Місце України в світовому господарстві

 

          РЕФЕРАТ

                       з дисциплiни »Економiчна теорiя»

                                на тему: 

               «Місце України в світовому господарстві» 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                         

                                                

 

 

Змiст: 

ВСТУП 

1. МІСЦЕ УКРАЇНИ  НА СВІТОВОМУ РИНКУ. 

2. ОСНОВНІ ПЕРСПЕКТИВИ  УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ. 

ВИСНОВКИ 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін  товарами й

послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин.

До неї  також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили,

міжнародні  валютні відносини. Необхідність і  ефективність системи

міжнародного  обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір

природних ресурсів, розміри капіталів і  праці, які можуть бути

використані для виробництва ВНП. Спеціалізація  країни на виробництві

товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх

випуск, використавши частину з них для  продажу, а за виручені гроші

закупити  товари, яких не вистачає.

Виходячи  з економічної доцільності, держава  планує свою

зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу  роль у розвитку

економіки будь-якої країни (й України зокрема). Вона створює умови для

економії  витрат в економіці або в окремих  її галузях. Плани

зовнішньоекономічної  діяльності націлюють на встановлення й розвиток

взаємовигідних  зв'язків з країнами світу. Вони мають  всебічно

враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в

інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня

життя народу.

Перехід України до фази економічного пожвавлення  та піднесення в нових

умовах  господарювання може здійснюватися  за зрахунок ефективного

використання  власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх

технологій. Основою нової економічної стратегії  у сфері

зовнішньоекономічної  діяльності України мають бути зацікавленість людини

у вільному підприємництві та розвитку товарного  виробництва, а також

упровадженні  ринкових відносин, запровадження в  обіг твердої

конвертованої грошової одиниці, НТП із застосуванням  активної

інноваційної, інвестиційної та структурної політики, рівноправне

співіснування різних форм власності.

Щоб стати  рівноправним учасником загальноєвропейського  процесу

інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової

економічної системи, проходження стабілізаційного періоду, подолання

кризи економіки, усунення бар'єрів у спілкуванні  із зовнішнім світом,

налагодження  активних і взаємовигідних зв'язків  з країнами-партнерами.

Для цього  має бути створена інфраструктура, сумісна із

західноєвропейською та здатна функціонувати з нею  в одній системі

координат. Головні її елементи — це самостійні суб'єкти господарської

діяльності, економічний раціоналізм у відносинах з країнами-учасницями,

створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів, формування

мережі  банків і ділових центрів для  фінансування та інформаційної

і ділових  центрів для фінансування та інформаційної підтримки державних та приватних інвестиційних проектів, комплексне використання й охорона природних ресурсів, співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази, раціональне використання енергетичних ресурсів, співробітництво в технологічному оновленні металургійних

підприємств, розвитку АПК, харчової та переробної промисловості,

створення сучасних телекомунікацій, розвиток уніфікованої митної

системи.

Для інтеграції з економікою європейських та інших  країн Україні

необхідно максимально використовувати переваги міжнародного розподілу

праці та розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для

залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному

етапі понад половину експорту України  припадає на Європу. Одним з

найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація

ринків  збуту та просування українських  товарів у Африку, Латинську

Америку, Азію з метою збільшення обсягів  експорту та валютних

надходжень.

Промисловий потенціал України достатній  для успішного вирішення проблем

забезпечення  валютних надходжень, потрібних для  закупівлі

найнеобхіднішого  з імпорту, покриття загальнодержавних  потреб і сплати

зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції

машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність

підтримки державою експортерів продукції  машинобудування зумовлена й  тим

фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові

ринки, тому створює додаткові квоти  та митні бар'єри. Не дуже поспішають

розвинені країни з наданням Україні вигідних кредитів під реалізацію

проектів, що стимулюють експорт машинобудівної продукції.

Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції

машинобудування Україні не піднятися до рівня  розвинених держав. Ця

проблема  ускладнюється ще й необхідністю одночасного проведення

структурної перебудови, конверсії та диверсифікації цілого ряду

підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів

наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь

економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна,

ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни  та ін.). 

1. МІСЦЕ  УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ. 

Після проголошення незалежності одним із пріоритетних завдань України

стала її інтеграція у світову економіку. Однак, цей процес виявився

досить-таки болісним для молодої держави, оскільки на міжнародних ринках

товарів і послуг України зіткнулася з  надзвичайно жорсткою конкуренцією.

Затримка  з проведенням ринкових перетворень  і надто повільна

реструктуризація  промисловості призвели до погіршення структури

зовнішньої  торгівлі України. На відміну від  країн Центральної та Східної

Європи, Україна так і залишилась експортером  переважно сировини та

напівфабрикатів і не спромоглася збільшити частку товарів з високою

доданою вартістю в загальній структурі  експорту.

Поступово здійснюється географічна диверсифікація зовнішньої торгівлі

України, закріплення на нових ринках. Нерідко  це відбувається скоріше, закріплення  на нових ринках. Нерідко це відбувається скоріше

під впливом  зовнішніх обставин, аніж внаслідок  впровадження виваженої

зовнішньоекономічної  стратегії. Загалом же, і сьогодні країни СНД

(насамперед, Росія) залишаються головними  торговельними партнерами

України.

Стратегічне значення зовнішньої торгівлі для України  зумовлюється тим,

що модернізація економіки, залучення масштабних іноземних  інвестицій,

новітніх  технологій можливі лише за умови  формування в країні стійкої,

відкритої до зовнішнього світу господарської  системи, органічного

включення України в систему глобального  розподілу праці.

Важливим  чинником є наявність в Україні  сотень підприємств,

зорієнтованих на зовнішні ринки. Протягом десятиріч  не лише крупні

промислові  гіганти, але й цілі галузі промисловості (суднобудування,

ракетобудування, ВПК, металургійна та хімічна галузі) були глибоко

інтегровані у виробничу кооперацію з республіками СРСР і країнами

соціалістичного табору. Після розвалу СРСР ці галузі втратили доступ на

традиційні  ринки, тому при обмеженому внутрішньому попиті величезні

виробничі потужності залишилися незавантаженими. Переорієнтація

надмірних потужностей на випуск іншої продукції  виявилась неефективною

(про  це свідчать спроби конверсії  ВПК), а їх згортання породжує

соціальні проблеми. Більш продуктивним видається  відновлення втрачених

коопераційних зв'язків та освоєння нових ринків, в т.ч. – і разом з

колишніми партнерами.

Попри тривалу і глибоку економічну кризу, в Україні зберігаються

передумови  для створення конкурентноспроможної економіки і зміцнення

позицій на міжнародних ринках – це насамперед багаті природні ресурси,

вигідне географічне розташування, кваліфікована  і порівняно дешева

робоча  сила, потенціал ВПК, високі технології, наука і відносно

ефективна система освіти.

Проте, протягом останніх трьох років зовнішній  торговельний оборот

зменшується. Погіршується структура як експорту, так і імпорту. Експорт