Охорона культурної спадщини України в 1945-1991рр.

 

 

ПЛАН

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В УКРАЇНІ

1.1 Опис культурних пам'яток України..................................................................5

1.2 Вдосконалення нормативно-правової  бази охорони пам"яток..........................7

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ

СПАДЩИНИ УКРАЇНИ В 1945-1991 Р.

2.1. Організаційно-правові  засади управління спадщини......................................11

2.2 Органи управління культурою..........................................................................12

2.3. Правове регулювання  охорони спадщини.......................................................20

2.4. Місцеве самоврядування  і культура................................................................24

2.5. Охорона культурної  спадщини.........................................................................25

Розділ 3 ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ СПАДЩИНИ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми історико-культурної  спадщини України..........................................29

ВИСНОВОК............................................................................................................35

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................38

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Серед актуальних завдань духовного відродження України невідкладно постає проблема збереження національної культурної спадщини і зокрема, пам’яток історії та культури України. Саме це обумовило спрямування наукового інтересу на дослідження історії розвитку системи охорони пам’яток в Україні, діяльності державних закладів, наукових та громадських товариств у вивченні та збереженні історико-культурної спадщини краю.

Вивчення історії становлення і розвитку системи охорони пам’яток історії та культури значною мірою сприяє збереженню культурної спадщини, на якій базуються: відродження духовності й культури, піднесення самосвідомості, виховання патріотизму, органічно поєднується минуле з прийдешнім. Саме пам’яткоохоронна діяльність державних і громадських установ, в силу специфіки регіону, розглядалась як одне з пріоритетних завдань.

Курсова робота зумовлена необхідністю заповнення наукової прогалини – вивчення правових засад охорони пам’яток в Україні в 1945–1991 рр.

Об’єктом роботи є правові засади охорони спадщини України впродовж 1945-1991рр.

Предметом дослідження є основні тенденції, напрями, методи охорони культурної спадщини в країні.

Хронологічні межі дослідження визначаються, з одногобоку– початком відновлення пам’яткоохоронної справи на території України після звільнення від німецько-фашистських та румунських загарбників (1945 р.); з іншого – характеристикою стану розбудови системи охорони культурної спадщини в Україні (1991 р.).

Територіальні межі визначаються територією України за сучасним адміністративно-територіальним поділом України.[1, c.15-16]

Метою є наукова реконструкція розвитку пам’яткознавства в Україні  протягом 1945–1991 років у контексті загальнодержавних пам’яткоохоронних процесів.

Завдання  відповідно до поставленої мети:

- проаналізувати стан  наукової розробки проблеми в  історичній літературі таджерельнубазудослідження;

- проаналізувати внесок  закладів, установ та організацій  системи охорони пам’яток у справу вивчення та збереження історико-культурної спадщини, визначити його значення для врахування у роботі сучаснихорганів охорони пам’яток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ

1.1 Опис культурних  пам'яток України

Культурна спадщина України є невід'ємною частиною світового культурного надбання. В Україні на державному обліку перебуває понад 130 тис. пам'яток, з них 57 206 — пам'ятки археології (у тому числі 418 — національного значення), 51 364 — історії (142 — національного значення), 5926 — монументального мистецтва (44 — національного значення); 16 797 — архітектури та містобудування (3541 — національного значення).

До складу 61 державного історико-культурного заповідника входять комплекси (ансамблі) пам'яток, що мають особливу культурну цінність. У 2006 р. цей перелік доповнив Державний історико-культурний заповідник "Посулля". Статус національного одержав заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" (тепер в Україні 14 національних заповідників).

401 населений пункт включено  до Списку історичних населених  місць України. Цінні об'єкти культурної  спадщини наявні в майже 1,4 тис. міст і селищ та понад 8 тис. сіл. Потребують дослідження та  взяття на облік понад 70 тис. цих  об'єктів.

Нагальним залишається питання створення цілісної системи органів з охорони культурної спадщини. Сучасна розпорошеність владних повноважень зумовлює дублювання окремих функцій та конфлікт відомчих інтересів з окремих питань.[4, c.45]

Заходи з охорони культурної спадщини в державі здійснюються як за рахунок коштів, що передбачаються на виконання низки державних цільових програм, так і цільових субвенцій та позабюджетних коштів, що залучаються при виконанні окремих регіональних проектів. У справі охорони та збереження пам'яток в Україні діє низка державних програм, а саме: Загальнодержавна програма збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004—2010 роки, затверджена Законом України від 20 квітня 2004 р. [5, c.76]

Таблиця 1.1 Динаміка кількості відвідувачів національних та державних заповідників України

Назва заповідника	Кількість відвідувачів за роками , тис. осіб
	2010	2011	2012	2013
Шевченківський нац. заповідник	112,0	33,7	34,1	40,8
Нац. історико-культурний заповідник "Чигирин"	37,5	37,0	46,3	47,6
Нац. Києво-Печерський історико-культурний заповідник	592,8	620,0	686,8	706,0
Нац. заповідник "Давній Галич"	9,8	10,1	11,4	7,6
Нац. заповідник "Хортиця"	181,9	169,9	201,3	170,9
Нац. історико-етнографічний заповідник "Переяслав"	141,4	182,9	175,9	273,1
Нац. історико-культурний заповідник "Качанівка"	10,5	20,0	20,5	20,5
Нац. заповідник "Херсонес Таврійський"	202,1	260,5	305,2	304,1
Нац. заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка"	_	—	28,9	34,3
Держ. історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви"	13,9	14,0	20,0	18,0
Держ. історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця"	—	—	_	22,5
Разом	1 301,9	1 348,1	1 530,4	1 645,0

 

Опрацьовуються пропозиції щодо включення до попереднього Списку нових номінацій ("Резиденція Буковинських митрополитів", "Миколаївська астрономічна обсерваторія", "Історичний центр міста-порту Одеси"). За участю науковців та фахівців-практиків сусідніх країн опрацьовуються пропозиції щодо включення до згаданого Списку транскордонних проектів — номінацій "Археологічна культура "Кукутені—Трипілля" (Україна, Молдова, Румунія) та "Дерев'яні церкви Карпатського регіону" (Україна, Польща, Словаччина).

Водночас у справі номінування об'єктів до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Україна помітно відстає від провідних європейських країн. Це спричинене, з одного боку, недостатньою зацікавленістю місцевих органів влади щодо зазначеного номінування, а з іншого — браком централізованих коштів на охорону і збереження пам'яток, що стримує, зокрема, розвиток транскордонних номінаційних проектів.

Станом на початок 2007 р. в Україні діє 437 державних та комунальних музеїв, у тому числі 22 національних заклади, найбільші з яких:

• Національний музей історії України;

• Національний музей літератури України;

• Національний художній музей України;

• Національний музей Тараса Шевченка;

• Національний науково-дослідний реставраційний центр України;

• Національний музей-заловідник українського гончарства (с. Опішня);

• Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років";

• Національний музей у Львові імені Анд рея Шептицького.

У музеях і заповідниках України зберігається понад 11 млн пам'яток. [6, c. 45]. У 2006 р. музеї відвідало близько 19 млн осіб, у них організовано близько 6 тис. виставок, які є важливою формою наукової та освітньо-виховної роботи музеїв. Наприклад, у рамках Року Грузії в Україні пройшла виставка творів видатного грузинського художника кінця XIX — початку XX ст. Ніко Піросманашвілі з колекції Національного музею Грузії. До 20-х роковин Чорнобильської трагедії в Національному музеї історії України було відкрито виставку "Реквієм пам'яті". До 65-річчя початку Великої Вітчизняної війни, оборони Києва, трагедії Бабиного Яру в "Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років" відбулася поминальна акція "Молитва за Перемогу".

У травні 2006 р. в Нідерландах (м. Амстердам) проведено виставку українського малярства XIX — початку XX ст. з колекції Національного художнього музею. Національним художнім музеєм України спільно з американською "Foundation for International Arts & Education" у США організовано міжнародну виставку "Перехрестя. Український модернізм, 1910—1930м. На ній було представлено понад 70 творів (живопис, графіка, скульптура) з колекцій провідних музеїв і приватних зібрань України.

Також лише у 2006 р. у музеях проведено тиждень дитячої книги, зустрічі з письменниками В. Шевчуком та М. Дмитренком, літературно-мистецьке свято "Безцінний скарб Дмитра Білоуса", презентацію книг Л. Вишеславського; виставку, присвячену 75-річчю письменниці та малярки Емми Андієвської; виставку вишитих картин українських майстринь Н. Башкирьової та Л. Шустерман; літературно-мистецьку виставку до Дня Києва "Як тебе не любити, Києве мій..."; виставку художніх творів Рафае-ля Багаутдінова; літературну виставку до 100-річчя Олени Теліги "Поетка гордості, честі і відваги"; літературну виставку до 75-річчя Івана Дзюби; літературно-мистецьке свято з нагоди 150-річчя Івана Франка. [7, c. 49]

1.2 Вдосконалення  нормативно-правової бази охорони  пам'яток

Музейна справа в Україні регламентується законами України та іншими нормативно-правовими актами: Законом України "Про музеї та музейну справу"; Законом України "Про охорону культурної спадщини"; Законом України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"; "Інструкцією з обліку, зберігання та використання музейних предметів і колекцій державної частини Музейного фонду України"; "Інструкцією з обліку, охорони та зберігання музейних предметів, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння".

Нині триває робота з удосконалення правової бази. Розроблено проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про музеї та музейну справу" та "Інструкцію з обліку, зберігання та використання музейних предметів і колекцій державної частини Музейного фонду України". Ці проекти опрацьовуються в структурних підрозділах Кабінету Міністрів України та центральних органах виконавчої влади. Розроблено проекти "Положення про заклад (установу) культури України, що має особливу громадську значущість" та відповідної урядової постанови. [21, c. 56]

Для посилення охоронних заходів щодо об'єктів культурної спадщини та запобігання викраденню з музеїв, архівних установ і заповідників України культурних цінностей, здійснення їх належного обліку, збереження та відповідного використання Верховна Рада України прийняла Постанову "Про посилення охоронних заходів щодо збереження культурних цінностей". З метою з'ясування фактичного стану Музейного фонду України, перевірки надійності системи обліку і зберігання пам'яток проводиться звірення наявності пам'яток державної частини Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією. Національним науково-дослідним реставраційним центром України здійснюється моніторинг стану зберігання пам'яток Музейного фонду України.