Стилістичні та прагматичні особливості перекладу фразеологізмів та прагматичних ідіом

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………….………………………3

РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ  ОДИНИЦІ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ………………………………………………...…………………5

1.1 Структурно-семантична класифікація фразеологічних одиниць…...5

1.2 Роль прагматичного аспекту у перекладі фразеологічних одиниць…………………………………………………………………………...10

РОЗДІЛ 2. ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ  З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ……..………………………..14

2.1 Емотивно-експресивна насиченість фразеологічних одиниць та наявність перекладних відповідників…………………………………………..14

2.2 Переклад структурно-тематичних фразеологічних одиниць….…...18

ВИСНОВКИ……………….…………………………….………………………26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Вивчення особливостей формування, організації та функціонування фразеологічних одиниць та прагматичних ідіом уможливлює розуміння їх природи та сутності, поглиблює осмислення закономірностей організації прагматичних ідіом, їх специфічних властивостей, що зумовлюють спроможність мови бути засобом пізнання та комунікації.

Поза увагою дослідників залишається становлення зв’язків між розвитком семантики фразеологізмів та зміною їх валентності в умовах мовленнєвого контексту, дослідження контекстуальної валентності фразеологізмів, не в достатній мірі вивчається вплив соціокультурних чинників на формування семантики фразеологічних одиниць.

Переклад фразеологічних одиниць, ідіом ускладнюється комунікативною інтенцією автора оригіналу, передачею прагматичного характеру оригіналу з урахуванням чинника адресата.

Актуальність визначається посиленою увагою дослідників до проблеми перекладу фразеологічних одиниць, ідіом, загальною спрямованістю лінгвістичних досліджень у галузі фразеології на поглиблене вивчення фразеологічних одиниць, ідіом. Вивчення механізмів формування фразеологічних одиниць, ідіом сприяє визначенню семантичних властивостей аналізованих фразеологічних одиниць.

Об’єкт дослідження становлять фразеологічні відповідності перекладу фразеологічних одиниць, ідіом і закономірності їх функціонування на сучасному етапі розвитку мови.                                                                                                                                                                                                                 

Предметом дослідження є переклад фразеологічних одиниць з метою перекладу і реалізації їх українською мовою.

Мета дослідження: визначення основних закономірностей виникнення та використання фразеологічних одиниць, та виявлення ступеня їх прагматичної реалізації українською мовою, проаналізувати, наскільки природа фразеологізмів співвідноситься з їх компонентним складом, яка полягає у з'ясуванні та визначені засобів перекладу фразеологічних одиниць.

Завдання дослідження:

1. Дослідити існуючі класифікації фразеологічних одиниць і дати визначення поняттю фразеологічна одиниця;
2. З'ясувати як прагматичний аспект впливає на переклад фразеологічних одиниць;
3. Розглянути труднощі перекладу фразеологічних одиниць.

Теоретичне  значення роботи полягає у вивченні ідентифікації перекладу фразеологічних одиниць, ідіом, виявляє характерні риси вживання фразеологічних одиниць, вносить певний вклад у загальну теорію перекладу різних частин мови.

Практичне значення роботи полягає в тому, що робота може бути використана в практичній діяльності перекладачів, студентів, які зіштовхуються з перекладом фразеологічних одиниць з української мови на англійську мову.

Наукова новизна  роботи полягає у багатосторонньому розкриті основних властивостей компонентного складу фразеологічних одиниць, що є важливим порівняльним аналізом перекладу фразеологічних одиниць, ідіом.

 

 

РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ  ОДИНИЦІ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

1.1 Структурно-семантична  класифікація фразеологічних одиниць

 

Фразеологічна одиниця як певна цілісність, має свої, притаманні тільки їй ознаки [14,c.132].

Вперше термін "фразеологічна одиниця" запровадив В.В. Виноградов і запропонував ґрунтовну класифікацію фразеологізмів. Вживаються також терміни "фразеологізм", "ідіома" (що властива дослідженням у галузі англійського мовознавства – idiom), "стійке словосполучення", "стійкий зворот", "стійка фраза" [7, c.25].

В основу концепції цілісності і стійкостіості фразеологізму покладено поняття обсягу інваріантності (спільності) різних аспектів фразеологічного рівня. О.В. Кунін підкреслює такі аспекти структури фразеологізма [9, c.15]:

1) стійкість вживання, яка полягає у тому, що фразеологізм  – це загальновживане сполучення  для даного мовного колективу;

2) структурно-семантичну  стійкість, що ґрунтується на  немодельованості стійкого сполучення. Цю особливість добре видно  при перекладі фразеологізму з однієї мови на іншу;

3) стійкість значення  і лексичного складу фразеологізму,  які спонукають до того, що  сполучення стали застиглими  традиційними моделями; вони важко  змінюються. Лексичні компоненти фразеологізму зберігають загальне визначення сполучення і не дозволяють змін за винятком поодиноких випадків, коли значення стосуються споріднених явищ;

4) синтаксична стійкість  фразеологізмів полягає у тому, що вони мають певний порядок  слів, який лише зрідка може  порушуватися шляхом додавання до нього поодиноких лексем.

Мінімальна стійкість структури  властива усім фразеологічним одиницям, хоча вона і неоднакова для загального складу. О.В. Кунін розрізняє три рівні стійкості: нижній, середній і верхній в залежності від кількості змін, що допустимі у структурі фразеологізмів [11, с.74-75]. Ці властивості дають змогу відмежовувати фразеологізми від вільних сполучень.

Розглядаючи фразеологізми, не можна  залишити поза увагою їхні основні  риси – образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні особливості і відрізняють сталі звороти від слів. Спробуємо з'ясувати, що ж є основою образності серед фразеологізмів. За висловом В.М. Мокієнка підґрунтям цього феномену є "здатність створювати наочно-чуттєві образи предметів і явищ. Сила образу полягає в його конкретності, тісному зв’язку з контекстом у широкому розумінні слова. Найбільшу схильність до фразеологізації виявляють ті вільні сполучення слів, які відображають конкретні явища матеріальної дійсності, пов’язані з життям людини" [13, c.62-63].

У О.В. Куніна знаходимо розподіл ідіом, фразем за наступними видами: ідіоми, ідіофразеоматизми та фразеологізми неідіоматичного характеру, але з ускладненим значенням. Цей розподіл ґрунтується на різних типах значення фразеологізмів: від більш ускладнених до менш ускладнених [9, c.26].

Узагальненою класифікацією  фразеологізмів за джерелом походження є розподіл В.М. Мокієнка фразем на дві  групи – природні та умовні [13, c.63]. Перша група – фразеологізми, що виникають самостійно в різних мовах і відображають явища природи, тваринний та рослинний світ, фізичний та психічний стан людини, до другої належать сполучення, що обумовлені специфікою національного розвитку і відображають факти матеріальної та духовної культури того чи іншого народу.

У О.В. Куніна існує декілька класифікацій за джерелами походжень фразем [9, c.38].Він виділяє такі типи:

1) прислів’я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови  з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати  з Біблії; 5) переклади іншомовних  висловів; 6) крилаті вислови письменників; 7) влучні вирази видатних людей.

     О.В. Кунін також виділяє декілька груп фразеологічних одиниць на основі їх походження, однак ця класифікація у даного автора не є домінуючою [9, c.52]:

1) власне англійські  фразеологічні одиниці; 2) міжмовні запозичення, тобто фразеологічні одиниці, які запозичені з іноземних мов шляхом того чи іншого виду перекладу; 3) внутрішньомовні запозичення, тобто фразеологічні одиниці, які запозичені з американського варіанту англійської мови; 4) фразеологічні одиниці, що запозичені в іншомовній формі.

У В.В. Виноградова є  ґрунтовна класифікація фразеологічних одиниць, у якій розрізняються три  типи фразеологізмів: фразеологічні  єдності, сполучення і зрощення [7, c.45-46].

Згідно його класифікації під фразеологічною єдністю розуміється сполучення, у якому зберігається ознака семантичної роздільності складових частин, а, звідси, і часткова умотивованість загального значення.

Під фразеологічним сполученням розуміється зворот, який утворений внаслідок поєднання фразеологічно зв’язаних значень слів.

Фразеологічне зрощення - це найскладніше стійке сполучення; його нероздільне значення не залежить від значення окремих компонентів.

Ряд дослідників –  О.В. Кунін, Н.М. Амосова виділяють  ще четвертий тип фразеологічних одиниць – фразеологічні вирази. Фразеологічні вирази – це стійкі сполучення, які складаються із слів з цілком вільними значеннями. Фразеологічні вирази межують з прислів’ями [9, c.16].

У О.В. Куніна існує структурно-семантична класифікація фразеологічних одиниць, що поділяє фразеологізми на класи, підкласи і розряди. Він виділяє класи на грунті функції фразеологічних одиниць у процесі спілкування, де класи визначаються за структурно-семантичними особливостями [9, c.47]:

1) номінативні фразеологічні одиниці; 2) номінативно-комунікативні одиниці; 3) фразеологічні одиниці ні номінативного, ні комунікативного характеру; 4) комунікативні фразеологічні одиниці.

Надто складними і  поширеними постають комунікативні  фразеологічні одиниці, до яких відносяться ідіоми, прислів’я, приказки, приповідки. Комунікативні фразеологічні одиниці за своєю граматичною структурою є реченнями. Ці одиниці переважно складають закінчену граматичну структуру.

Процес утворення фразеологізмів внутрішньо пов'язується з функціональною, комбінаторною, мовною діяльністю. Перетворення вільного словосполучення у фразеологізм відбиває незвичну сполучуваність слів, а інколи навіть алогічність, тобто поєднання слів, які логічно не сполучуються.

Перша спроба класифікації фразеологічних значень належить О.В. Куніну [9, c.30-34]. Його класифікація ґрунтується на виділені класів, підкласів та розрядів значень в залежності від структури одиниці. Кунін розрізняє чотири типи значень.

Перший тип – це цілісне значення яке властиве фразеологізмам з постійними повністю переосмисленими компонентами. Цілісне значення властиве ідіоматичним сполученням.

Другий тип – роздільно-цілісне  значення – притаманний фразеологізмам, що не мають стійкої структури, а їх переміні компоненти можуть вживатися у прямому значені.

Третій тип – частково-переосмислене  значення сполучення. Фразеологізми  з цим значенням мають однорідні  компоненти з прямим значенням.

Четвертий тип стосується роздільного, частково переосмисленого  значення, яке властиве фразеологізмам, чий перший компонент вживається у прямому значені, а інші – у переосмисленому значені.

Дещо іншу класифікацію значень фразеологізмів пропонує                                          В.Л. Архангельський. Він розрізняє  шість ознак, що притаманні значеню  фразеологічних одиниць і охоплюють усю сукупність фразеологічного складу. Фразеологічні значення розрізняються наступним чином [3, c.25].

1. За ступенем єдності вони можуть бути: а) синтетичні, які, у свою чергу, поділяються на глобально-неумотивовані; б) аналітичні, тобто значення, що властиві фразеологічним сполученням.

2.За способом відображення дійсності значення можуть бути прямими і переносними. Пряме (буквальне) значення властиве лише окремим компонентам фразеологічної одиниці, тоді як перенесене (образне) значення спостерігається як в окремих компонентах, так і в цілих одиницях.

3.Стосовно ступеня фразеологічної абстракції значення можуть бути конкретними і абстрактними. В.Л. Архангельський вважає, що конкретне фразеологічне значення притаманне побутовим сполученням, а абстрактне - науково-технічним термінам.

4.Значення фразеологізму може бути інтенсивне або не інтенсивне. Ступінь інтенсивності властивий значній більшості образних стійких сполучень.

5.За ступенем членування фразеологізми поділяються на однозначні і багатозначні. Однозначних фразеологізмів у мові значно більше. Ніж багатозначних.

6.Фразеологізми можуть мати також функціональні ознаки в залежності від характеру лексико-семантичного оточення. Значення стійкого сполучення бувають комунікативні, модальні, предикативні, вигукові, експресивно-стилістичні тощо.

У Л.П. Сміта відсутній  єдиний підхід до класифікації фразеологічних одиниць, однак йому вдалося відобразити  все розмаїття фразеологізмів англійської  мови та пояснити характер цих мовних одиниць: "оскільки наші ідіоми…беруть початок в народному мовленні, тому вони не містять абстрактних суджень, висновків наукового характеру, естетичних оцінок чи психологічних аналізів – все це майже ніколи не зустрічається в ідіомах. Їх внутрішній зміст відображає життя людей в його простих проявах… В англійських ідіомах багато гумору, але мало романтики і краси" [18, c.58].