Етапи розвитку законодавства України у сфері промислової власності

План.

 Введення

І. Етапи розвитку законодавства України у сфері промислової власності

 ІІ. Право  на винаходи, корисні моделі і  промислові зразки

 ІІІ. Оформлення  прав на винаходи, корисні моделі  і промислові зразки 

IV. Право  на секрети виробництва (ноу-хау), на селекційні досягнення, на  селекційні досягнення в галузі  тваринництва, на науково-технічну  інформацію

V. Право  на знаки для товарів і послуг

VI. Промислова  власність як об'єкт управління

VII. Захист  прав на об'єкти промислової власності

 Висновки.

 Використана  література

Введення.

Радикальні  економічні й політичні перетворення в суверенних державах мають на меті побудувати нову модель господарської  системи. Її фундамент складають  різноманітні форми власності відповідних суб'єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які складатимуть основу нової господарської системи, вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності.

 Культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в цілому і врешті-решт добробут суспільства значною мірою залежать від рівня й ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації. Творчість властива будь-якій діяльності людини: технічній, художній, літературній, науковій, виробничій тощо. Творчість — це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю.

 За своєю цілеспрямованістю творчість можна умовно поділити на два основних види: духовна творчість і науково-технічна творчість.

 У ст.5 Закону України «Про авторське  право і суміжні права» від  23 грудня 1993 р. наведено перелік  творів науки, літератури і  мистецтва, на які поширюється авторське право. Другу групу видів творчості становить науково-технічна діяльність, результати якої називають промисловою власністю. За Паризькою Конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналася Україна, до об'єктів промислової власності відносять винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмене найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

 У цьому  переліку не йдеться про раціоналізаторські пропозиції, секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення. Проте, в пункті 3 статті 1 цієї конвенції уточнюється, що об'єктами промислової власності можуть бути усі продукти, як вироблювані, так і природного походження. Отже, промислову власність можна визначити як результати науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь в будь-якій її доцільній діяльності.

 Досягнення  науки стають фундаментальною  базою для технічної творчості,  яку постійно стимулює гостра  потреба суспільного виробництва  у новій техніці, технології, матеріалах та інших знаряддях і засобах. Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від правильного регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують ряд правових відносин між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й організаціями, що їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності, або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким захищаються об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами).

 Патентну  форму охорони об'єктів промислової  власності в Україні введено  вперше. Патентне законодавство  формується досить активно, оскільки  така форма охорони результатів  творчої діяльності відповідає  вимогам ринкової економіки. Воно  має передусім стимулювати широкий  розвиток науково-технічної творчості  і використання її досягнень  у народному господарстві України.

І. Етапи розвитку законодавства України у сфері промислової власності

Створення системи  правової охорони об'єктів промислової  власності у нашій державі  було започатковане після розпаду СРСР та проголошення у серпні 1991 р. незалежності України, коли виникла необхідність розробки національного патентного законодавства.

 У вересні  1992 р. було запроваджено в дію  Тимчасове положення про правову  охорону об'єктів промислової  власності та раціоналізаторських  пропозицій в Україні, яке передбачало  надання правової охорони винаходам,  промисловим зразкам, товарним  знакам і знакам обслуговування, а також визначало норми, спрямовані на регулювання правових відносин у раціоналізаторській діяльності. Цей акт встановив єдину форму охорони винаходів та промислових зразків — патент.

 Прийняті Верховною Радою України у квітні 1993 р. Закон «Про охорону прав на сорти рослин» і в грудні того ж року закони «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» поклали початок регулюванню відносин, пов'язаних з набуттям і здійсненням права власності на передбачені ними об'єкти промислової власності.

 Запроваджений  у дію з січня 1997 р. Закон  «Про захист від недобросовісної  конкуренції» закріпив правові  засади захисту господарюючих  суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, зокрема від неправомірного використання фірмових найменувань. У листопаді 1997 р. було прийнято Закон «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». Необхідність запровадження в Україні охорони прав на топографії цих мікросхем, які є основою елементної бази сучасної обчислювальної та радіоелектронної техніки, зумовлена насамперед потребами розвитку економіки нашої держави. З січня 2000 р. набрав чинності Закон «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

 Раніше  майже всі міжнародні договори з питань інтелектуальної власності вимагали від держав лише визнання прав на неї. Порядок же їх захисту не було врегульовано. У 90-х роках ситуація змінилася. У січні 1995 р. було запроваджено в дію Угоду з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності, яка є одним з договорів Генеральної угоди з тарифів і торгівлі Світової організації торгівлі.

 Охорона  прав на об'єкти промислової  власності передбачена також  міжнародними зобов'язаннями України,  що випливають з підписаних нею двосторонніх угод, вимогами міжнародних договорів, до яких наша держава приєдналася або збирається приєднатися. Наприклад, Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (червень 1994 р.) зобов'язує її до 1 березня 2003 р. забезпечити належний рівень охорони прав на всі об'єкти інтелектуальної (промислової) власності, зокрема впровадження ефективних засобів забезпечення їх додержання, які не відрізнялися б від тих, що існують у країнах ЄС.

 У червні 2000 р. в Україні було прийнято Закон «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Доводиться констатувати, що в новій редакції замість простого й чіткого режиму набуття та здійснення прав на винаходи й корисні моделі, передбаченого законом, який діяв раніше (від 15 грудня 1993 р.), закріплено систему з шести різновидів патентів з різними термінами дії. Причому для одержання патенту кожного з цих різновидів встановлено окремі правові основи, процедуру подання заявок, види зборів. Більшість змін не мають жодних соціально-економічних чи правових підстав і не випливають з міжнародних зобов'язань України.

 Згідно з Законом «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» виключне право на використання знака мас перший заявник. Всі інші виробники повинні придбати ліцензію на право використання такого знака, незважаючи на те, що вони маркували аналогічним знаком свою продукцію ще за часів існування СРСР.

 У грудні 2000 р. було прийнято черговий  Закон «Про внесення змін до  деяких законів України з питань  інтелектуальної власності», спрямований,  на думку його розробників, на спрощення процедури надання прав на об'єкти промислової власності.

 Створена  нормативно-правова база для охорони  об'єкти промислової власності,  віднесених до державної таємниці. Правовідносини, пов'язані з цими об'єктами, врегульовані Положенням про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, які становлять державну таємницю.

 З метою визначення патентної ситуації навколо об'єктів господарської діяльності та для використання їх на ринку промислової власності запроваджено два державні стандарти: ДСТУ 3575-97. «Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення» (встановлює основні положення, порядок проведення та форму звіту про патентні дослідження) і ДСТУ 3574-97. «Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення» (застосовується для забезпечення використання об'єкта господарської діяльності у державі та за кордоном без порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників).

 Визначення, які наводяться для пояснення  того, що є об'єктом науково-технічної  інформації, економічними, організаційними  та іншими вигодами, економічними  привілеями (пп. 8—10 Порядку), викладені  нечітко і не дають можливості  встановити, що ж саме є об'єктом  права власності у кожному конкретному випадку.

 Закони  «Про власність», «Про науково-технічну  інформацію» та деякі інші  передбачають, що держава може  виступати суб'єктом прав на об'єкти промислової власності. Однак у них не визначено, у якому порядку такі права набуваються та використовуються. Тому дуже актуальним уявляється питання про розробку нормативно-правових актів, пов'язаних з визначенням прав на об'єкти промислової власності, які повністю або частково створені за рахунок коштів державного бюджету.

 Отже, хоч  в Україні і закладено основи  законодавчої та нормативно-правової  бази у сфері промислової власності,  до цього часу немає державної  програми удосконалення національної  системи її охорони. Не визначені  стратегічні цілі, завдання та  пріоритети розвитку системи правової охорони вітчизняних науково-технічних досягнень на внутрішньому та зовнішньому ринках, основні напрями вдосконалення законодавства у сфері промислової власності. Багато в чому воно відстає від життя, не відповідає економічному розвитку нашої держави, а також міжнародним нормам і вимогам.

ІІ. Право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки

Основними об'єктами промислової власності є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідництво — один із найбільш масових видів творчості. Тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню  відносин, які складаються у сфері  створення та використання винаходів, в усіх країнах приділяється досить велика увага. Як уже зазначалося, винахідницька діяльність регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», творча діяльність із створення і використання промислових зразків — Законом України «Про охорону прав на промислові зразки».

 Чинне  законодавство встановлює вимоги, яким мають відповідати винахід,  корисна модель і промисловий  зразок. На підставі цих вимог та інших норм чинного законодавства можна вивести визначення згаданих об'єктів.

 Винахід—  це технічне рішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для промислового використання.

 Об'єктом  винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам макроорганізму, культура  клітин рослини і тварини); спосіб (включаючи біотехнологічні способи,  способи лікування і діагностики,  та профілактики).

 Згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не можуть одержати правову охорону: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислювальних машин; результати художнього конструювання; топології інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин (п.З ст.5). Крім того, правова охорона не надається винаходу, що суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та не відповідає умовам патентоспроможності.

 Не визнається  винаходом пропозиція, на яку  вже подано заявку або видано  авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент — в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається й тоді, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, заявники, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не тільки для автора, а й для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоча б і самим автором, останній втрачає право на одержання правоохоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому ж випадку втрачається можливість патентування пропозиції за кордоном і остання може бути використана іноземними особами без виплати винагороди.

 Винахід  має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Право авторства на винахід належить громадянину, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоча ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого процесу самого винахідництва. Проте, одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще недостатньо. Може бути творчість, а її результати визнати винаходом немає підстав. Пропозиція визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими у науці й техніці на дату пріоритету заявки, вона характеризується новою якістю, що робить доцільним її використання. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у промисловому виробництві, у медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідницьким рівнем відзначаються пропозиції, які істотно поліпшують ці об'єкти.