Шпаргалка з "Iсторії України"

Перша світова війна носила загарбницький характер з боку обох ворогуючих блоків. Українські землі були об'єктом їх експансії. На них претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина і Румунія.

   Росія, яка на міжнародній арені  виставляла себе захисником слов'янських народів, прагнула завершити справу російських царів — об'єднати всі землі Київської Русі під своєю зверхністю. У ході війни вона намагалась оволодіти Галичиною, Буковиною, Закарпаттям.  

    Австро-Угорщина, в свою чергу,  зазіхала на Волинь і Поділля. Напередодні війни австрійський імператор обіцяв українським політичним діячам, що на українських землях Австро-Угорщини і відторгнутих від Росії буде створено окрему адміністративну одиницю з широкими автономними правами під зверхністю Австро-Угорщини.  

      Широкі плани щодо України  розроблялись у Німеччині: Росія  повинна віддати Прибалтійські  провінції..., частину Польщі і  Донецький басейн з Одесою, Кримом  і Приазов'ям. Особливо привабливою  Україна з її сировинними і  продовольчими запасами стала для Німеччини на завершальному етапі війни, коли власні ресурси були вичерпані. 

78. Політична ситуація  в Україні після  Лютневої (1917 р.) буржуазно-демократичної  революції. Суспільно-політичні  сили та інститути  влади в Україні  на етапі 1917 –  початку 1918 рр.

24-25 жовтня 1917 р. у Петрограді відбувся  більшовицький переворот. Ці події  до сьогоднішнього дня викликають  палкі суперечки: одні переконані, що це була соціалістична революція,  згодом названа Великою Жовтневою,  інші вважають, що це державний  переворот. Події восени 1917р.? : Прихід більшовиків до влади у Петрограді, повалення ТУ, ІІ Всеросійський з’їзд Рад робіт-х і солд-х депутатів, який прийняв декрети про землю і мир, створив більшовицький уряд – Раду народних комісарів (РНК) на чолі з В.Леніним. Причини:

- кризовий  стан в імперії, 

- гострота  політичних, соціально-економічних  та національних проблем, 

- зростаюча  активність політичних сил, 

- падіння  авторитету та слабкість реально  існуючої влади.

- Могутнім  каталізатором подій стала Перша  світова війна.

Майже одразу після Лютневої революції - питання  про самовизначення України=> поява  в У ще одного альтернативного  центру влади — Центральної Ради —4 березня 1917 р. - переросла у впливовий  представницький орган народної влади. Важливу роль у її відіграли три провідні укр. партії: Українська партія соціалістів-революцюнерів (М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал), Українська соціал-демократична робітнича партія (В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) та Українська партія соціалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський). Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського.

Після одержаного повідомлення про події  в Петрограді на спільному засіданні  Малої Ради з представниками Українського генерального військового комітету і Рад робітничих депутатів, залізничників та ін. організацій увечері 25 жовтня 1917р. було засновано «Крайовий комітет для охорони революції в Україні (ККОР), покликаний «розпоряджатися всіма силами рево-ї демократії». ККОР визнавав себе відповідальним перед ЦР. 29 жовтня більшовики піднімають у Києві збройне повстання проти прихильників уже неіснуючого ТУ, зосереджених в основному в штабі Київського військового округу. Військові частини ЦР, які спочатку були нейтральними, підтримали більшовицьке повстання. Прихильники ТУ залишили місто. 1 листопада ЦР ухвалила рішення про поширення своєї влади на всю територію, заселену переважно українцями, а саме : Херсонську, Катеринославську, Харківську, материкову Таврію, Хомську, частину Курської та Воронезької губерній.

4 листопада більшовики провели засідання Рад робітничих і сол-х депутатів, яке визнало повноту влади в Україні за ЦР. Разом із тим вони розпочали підготовку до скликання Всеукраїнського з’їзду Рад роб-х, сол-х, сел-х депутатів для перетворення ЦР на більшовицький манер (тобто, реорганізації в дусі Центрального виконавчого комітету – ЦВК Рад України). У цих умовах 7(20) листопада 1917р. Мала рада обговорила і прийняла ІІІ універсал. 

79. Українська Центральна  Рада та Генеральний  секретаріат –  перші державні  структури відродженої України. Склад, політична програма, універсали УЦР.

Центральна  Рада — спершу загальноукраїнський центр, що об'єднував політичні, громадські, культурні і професійні організації; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.

голова  — М. Грушевський, заступники  —  С. Єфремов і В. Винниченко.

Для ведення  поточної праці УЦР обрала виконавчий комітет УЦР (офіційна назва Комітет Центральної Ради), який згодом перейменовано на Малу Раду. Всі важливі справи наперед вирішувалися на засіданнях Малої Ради, а пізніше оформлені проекти затверджував пленум УЦР.

Програма  ЦР:

1) Прагнення  досягнення автономії У

2) Створ. воєн. формувань з укр.-ів(1 та 2 полки ім.Б. Хмель. та П.Полуботка)

3)Українізація  шкіл

4)Видання  укр. підруч-ів

I Універсал  -23 червня 1917 - II Всеукраїнському Військовому З'їзді - "До українського народу, на Україні й поза її сущому" - відповідь УЦР Тимчасовому Уряду на його негативне відношення до автономної України.

1)Юридично закріп. аравоо У. на незал-ть

2)Проголош-ня  автономії У в складі Рос.

3)Джерело  влади-укр. народ

4) Всенар  укр. збори- приймають закони

II Універсал  – 20 лип. 1917 –

1. ЦР  повинна поповн-ся представниками  інших народів, що проживають  на Україні;

2. Поповнена ЦР утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;

3. Центральна  Рада починає розробку закону  про автономне обладнання України,  який повинен бути затверджений  Всеросійськими Установчими Зборами.  До твердження даного закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономію України;

4. Формування  українського війська здійснюється  під контролем Тимчасового Уряду.

 Революц.події у Петрограді в жовт.1917, 3 Універсал

25 жовтня 1917 p. більшовики взяли владу в Петрограді, а 2 листопада в "Декларації прав народів Росії" проголосили невід'ємне право народів колишньої імперії на вільне самовизначення аж до виокремлення і утворення самостійної держави. ЦР засудила жовтневий переворот і захоплення влади більшовиками. 7 листопада 1917 p. на засіданні Малої Ради УЦР , виконуючи волю українського народу, проголосила ІІІ-м універсалом  Укр Нар Республіку (УНР). УНР як демократична правова держава створювалася в межах федеративної Росії. Універсал проголошував націоналізацію поміщицьких і церковних земель, встановлення 8-годин. робоч. дня і робітничого контролю за виробництвом, національно-персональну автономію для нац. меншостей). Широко проголошений він був 9 листопада 1917р. на Софійському, майдані в Києві.

Більшовики  вороже поставилися до українського руху. Національний рух в Україні входив в суперечність з інтересами централізованої пролетарської   держави,   яку   будували більшовики на просторах імперії.

  11 січня Мала Рада ЦР прийняла ІV-й Універсал:

1) проголошувалася  незалежність, суверенність УНР; 2) стверджувалося, що Україна хоче жити в мирі з усіма сусідами, але жоден з них не має права втручатися в її внутрішні справи; 3) демобілізувати армію, яка по укладенню миру буде замінена міліцією; 4) всю землю роздати селянам без викупу на початку весняних робіт; 5) націоналізувати ліси, води і підземні багатства краю; 6) проголошувалося, що держава бере під свій контроль усі банки; 7) ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі Збори, що схвалять Конституцію УНР.

Після прийняття IV Універсалу Ген. Секретаріат було перейменовано на Раду Народних Міністрів, головою якої обрано В. Винниченка.

Прийняття Унів. означало остаточний розрив з  імперським центром.

  Здобутки та прорахунки  ЦР

Здобутки

1) Початок  консолідації нац.. сил та визначення прагень ЦР

2)Боротьба  за нац. – територ автономію  У.

3) 1 Універсал  і досягнення автономії

4) 3 Універсал  і проголошення УНР

5) Київ  перетвор. на важл. політ. центр

Прорахунки:

1) У  соц. аспекті: приділивши особу  увагу процесам нац. відродження, ЦР усунулась від розв*язання гострих соц.-економ. проблем

2) Адміністратив.  аспект: справою створення армії  займалося декілька організацій,  але регулярна армія так і  не була створена

3) ЦР  не змогла створити нац. єдності  серед українців=>невдача створеної державності 

80. Українська держава  гетьманської доби: зовнішня і внутрішня  політика П.Скоропадського.

9 лютого 1918р.- нім. війська мали окупувати всю Україну, допомогти відновити владу ЦР. Але згодом розігнали ЦР, був закон про ліквідацію УНР та створення укр. держави. надано владу пронімецьки орієнт-му гетьману П. Скоропадському.

9 квіт. 1918 гетьм. проголошено Скоропадського.

Головою геть. уряду призн. Лізогуб

Мін. інозем. справ- Дорошенко

Була  проголошена конституц. монархія.

Особ-ті внутр. політики Скоропадського:

- відновл-ня  поміщ. землеволодінь, укріп. приват. вла-ті, свобода торгівлі

- придушення  робочих і соціаліст рухів  на У

- заборона  соціаліст газет, запров-ня цензури

- придуш-ня  селян повстань

- створення  власних адмін.. органів

- спроба утворити укр. армію – гвардійська Сердюцька девізія та Галицько-Буковин. курень січових стрілців.

- українізація  шкіл 

- відкрито 2 ВНЗ

- у лист 1918 відкрито Академію наук (Вернадський)

- основано  галереї мистецтв, гос. архів

Скоропадському  вдалося стабілін-ти фінанси сист. в У.

Ос-ті зовн. політики

Укр. держ підтрим. країни Четвертного союзу. Визнало її 12 держав.

12 черв 1918 – переговори між У. та  Рос. – радян. делегація заяв. претензію на півд.. частину Курської  на Воронеж. губернії, частину  Харків, Єкатеринославської губ., Донбасу. Агетьман прагнув приєднати Крим на правах автономії.

Але громадська війна та економ блокада не дозвол. розв*яз сперечання між державами

14 черв. 1918 – закон «Про посольства  і місії Укр держ.»

14.12.1918 — за Директорії відновлено назву УНР. Трохи до цього німецько-австрійська окупація скінчилася внаслідок поразки цих держав у Першій світовій війні 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

81. Політичні обставини  утворення ЗУНР. Внутрішня  і зовнішня політика, історичне значення ЗУНР

19 жовтня 1918 р- день проголошення на  західноукр.землях держави, що  пізніше дістала назву Західноукр. Народна Республіка. Наміри укр.політиків  суперечили планам поляків, котрі  вели підготовку до утворення  польської держави, до складу якої планували включити західноукр. землі.

 В  ніч з 31 жовтня на 1 листопада  1918 р. укр.і військові з'єднання,  що були в складі австро-угорської  армії, взяли під контроль Львів,  наступного дня — інші міста  Галичини.