Міністерство  освіти та науки молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет  ім. Г.С. Сковороди 

Кафедра ОБМ 
 

КУРСОВА РАБОТА 

з теми: «Особливості єгипетського стародавнього  костюма» 
 
 

                                        Студент художньо-графічного факультету

                                        Групи 2-д

                                     Олійник Ганна 
 
 

                                     Науковий керівник

                                     Проф. Паньок Т.В. 

       
 
 

     Харків 2011

 

     

Зміст.

     Вступ……………………………………………………………………………..3

1. Особливості одягу єгиптян протягом існування Давнього Єгипту……….5
1. Деякі риси одягу чоловіків………………………………………………..5
2. Жіночі тенденції одягу…………………………………………………...10
3. Різноманітність головних уборів………………………………………...13

4. Особливості  тканин, які використовувались  для  пошива одягу. ..16

5. Найбільш  улюблені кольори давніх егіптян, орнаменти, які використовувалися у прикрасі одягу……………………………………19
1. Кольори Давнього Єгипту…………………………………………19
2. Орнаменти у прикрасі одягу.……………………………………...21

     Тенденції взуття від раба до фараона…………………………………....22

     Ідеал жінки та чоловіка або краса по єгипетські………………………..24

2. Особливості вбрання фараона та жреців……………………………………26

1. Характерні  риси вбрання фараона……………………………………….26
2. Посада жерці та особливості їх одягу…………………………………...29
3. Як одягалися воїни………………………………………………………..30
3. Мистецтво зачісок, ювелірні та косметологічні вироби єгиптян…………31
1. Особливості зачісок………………………………………………………31
1. Жіночі зачіски……………………………………………………...32
2. Чоловічі зачіски…………………………………………………….33
2. Ювелірне мистецтво……………………………………………………...35
3. Косметичні засоби та їх особливості…………………………………….39

          Висновки…………………………………………………………………..44

     Список  літератури………………………………………………………. 45

     Додатки…………………………………………………………………….47 

Вступ

     Шість тисячоліть  тому в родючій долині Нилу виникли державні утворювання, об’єднані  наприкінці 4-го тисячоліття  в централізовану деспотію. На формування традиційності культури Давнього Єгипту вплинула його терріторіальна замкнутість : на півночі своєрідним бар’єром є Середземне море, на півдні – пороги Нілу, на сході – Аравійська пустеля, на заході – Лівійська. Регулярність і сталість еколого-географічного середовища відобразились у характерному для давньоєгипетської культури уявленні про світ як субстанцію усталену, непорушну, тривку. Саме тому винайдені в давнину правила та традиції унаслідувалися прийдешніми поколіннями, зберігаючись протягом тисячоліть.

     Землі фараонів давні греки дали ім'я  Єгипет, що означає «загадка, таємниця». З особливою силою відчувається тут, що таємниця колись славної цивілізації ще ховається на цій землі - в цих каменях, в усмішках богів, в вертикалях колон, але насамперед – у її мудрості.

     Єгипетській цивілізації вдалося перемогти  простір і час, вижити і відродитися, пройшовши через темні епохи  варварства та безумства, дати відсіч своїм завойовникам саме тому, що вона зуміла виховати справжніх велетнів духу, розуму та серця. Незважаючи на всі  удари долі, які випали на її буття, мудрість Єгипту не зникла з лиця землі. Загадковим, дивним чином повертаючись з глибин віків, вона до цих пір продовжує жити, залишаючись актуальною для людини будь-якої епохи. Немає сумніву, що саме вона залишається найбільшою таємницею єгиптян.

     Велика  культурна спадщина, залишена Давнім Єгиптом. Єгипетські науки (астрономія, геометрія, медицина, географія, історія) і література викликають великий інтерес у сучасному світі. У Єгипті були створені грандіозні храми, чудові колони і статуї, рельєфи і розписи, багатющі вироби художнього ремесла.

     Два дива світу створені в Єгипті: комплекс грандіозних пірамід у Гізі (піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна), серед яких лежить величний сфінкс, і Фароський маяк, вражавший сучасників своєю красою, який на жаль не дійшов до нашого часу.

     Досягнення  Єгипту сприяли розвитку науки і  культури всього античного світу.

     У давньоєгипетській міфології не було епічної динаміки Едему, Золотого віку, Армагедону, проте виникла  постать вмираючого і воскресаючого  бога Озіріса.

     Розвинений  заупокійний культ з його хвалою смерті в «Текстах пірамід» закарбував бажання смертного отримати безсмертя. Давньоєгипетські піраміди  втілювали ідею безсмертя, подолання конечності й хиткості земного буття. Для єгиптян смерть – не тотальний кінець, бо вона продовжує життя: душа зберігається, тіло захищається муміфікацією, гробниця стає домом.

     Давній  Єгипет – це таємниця, яку до цього дня намагаються пізнати вчені-єгиптологи, історики та просто шукачі пригод. Єгипет розбурхує свідомість кожного, хто колись підійняв для себе завісу його надзвичайної історії, хто читав твори єгипетських письменників або просто бачив ці знамениті художні вироби.

     Ще  дуже багато тайн не розкрито і це робить Єгипет однією з найцікавіших країн…

 

     

     1. Особливості одягу єгиптян протягом існування давнього Єгипту.

     У Стародавній Єгипті найбільш поширеним типом одягу був одяг драпірований, пізніше – накладний. Крій і форма одягу (як чоловічого, так і жіночої) на протязі століть змінювалася дуже повільно. Довгий час одяг різних станів відрізнявся тільки за якістю тканини і по обробці.

       1.1 Деякі риси одягу чоловіків.

     Найдавнішим одягом чоловіків у Стародавньому  Єгипті була пов’язка на стегнах – схенті – що являла собою шматок льняної тканини, пов’язаної навколо попереку і стегон. Цей примітивний одяг, однаково властивий для всіх класів давньоєгипетського суспільства – від раба до фараона, зберігався до найпізнішого періоду [1;с.15].

     Схенті, акцентуючи та захищаючи тілесний низ  людини, урівнював знать та плебея. Проте схенті фараона шили з тонкого  вибіленого полотна, схенті ремісника  – з товстого і грубого; схенті знаті прикрашали кольоровими поясами  з металевими бляшками, геометричним орнаментом, плісируванням або гофруванням , схенті простолюдина залишалися без  оздоблення, а отже – без магічного  захисту, що робило таку істоту іграшкою в руках сліпого провидіння [2;с.50].

       В стародавньому царстві він  був майже єдиним чоловічім  одягом і побутував серед простого  населення в усі наступні часи. Щоправда, довжина схенті урізноманітнювалась  від власне настегнової до  майже поколінної.

     Здавна  було відомо два основних способи  драпірування пов’язок на стегнах. При першому способі пов’язкою туго охоплювали стегна

     ( здебільшого двічі), не утворюючи  спереду розрізу. Один кінець  її спереду закладали за пояс  і, пропускаючи поміж ногами  спереду назад, далі драпірували  навколо попереку. При другому  способі кінець пов’язки спочатку заправляли за пояс спереду так, що назовні вона звисала довгим і широким «язиком». Далі пов’язку не пропускали між ногами, а одразу обгортали її навколо стегон, кінець спереду знову заправляли за пояс так, що утворювався розширений до низу трикутний розріз, у якому було видно випущений спочатку «язик». «Язик» або звисав вільно(наприклад у церемоніальній пов’язці фараона та при довгих варіантах), або пропускався між ногами назад і закріплювався  ззаду за поясом. Захід з розходженням менше сковував рухи і був особливо властивий для пов’язок рабів, усіх трудових верств населення, воїнів. Задрапірований  іншим чином схенті на стегнах був поширений серед знаті та чиновників Нового царства. Він був значно довший від звичайного, а її зовнішній кінець відпускали вперед каскадами складок, що віялоподібно, наче пташиний хвіст, розходилися.

     Схенті  на стегнах завжди підтримував по талії пояс – дуже важливий  елемент  чоловічого давньоєгипетського костюма. Поясами були прості тонкі ремінці  чи полотняні стрічки, що ними підперезувалися  раби та вільний трудовий люд, і широкі, розкішно декоровані складні пояси  знаті, які водночас використовувались  і як пишна прикраса. Пояси завжди зав’язувалися спереду, в центрі талії, де розташовували вузол зі звисаючими кінцями [1;с.16]. Простолюдини підперізувалися вузькими шкіряними ремінцями; заможні люди, навпаки, носили довгі ткані пояси-стрічки (найчастіше - червоні або сині, іноді - візерункові). Цар в урочистих випадках одягав поверх матерчатого пояса ще один – золотий. Спереду до нього кріпився церемоніальний фартух із золотих пластинок, з'єднаних смужками з бус і прикрашених кольоровим склом; знизу він був облямований бахромою. Ззаду до царського поясу за допомогою спеціального порожнистого циліндрика підвішувався ... хвіст. Спочатку це був самий натуральний бичачий хвіст, що відповідало одному з титулів фараона - "Могутній Бик Двох Земель»; з часом справжній хвіст замінили зв'язкою бус (два таких ритуальних хвоста були знайдені в гробниці Тутанхамона) [4].

     Дуже  часто разом із поясом спереду  надівали ще вузький фартух різної форми і довжини. Це самостійний  елемент чоловічого костюма, який часто  носили окремо від схенті як єдиний одяг найбідніших верств населення, а також як одяг акробатів та танцюристів. Він мав форму або трикутника, спрямованого шириною до низу, або видовженого овала,  або, найчастіше розширених до низу лопатей. У костюмі трудового населення цей фартух часто пропускали спереду між ногами. Фартух носили поверх схенті.

     Довжина схенті з часом змінювалась. Він  залежав від класової приналежності  тих, хто носив її. У Стародавньому  царстві навіть серед знаті переважали короткі схенті, що прикривали лише стегна і частину ноги, від стегна і до коліна,  і дуже рідко сягали  рівня колін. Цей короткий варіант  зберігався до найпізнішого часу , особливо в костюмах трудових мас. Починаючі  з середнього царства, в одязі  панівних  класів дедалі більше поширювався  довгий схенті , який спускався нижче  колін аж до кісточок, і таким  чином набували форми  прямої довгої незшитої спідниці. Такі спідниці просто обмотували (поли їх не сходилися) або  драпірували з випуском спереду  каскаду складок у вигляді  «пташиного хвоста», дуже типового для  єгипетських костюмів взагалі.

     Схенті  мали різну довжину, форму, способи  пов'язування і комбінування з фартухами  та верхніми поясами, створюючи різномаїття  видів чоловічого поясного одягу  стародавніх єгиптян. Більшого різномаїття  настегневого одягу досягли застосуванням  для окремих його частин різних матеріалів – від грубого полотна і  шкіри до тонких напівпрозорих тканин, нерідко плісированих [1;с.16].

     Ще  одним видом чоловічого вбрання  був калазірис. Калазірис, зшитий  з одного або двох прямокутних шматків тонкої тканини, тісно облягав фігуру від грудей та пахв до кісточок ступнів. Його кріпили однією або двома широкими бретелями на плечах, залишаючи груди оголеними. Еластичне сповивання калазірисом людського тіла позбавляло його відчуття земної плотської сили та підпорядковувало ідеалу стрункої фігури  з пласкими грудьми та вузькими стегнами. Цей ідеал виразно переданий в давньоєгипетському мистецтві через образотворчій канон своєрідного розпластування силуету людини  на площині або зображення об'ємної фігури  з підкресленим зв'язком із монолітом блоку без моделювання м'язів та поглядом у безкінечність. Цей канон геніально зупинив буття людини в субстанціональному сутнісному стані.

     Для калазіриса найчастіше використовували  білосніжне полотно, пізніше його почали фарбувати у червоний, зелений, синій  кольори, чистота і насиченість  яких асоціювалися  з усталеністю  та тривкістю. Намагання уникнути всього, пов'язаного з відчуттям мінливої земної тілесності, вимагало  збереження суцільності площин і не членованості гладких поверхонь, отже, єгиптяни досить стримано використовували візерунки  на тканинах, помірковано оздоблюючи їх зображеннями луски, пір'я, лотосів, папірусу, в які  вкладали оберегові  значення. Скажімо, покровом божественних крил Ізіди сприймалася орнаментація тканини узором із імітацією оперення птахів кобчика – одного з її символів [2;с.51].