Вища школа в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ століття: проблема ліквідації університетської освіти

ВИСНОВКИ

Спостерігаючи за сучасними політичними, соціально-економічними, духовними процесами в Україні, можна без перебільшення стверджувати, що національне відродження може бути повним і функціонально ефективним, якщо воно ґрунтується на культурологічному підході, на духовній, історико-педагогічній та господарській культурі, національній думці, які не просто є компонентами цілісності культури, а виражають найсуттєвіші її складники, безпосередньо пов’язані з історичною національною пам’яттю, господарською практикою, корінними інтересами людей.

Однією з найважливіших умов становлення молодої соціалістичної держави - СРСР - було вирішення проблем формування нової радянської інтелігенції. Реалізація цього завдання була покладена передусім на заклади вищої освіти. Висвітлення та аналіз проблем, з якими зіткнулася вітчизняна вища педагогічна освіта в період її становлення в умовах глибоких політичних та соціально - економічних змін в Україні 20-х років ХХ ст., сьогодні набуває особливої актуальності саме тому, що питання підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів завжди було предметом турбування громади й держави, особливо в періоди суспільних трансформацій.

У 1920-1921 роках для забезпечення вчителями усіх типів шкіл,  вищих жіночих курсів, вчительських інститутів і семінарій було створено нову форму вищого навчального закладу – інститути народної освіти (ІНО), які до 1925 року були педагогічними навчальними закладами.

Варто наголосити, що, розпочавши у 1921 році створення на основі  старих університетів Інститутів народної освіти, Нарком освіти України особливу увагу приділяв підготовці вчителів. На базі факультетів соціального виховання формувалися нові інститути соціального виховання, які незабаром були перетворені у педагогічні інститути. Цей інститут став вищою педагогічною установою, що готувала працівників освіти для всіх галузей освітньо-виховної роботи.

При вступі до вузів враховувалося соціальне походження – для робітників не вимагалося атестату про середню освіту, не проводилися вступні іспити. Для них у 1921 р. були відкриті робітничі факультети (робітфаки). Протягом 20-х років кількість неписьменних скоротилася з 70% до 43% дорослого населення. Багато зробили для розвитку освіти наркоми О.Шумський, М.Скрипник. Центром української науки стала Всеукраїнська Академія Наук (ВУАН), в якій було три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний і соціально-економічний. Проте влада затвердила новий Статут Академії, де прямо вказувалося на необхідність «науково-творчої діяльності… на користь комуністичного суспільства».

Варто зазначити, що на території України були закладені основи національної системи освіти, а саме робота по націоналізації і українізації вищої школи, її доступність. Але ця робота проводилася в достатньо складних політичних і соціально-економічних умовах, і тому не всі прийняті рішення у справі реформування системи освіти були впроваджені в життя. Прихід до влади більшовиків в Україні призвів до ліквідації демократичних начал в національній системі освіти в цілому і системі номенклатурного управління зокрема. На зміну їм прийшла інтернаціональна уніфікована державна радянська вища школа і командно-адміністративна система управління.

Аналізуючи вищевказане, ми можемо стверджувати, що велика заслуга реформування освітньої сфери полягала в тому, що вона допомогла українському народові зробити великий крок вперед на шляху до перетворення у націю. І для українського громадянства та учительства історія освітнього руху 1920-х років стала показником сили та безсилля національно-визвольного руху.

Разом з тим, знищення університетської освіти на ціле десятиліття, пригнітило започатковані історичні традиції вітчизняної вищої педагогічної школи. Потужний професійний рівень підготовки вчителів у Південній Україні обумовлювався необхідністю підготовки педагогічних кадрів для загальноосвітньої школи. Як вже було зазначено вище, рівень неписьменності серед дорослого станом на 1926 рік становив близького 58,4%. Але не слід вважати, що такий високий він був лише на території підрадянської України, такою ж мірою ця проблема стосувалася і інших європейських держав, де мешкали українці.

Прикметно, що діяльність новостворених інститутів народної освіти були спрямована перш за все на ліквідацію цього явища. Окрім того, вони взяли на себе роль відновлювачів краєзнавчого руху в регіоні. На їх базі видавалися наукові записки, наукові збірки, проводилася робота по створенню бібліотек та накопиченню емпіричного матеріалу.

Нині колишні інститути народної освіти в Одесі, Миколаєві, Херсоні – це Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, Херсонський державний університет, є провідними навчальними закладами Півдня України і продовжують започатковану колись справу підготовки педагогічних кадрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Авторханов А.Г. Технология власти// Вопросы истории. – 1991. - №12. – С.73-90
2. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія, теорія / Алексюк А. М. – Київ: Либідь, 1998.
3. Антология педагогической мысли УССР [сост. Н. П. Калениченко]. – М., 1987.
4. Антонюк Т. Розвиток освітньої системи в УРСР у 20-ті – початок 30-х років) // Історичний журнал. – 2004. - №6-7. – С. 90-97.
5. Бєляєв, Ю.І. Херсонський державний університет. Історичний нарис 1917-2007 [Текст]: монографія /Ю.І. Бєляєв, О.В. Мішуков, В.Л. Федяєва [та ін.]. - Херсон: ХДУ, 2007. - 352с.
6. Борисов В.Л. Українізація та розвиток загальноосвітньої школи в 1921-1932 рр. // Український історичний журнал. – 1999. - №2. – С.76-79.
7. Боровой С. Я.  К истории создания Одесского археологического отделения и его археографического отделения // Археографический ежегодник АН СССР за 1978 г. — М., 1979. — С. 101.
8. Виговський М. Формування номенклатури відділів народної освіти в умовах адміністративної реформи початку 1930-х років // Пам'ять століть. – 2006. - №1. – С. 28-34.
9. Вітвицька С. С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник / Вітвицька С. С. –К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
10. Вовк Л. П. Громадсько-педагогічне сподвижництво в Україні (етапи і особливості). – К., 1998
11. Водотика С. Г. Історична наука УСРР  1920-х років: соціополітичні, науково-організаційні та концептуальні основи функціонування: Автореф. дис. ... док. іст. наук. – К., 2001.
12. Высшее образование в России. Очерк истории до 1917 года / Под ред. В.Г. Кинелева. – М.: НИИ ВО, 1995. – 352 с.
13. Гололобов В.М. Ліквідація неписьменності серед населення України в 20-х роках: Автореферат дисертації кандидата історичних наук: 07.00.01 / Запорізький державний університет. – Запоріжжя, 1998.
14. Дем’яненко Н. М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в Україні (XIX – перша половина XX ст.) / Дем’яненко Н. М. – Київ, ІЗІМН, 1998. – 328 с.
15. Історія української школи і педагогіки [Текст] : навчальний посібник / О.О. Любар, М.Г. Стельмахович, Д.Т. Федоренко ; М–во освіти і науки України. –К.: Знання, 2003. – 450 с. – (Вища освіта XXI століття).
16. Кудас Л. Пошуки методів навчання у системі педагогічної освіти в Україні (1920-ті роки ХХ ст..) / Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. – 2011. – Випуск 36. – С. 253-258.
17. Кузьменко М.М. Система освіти в УРСР у 1920-х рр.: історико-теоретичний аспект // Український історичний журнал. – 2004. - №5. – С.66-80.
18. Левченко В. В. До педагогічної та наукової діяльності М. Є. Слабченка в Одеському інституті народної освіти // Проблемы славяноведения. — Брянск, 2003. — Вып. 5. — С. 179-186.
19. Левченко В. В. Одесские учѐные — пассажиры  "философского парохода":  К истории высылки интеллигенции в 1922 г. // Юго-Запад. Одессика. Историко-краеведческий научный альманах. — Вып. 5. — Одесса, 2008. — С. 172-173.
20. Левченко В. В. От Новороссийского университета к Институту народного образования // Записки історичного факультету. — Одеса, 1999. — Вип. 8. — С. 195-200.
21. Левченко В. В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. — Одеса, 2006. — № 17. — С. 140-152.
22. Левченко Валерій Історична освіта та наука в Одеському Інституті народної освіти: трансформація інфраструктури// [Режим електронного доступу] http://history.org.ua/JournALL/pro/pro_2010_19_1/9.pdf
23. Майборода В.К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917-1985 рр.). – К.: Либідь, 1992. – 196 с.
24. Малий К. Становление системы управления народным образованием в Украине в 1917-1920 гг// Персонал. – №3. – 1996. – С.50-55.
25. Марчук М.В. Освіта в Україні в роки національного відродження (1917- початок 1930-х рр..): Автореферат дисертації кандидата історичних наук:07.00.01 / Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2003.
26. Міронова І.С. Розвиток освіта національних меншин Півдня України у 20-ті роки XX століття // Національний університет "Киево-Могилянська академія". Миколаївська філія. Наукові праці. - Миколаїв: Вид- во МФ НаУКМА, 2001. - T. 10: Історичні науки. - С. 81.
27. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. Конец ХІХ – начало ХХ в. / Под ред. Э.Д. Днепрова, С.Ф. Егорова, Ф.Г. Паначина, Б.К. Тебиева. – М.: Педагогика, 1991. –  448 с.
28. Павко А.І. Загальні риси й особливості підготовки педагогічних кадрів в університетах України у ХІХ – на початку ХХ ст. // Український історичний журнал. – 2010. - №4. – С.99-113.
29. Петровський Е. П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. —Вип. 13. — К., 2005. — С. 260-273.
30. Телегуз І. Роль освіти у процесі формування української націх в 1920-ті рр.. Загальноєвропейський контекст// Історія України. - №33-34 (721-722). – 2011. – вересень. – С. 12-16.
31. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. Б.Д. Лановика. – К.: Генеза, 1994. – 368 с.
32. Херсонський державний університет (1917-2011) [Текст]. - Херсон: ХДУ, 2011. - 38с.
33. Херсонський педагогічний: з минулого - в майбуття [Текст]: навч.-метод. посібник /упоряд. Ю. Бєляєв, О. Мішуков, А. Бабійчук [та ін.]. - Херсон, 1997. - 223 с.
34. Шкварець В.П., Мельник М.Ф. Історія рідного краю. Миколаївщина: Навчальний посібник. – 2-ге видання, доопрац., випр.., допр. – Миколаїв: Вид-во МДГУ імені П. Могили; Одеса: ТОВ ВіД, 2003. – 280с.