Терроризм в Латиснкой Америке

На ряду з «Політикою демократичної безпеки» та програмою «CONVIVIR» з квітня 2004 р. збройні сили і правоохоронні органи реалізують план «Патріот», спрямований проти ФАРК, в рамках якого військові дії були перенесені в південні райони - на територію, контрольовану партизанами. «Політика демократичної безпеки» не змогла повністю ліквідувати наслідки тероризму, але показала значні результаті. [43; 36 -37]

Проекти розроблені президентом і урядом в рамках «політики демократичної безпеки», завжди викликали неоднозначну реакцію у суспільстві, дехто вважає, що саме такі дії з боку влади розпалюють конфлікт з партизанськими угрупованнями коли насильство породжує насильство.

В ході боротьби з партизанами уряд проводить  боротьбу з нарковиробництвом та наркотрафіком. Реалії сьогоднішнього часу такі, що партизанські угруповання тісно співпрацюють з головними виробниками наркотиків в Колумбії, контролюють найбільші плантації коки, що приносять їм значний прибуток. Навіть з’явився новий термін, який характеризує це явище, це «наркогерилья» - тобто у наркобізнес залучені повстанські угруповання, а основні нарковиробники реалізують терористичну діяльність для впливу на владу в країні. Саме це і розширює можливості колумбійської влади у боротьбі, як з партизанами, так і з нарковиробниками коли вже доведений їх зв'язок. [39; 42]

С 2010 року на посту  президента Колумбії Хуан Мануель Сантос, який в усьому дотримується політики вже колишнього президента Альваро Урібе. Також продовжує діяти «політика демократичної безпеки», але все ж таки Сантос характеризується як більш поміркований політик ніж Урібе, і готовий сісти за стіл переговорів з ФАРК. Важливим значенням стало те, що Колумбію було прийнято до Ради безпеки ООН на 2011-2012 рр., де держава планує просувати свою стратегію у боротьбі з тероризмом і наркотрафіком. Позитивний результат голосування Генеральної Асамблеї свідчить про те, що Колумбію зараз розглядають як приклад для всього світового співтовариства у сфері безпеки та боротьби зі злочинністю, це своєрідний знак підтримки для Колумбії з боку світового співтовариства, а також довіри в питанні зміцнення демократичних інститутів і забезпечення безпеки у світлі успіхів уряду Колумбії у вирішенні проблеми внутрішнього збройного конфлікту за останні роки.

Посилаючись на свій багаторічний досвід у боротьбі з ЕТА, іспанський уряд розглядає себе як лідера у прагненні поєднувати ефективні контртерористичні заходи при повному дотриманні прав людини. Іспанія є учасником всіх основних документів, включаючи Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних принципів і Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. [13]

Після вибухів 11 березня 2004 року в передмісті Мадрида (в результаті загинули 191 чоловік), в Іспанії не тільки змінився уряд, але й була проведена реформа спецслужб країни, що відповідають за запобігання терактів. До березня 2004 року іспанські спецслужби вважали, що головною терористичною загрозою для країни є діяльність ЕТА. У 1983 році, вже при уряді соціалістів, для дій за межами Іспанії були створені справжні «ескадрони смерті» - так звані «антитерористичні групи визволення» (Grupos Antiterroristas de Liberacion - GAL). Перелом у боротьбі іспанського уряду з ЕТА настав після терактів 11 березня 2004 року в Мадриді. Спочатку іспанське уряд поклав відповідальність за вибухи на ЕТА, але потім з'ясувалося, що найкривавіші теракти в історії Іспанії - справа рук ісламістів.  Однак, незважаючи на перемир'я, іспанські спецслужби продовжували арешти активістів ЕТА. В результаті 5 червня 2007 ЕТА заявила про припинення перемир'я. [51]

Отже після терактів 11 березня настав час реформ. Через два місяці після терактів, іспанський уряд затвердив положення про створення Національного центру координації боротьби проти тероризму - Centro Nacional de Coordinacion Antiterrorista (CNCA), який мав обробляти інформацію, отриману спецслужбами поліції, жандармерії і Національного розвідувального центру Іспанії (НРЦ), а також від спецслужб інших країн світу. Антитерористичний центр повинен був покінчити з неузгодженістю в діях різних правоохоронних служб у боротьбі проти баскського тероризму ЕТА і ісламістського тероризму. Також чисельність поліції і цивільної гвардії була збільшена на 36 тис. осіб (до цього в країні було 48 тис поліцейських і 70 тис агентів цивільної гвардії). Рада міністрів Іспанії схвалила проект нового закону про національну оборону Іспанії, де вперше передбачена участь збройних сил країни в боротьбі проти тероризму. В Іспанії з'явилася нова спецслужба - на базі колишнього Розвідувального управління Генерального штабу оборони був створений новий орган - Розвідувальний центр збройних сил (CIFAS). Силові акції по затриманню терористів в даний час здійснюють група спеціальних операцій (GEO, Grupo Especiale para los Operaciones) Національної поліції. Ця група була сформована іспанським урядом як поліцейський антитерористичний блок, в який приходять на службу кращі фахівці спецслужб Іспанії. [13]

Таким чином, в  даний час за боротьбу з тероризмом в країні відповідають наступні відомства:

У складі Міністерства внутрішніх справ:

Поліція - Policia

Цивільна гвардія - La Guardia Civil

Спецназ - Grupo Especiale para los Operaciones (GEO)

Спецслужби:

Національний  розвідувальний центр - CNI

У складі CNI Національний центр координації боротьби проти  тероризму – CNCA. [51]

В Іспанії правова  база регулювання проблеми тероризму  міститься не в законі, а в Кримінальному  кодексі (Cedigo Penal, CP). Кримінально-процесуальний Кодекс (Ley de Enjuiciamiento Criminal, LEC) визначає порядок дій правоохоронних органів, в той же час обмежуючи права підозрюваних у тероризмі. Ці спеціальні заходи визначені в статті 55 (2) Конституції, яка прописує призупинення цивільних прав щодо часу затримання, збереження недоторканності житла і таємниці приватного листування "відносно певних осіб у зв'язку з розслідуваннями дій збройних банд або терористичних груп". Стаття 571 Кримінального кодексу визначає терористів як тих, хто належить, діє у складі, або співпрацює з озброєними групами, організаціями чи групами, мета яких полягає в тому, щоб підривати основи конституційного порядку або порушують громадський спокій, здійснюють атаки, (напади на будівлі, транспорт або інфраструктуру з використанням вибухових пристроїв).

Принципові  особливості антитерористичного законодавства  Іспанії - збільшений період затримання підозрюваного до того, як він постане перед суддею, а також використання затримання з обмеженим спілкуванням затриманого із зовнішнім світом, підозрювані в тероризмі можуть бути затримані без санкції суду на п'ять днів. Усіх підозрюваних у тероризмі судять в Національному Вищому Суді (Audiencia Nacional). Цей суд був створений в 1977 році, його юрисдикція поширюється на "злочини, скоєні людьми, що належать збройним групам або пов'язані з терористами або бунтівниками, і на тих, хто в такий спосіб співпрацює з цими групами чи окремими людьми". У складі Audiencia Nacional шість слідчих магістратів і стільки ж палат у кримінальних справах, кожен контролюється групою з трьох професійних суддів. До недавнього часу, в Суді було тільки два обвинувача, що спеціалізуються на міжнародному тероризмі. У травні 2004 року Генеральний прокурор Конд-Пампіду оголосив про намір збільшити це число до шести. [46]

Частина території  Країни Басків знаходиться у Франції, в результаті чого багато баскських терористів після здійснення терактів знаходили притулок в цій країні, але тільки з 1984 року уряд став висилати терористів зі своєї території. Між спецслужбами двох країн склалася тісна взаємодія. Були створені дві спільні команди: одна для боротьби з ісламськими терористами, інша - з ЕТА. У них судді та поліція працюють разом, що дозволяє оперативно приймати рішення про прослуховування, стеження, арешти. В рамках ЄС Іспанія запропонувала і домоглася затвердження європейського ордера на арешт і видачу передбачуваних терористів (European Warrant Order). Згідно з яким прийняті будь-яким суддею на території ЄС рішення про арешт негайно виконуються в інших країнах Євросоюзу. [13]

Мексиканський уряд продовжує вживати зусиль для ліквідації загрози з боку терористичних організацій.  Сили безпеки задіяні в рамках загальнодержавної кампанії по боротьбі з організованою злочинністю, зниженням рівня насильства та запобігання тероризму. В рамках цієї роботи Сполучені Штати підтримують  мексиканський урядорганів і силові структури, сприяють співробітництву на федеральних і державних рівнях. США і Мексика підписали угоди, щодо обміну інформацією між вдома країнами про загрози міжнародного тероризму, а також координації дій в разі потреби використання силових методів. На спільному кордоні двох країн посилена система безпеки, збільшився патруль. Майже в два рази уряд збільшив витрати на соціальні програми та зміцнення національної безпеки протягом останніх чотирьох років. На регіональному рівні Мексика як головуючу країна в 2009-2010 році в Міжамериканському комітеті по боротьбі з тероризмом працювала для зміцнення потенціалу країн-членів ОАД при попередженні і припиненні терористичних дій. [14]

Головним завданням  для уряду Перу є боротьба з  повстанською організацією  «Сендеро Луміносо», яку США 3 2004 року включила до свого списку іноземних терористичних організацій. [21]

Держава також  фінансує різні соціальні проекти, пов’язані з покращенням життя  в сільській місцевості, також  залучення інвестицій до сільськогосподарського виробництва, щоб якомога більше людей не були задіяні в виробництві наркотичних речовин. Революційних збройних сил Колумбії продовжують використовувати віддалені райони, розташовані уздовж колумбійсько-перуанського кордону для перегрупування та закупівлі озброєння, також доведена співпраця між цими двома повстанськими організаціями. Також уряд має офіційні підтвердження того факту, що повстанці з ФАРК контролюють виробництво наркотичних речовин у прикордонних районах Перу. Перуанським урядом за період 2010 року було затримано 120 осіб, які підозрювалися в тероризмі. Пропонується встановити к країні смертну кару для осіб, засуджених за терористичні дії. Перуанська влада встановила спеціальні сканери для виявлення наркотичних речовин при перетині кордонів з Колумбією, Еквадором та Чилі.

Також Перу є  активним членом ОАД, Союзу Південноамериканських  націй, і Андського співтовариство. На регіональному рівні часто  проходять зустрічі з представниками Колумбії та Бразилії, для координації  дій, щодо нагляду за прикордонними територіями за допомогою літаків.  [14]

ВИСНОВКИ

Виконавши всі  поставлені завдання в своїй курсовій роботі, узагальнюючи результати можна зробити наступні висновки.

Проблему тероризму  вважають «чумою нашого часу». Вона настільки  багатогранна, що неможливо чітко визначити, як саме слід діяти країнам, що зіткнулися з цією проблемою, та міжнародним організаціям для протидії тероризму. Причини тероризму можуть бути різними: політичні, соціально-економічні, релігійні. Особливістю появи повстанських організацій в Іберо-Америці, які діють і у наш час є певні етнічно-соціальні умови.

Ібероамериканський регіон є дуже різноманітним за своїм  етнічним складом. Історичні умови  склалися так, що креоли та метиси в суспільстві зайняли домінуючу роль, їм підконтрольні всі політичні та економічні інститути в країнах, також вони займалися державним управлінням. Середній клас склали метиси та мулати, що мали порівняно нижче становище з креолами. Найнижчий соціальний статус закріпився за індійцями. Ті регіони в країнах Іберо-Америки, що спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської продукції є найменш розвиненими в економічному плані, що призвело до соціальної нерівності в суспільстві. Незадоволеність своїм економічним положенням та численні репресії з боку влади, яка намагалася викорінити супротив індіанців за допомогою армії та силових методів, дали поштовх до утворення загонів самооборони, які в майбутньому перетворились в повстанські організації, що діють і у наш час. Партизани зараз мають велику підтримку серед сільського населення, де більшість  становлять індіанці. Ці регіони і зараз все ще залишаються не дуже розвинені в економічному плані, де існує нарковиробництво, яке має тісний зв'язок з повстанськими угрупованнями.

Терористичні  методи в діяльності більшості Ібероамериканських повстанських угрупованнях використовується в першу чергу для досягнення їх політичних цілей. До подій 11 вересня 2001 року всі повстанські організації не вважалися терористичними. Після цієї дати, на методи діяльності угруповань почали звертати все більше уваги інші країни, в першу чергу США.

Умови діяльності партизанських організацій у наш час кардинально змінилися. Прихід до влади легітимних режимів, які взяли курс на демократизацію суспільного життя і створення правової держави, з одного боку, і врегулювання внутрішніх політичних конфліктів у країнах Латинської Америки та Іспанії, з іншого, здавалося б, усунули базові причини політичного екстремізму і створили стимули для повернення бойовиків-терористів до нормального життя.

Однак, терористичні організації продовжують діяти, а сама зміна політичного середовища не є запорукою припинення їх активності. В Ібероамериканському регіоні діють такі організації: Революційні збройні сили Колумбії - Армія народу – ФАРК (Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia – Ejercito del Pueblo), «Осяйний шлях» - «Сендеро Луміносо» (Partido Comunista del Perú - Sendero Luminoso), ЕТА (Організація ЕТА ("Euskadi Ta Askatasuna - Баскська батьківщина і Свобода"), Сапатиська Армія Національного Визволення (ісп. Ejercito Zapatista de Liberación Nacional,).