Шпаргалка з "Iсторії України"

94. Суперечливість соціально-економічного розвитку українського суспільства в умовах сталінізму. Економічні перетворення у промисловості: індустріалізація, її передумови, хід здійснення, наслідки.

У березні 1921 була прийнята Нова економічна політика (неп) X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами. Була скасована заборона на використання найманих робітників. Бурхливо розвивалася кооперація всіх форм і видів промисловості. Відродилася кредитна система. Промисловий розвиток СРСР досяг у середині 1920-х років показників довоєнного розвитку, однак все ще відставав від Зх. країн. Господарство в цілому перебувало на доіндустріальній стадії розвитку, через що з’їзд ВКП(б) у грудні 1925р. проголосив курс на індустріалізацію. Цілі:

1) Забезпечення  економічної самостійності СРСР. 2) Ліквідація техніко-економічної відсталості країни. 3) Створення технічнох бази для розвитку с\г. 4) Розвиток нових галузей промисловості. 5) Зміцнення обороноздатності країни. 6) Підвищення продуктивності праці та зростання матеріального добробуту і культурного рівня трудящих.

Наслідки: в Україні змінилася структура господарства: зросла частка промисловості у порівняні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість. Але, на жаль, економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями. 

95. Колективізація: мотиви, хід здійснення, результати. Економічні та  соціальні наслідки  колективізації в  Україні.

На 15 з’їзді ВКП(б) – курс на колективізаціюю  с/г  (1927-1931)

Колективізація — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150 %.

Причини:

- Принципи  марксизму заперечували існування приватної власності

- Хлібна  криза 1927 показала, що селяни не  хочуть виконувати план хлібозаготівлі  у країні. Це призвело до зменшення  експорту, через щозменшувалися  капіталовкладення у розв. промисловості.

   У села направлялися комітети (робочі, солдати, студенти) для створення колгоспів. Заможних селян назив. куркулями і у випадку супротиву виселяли у Сибір.

  У  січ-бер. 1930 розкуркулено 62 тис. сімей

   Для тих ,хто залишився у  селі введ. «внутр. паспорт» => не  можна переїхати у місто => прив’яз. селян до землі => щоб вступали до колгоспів.

Наслідки  суспіль. колектив-ії:

- Дизорганіз-я  сіль. госп-ва

- Зниження  виробництва сіль. госп-ва

- Фізичне  винищ-ня кваліфік. частини сел-ва

- Скорочення  худоби, вал збору зерн. культ

- Здійснено  індустр. стрибок, але дуже великими жертвами

В період колективізації в Україні відбулися 7382 бунти селян і акти масової непокори, 15 з яких визнані як широкомасштабні озброєні повстання проти Радянської влади. У 20-30х роках була справжня селянська війна. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

96. «Культурна революція», її зміст та  шляхи реалізації  в Україні.

Політика  радянського керівницва в галузі культури  називалася «культурною  революцією»:

- ліквідація  неписемності - створ. Надзвичайна  комісія з не писемності. Це вдалося (стало 85% писемних).

- створ.  сист. народ. освіти. - Введено обов’язкової  програми навчання, підручники. Школа:  початкова, середня, вища. Зросла  кількість учнів.

- Університети  ліквідовані, а замість них-інститути  народ. освіти. Процес формуванняня нової інтелігенції супроводжувався репресіями інтелектуальної, творчо активної частини укр. нас., щоб створити умови для тотальітарного контролю суспільної думки.

- перетворити   мистецтво, гуманітар. науки на  інструмент ідеологічного впливу.

- використання  наук, досягнень для соціалістичного  будівництва.

Літературара

З'являється  стиль символізм (Вороний, Олесь, Чупринка), неокласицизм (Зеров, Драй-Хмара, Клен, Рильський)

Літ. об’єднання: Гарт, ВАПЛІТЕ, ВУСПП,Плуг, Нова генерація, Аспис, Ланка, МАРС.

Кіно

Одеська кінофабрика. Київська кінофабрика. Довженко –«Звенигора», «Арсенал», «Земля»

Архітектура

Домін. стиль – конструктивізм, якому  притаманні доцільність, економічність, лаконізм, функціональність.

Музика

Будувалася  на взаємодії фольклору, спадщини муз. школи Лисенка та нової європ. музики (Вагнер, Гріг, Равель)

Наука

Укр. академія наук – генератор ідей. відкриття  у: нелінійній механіці, теорії космічних  польотів, автоматичному зварюванні металу, генерації і селекції рослин. 

97.  Діяльність українських політичних партій і рухів на західноукраїнських територіях у 1930-ті рр. Комуністичний рух. Особливості функціонування націоналістичних організацій.

На тер. Польщі

УНДО  – Українське національне демократичне об’єднання – в Галичині. Виступали  за демократію та незалежність України.

Організовували  просвітницьку діяльність. Брали  участь у виборах до польського парламентуту і здобули 26 мандатів до сейму та 9 до сенату.

УСРП  – Українська соціалістично-радикальна партія. У Львові. Обстоювали соціалістичні позиції, за обмеження приват власності та незалежність України.

Вступала  до польського сейму.

Під її впливом – народний університет  «Самоосвіта», видавництво політичної літератури «Громада»

КПЗУ  - Комуніст. партія західної України  – Схід. Галичина - за об’єднання з СРСР.

Уклала  договір з Комуністичною робітничою партією Польші

Проводила з’їзди, обирала ЦК і зберігала  місце у комінтерні у складі польського представництва.

У 20-ті роки зростає вплив КПЗУ. Вона працює у підпіллі, проте  створює організації: Укр соціал-демократична партія, Укр. селянсько-робітниче соц. об’єднання. Через них брала участь у виборах і мала своє представництво у сеймі.

Румунія

УНП –  укр. національна партія –за компроміс  і угоду з існуючим режимом.

Вдалося здобути декілька місць у румунському парламенті

КПБ –  комуністична партія Буковини. Увійшли  до Комуністичної партії Румунії. За возз’єднання з Радянською Україною.

Чехословаччина

- Українофіли

- Русофіли

- Комуністи 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

98. Карпатська Україна  як спроба створ.  Укр. держ. у 1939

Після розвалу Австро-Угорської імперії  гостро постало питання про майбутню долю Закарпаття. 12 листопада 1918 р. на засіданні  Ради в Скрентоні (США, штат Пенсільванія) і було вирішено приєднати русинські  землі до Чехословацької республіки. Це рішення було невдовзі закріплено Тріанонським мирним договором (червень 1920 р.), згідно з яким до Чехословаччини приєднувалося Закарпаття під назвою «Підкарпатська Русь». Вона мала одержати найширшу автономію. Але значною мірою ці рішення так і залишилися на папері.

Після Мюнхенського договору 30 вер. 1938 – складне  міжнародне становище Чехословаччини і боротьба укр. населення за політ  права примусила Чехосл. уряд надати Карпатській Україні статус автономної республіки.

8 жов  1938 – перший автономний уряд  на чолі з Бродієм.

22 листоп. 1938 уряд ухвалив конституційний  закон про автономію Карпатської  України.

Але Карпатська України прагнула до незалежності.

12 лют. 1939 – вибори до сейму Карпатської  України.

15 бер. 1939 – сейм проголосив повну  самостійність Карпатської України.

Прийнята  парламентом конституція Карпатської  України, визначено державну назву, устрій (през-респ), мову.

Але в  ніч з 13 на 14 бер 1939 Угорщина, підтримувана  гітлерівською Німеччиною розпочала  війну проти Карпатської України, в якій здобула перемогу. 

99. Українське питання  в політиці держав  Європи напередодні  Другої світової  війни (вересень 1938 – вер. 1939)

Напередодні Другої світової війни чітко визначилося  три  групи країн, зацікавлених у  вирішенні укр. питання.

Перша група — СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина — країни, до складу яких входили українські землі. їх основна мета — втримати вже підвладні землі й приєднати нові.

Друга група — Англія, Франція і частково США (тобто країни — творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси.

Третя група — Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір», претендувала на українські землі, і Угорщина, яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920 р., домагалася повернення Закарпатської України. Драматизм ситуації полягав у тому, що багатомільйонний український народ самостійно не міг вирішити українського питання.

Ініціатором рішучих дій у вирішенні українського питання напередодні другої світової війни стала Німеччина. Відкрито висувається вимога про передачу гітлеровцям України “для раціонального використання цієї родючої території”.

З проголошенням  автономії Карпатської України  Гітлер використовує укр.пит.як засіб тиску і шантажу у відносинах як з противниками, так із потенційними союзниками. В Німеччині в цей час ведеться пропоганда про створення “Великої Укр." Таким чином, через низку обставин “українське питання” наперердодні 2 св.в займало одне з центр.місць у міжнар.політиці.

Коли  почалася друга світова війна (1 вересня 1939 року), укр.пит.знову виявилося  в центрі європ. проблем.  

100. Українські землі  у військово-політичних  планах Німеччини  та СРСР. Наслідки  реалізації німецько-радянських домовленостей стосовно України.

На початку  війни серед гітлерівської верхівки не було одностайності щодо долі України.Існували такі точки зору щодо використання укр.земель:

-після  розгрому СРСР і повалення  більшовицького режиму створити  нову Російську державу,до складу якої увійшла б і Україна;

-сприяти  створенню автономної української  держави,виходячи з тактичних  міркувань та інтересів Німеччини;

-перетворити  Україну на нім.колонію,джерело  сировини,трудових ресурсів,родючих  земель(саме цю думку поділяли А.Гітлер і Г.Гіммлер).

Отже, на початку війни проти СРСР у німецьких планах щодо України відбулося не просто зміщення акцентів з політичних на економічні, а фактично трансформувалася сама модель майбутнього розвитку українських земель. Якщо в довоєнний період планувалося утворення бодай маріонеткової держави — «Великої України», то вже на початку агресії проти Радянського Союзу українські землі розглядалися як бездержавний сировинний придаток, джерело продовольства і робочої сили, з перспективою після знищення значної частини населення, онімечення та колонізації. Ця трансформація не випадкова, вона пояснюється гранично утилітарним, прагматичним підходом німецьких політиків до долі українських земель. Саме тому в планах фашистів у довоєнний період ці землі — козир у дипломатичній грі; у воєнний — матеріальна база і зручний плацдарм для ведення бойових дій; у повоєнний — одне з кращих місць для розгортання німецької колонізації.