Інтелектуальна економіка, як складова інноваційної моделі розвитку

Таким чином, вартість прав від використання товарного знаку «Карандаш art» складає 326,4 тис. грн..

Висновки

Утвердження інноваційної моделі економічного зростання та інтеграції України в Європейське Співтовариство потребують суттєвого піднесення ролі та значення національного інтелектуального капіталу, активізації процесів входження держави у міжнародні структури, що регулюють відносини інтелектуальної власності, здобуття членства у Світовій організації торгівлі, забезпечення участі в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності тощо.

На сьогодні в Україні зроблено важливі кроки на шляху формування та розвитку інституту інтелектуальної власності, створення відповідного законодавчого поля, гармонізованого до міжнародних вимог.

Становлення інституту інтелектуальної власності нерозривно пов’язане з функціонуванням Державного департаменту інтелектуальної власності, Українського інституту промислової власності (Укрпатенту), українського агества з авторських і суміжних прав та інших спеціалізованих установ та закладів.

Метою комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності є отримання прибутку за рахунок використання об’єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності – це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці в ринковий товар з метою отримання прибутку чи іншої ринкової вигоди.

Основними способами права інтелектуальної власності є:

• використання об’єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;

• внесення прав на об’єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;

• передача (продаж) прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Для практичного здійснення комерціалізації необхідно також знати як розраховувати вартість прав на об’єкти права інтелектуальної власності та як поставити ці об’єкти на бухгалтерський облік підприємства. Вважається, що комерціалізація через використання ОІВ у власному виробництві є найбільш вигідною з точки зору прибутку. Оскільки обсяг виробленої продукції може бути великим, то й прибуток, що надходитиме від реалізації, може в багато разів перевищувати вартість прав на ОІВ у разі передачі прав на використання ОІВ або продажу прав власності на ОІВ.

Якщо правовласник не передбачає використання ОІВ у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або створити спільне підприємство, він може передати повністю або частково права власності на ОІВ іншій фізичній або юридичній особі.

Інтелектуальну власність можна внести до статутного капіталу замість  майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для чого необхідна згода всіх засновників.

Визначення вартості (ціни) прав на ОІВ є одним із необхідних, відповідальних і складних етапів їх комерціалізації.

У залежності від об’єкта права інтелектуальної власності та мети оцінки вибирають підхід до оцінки. Існує три підходи: витратний;  порівняльний;  доходний.

Визначення вартості прав на ОІВ при використанні витратного підходу ґрунтується на розрахунку витрат на відновлення ОІВ в поточних цінах за вирахуванням морального зносу (амортизації).

Найбільш прийнятним у сучасних умовах є дохідний підхід. В основі дохідного підходу лежить принцип очікування, тобто вартість прав на ОІВ визначається величиною майбутньої користі, яку отримає їх власник. При цьому майбутні грошові потоки, що генеруються ОІВ, перераховуються у сьогоднішню вартість.

Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначається шляхом співставлення цін недавніх продажів прав на подібні ОІВ.

Список використаних джерел:

1. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 431 с.
2. Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. та ін. Економіка та організація інноваційної діяльності: Підручник (третє видання). – К.: Центр учбової літератури 2007. – 662 с.
3. Дудар Т.Г., Мельниченко В.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256 с.
4. Інтелектуальна складова інноваційної моделі економічного зростання / О. Луцків // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2008. — № 3. — С. 97-103.
5. Кривунь В.С. Інтелектуальна власність /Конспект лекцій. – Краматорськ.: «Донбаська державна машинобудівна академія», 2007. – 84 с.
6. Мікульонок І. О. Інтелектуальна власність [Електронний ресурс]: навч. посіб./ І. О. Мікульонок. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К. : НТУУ «КПІ», 2012. – 238 c.
7. Микитюк П.П., Інноваційна діяльність: Навч. пос. П.П. Микитюк, Б.Г. Сенів – К.: Центр учбової літератури,  2009. 392 с.
8. Рудь Н.Т. Оцінка вартості об’єктів інтелектуальної власності. – Луцький державний технічний університет, 2008. – 18 с.
9. Цибульов П.М. Введення до інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: «Державний інститут інтелектуальної власності», 2008. – 124 с.
10. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г, Суіні Ю. Управління інтелекутальною власністю / За ред. П.М.Цибульова: монографія. – К.: «К.І.С.», 2005. – 448 с.