Інтелектуальна економіка, як складова інноваційної моделі розвитку

 

 

2.  Розрахування вартості на товарний знак для визначення ринкової вартості майнового права на товарний знак.

 

Визначення вартості (ціни) прав на ОІВ є одним із необхідних, відповідальних і складних етапів їх комерціалізації

Оцінка вартості прав на об’єкт права інтелектуальної власності найчастіше здійснюється з метою визначення:

• оподатковуваної бази майна фірми;
• вартості інтелектуальної (промислової) власності, яка вноситься до статутного капіталу підприємства;
• вартості виключних прав, що передаються на основі договору про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності або ліцензійного договору на право використання такого об’єкта;
• розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно з чинним законодавством право власнику інтелектуальної власності за порушення його виключних (майнових) прав.

Необхідність оцінки вартості інтелектуальної власності виникає також у разі:

• внесення її до інноваційних, інвестиційних проектів;
• розширення ринків збуту;
• страхування;
• передачі інтелектуальної власності в заставу з метою отримання кредитів;
• визначення збитку, завданого неправомірним використанням об’єкта права інтелектуальної власності;
• банкрутства підприємства в процесі його ліквідації з метою задоволення позовів кредиторів.

Розрізняють такі основні підходи оцінювання нематеріальних активів підприємства:

• Витратний.
• Прибутковий.
• Ринковий.

Кожен з цих підходів передбачає застосування ряду методів, які дають різні значення вартості оцінюваного об'єкта. Тому в процесі практичної оцінки вартості нематеріальних активів застосовується порівняльний аналіз використаних методів, виявляються їх переваги та недоліки, здійснюється узгодження вартості і, таким чином, більш обґрунтовано встановлюється ціна об'єкта. Відповідно до оцінки прав на ОІВ зв'язок підходів із методами оцінки може бути представлений наступним чином (табл.1).

Таблиця 1. Зв’язки між підходами до оцінки прав на ОІВ і методами оцінки.

Підходи	Методи
Витратний	Прямого відновлення
	Заміщення
	Фактичних витрат
	Зведених витрат
Порівняльний	Порівняння продажів
Доходний	Прямої капіталізації
	Дисконтування грошових потоків
	Надлишкового прибутку
	Роялті
	Звільнення від роялті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1.Витратний підхід

Визначення вартості прав на ОІВ при використанні витратного підходу ґрунтується на розрахунку витрат на відновлення ОІВ в поточних цінах за вирахуванням морального зносу (амортизації). Цей підхід є єдиним придатним, коли об’єкт права інтелектуальної власності не призначений для отримання прибутку або коли з тих чи інших причин вартість неможливо визначити двома іншими підходами.

Витратний підхід застосовується з метою інвентаризації, балансового обліку, а також для визначення мінімальної ціни, нижче за яку операція для власника ІВ стає невигідною.

2.1.1. Метод  прямого відновлення.

Цей метод полягає у визначенні вартості із подальшим відніманням сум зносу (знецінювання).

Відновлювана вартість активу визначає суму витрат, необхідних для створення нової точної копії активу. Що оцінюють. Ці затрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, енергоносії, інформацію, комплектуючі вироби.

 

 2.1.2. Метод заміщення.

Цей метод полягає у визначенні вартості заміщення із подальшим відніманням сум зносу (відновлювання). При оцінці активу за цим методлом використовується принцип заміщення, який встановлює, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, що необхідно заплатити при покупці активу аналогічної корисності та з аналогічною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, який є еквівалентним за функціональними можливостями і варіантами його використання, але не обов’язково подібного за зовнішнім виглядом та будовою складових частин.

 

2.1.3. Метод фактичних витрат.

Цей метод передбачає визначення вартості нематеріальних активів за даними бухгалтерської звітності підприємства (організації) за кілька останніх років. Розрахунки здійснюються в такій послідовності:

• виявляються фактичні витрати на створення, придбання чи впровадження об'єктів інтелектуальної власності;
• уточнюються витрати з урахуванням індексу цін на дату оцінювання;
• визначається нарахована на об'єкт інтелектуальної власності величина амортизаційних відрахувань;
• розраховується вартість об'єкта інтелектуальної власності як різниця між уточненими витратами та нарахованою сумою амортизаційних відрахувань.

 

2.1.4. Метод зведених витрат.

Розрахунок поточної вартості об’єкта оцінки методом «зведених витрат» полягає у загальному випадку в перерахуванні фактичних минулих витрат на створення і підготовку ддо використання об’єкта оцінки до поточної вартості, тобто до вартості на дату оцінки.

Метод зведених витрат най частіше використовують для оцінки нематеріальних активів, що не приймають участі у формуванні майбутніх доходів і не приносять прибуток на цей час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Порівняльний (ринковий) метод.

Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначається шляхом співставлення цін недавніх продажів прав на подібні ОІВ, з урахуванням відмінностей характеристик об’єкта-аналога і об’єкта оцінки інтелектуальної власності, а також умов проведення комерційних операцій.

 

2.2.1. Метод порівняння продажів.

Цей метод є основним при порівняльному (ринковому) підході. При наявності відповідних вимог метод дозволяє визначити найбільш точну (справедливу) ціну.однак, незважаючи на простоту, його використання пов’язано з певними труднощами. Це зумовлено індивідуальним характером ОІВ, різноманіттям і розходженням комерційних угод на передачу прав ОІВ, що укладаються за науково-технічними характеристиками, правовими та комерційними умовами, а також найчастіше із конфіденційним характером угод, що укладаються. Це не дозволяє підібрати повні аналоги на ОІВ, що оцінюються і дає змогу здійснити порівняння лише за окремими розрахунковими параметрами.

Першим напрямком використання даного методу є збір, аналіз і систематизація даних про комерційні умови укладених ліцензійних договорів на передачу прав ОІВ для створення баз даних із використанням ЕОМ.

Другим напрямком є використання даного методу для визначення одного з основних параметрів, що аналізується при оцінці ОІВ, ціни продажів продукції, що випускається з використанням ОІВ. Порівняння продажів здійснюється на підставі складання конкурентних листів об’єктів, які порівнюються, зіставлення комерційних умов і технічного рівня ОІВ, що оцінюється, з аналогами, які вже існують.

 

 

 

2.3.  Доходний (прибутковий) підхід.

В основі доходного підходу лежить принцип очікування, тобто вартість прав на ОІВ визначається величиною майбутньої користі, яку отримає їх власник. При цьому майбутні грошові потоки, що генеруються ОІВ, перераховуються у сьогоднішню вартість.

 

2.3.1. Метод прямої капіталізації.

Цей метод використовується у випадку, коли прогнозується постійний за розміром та рівний за періодичністю прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не обмежується часом. Капіталізація такого доходу здійснюється шляхом ділення його на ставку капіталізації, що характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний або запозичений) і норму його повернення.

Розрахунок вартості прав на ОІВ проводяться за формулою:

 

де – дійсна вартість об’єкта оцінки,

CF – грошовий потік середньорічного доходу,

K – коефіцієнт капіталізації.

 

Цей метод застосовується при оцінці прав на ОІВ, що належать підприємству та постійно використовуються у виробничій діяльності на протязі необмеженого часу (торгівельні марки, комерційні таємниці).

 

2.3.2. Метод дисконтування грошових  потоків.

Відноситься до методів непрямої капіталізації. Співвідношення між дійсною та майбутньою вартістю зафіксовано формулою начислення знижки в майбутніх грошових потоках за методом складного відсотку. У процесі використання цього методу оцінюються майбутні грошові потоки, визначається ставка дисконтування та розраховується сумарна вартість грошових потоків.

 

Дійсна вартість прав на ОІВ визначається за формулою:

 

де – дійсна вартість прав на  ОІВ, грн..

Ct – чистий прибуток у періоді t,

DF – коефіцієнт дисконтування,

t – період, роки.

 

 

де it – ставка дисконтування в період t.

Характерною ситуацією застосування методу дисконтування при оцінці ІВ є оцінка інтелектуальної власності, що використовується на підставі ліцензійної угоди, за якою підприємство на визначених угодою умовах отримує право на використання об’єктів ліцензії.

2.3.3.  Метод надлишкового прибутку.

По суті цей метод є різновидом методу дисконтування грошових потоків. Відмінність полягає у тому, що у якості грошового потоку приймається чиста надлишкова вартість, що є згенерованою в періоді t. Під надлишковою вартістю розуміють вартість, отриману за рахунок використання ОІВ понад прибутку, що був отриманий на даному підприємстві до використання ОІВ.

 

2.3.4. Метод роялті.

Оцінка вартості цим методом полягає у визначенні вартості ОІВ шляхом множення грошового потоку, що генерується ОІВ, на ставку роялті.

Вартість ОІВ розраховують за формулою

де PV – дійсна ціна ліцензії, грн.; Ct – грошовий потік в періоді t (так звана база роялті), грн.; t – розрахунковий строк дії ліцензії (періоди); Rt – ставка роялті в періоді t, %.

 

2.3.5. Метод звільнення від роялті.

Сутність цього методу заснована на припущенні, що інтелектуальна власність, що використовується на підприємстві, йому належить. У цьому випадку частка, яку підприємство повинно було б виплачувати у вигляді нагороди власникам цієї інтелектуальної власності, воно насправді залишає в себе, тому що власність належить даному підприємству і вважається його додатковим прибутком, що створений цим активом.

Формула для визначення ціни ліцензії за методом звільнення від роялті та ж сама, як і в методі роялті за винятком того, що права частина домножується на коефіцієнт дисконтування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Практична частина. Розрахування вартості товарного знаку.

Розрахунок вартості товарного знаку «Карандаш art» (магазин канцелярських товарів).

Ставка роялті на канцелярські товари становить 3 – 6%. У розрахунках ставку роялті обрано у розмірі 4% від річного обсягу продажів з використанням оцінюваного товарного знаку.

Ставка дисконтування визначається як коефіцієнт, що використовується для розрахунку поточної вартості грошової суми, що буде отримана або виплачена у майбутньому. У розрахунках ставку дисконтування обрано у розмірі 18 %.

 Поточні доходи від  товарного знаку обчислимо за  формулою:

 

де D – коефіцієнт дисконтування;

     n – рік.

 

Ставка дисконтування за 1-й рік:   

 

Ставка дисконтування за 2-й рік:

 

Ставка дисконтування за 3-й рік:    

Ставка дисконтування за 4-й рік:    

Ставка дисконтування за 5-й рік:    

 

Дані розрахунків по обчисленню вартості прав від використання товарного знаку занесемо в таблицю 2.

 

Таблиця 2. Розрахунок вартості товарного знаку.

Показники	1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік	5-й рік
Дохід від послуг, наданих із застосуванням торгового знаку, грн.	1 400 000	1 800 000	2 600 000	3 800 000	4 900 000
Роялті, %	4	4	4	4	4
Дохід від роялті, тис.грн.	56	72	104	152	196
Витрати по продовженню терміну дії свідоцтва, тис.грн.	-	-	-	-	0,5
Чисті доходи від товарного знаку, тис.грн.	56	72	104	152	195,5
Фактор поточної вартості, %
Поточні доходи товарного знаку, тис.грн.	47,5	51,7	63,3	78,4	85,5
Вартість товарного знаку, тис.грн.	326,4