Особливості єгипетського стародавнього костюма

     Ще  з давнього часу і до наших днів збереглися льняні тканини неолітичного, бадарийского і додинастичного періодів і епохи першої династії. У гробницях фараонів I і II династій знайдені тканини з основними і утковими нитками однакової товщини і з щільністю по основі - 48 ниток на сантиметр, за качку – 60 ниток на сантиметр. Тканини мемфіської династії знайдені в гробницях у Верхньому Єгипті, тонше сучасних льняних полотен і мають щільність 19Х32 та 17Х48 ниток на квадратний сантиметр.

     Тканини єгипетських мумій показують, що люди Стародавнього Єгипту володіли досконалою ткацькою майстерністю. При всьому сучасному обладнанні люди не можуть досягти деяких результатів, отриманих колись давніми майстрами. В окремих тканинах єгипетських мумій щільність по основі перевищує 200 ниток на сантиметр, в той час як сучасне ткацьке обладнання не дозволяє виробляти тканини з щільністю по основі більшої ніж 150 ниток на сантиметр. Так, наприклад, пов'язка на лобі мумії, що зберігається в одному з англійських музеїв, зроблена з полотна з щільністю по основі 213 ниток на сантиметр. Лінійна щільність пряжі в цій тканині 0,185 текс (тобто маса одного кілометра пряжі становить 0,185 грама). Маса одного квадратного метра такої тканини склала б 5 грамів.

     Дуже  цікавою є тканина, яка складається з чотирьох шарів: полотна, просоченого прозорою речовиною жовто-охристого кольору, білого грунту, нагадує за кольором і блиску пухкий сніг, фарби-зеленого, червоного і жовтого кольорів, прозорого лаку сірувато-попелястого кольору. Коли вчені досліджували цю тканину то прийшли до висновку, що єгипетські майстри вміли виготовляти міцні полотняні тканини, знали спосіб їх запобігання від тління, їм був відомий некрісталлізующійся лак, який зберігає яскравість і свіжість фарб протягом тривалого часу.

     Стародавні  єгиптяни знали і широко застосовували  фарбування пряжі. Тканини мумій  мають крайки блакитного і жовто-коричневого  кольорів. Ложе мумії Тутанхамона  покривала темно-коричнева тканина. Кольором, близьким до чорного, пофарбована  тканина, вкривала парадні жезли. На статую охоронця біля входу в гробницю була накинута тонка темно-жовта  тканина. У гробниці Тутанхамона знайдено також кілька виробів з кольорової гобеленової лляної тканини. У Стародавньому Єгипті ткацтво було тісно пов'язане з дрібним селянським господарством. Тканини були натуральною податтю землевласників як у Древньому, так і в Новому царстві. При XVIII династії візир Рехміра брав в числі подносімих йому дарів тканини різних сортів.[9]

     Не  менш майстерно стародавні єгиптяни уміли виробляти шкіри жировим  способом і фарбувати їх у червоний, блакитний, зелений, жовтий кольори. Такі шкіри вивозили в інші країни стародавнього світу (так, грецькі модники і модниці носили червоні сандалії, зшиті саме з єгипетських шкір) Також використовували хутро для різних ритуальних обрядів[10]

              1.5   Найбільш  улюблені кольори давніх егіптян, орнаменти, які використовувалися у прикрасі одягу.

      1.5.1) Кольори Давнього  Єгипту.

     У Давньому Єгипті знали багато кольорів та вміли фарбувати тканини так, що фарби не втрачали своєї яскравості на протязі багатьох років. Підтвердженням цього є знахідки у гробницях  фараонів та вельмож різноманітних  тканин, в які були замотані мумії, або клалися у гробницю для  подальшого загробного життя.

     У Єгипті кожен з кольорів грав свою особливу ноту, але нерідко їх символіка перетиналася, зливаючись в єдиному звучанні.

     Найпоширенішим  кольором давньоєгипетського одягу  був білий: тонкі напівпрозорі тканини  завжди були білими. [1,ст.14] Білий колір є синонімом ранкової зорі, ознакою перемоги і радості. Цей колір застосовувався до корони Верхнього Єгипту (південь країни) і зображувався у вигляді високої корони на скронях, що має форму білої квітки лотоса.[12] Широко використовувалися також кольори, подібні до білого: небілені сурові тканини сірувато-жовтуватого та кремового відтінків. Здавна розвинуте в Стародавньому Єгипті фарбування тканини забезпечило досить широку гаму й інших кольорів, серед яких найхарактернішими були синій та блакитний, коричнево-червоний, вохристо-жовтий, зелений та коричневий. Ці кольори, проте, відносно рідко використовувалися для суцільного однотонного фарбування тканин, найчастіше їх використовували в поєднанні різнобарвних узорів. При цьому улюбленими поєднаннями були блакитний та ті жовтий або коричневий, синій та зелений, зелений та червоний або коричневий.

     Чорний  колір, як суцільний тон одягу, був  зовсім невідомий і застосовували  його лише в узорах для підкреслення світлих тонів. Майже не використовувалися  пурпурні та насичені фіолетові кольори.[1,ст.14] Чорний колір. Колір таїнства містерій. Чорний колір символізує благородний чорнозем, що несе в собі живильний мул, він був кемі, смертю, це був колір непорушного збереження та повернення до життя після смерті. Чорний колір символізує підземний світ, але так само він міг позначати воскресіння з смерті і навіть родючість. Озіріс як бог підземного світу часто зображувався з чорною шкірою. Чорними нерідко малювали скарабеїв, які з чорної землі, матерії, створюють кулю, досконалу форму, що несе нове життя.[11]

     Червоний був кольором зла, незаселеної і безплідної землі. Зображені в цьому кольорі тварини (осли, собаки) вважалися шкідливими дияволами. Крім того, червоною фарбою писалися слова, які несли недобрі ознаки. З цієї причини Сет, брат і вбивця Озіріса, вимальовувався в червоному кольорі. Яскраво-червоний міг символізувати також кров і життя. Саме тому у воїнів бусини ускху мали червоний колір.[12] Червоний може символізувати небезпечні сили, а також життя і відродження. Сет - бог хаосу і руйнування - мав червоні очі і волосся. Крім того, червоний колір використовувався для зображення звичайного кольору шкіри єгипетського чоловіка без якого-небудь негативного сенсу. [11]

     Синій колір. Цей колір може означати як небеса, так і первозданні води, і в будь-якому випадку синій  колір є символом життя і відродження. Дари і жертвопринесення зображувалися  синіми. Цим же кольором зображувалися  перуки богів, іноді фараонів і цариць, щоб показати їх божественне призначення. Фараон під час ритуалів одягав металевий шолом синього кольору. Синій колір зв'язувався з богом Амоном-Ра, численні портрети царів XVIII династії з синіми особами символічно відображає їхні уподібнення цьому богові.

     Блакитний був все очисною  водою, кольором моря і обіцянкою нового життя.[12]

     Жовтий  колір. Це колір сонця, символ вічного  і неминущого. Плоть і кістки богів  вважалися складаються з чистого  золота. Жерці фарбували в жовтий колір свої тіла при виконанні  обрядів. Богиня любові і гармонії Хатхор називалася "Золотий богинею" звідси широке застосування золота у всіх видах мистецтва і до всіляких матеріалів. [11]

     б) Орнаменти у прикрасі одягу.

     Орнаменти у єгиптян були у пошані. Деякі  тканини для ошатного одягу знаті, особливо жіночі костюми Нового царства, покривали узорами, тканими різнокольоровими нитками, іноді золотими. Найчастіше на тканину наносили смуги, зигзаги, луско-пір'яні узори. Узори покривали  переважно все поле тканини; каймову  орнаментацію робили рідше. Тканини, окремі частини чи елементи костюма й  прикраси декорувалися стилізованими  рослинними орнаментами, що відтворювали місцеву флору: квіти бруньки  та листя лотоса, папірусу, очерету, пальми. Деякі костюми, особливо царської родини  та парадне вбрання вищої  знаті прикрашали символічними зображеннями тварин. Серед них були: змія-урей – символ царської влади, жук скарабей, яструб[1,ст.14] (Королівський птах, дух, і душа, наснагу. Птах Кенсев, Ра, Сонця. Інші боги, супроводжувані яструбом або мають голову яструба: Пта,  Гор, Мент, Регу, Сокар, Кебсенуф. крокодил з головою яструба Себек-Ра, Іноді голову яструба має сфінкс.)[13] або шуліка з распростертими крилами, роги чи пір'я, стріли, як стилізація сонячних променів, особливо у період царювання Тутанхамона. Ці зображення часто комбінували з зображенням сонячного або місячного дисків. Декор давньоєгипетських костюмів обмежувався лише кольором та площинною орнаментацією. Монументальність, простота та строгість форм, любов до відкритих суцільних площин та нечленованих гладких поверхонь, до спокійних ліній характерні для давньоєгипетського мистецтва, виявлялися в костюмах. [1,ст.14]

           1.6 Тенденції взуття від раба до фараона. 

     Людина  завжди пристосовується до тих умов життя, в яких живе і, звичайно, від  цього залежить і вибір одягу з взуттям.

     Як  і зараз, у Давньому Єгипті сонячних днів було більше, ніж у будь-якому  районі землі. Дощів майже не було, адже Єгипет на 90 відсотків складається  з пустель з рідкісними оазами. Температура повітря не буває  нижче 24 градусів по С°. Із такою температурою у давніх єгиптян не було дуже багатого вибору  взуття.

     Взуття  було не в пошані у стародавніх єгиптян. Його носили тільки заможні люди та фараон, та й то далеко не завжди. Переважно, взуття одягали для далеких переходів і подорожей в гористу місцевість. Закрите взуття, схоже на туфлі, з'явилося в самому кінці існування цивілізації під впливом греків і римлян.

     Примітно, що за фараонів існувала спеціальна посада - носій сандаль - людина, яка носила за фараоном його взуття. На барельєфах і картинах в усипальнях нерідко можна побачити за фігурою фараона силует його слуги з сандалями в руках. Цікаво так, що древній історик, описувавши експедицію цариці Хатшепсут в країну Пунт, скаржився на тяготи шляху, так як учасникам експедиції довелося тягнути воду, гнати худобу і нести сандалії. Сандалі також входили в комплект речей, необхідних єгиптянинові у загробному житті.[16]

     На  фресках єгиптяни зображувалися  в основному без взуття. Сандалі  з пальмового листя, папірусу, а потім  і зі шкіри носили тільки фараон і його наближені. [14,с.12] Навіть дружина фараона не могла дозволити собі таку розкіш і ходила босоніж.[15] Сандалі були простої форми, без бортиків і задників, з загнутої до верху підошвою і двома-трьома ремінцями. Загинати підошву почали пізніше, а спочатку вона була пласкою. Ремені часто прикрашали різними декоративними деталями - це можна вважати першою фурнітурою в історії взуття. Окрім сандаль високопоставлені єгиптянки носили на нозі браслети, зроблені із золота і прикрашені кольоровою емаллю. На підошвах зображувалися різні побутові та військові сцени.[14,с.12] Також зображували своїх ворогів, щоб ніби чавити їх ногами . Вартість однієї пари була захмарна. Єгиптянин із середнім достатком повинен був цілий рік відкладати всі свої зароблені гроші, щоб придбати одну пару взуття.[15]

     У храмах і палаці фараона було прийнято ходити босоніж, взуття залишали за порогом.

     Навіть  фараонові, з метою зберегти взуття, іноді доводилося пересуватися босоніж. До наших днів дійшли фрески з такими зображеннями. І, звичайно ж, після смерті фараона в його гробницю містилася і його улюблена пара взуття.

     Пізніше матеріалом для сандалій стало служити золото. З золотих пластин робили підошву. Носити таке взуття було нелегко, і це сприяло розвитку різних хвороб шкіри ніг. Але серед єгиптологів побутує думка, що золоті сандалії були лише атрибутом загробного життя.[16]

     Потім, коли і у простих жителів з'явилося взуття, це було взуття з першим в світі каблуком, який служив упором при пересуванні по пухкій землі, під час її обробки.

     Раби  зазвичай ходили босоніж. 
 
 
 
 
 

          1.7. Ідеал жінки та чоловіка або краса по єгипетські.

     Скульптура, рельєфи, фрески Давнього Єгипту дозволяють судити про естетичний ідеал краси людини.

     Крізь схематизм і умовність зображення виразно проступають риси ідеального образу давніх єгиптян: високий зріст, широкі плечі, вузька талія і стегна, крупні риси обличчя.

     Велика  подібність із сучасним уявленням про  красу відчувається в образі жінки: стрункі пропорції, правильні, тонкі риси обличчя, мендалевидні розрізи очей (статуя Раннаи, бюст Нефертіті)

     Опис  зовнішності однієї з героїнь  роману "Уарда" німецького єгиптолога Георга Еберса допомагає нам уявити ідеалом краси жінки Стародавнього Єгипту: "У її жилах не було ні краплі чужоземної крові, про що свідотствував смаглявий відтінок її шкіри і теплий, свіжий, рум'яний рум'янець, середній між золотисто-жовтим і коричнево-бронзовим. О чистоту крові говорили також її прямий ніс, шляхетної форми чоло, гладкі, але жорстке волосся кольору вороняча крила і витончені руки й ноги, прикрашені браслетами "[14,с.8]

     Тонкі риси обличчя з повними губами і величезними мигдалеподібними очима, форма яких підкреслювалася  спеціальними контурами, контраст важких зачісок з витонченою витягнутою фігурою викликали уявлення про екзотичну рослину на гнучкому розгойданому стеблі. [17]

     Щоб розширити зіниці й додати блиск  очам, жінки Єгипту капали в них сік з рослини «сонна одур», яка потім отримала назву беладонни. Найкрасивішим кольором очей вважався зелений , тому очі обводили зеленою фарбою з вуглекислої міді (пізніше її замінили чорною), їх подовжували до скронь, підмальовували товсті довгі брови. Зеленою фарбою (з розтертого малахіту) фарбували нігті і ступні ніг.

     Єгипетська  красуня в 1500 р. до н.е. повинна мати абсолютно голену голову. Єгипетські жінки видаляли все волосся з  голови спеціальним золотим пінцетом і полірували шкіру голови до блиску за допомогою серветок.