Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Декабря 2012 в 22:57, курсовая работа
Актуальність теми. Проблема тероризму в Іберо-Америці досить актуальна для нашої країни. Ібероамериканський регіон зараз дуже активно розвивається, країни демонструють високі темпи економічного розвитку. Однак в той же час наявність в деяких країнах, таких як Іспанія, Колумбія, Мексика, Перу, повстанських груп, які дестабілізують соціально-економічну ситуацію та перешкоджають розвитку держав, впливають на зовнішні зв’язки цих країн на міжнародній арені, а також на розвиток потенційних зв’язки з Україною.
Актуальність теми. Проблема тероризму в Іберо-Америці досить актуальна для нашої країни. Ібероамериканський регіон зараз дуже активно розвивається, країни демонструють високі темпи економічного розвитку. Однак в той же час наявність в деяких країнах, таких як Іспанія, Колумбія, Мексика, Перу, повстанських груп, які дестабілізують соціально-економічну ситуацію та перешкоджають розвитку держав, впливають на зовнішні зв’язки цих країн на міжнародній арені, а також на розвиток потенційних зв’язки з Україною.
Наявність конфліктів у суспільстві є природним явищем, тому що завжди існують соціальні групи з різними інтересами. Небезпека таких конфліктів полягає в тому, що вони переростають в збройні конфлікти, та діють такими методами, які міжнародна спільнота трактує як терористичні дії. Так в Іберо-Америці з 50-их рр. XX ст. діють повстанські угруповання, які ведуть свою боротьбу проти діючих урядів. На сучасному етапі розвитку України, однією з проблем, які має вирішувати наша держава як повноправний суб’єкт міжнародних відносин, є активізація участі у широкомасштабних зовнішньоекономічних відносинах з країнами різних континентів, в тому числі з країнами Іберо-Америки.
Тому проблема повстанських організацій, які вважаються більшістю країн терористичними, та входять до списків терористичних організацій США і ЄС, потребують детального вивчення для України, яка має певні інтереси в цьому регіоні. Співпраця з Іспанією для України є найбільш пріоритетною, оскільки країна офіційно висловлює готовність сприяти зміцненню діалогу України та Євросоюзу.
Об’єкт дослідження – повстанські організації, які діють в регіоні.
Предмет дослідження – боротьба з тероризмом в країнах Іберо-Америки.
Мета дослідження – розглянути причини утворення повстанських організацій та методи регулювання цієї проблеми в регіоні.
Для реалізації поставленої мети потрібно виконати наступні завдання:
1 – Розглянути етнічну
і соціальну структуру
2 – Висвітлити терористичну
діяльність повстанських
3 – Дослідити міжнародну
співпрацю у боротьбі з
4 – Проаналізувати стратегії
протидії терористичним
Хронологічні рамки курсової роботи – середина XX ст. – початок XXΙ ст. ( з середини XX ст. утворюються та починають свою діяльність ті партизанські угруповання, які розглядаються в роботі.)
Географічні межі – регіон Іберо-Америка, об’єднує іспаномовні і португаломовні країни Європи і Латинської Америки.
Ступінь наукового дослідження питання – вході дослідження проблеми було опрацьовано роботи російських та зарубіжних науковців і публіцистів. Дана проблема практично не досліджується українськими вченими.
1 - Серед праць російських науковців, які досліджували історію формування та діяльність партизанського угруповання ФАРК можна виділити дослідників Інституту Латинської Америки Російської Академії Наук: Д. А. Козлова, О. В. Нелина, М. Л. Чумакова, А. А. Селезнева. [44, 52, 43, 39] Це найбільший в Росії спеціалізований центр з вивчення Латинської Америки, в якому ведуться комплексні дослідження економічних, соціально-політичних, міжнародних і культурологічних проблем її держав і народів.
2 - Проблема баскського сепаратизму висвітлена в праці С.М. Хенкина, професора, наукового співробітника ИНИОН РАН, праці А.А. Орлова, професора та співробітника МДІМВ, також праці російських публіцистів Черецкого В.И. і Висенса Е. [56, 64, 48, 63] Проблема баскського конфлікту описується в книзі іспанського історика, дослідника етнополітичних конфліктів Ландобасо Ангуло «Тероризм и этнополитические конфликты: Из истории басков». [42]
3 – Історію перуанської організації «Сендеро Луміносо» досліджували кандидат історичних наук, який перебував на дипломатичній службі в Перу, Гавриков Ю.П. та журналіст М. Латишева. [49, 53]
4 – Історія появи Сапатиської Армії Національного Визволення в Мексиці досліджували публіцисти А.Токарев та В.Чеканов, діяльність організації та повстання 1994 р. – журналіст О. Ясинський. [56, 65] Також праця Майкла Макаугана, публіциста, про діяльність сапатистів, який досліджує суспільні проблеми в країнах Латинської Америки [28]
Недоліком цих праць є те, що більшість з них написані в період з 2002-2008 рр., і вже не висвітлюють реальну картину та зміни, що сталися в діяльності повстанських організацій.
Джерельна база курсової роботи є достатньою для дослідження проблеми повстанських організацій, їх діяльності в країнах, та зусилля урядів та міжнародної спільноти в протидії повстанським рухам. В ході виконання поставлених завдань були опрацьовані наступні джерела:
1 – Основні державні закони (конституції) країн, які були розглянуті в роботі: Колумбія, Перу, Мексика, Іспанія, а також інші нормативні документи, які регулюють проблеми пов’язані з існуванням повстанських організацій у цих країнах. Статут Міжамериканського комітету по боротьбі з тероризмом, Декларація про співробітництво в запобіганні, припиненні та ліквідації тероризму, щорічний звіт Державного Департаменту США по країнам, де діють терористичні організації, щорічний список терористичних організацій, який видається Державним Департаментом США. [9, 30, 10, 11, 15, 33, 27, 21]
2 – Сайти повстанських організацій, які діють в регіоні: Революційні збройні сили Колумбії - Армія народу – ФАРК (Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia – Ejercito del Pueblo), «Осяйний шлях» - «Сендеро Луміносо» (Partido Comunista del Perú - Sendero Luminoso), ЕТА (Організація ЕТА ("Euskadi Ta Askatasuna - Баскська батьківщина і Свобода"), Сапатиська Армія Національного Визволення (ісп. Ejercito Zapatista de Liberación Nacional,). [20, 18, 8, 19]
3 – Сайти міжнародних
та інших урядових і
4 – Іноземні інформаційні
агентства і інтернет-видання,
в яких аналізувалися останні
новини про діяльність
5 – Російські
інформаційні видання, які
Дослідницькі методи застосовувалися відповідно до поставлених у науковій роботі меті та завданням.
З методів емпіричного дослідження я використовувала метод спостереження та узагальнення, аналіз та синтез, що допомогли мені на початковій стадії наукового дослідження в опрацюванні фактичного матеріалу та проведення узагальнень.
З теоретичних методів
я застосовувала метод індукції
та дедукції, історичний та логічний методи,
які дозволили мислено
Наукова новизна одержаних результатів – у роботі досліджуються головні причини появи повстанських організацій: аналізується етнічний склад населення Іберо-Америки та включення цих етнічних груп в суспільне життя, що дало поштовх до появи перших озброєних груп, які в майбутньому стали ядром формування повстанських угруповань. На основі дослідження головних документів організацій, які на міжнародному рівні регулюють боротьбу країн регіону з тероризмом, робиться узагальнений висновок про сучасний стан партизанських організацій, їх діяльність та зусилля урядів в вирішенні проблеми існування партизан.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дослідження були апробовані на V Університетській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Молода наука – 2012» 10 квітня 2012 р в секції історичних наук.
Структура курсової роботи. Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження. Курсова робота складається із вступу, 2-ох розділів ( 4-ох підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури ( 65 найменувань), додатку. Обсяг основної частини роботи складає 33 сторінки машинописного тексту, загальний обсяг курсової роботи – 61 сторінка.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ІБЕРО-АМЕРИКИ.
1.1 Етнічна і соціальна структура суспільства та причини утворення повстанських організацій у країнах регіоні.
Ібероамериканський регіон є дуже різноманітним за своїм етнічним складом, його етнічна історія є унікальною. У жодному іншому регіоні планети, яким би багатонаціональним він не був, немає такої строкатості етносів. Якщо говорити про латиноамериканський континент, то його народи пройшли довгий шлях формування і порівняно недавно здобули певний етнічний вигляд. Європейці в процесі колонізації континенту винищили дуже багато корінного населення – індійців. В американських володіннях іспанської корони сформувалася нова етнічна група - креоли. Вони були європейцями за походженням, але жили далеко від метрополії, тому дуже скоро в силу специфічних громадських, культурно-побутових і кліматичних умов, у креолів складалося специфічне мислення, ментальність, вони дуже скоро почали відрізнятися від європейців. Далеко не всі емігранти з Іспанії заводили сім'ї з співвітчизниками і одновірцями, нащадки від змішаних шлюбів іспанців та аборигенів склали етнічну групу метисів. Вони мали менше прав, ніж креоли: іспанці ставилися з неповагою до тих, у кого в жилах текла змішана з європейцями та індійцями кров.
З середини XVΙ ст. в Нову Гранаду почали завозили негрів-рабів з центральної Африки. На початок XVIII століття склалася етнічна група мулатів – людей негритянського походження. Мулати були позбавлені ряду найелементарніших прав, ставлення до цієї етнічної групи разом з залишками корінного населення було дискримінаційним з боку титульної нації (іспанців) та креолів.
Хоча європейці та креоли не були найчисельнішою етнічною групою, вони зайняли домінуючу роль у політиці та економіці. Нащадки креолів керують державою, володіють найбільшими промисловими підприємствами і плантаціями. Середній клас почав формуватися в кінці XΙX ст. Розвиток економіки, виникнення нових галузей виробництва супроводжувалося появою пролетарів, службовців, інтелігенції, великого числа людей вільних професій, які не мали власності. Чисельність середніх верств зростала і за рахунок збіднілої аристократії. Середній клас оформився з креолів, метисів, мулатів.
Найнижчий соціальний статус мають індіанці та чорношкіре населення. Аборигени виявилися на межами зникнення або, в кращому разі, остаточного розчинення серед переважної маси населення на правах нижчого стану суспільства. Історія індіанців, на початку XVI ст. насильно включених в колоніальний режим, також насильно пристосованих до нової системи влади, принесеної колонізаторами, являє собою історію безперервної боротьби проти приниження, експлуатації, численних спроб повного знищення культури аборигенів і їх самих. На сьогоднішній день саме для Латинської Америки характерним є те, що найбідніші регіони країни населяють саме індіанці, які все ще дуже погано включаються в сучасне суспільство.
Зараз населення регіону складає більше 577 млн чол. [24] Більше половини населення складають метиси, мулати та європейці. Найбільш «індіанськими» країнами вважають Болівію та Перу, значна частина метисного населення в Колумбії та Мексиці.
Колумбія справедливо вважається однією з метисних країн Латинської Америки з чисельністю населення 46 млн. чол. [35] На сучасному етапі етнічний склад населення країни такий: метиси складають 56%, європейці - 22%, мулати - 14%, афроамериканці - 4%, самбо - 3%, індійці - 1%. Традиційно для Латинської Америки, в Колумбії найвищі пості займають європейці та метиси, середній клас – це креоли, метиси. Найнижчий соціально незахищений клас – це селяни, з яких більшість це індійці та афроамериканці. Зараз в Колумбії налічується 81 етнічна група індійців, в кожну з яких входять одне або кілька племен. Їх чисельність не перевищує 610 тис. чоловік. Корінні жителі мешкають в 26 департаментах з 32. Проблемою для корінних жителів країни є відсутність доступу до освіти, що автоматично не дає їм можливості отримувати робочі місця. Важливим є включення аборигенів у суспільство – це одна з умов для звільнення Колумбії з пут соціально-економічної кризи. Афроамериканському населенню Колумбії пощастило трохи більше, ніж корінним жителям. Серед успішних представників середнього класу зустрічаються люди з чорним кольором шкіри. Але все-таки більша частина їх приречена животіти внизу соціальної драбини. Традиційно в Колумбії сільське населення переважає над міським: позначалася аграрна спеціалізація національної економіки, внаслідок чого в деяких департаменти країни спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської продукції, але саме ці території є найменш розвиненими в економічному плані, що породжувало соціальну нерівність в суспільстві. Незадоволеність своїм економічним положенням, та численні репресії збоку уряду, яка намагалася викорінити супротив своїй законній владі за допомогою армії та силових методів дали поштовх до утворення загонів самооборони, які в майбутньому стали основою утворення партизанських угруповань, які й зараз діють на території країни. Символом такої боротьби проти уряду з 1960-их років стала колумбійський район Маркеталія. [58]