Особенности перевода детской литературы

Працюючи з дитячою  книгою, не можна не враховувати  і психологічних особливостей сприйняття дитячої (і не лише дитячої) літератури. Це ідентифікація ― ототожнення себе з літературним героєм. Особливо це характерно для підліткового віку, але не лише. Це ескапізм ‒ відхід в уявний світ книги. Активно засуджуваний в епоху соціалізму, абсолютно іншу оцінку він отримав у висловлюванні Дж.P.P.Толкіна: «Хіба слід зневажати людину, яка біжить з темниці, щоб повернутися додому? Чи того, хто, не маючи можливості втекти, думає і говорить про щось, не пов'язане з в'язницею і тюремниками?». Додаючи до свого реального світу світ прочитаних ним книг читач тим самим збагачує своє життя, свій духовний досвід. Особливо схильні до ескапізму прихильники літератури фентезі, і зокрема того ж Дж.P.P.Толкіна: влаштовуючи «хоббітські ігрища», розподіляючи ролі, майструючи мечі і кольчуги, вони нерідко так глибоко занурюються в цей світ, що не просто буває повернутися в реальний (тому, на жаль, нерідкі випадки самогубств серед толкіністів). Отже, і тут багато в чому потрібно знати міру, щоб не загратися остаточно.

Величезну роль у відборі  і сприйнятті художньої літератури грає її компенсаторна функція. По тому, яким книгам віддає перевагу людина, прекрасно видно, чого йому не вистачає в реальній дійсності. Діти, а потім підлітки і молодь, прагнучи здолати повсякденність навколишнього життя, сумуючи за дивом, вибирають спочатку чарівні казки, потім фентезі і фантастику. Жінки, замучені побутом, дітьми і сім'єю, читаючи жіночі любовні романи, ідентифікують себе з героїнею, задовольняють мрію про «прекрасного принца», яскравий і щасливий фінал (незважаючи на шаблонність сюжету, образів, і так далі). Таким чином, за рахунок літератури людина добирає те, чого не вистачає в житті і тим самим також збагачує його.

Спрямованість особистості позначається на відборі книг певних жанрів : молодь, спрямована у майбутнє, віддає перевагу фантастиці; люди старшого покоління, навпаки, ‒  книги про минуле, історичні жанри, мемуари і тому подібне. Повертаючись до дитячої літератури, не можна не відмітити, що традиційно вона ділиться на власне дитячу (книги, написані спеціально для дітей) і дитяче читання, що включає твори, спочатку не адресовані дітям, але що увійшли до круга дитячого читання (казки А.С. Пушкіна, книги Дж.P.P.Толкіна). А чи є зворотний процес? Серед книг, адресованих дітям, ми можемо назвати принаймні дві, що стали і фактом культури дорослих, джерелом натхнення, предметом досліджень і суперечок. Це «Аліса в країні чудес» Л. Керролла (приклад класичний) і книги про Гарі Поттера Дж. К. Ролінг (приклад сучасний).

1.2 Основні способи перекладу літератури для дітей

Коло проблем і труднощів  в  області художнього перекладу дуже широке. При перекладі художніх текстів відповідальність перекладача величезна, оскільки його текст стає для читача єдиним. Перекладач прагне до того, що переклад читався так само легко, як оригінал. Природно, він завжди враховує, на кого направлений його переклад, на якого читача. І з цього приводу треба звернути увагу на переклад дитячої художньої літератури. Впродовж багатьох століть відбувається взаємопроникнення різних культур, у тому числі і в області дитячої літератури. Найпоширеніший вид перекладу – це переклад казок. Знайомство дітей з літературою і зі світом починається саме з них. Всім відомі казки братів Грімм, Г.Х. Андерсона, Ш. Пьеро та ін. Більшість читачів знайома з їх перекладами, якість яких має бути дуже високою. Саме тому існує необхідність вивчення перекладів дитячої літератури, виявлення характерних особливостей, труднощів і способів їх подолання.

Перекладач не лише зобов'язаний прекрасно володіти мовою оригіналу  і перекладу, але і зуміти поглянути  на текст очима дитини. Також він, поза сумнівом, має бути гарним психологом і знавцем дитячої душі. Потрібно зуміти знайти, а може, і придумати засоби для передачі ідей і образів. Причому вони мають бути не просто доступні і зрозумілі, вони мають бути близькі дитям. Всім відомо, що діти сприймають деякі речі, предмети і явища абсолютно відмінно від загальноприйнятих уявлень.

Що стосується перекладу  дитячої літератури, то ця тема практично  не висвітлюється у вітчизняному перекладознавстві, у той час  як зарубіжні дослідники вже досить тривалий час розробляють ЇЇ у світлі нових досягнень перекладознавчої науки, хоча і не демонструючи єдиного підходу, оскільки досі не було масштабних спроб систематизувати всі попередні надбання. Як зазначає німецький дослідник Р. Табберт, «якщо центр уваги зараз зміщується саме вбік перекладу, то причиною є не тільки той факт, що літературознавці та лінгвісти стали опікуватись задачами, які раніше були компетенцією лише освітян та знавців бібліотечної справи, але також і вплив пізніших теорій перекладу» [1, с. 304]. Під новими теоріями науковець має на увазі зокрема теорію скопосу Г.Фермеєра. Отже, як показують дослідження, наявна лакунарність теоретичних настанов для перекладу дитячої літератури, що зумовлює суттєві проблеми: не вироблено єдиного підходу до перекладу, не створено достатньої кількості однозначних критеріїв, не згадуючи вже про загальні стратегії. Більш того, перекладачі творів, призначених для дітей, не завжди повною мірою усвідомлюють роль дитячої літератури як явища. Сучасна література, призначена для дітей, стає предметом філологічного аналізу достатньо повільно. Ще більше часу необхідно для усвідомлення потенційного впливу сучасних творів для дітей та юнацтва на формування їхньої мовної свідомості. Попит на переклади дитячої літератури безпосередньо пов'язаний з усвідомленням у суспільстві ролі дитячих книжок як важливого педагогічного інструмента.

Коли дитячі книжки перекладаються, то може виникнути необхідність у  різноманітних припасуваннях з  метою дотримання понять про хороше і погане для дітей, а також для того, щоб перекладений текст відповідав належному рівню складності у цільовій культурі. При перекладі також необхідно зважати на зручність для читання, що є одним з аспектів легкозрозумілості. Зручність для читання передбачає, що текст легко придатний для читання вголос, оскільки дитячі книжки часто зачитують вголос не тільки дорослі, але і діти. Отже, завданням перекладача ще на рівні відтворення структури тексту є уникнення надто довгих та складних для сприйняття синтаксичних конструкцій. При передачі окремих рис авторського стилю, перекладач може стикнутися з проблемою невідповідності цільового тексту нормам дитячої літератури, прийнятим у даному лінгвістичному середовищі, а також, власне, очікуванням читачів. Акцептабельність такого тексту може стати значно нижчою, і це спричинить негативні наслідки для дитячої аудиторії: якщо цікаві та нескладні для читання книжки заохочують дітей читати більше та розвивають зацікавленість у літературі, то складні, незрозумілі книжки часто відштовхують від читання і можуть навіть уповільнити розвиток навичок читання.

Для того, щоб підсумувати  ідеї попередніх дослідників, спробуємо  привести усі вищезгадані принципи, критерії та підходи в єдину систему. Перш за все, ми приймаємо за данність те, що переклад дитячої літератури ‒ це переклад, орієнтований на реципієнта. Безумовно, неможна повністю відкидати вихідне джерело (текст оригіналу) та вихідну культуру, оскільки такі дії призводять не до перекладу, а до адаптації- переказу, обробки тощо. Вважаємо, що переклад дитячої книги повинен доносити до свого читача відчуття чужоземної культури, виконувати не тільки розважальні, а й дидактичні функції. Така книга буде доступна для розуміння за умови врахування специфіки цільової аудиторії. Таких специфічних рис ми виділяємо чотири:

1) Вік. Для зручності можна поділити цільову аудиторію за трьома віковими категоріями:

а) дошкільний/молодший шкільний вік

б) середній шкільний вік

в) старший шкільний вік

2)  Несформованість мовної особистості. Тобто, дитина ще не має того набору здатностей та навичок, який би забезпечував повноцінне та адекватне сприйняття будь-якого тексту.

3)  Недостатня мовна компетенція. Особливо читачі дошкільного та молодшого шкільного віку стикаються з труднощами, пов'язаними із мовною складністю запропонованого їм перекладеного тексту. Ці труднощі можуть бути викликані як надто складним синтаксисом, так і вживанням великої кількості потенційно незнайомих лексичних одиниць. Крім того, діти молодшого віку не завжди розрізняють стильові особливості, не сприймають глибокого підтексту.

4)   Обмежений обсяг знань про навколишній світ. Зокрема це більшою мірою стосується перших двох вікових категорій. Недостатність знань про співвідношення між речами, про оцінки, принципи, ставлення, традиції тощо, а також недостатність енциклопедичних знань призводить до обмеження рівня розуміння.

Для кожної вікової категорії  ми б хотіли запропонувати критерії якісного перекладу дитячих книг. Для перекладу літератури, призначеної  для всіх вікових категорій, виділяємо два основних принципи: перший це загальна акцептабельність, другий ― динамічна еквівалентність (власне, ці критерії підходять також і для перекладу «дорослої» художньої літератури). Про акцептабельність ми вже згадували вище, про динамічну еквівалентність (за визначенням Ю. Найди) слід сказати лише те, що переклад будь-якої дитячої книги має викликати у цільової аудиторії ту саму реакцію, що і оригінал у своїх реципієнтів ‒ сміх, сльози, здивування тощо.

Розглянемо детальніше критерії для кожної вікової категорії. Загальна акцептабельність для першої групи включає в себе:

1)      Структурна  простота (зручність для читання).

2)      Легкозрозумілість.

3)      Гармонія  між малюнками і текстом.

4)   Збереження форми (римовані твори повинні залишатися римованими, звуконаслідовання має передаватися звуконаслідованням, розповсюджені в дитячій літературі прийоми - асонанси та алітерації- повинні бути присутніми і в тексті перекладу).

Критерії для другої групи:

1)      Легкозрозумілість.  Якщо в тексті оригіналу зустрічаються елементи, які можуть бути незрозумілими читачу (назви, історичні події, міфологічні істоти тощо), то ми вважаємо, що перекладач не перевищить своїх повноважень, якщо дасть у примітках роз'яснення або стислий коментар.

2)     Текстуальна  цілісність. Тут ми погодимось з шведським дослідником Г. Клінбергом у тому, що текст оригіналу має передаватися максимально повно. Тут не йдеться про припасування дорослих книг (таких як «Дон Кіхот», «Гаргантюа та Пантагрюель») до потреб дитячої літератури, отже необхідності у скороченнях просто не виникає. Якщо книга написана спеціально для дітей, то автор не допускає згадки того, що розцінюється як табу для дітей.

3)      Функціональна  відповідність. Переклад має включати  в себе не тільки передачу  змістового навантаження усіх елементів тексту, але і повне й точне відтворення їхніх функцій.

4)       Дотримання  педагогічних цілей. Якщо оригінальний  текст несе в собі повчання (а дитячі книги як правило  неможливі без дидактики), якщо  протягом всієї книги реалізується певна настанова, глобальна ідея (наприклад, боротьба добра зі злом), то завданням перекладача є не спотворити цю ідею, донести її до юних читачів хоча б і в завуальованій формі, якщо таким здається задум автора.

Критерії для третьої  групи:

1)      Дотримання принципа «невтручання» - текст оригіналу повинен бути переданий у повному обсязі і без купюр.

2)      Стильова  відповідність. Недопустимо в  ході перекладу змінювати стилістичне  забарвлення тих чи інших елементів.  Також трапляються випадки, що  в тексті оригіналу певні поняття постійно виражаються за допомогою одних і тих самих лексичних одиниць, причому контекстуально можна зрозуміти їх різне емоційне навантаження. У такій ситуації вважаємо за доцільне використовувати якомога більше синонімів з відповідаючим оригіналу ступенем експресивності. Це сприятиме збагаченню словникового запасу та розвитку образного мислення.

3)      Естетичність. Естетичні функції оригінального  твору повинні бути відтворені  у повному обсязі. Сюди ми включаємо  адекватну передачу мовної гри, тропів.

Слід також зазначити, що дотримання критеріїв перекладу  для кожної наступної вікової  категорії не виключає необхідності врахування критеріїв, зазначених для  попередніх категорій.

З усього вищесказаного  можна зробити такі висновки: дитяча література має численні специфічні риси, що виділяють її з-поміж інших літературних підсистем, вона виступає цінним та ефективним інструментом виховання та навчання дитини, сприяє засвоєнню мови, прищеплює літературний смак та розвиває мовне відчуття, дарує естетичне задоволення. Усе це зумовлює необхідність особливо дбайливого ставлення до перекладу творів, призначених для дітей. Аналіз наукової літератури з проблем перекладу дитячої літератури показав, що в цій сфері наявно чимало прогалин, не існує уніфікованого перекладацького підходу, часто не спостерігається чіткого розрізнення між перекладом дитячих творів та їхньою адаптацією, яка була традиційно прийнята у попередніх перекладознавчих школах та передбачала такі методи, як симпліфікацію, пурифікацію, скорочення. Також виявилось, що серед дослідників немає одностайної думки щодо загальних принципів перекладу дитячої літератури, і це відкриває широке поле для подальших розвідок у цьому напрямку. Для того, щоб частково вирішити проблему недостатньої теоретико-методологічної бази перекладу дитячої літератури ми запропонували критеріальну систему, яка базується на принципах акцептабельності та динамічної еквівалентності, передбачає розподіл цільової аудиторії за віком та включає в себе різнопланові критерії перекладу в залежності від вікової категорії, для якої вони передбачені.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Переклад посідає особливе місце у літературному процесі. Кожен вид літератури «обслуговується» певним видом перекладу. Зокрема, художня  література послуговується художнім перекладом. Художній переклад – один з найнаглядніших проявів міжлітературної взаємодії. Фактично він є основною частиною національно-літературного процесу, оскільки виступає посередником між літературами. Без нього неможливо було б говорити про міжлітературний процес у всій його повноті. Художній переклад – особливий вид перекладу. Художній переклад – відображення думок і почуттів автора прозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови, перевтілення його образів у матеріал іншої мови.