На  вистрижені голову жінки і чоловіки одягали перуку з рослинного волокна  або овечої вовни. Іноді для створення  ще більшого обсягу голови надягали два  перуки один на інший. Рабам і селянам  належало носити лише невеликі перуки.

     Для багатьох ідеалом краси стала  Нефертіті. Її ім'я давно стало  прозивним. Якщо хочуть відзначити красу  дівчини, її порівнюють з цієї єгипетської  правителькою. У перекладі з давньоєгипетської «Нефертіті» перекладається як  «красуня гряде».

     Зараз дуже часто гарних дівчат зрівнюють  з цією давньоєгипетською правителькою – Нефертіті, яка, між іншим була відома не лише красою, а ще й розумом. Вона до цих пір викликає захоплення витонченістю форм. Пропорційність її обличчя та лебедина шия - багато сучасних жінки не відмовилися б від такого подарунка природи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

      

     2. Особливості вбрання фараона, жреців та воїнів.

     2.1. Характерні риси  вбрання фараона.

     Можна сказати, що одяг фараона здебільшого  не відрізнявся від одягу простих  громадян. Це була набедрена пов'язка схенті. Різницю робило лиш те, що схенті фараонів робилося з найтоншого вибіленого полотна, а схенті робітника  – з жорсткого та грубого не вибіленого полотна. Про те вбрання  фараонів було дуже сильно прикрашене. Також фараон мав символи влади.

     Розкіш, яку дозволяла собі знати, здавалася  нічим у порівнянні з тією пишнотою, який оточувала себе царствена подружжя. Фараон намагався довести, що він  дійсно син Сонця. Він і його дружина  носять особливу пов'язку, навколо якої обвивається золотий урей, причому голова страшної змії припадає саме над самим лобом монарха. Фараони носили дуже багато золотих прикрас. Але це не від любові до золота, а тому що це мало символічне значення. У давньому Єгипті вважалося, що боги мають плоть та кістки з золота, а так як фараон вважався намісником бога на землі, а часто й прирівнювався до божества, то велика кількість золотих прикрас вказувала на божественне походження фараонів.

     Урей, укус якого веде до неминучої смерті, вважався символом необмеженої влади, і тому його зображенням прикрашалася не тільки пов'язка фараона, а й його корона, пояс і шолом. Взагалі, вбрання царственої подружжя відрізнялося від одягу іншої знаті тільки дорожнечею матерії. На їх одягу йшло переважно найтонше полотно.

     Фараон  мав безліч корон для різних ритуалів. Кожне зображення на короні мало своє символічне значення. Орел на єгипетській короні означає, що фараон, цар, бог - відноситься до Верхнього Єгипту.

     Змія  на єгипетській короні означає, що фараон, цар, бог - відноситься до Нижнього Єгипту.

     Якщо  ж на короні зображені і змія, і орел, це означає, що фараон, цар, бог - відноситься до Верхнього і Нижнього Єгипту (Така корона з'явилася при  злиття Верхнього і Нижнього Єгипту в об'єднані).

     Корона  у формі сонячного диска відноситься  до богів: Ра, Атум, Амон, Амон-Ра, , Хонсу, Хатхор.

     Три корони Єгипту:

     1. Біла корона Верхнього Єгипту  Приклад

      2. Червона корона Нижнього Єгипту.

      3. Пшент, чи подвійна корона об'єднаного царства.[7]

     Символом  влади фараона можна також  назвати штучну борідку фараона, яку міг носити тільки він. Фальшива борідка, штучно прикріплена к кінцю  підборіддя, підв'язувалася шнурками, та являла собою сплетену кіску, з  трохи загнутими наперед кінцем, або трохи ширшу пряму борідку, завдовжки до 15 см.

     Прикрасами  костюма фараона, або, вірніше, знаками  його царського стану були ще леопардовий  або бичачий хвіст, який потім  замінили намистинками. Хвіст прив'язувався до спеціального, полого циліндрика на поясі, це був символ непереможності. Царськими атрибутами також вважалися  два коротких скіпетри , які нагадували гачок ( Хека (Гак): - це берло, що носили не тільки боги і царі, але також і вищі чиновники. Більш рання, іноді в людський зріст, форма жезла була спершу палицею пастуха і стала атрибутом пастушого бога Ацепті; звідси розвинулася відома форма меншого розміру і сильно викривлення. Знак-картинка цього скіпетра служив для позначення слова «правити». За часів Середнього царства гак як знак Озіріса містився на фризах гробниць) та батіг (Нехех (Батіг): Так званий батіг (по-єгипетські «нехех») складається з короткої рукоятки з двома або трьома звисаючими смужками або нитками перлів. Вона тлумачилась як пастуший батіг, який став знаком влади через бога Анецті, «Глави східних номів». Інше первісне значення батоги - опахало від мух. Батіг - постійний атрибут богів Озіріса і Міна. Вже в стародавньому царстві він розташовується на спинах у тварин, освячених богами. Батіг як символ влади служить також царям). В урочистих випадках їх тримали у руках.[1,с.20] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     

     2.2. Посада жерців та особливості їх одягу.

     Єгипетські  жерці були головними ідеологами та хранителями традицій і культури. Існує багато легенд про те, що давньоєгипетські жерці володіли глибокими таємними могутніми знаннями в області трансу, астрономії, фізики, хімії, математики, медицини та інших Відомо, що давньоєгипетські жерці в основному займалися обслуговуванням культу місцевих і всеєгипетских богів. Крім того, жерці володіли ритуальної заупокійної магією і тому обслуговували некрополі і гробниці.[18]

     Костюми жреців мали особливості, притаманні тільки їм. Їх одяг виготовляли завжди з  білої льняної тканини. Як правило, жерці голили голови та не носили париків, за винятком деяких церемоній, коли верховні жерці надівали великі перуки з довгими  локонами, що спадали на плечі та спину. Особливим знаком розрізнення  вищих жрецьких посад здавна була ретельно оброблена леопардова шкура, яку накидали на ліве або праве  плече. У добу Нового царства одягом жерців, крім традиційної пов'язки схенті і фартуха, була спідниця, кінець якої закидали на ліве плече.[1,с.20] 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     

     2.3. Одяг воїнів.

     Мало  чим відрізнявся від цивільних  і військовий костюм. У воїнів вони обмежувалися найчастіше короткою настегневою  пов'язкою та цупким шкіряним трикутним  чи овальним фартухом. Іноді носили ще полотняний або шкіряний корсаж-фуфайку, з застібкою збоку, під лівою  рукою, яка виконувала роль своєрідної кіраси воєначальника. Нерідко корсаж був довгим, спускався нижче талії, і тоді звичайно вирізувався великими фестонами-лопатями. Закріплювалися корсажі  за допомогою металевих блях і  кольорових смуг тканини.

     Серед воєначальників був поширений також особливого типу матер'яний обладунок, який складався зі смуг простьобаного та проклеєного  грубого полотна і який обмотували навколо торса до талії, де закріплювали кінцями спереду біля пояса настегнової пов'язки.

     Металевих бойових наголів'їв єгиптяни не носили; іноді носили шкіряні або підбиті  й простьобані полотняні, що щільно прилягали, шапочки цивільного типу,  часто з нашитими зверху металевими бляшками. Лише фараон носив  справжній  металевий шолом із золотим оздобленням. З періоду Нового царства він  також одягав лускуватий панцер з  металевих пластинок, запозичений,  певно, з Передньої Азії.

     Захисна зброя давньоєгипетського воїна  складалася з досить довгого щита(понад 1метр) з заокругленим і звуженим верхом. Щити виготовляли з дерева і шкіри (вони мали оглядові отвори) Круглий щит був запроваджений  у добу Нового царства для спеціальної  особистої охорони фараона з  азіатських найманців. До складу зброї  входили: лук і стріли в сагайдаку, праща, палиці, топорці, металеві списи  та короткі мечі з рукоятками без  хрестовин.

     Зброю, зокрема меч, знать і навіть воєначальники  поза службою не носили.[1,с.21]

 

     

     3   Мистецтво зачісок, ювелірні та косметологічні вироби егіптян.

     3.1. Особливості зачісок.

     У всі часи мистецтво зачісок відігравало  велику роль у житті суспільства. Зачіски були показниками становища  людей на ієрархічних сходах країни, багатства. Не винятком був і Давній Єгипет.

     До нас дійшли стародавня скульптура, архітектура, зображення в гробницях і храмах, які дають досить повне уявлення про побут, а також про зовнішність єгипетського населення різних станів.

     Археологічні  знахідки показують, що еволюція зачісок  проходила дуже повільно, форма довго  зберігалася в різних шарах єгипетського суспільства.

     Зачіски знаті відрізнялися пишнотою, а простого люду - скромністю і стриманістю. Але при більш глибокому вивченні тих і інших можна помітити спільність ліній і силуетів: зачіски були схожі на геометричну фігуру - трапецію. Хоча основним атрибутом зачіски був парик, вона все ж не відрізнялася великою різноманітністю, особливо у чоловіків. Жіночі зачіски поступово порушували цю одноманітність, ставали більш декоративними.

     Все вільне населення Єгипту носило перуки, форма, розміри і матеріал яких вказували на соціальне становище його власника. Перуки виготовлялися з волосся, вовни тварин, шовкових ниток, мотузок, волокон рослин, пофарбованих у темні тони, так як темно-коричневий і чорний кольори вважалися модними. Фараон і його наближені носили великі за розміром перуки. Воїни, землероби, ремісники - маленькі, круглої форми. Перуки були не тільки становою приналежністю, а й виконували роль головних уборів, захищаючи від палючих променів сонця. Часто, щоб уникнути сонячного удару знатні вельможі надягали кілька перук один на інший, створюючи тим самим повітряний прошарок. З часом зачіска ускладнилася, особливо на перуках. Волосся стало заплітати в тугі численні кіски, розташовуючи їх щільними рядами, або робити завивку за допомогою холодного укладання, званого «мокрим». Волосяні пасма намотували на дерев'яні палички і обмазували брудом, після висихання грудки бруду відвалювалися, волосяні пасма завивалося красивими, легкими хвилями або крутими завитками. По довжині волосся стало досягати плечей. Чубчики над чолом були замінені подовженими або поперечними проділами. В урочистих випадках надягали довгі перуки, завиті крупними паралельними локонами. Іноді завивка замінялася рядами щільно укладених кісок. При цьому іноді з-під перуки випускали власні волосся. Зачіски рясно змочували ароматичними маслами, духами, есенціями, клейкими складами.[18]

     а) Жіночі зачіски.

     Єгиптянки носили перуки та робили зачіски з  власного волосся.

     Жіночі  зачіски в усі часи були значно довші чоловічих і більш хитромудрі, особливо зачіски цариць і знатних  дам. Характерною рисою всіх зачісок  була строгість, чіткість ліній. Знатні жінки, як і чоловіки, голили голову і одягали перуки. Найтиповішими  зачісками на перуках були дві: перша - все волосся поділялися подовжнім  проділом, щільно облягаючи обличчя  з обох сторін, і рівно підстригалися  на кінцях; верх перуки був плоским. Друга зачіска мала форму кулі.

     З розвитком єгипетського суспільства  жіночі зачіски подовжилися, з'явилася «трьохчастинний» перука, три пасма якої спускалися на груди і спину, а також величезна перука з великих завитих хвиль. Волосся у такій зачісці поділялося проділом, хвилі з двох сторін перехоплювалися плоскими металевими стрічками. При цьому вуха залишалися відкритими. Кінці пасом, що спадають на груди, завивалося у великі улиткообразні локони. Пасмо волосся, що спадає на спину, плоске, складалося з прямого волосся або дрібних кісок.

     Зачіски робили і з власного волосся, вільно розпускаючи їх по спині, кінці прикрашали китицями. Іноді волосся завивали дрібними хвилями - така завивка виходила після розчісування дрібних, тонких кісок. Кінці волосся перехоплювали шпилькою або кольоровою стрічкою. Застосовувалися накладні коси з шовкових кольорових ниток, стрічок або смужок шкіри, вовни тварин.[19]

     Туго  сплетені та густо укладені кіски  або штопороподібно закручені локони розділяли на два пасма: довше  – ззаду  і коротше, яке  біля вуха сягало плечей – з боків. Крім того, способи укладання бічних пасом  були більш різноманітними, ніж у  чоловіків. Всі зачіски зверху були ніби пригладжені(заплетені кіски  іноді навіть приклеювали до голови), а пасма, локони та кіски внизу  рівно підрізали. Неповнолітні дівчата  та юнаки – члени царської родини, – носили локон юності. Гоління  голів у жінок зустрічалося переважно  серед знаті за царювання фараона-реформатора  Ехнатона.[1,с. 26]

     б) Чоловічі зачіски.

     З найдавніших часів єгиптяни підстригали  волосся коротко чи напівдовго або  зовсім голили голови. У простолюдинів  переважали короткі або напівдовгі зачіски без продолу, волосся  низько опускалося на чоло(іноді у  вигляді рівно підстриженого  чуба). З боків волосся також  рівно або півколом підрізували  так, що воно прикривало вуха, а ззаду  сягало середини чи нижньої частини  шиї. Кінці волосся над вухами та ззаду іноді заплітали та густо  розташовували тонкі кіски. У  стародавньому царстві голили голови переважно жерці, а з Доби нового царства це почали робити і ширші  верстви знаті та чиновники. З  періоду Середнього царства частина  чоловіків єгипетської знаті  почала носити короткі та довгі перуки, які надягали на голені голови і  поверх власного підстриженого волосся. Парики імітували переважно тип  зачісок з власного волосся. Їх прикрашали каскадом туго закручених штопороподібних  локонів або сплетених тонких кісок. Верхню частину зачісок і  перук залишали зовсім гладенькою або  вкладали рядом дрібних закручених локонів, які щільно прилягали до голови. Парики та зачіски мали властиву для Стародавнього Єгипту простоту і строгість форм.[1,с. 18]