються в одну, реально-життєву площину.

     В цьому творі об’єднані два  самостійних сюжети з двома героями (кіт Мурр і капельмейстер Крейслер). На перший погляд може здаватися, що така незвична побудова не потребує особливого тлумачення: протиставлення романтичного художника філістеру втілене тут у самій композиційній схемі. Роман є закономірним розвитком ідей “Крейслеріани” з “Фантастичних п’єс в манері Калло”, з одного боку і сатиричних казок Гофмана – з іншого. Саме як прийом контрасту і використання характерної для романтиків містифікації в сатиричних цілях розглядає цей роман більшість дослідників.

     Проте, при такому тлумаченні зовсім не враховується, що тут дві сюжетні лінії знайшли  втілення в двох по суті самостійних  творах, причому, у двох творах різних за жанрами: викриття духовного зубожіння і самозадоволення обивателя подано у формі пародійної автобіографії, а розкриття внутрішнього світу музиканта – у формі біографії, яка представлена у романі лише фрагментарно.

     Це  різке протиставлення в романі “Життєва філософія кота Мурра” ефектно здійснюється композиційними засобами. У зв’язку з цим необхідно сказати, що композиція – це не тільки побудова твору, розміщення його компонентів, а й інтерпретація тематичного матеріалу. За допомогою композиції розставляються акценти, щось висувається на перший план, а щось залишається в тіні, встановлюється певна ієрархія цінностей.

     Композиційний прийом, до якого вдався Гофман в  романі, означений в його заголовку: “Життєва філософія кота Мурра, вкупі  з фрагментами біографії капельмейстера Йоганнеса Крайслера, які випадково вціліли в макулатурних листках”. А в зверненні до читачів “видавець” Гофман пояснює, як сталася ця “плутанина”: пишучи свій твір, кіт Мурр виривав листки з книги, яка лежала на столі його господаря, і “в простоті душевній використовував їх почасти для підкладки, почасти для просушки сторінок”, в типографії ж проявили недбалість і набрали цю суміш як один текст. Ось таким чином в одному творі примхливо переплелися “мурріана” й “крейслеріана”, а в результаті склалася не просто двопланова, а скоріше двоярусна композиція. Ці два яруси різні за своїм змістом, за ґенезою і стилем: “крейслеріана” тяжіє до високого трагедійного полюса, “мурріана” – до комедійно-пародійного. В сюжетному відношенні ці біографічні лінії цілком не залежні одна від одної, що дає змогу розглядати їх окремо, не випускаючи з уваги вищої єдності, яка органічно з’єднує обидві частини твору.

     Гофман  поділяє свій роман на два контрастні пласти – власне погляди кота Мурра  і життєпис композитора Крейслера. Причому обидва пласти виділені письменником уже зовнішнім графічним шляхом: міркування кота позначені значком «m.f.f.» (Мурр продовжує), а історія композитора позначена знаком «Mak.Bl.» (Мак.а.- макулатурні аркуші). Цей зовнішній прийом потрібний Гофману для наочного підтвердження полярності двох головних тем роману. Внутрішня структура роману виявляється набагато більш складною.

     Той факт, що Крейслер романтичний герой, діє у світі реальному, позбавленому фантастики, що в романі немає автономного  ідеального світу, свідчить про затвердження нової якості романтизму.