Братські школи – це україни

Учнів, як правило, ділили на три групи: одні вчилися розпізнавати літери, інші — читати і. вчити напам'ять  певний навчальний матеріал треті —  міркувати, пояснювати прочитане. Читати і писали вчилися слов'янською  мовою. Учнів навіть знайомили зі слов'янською нумерацією.

До змісту освіти у школах першого  типу, крім читання та письма, входила  лічба, малювання, вивчення катехізису, особливе місце займали співи. Навчання-проводили  у суботу. Як відомо, церковний хор  складався з учнів. У деяких братських  школах, наприклад у Київській, практикувався  багатоголосий спів у 4, б, 8 голосів.

У школах запроваджувались елементи класно урочної системи навчання, а також різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне  навчання. Для закріплення навчального  матеріалу широко практикувалось повторення. За порядком у школі, поведінкою учнів  і виконанням домашніх завдань стежили  виділені на кожний тиждень чергові  учні. В школі часто бували батьки учнів, які допомагали вчителям доглядати  за поведінкою дітей. Віддаючи дітей  до школи, батьки підписували з ректором школи договір, в якому зазначалися  обов’язки школи і батьків.

При братських школах існували так  звані «братства младенческие», основна мета яких-моральне виховання юнацтва. Слід зазначити, що всі учні братської школи входили до таких молодіжних братств.

Особливе місце в історії  розвитку освіти в Україні посідає  Львівське братство. Перші відомості  про нього датуються 1463 р. У 1586 р. братство отримало окремі права від антіохійського патріарха Иоакима, які були закріплені й поширені константинопольським патріархом Єремієм.

Організація навчального процесу  Львівської братської школи зафіксована  у Статуті, який став зразком для  інших братських шкіл.

О 9-й ранку розпочиналися заняття  влітку, а взимку вчитель сам визначав час початку навчання. Учень займав місце в класі, яке визначалося  результатами його успіхів. Якщо хтось  із учнів не заявлявся на урок —  учитель посилав когось із вихованців з'ясувати причину. Навчальний день починався з молитви, а потім  школярі відповідали домашнє  завдання і перевірялися виконані вдома  письмові роботи. Після цього вчитель  пояснював новий матеріал і видавав  учням завдання, щоб вони переписали їх вдома. Іноді урок проходив у формі  бесіди чи диспуту. Потім відпочинок. Діти обідали і знову поверталися  до школи, виконували і перевіряли домашні  завдання один у одного.

Статут передбачав не тільки режим  навчальної діяльності учнів, а й  регламентував роботу вчителів. Так  за поведінкою вихованців стежили спеціально призначені вихователі або старші вихованці  школи.

Особливої уваги, на наш погляд, .заслуговують стосунки братської школи і батьків, які були зафіксовані у статуті. Коли, батько приводив сина до школи, то підписував угоду з учителем, де зазначалося, чого школа має навчити учня. Крім того, в угоді визначались і обов'язки батьків чи опікунів — сприяти навчанню та вихованню своєї дитини. Угода підписувалась, у присутності двох свідків, найчастіше це були сусіди. Обов’язком батьків була перевірка домашнього завдання.

До школи приймались діти усіх станів. Дітям з убогих сімей надавалась матеріальна допомога. А сироти були під повною опікою братства, яке  вимагало від учителів своєї школи  однакового ставлення до всіх учнів. Дидаскал має вчити й любити всіх дітей зарівно, зазначено у Статуті Львівської братської школи, - як синів багатих, так і сиріт убогих, і тих, що по вулицях ходять, поживи просять". Становище учня в школі залежало не під матеріального стану батьків, а від його особистого успіху у навчанні та поведінці.

Що стосується змісту освіти носив, гуманітарний характер. Зокрема, вивчали  граматику грецької, слов’янської, латинської, польської мов.

Діалектику і риторику викладав один учитель. Підручники з цих предметів  були написані латинською мовою, але у Статуті Львівської братської школи були вказівки щодо вивчення цих дисциплін та філософських наук за посібниками, написаними слов'янською мовою.

Серед предметів, які вивчали в  школі - курс інтегрованої математики. Наприклад: арифметику вивчали разом  з геометрією й астрономією. Були поширені і предмети естетичного  циклу: малювання, співи. -

Кінець XVI - початок ХVII ст. знаменувалися  поширенням віршування. Вірші складали вчителі

й учні. До нашого часу дійшли вірші  Л. Зизанія, К. Ставровецького, Й. Борецького, П. Беринди та ін.

У 1592 р. при підтримці гетьмана запорозьких  козаків Сагайдачного Львівське  братство одержало від короля Сигізмунда III право викладати в школі  сім вільних наук (граматику, діалектику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, музику).

Першим ректором Львівської братської  школи був грек Арсеній, архієпископ  елассонський, який склав граматику «Адельфостер» і викладав грецьку мову. Львівська братська школа мала сильний викладацький колектив. Це Стефан Зизаній — викладач грецької мови, Лаврентій, Зизаній - викладач слов'янської, Кирило Транквіліон, Ставроведький — автор релігійно-моральних міркувань, Іов Борецький — викладач грецької та латинської мов, Памва Веринда — лінгвіст, укладач першого друкованого азбуковника - словника енциклопедичного типу.

Львівська братська школа не тільки постачала братським школам навчальні  посібники, а й готувала для них  учителів.

Неабияку роль у розвитку освіти і культури в Україні у першій половині XVII ст. відіграла Київська братська школа підвищеного типу, яка пройшла шлях від школи  через колегію до академії.

Це одна з найвизначніших братських  шкіл в Україні у XVII ст., яка була заснована Київським Богоявленським братством у 1615 році, її статут затверджений у 1620 році за зразком Львівської братської школи. Школу могли відвідувати вихідці з різних суспільних верств – козаки, міщани і шляхта, яка була невдоволена експансією католицизму.

Серед засновників Київського братства були визначні діячі української  культури З. Копистянський, Т. Земка. Гетьман П. К. Сагайдачний оголосив про вступ до Київського братства всього реєстрованого козацтва. Київське братство було одним із центрів боротьби українського народу проти церковної унії. При сприянні братства 1620 року всупереч забороні польського уряду відновлено православну церкву ієрархією, яку очолив І. Борецький. Заслугою київського братства було заснування Київської братської школи. Матеріальну основу діяльності братства становили внески членів. У 1645 році Є. Гулявичівна передала свою садибу з землями в Києві на Подолі для заснування монастиря, шпиталю для прочан та школи для дітей шляхти та міщан. У 1625 – 1626 роках Київське братство отримало від російського уряду значні кошти для будівництва і оздоблення Богоявленської школи – визначної пам’ятки архітектури. В умовах наступу контрреформації в кінці 30-х років XVII ст. Київське братство змушене було припинити свою діяльність.

Ще однією визначною братською  школою була Луцька. Цей навчальний заклад був заснований Луцьким братством  у 1617 році. Діяльну участь в її створенні  брали Л. Древинський і Д. Малинський. Статут школи засновувався на «Порядку шкільному» Львівської братської школи. Схвалені братством «Артикули прав» містили правила поведінки учнів. У Львівській братській школі навчалися сини міщан Луцька православних шляхтичів Волині. В школі високого рівня досягло викладання граматики, риторики і поетики, хорового співу. Ставили театральні спектаклі, окремі учні писали вірші українською літературною мовою того часу. Викладачами школи були ченці братського монастиря Є. Ілковський (керівник школи 1628), П. Босинський (бакалавр 1634), художник Й. Кондзелевич та інші.

Українська церква, церковні братства, діяльність братських шкіл стали  епохальним явищем в історії українського шкільництва, що забезпечило його дальший  бурхливий розвиток. Вони виплекали  й перед усім світом показали нову генерацію освічених людей України, творчих інтелектуалів, палких патріотів, мужніх захисників свого народу від  нашестя польських колонізаторів, носіїв і пропагандистів ідей української  державності, будителів українського національного відродження, утвердження людської гідності українця, почуття поваги до представників інших народів.

Таким чином, братські школи відіграли  величезну роль не тільки в поширенні  освіти й розробці педагогічної теорії, а і в боротьбі українського народу за своє визволення від гніту польських  загарбників, їх вплив можна вбачати  в завзятій національній боротьбі, що охопила міста, і в селянських повстаннях; і в початках козаччини, і в народженні нових могутніх духовних і наукових центрів, зокрема  Києво-Могилянської академії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Сисоєва С., Соколова І. Нариси з історії розвитку педагогічної думки. – К., 2003.
2. Любар О.М. Історія з української педагогіки. – К., 2003.
3. Мельничук О.С. Історія педагогіки України. – К., 1998.
4. Коба Л.А. Братські школи в Україні; XVI – XVII ст.// Початкова школа. – 1994. - №11 – с.45-47.