Національно-політичне самовизначення українців (1985 – 1991 рр.)

Очолений М. Горбачовим реформаційний процес отримав назву "перебудова". Проте спроби реформувати  лише систему управління народним господарством  виявилися марними. Створений за роки радянської влади  економічний механізм не піддавався реформуванню. У країні поглиблювалася економічна криза, що супроводжувалася падінням рівня життя народу. Одночасно Україну  спіткала страшна  чорнобильська катастрофа.

У пошуках виходу із кризи реформаторське крило партійно-радянського  керівництва розпочало  політичну реформу, суть якої полягала в демократизації суспільства. Буди запроваджені новий виборчий закон, послаблена, а згодом і ліквідована  цензура, гласність  відкрила очі мільйонам  радянських громадян на історичне минуле радянської епохи, сприяла  розвінчанню ідеологічних міфів. Події в  країні почали розвиватися  за своїми внутрішніми  законами, непідвладними  директивам зверху.

Крах комуністичної  ідеології неминуче вів до краху радянської політичної системи. На стрімку політизацію  мас, пробудження  інтересу до громадсько-політичного  життя вплинули вибори народних депутатів  СРСР і УРСР в 1989—1990 pp. Відкрилися реальні перспективи для здобуття Україною суверенітету, створення самостійної Української держави. 16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет республіки. Наприкінці 1990 — у першій половині 1991 р. внутріполітична ситуація в країні продовжувала загострюватися. Неминучим було рішуче зіткнення прибічників і противників тоталітарної системи.