Братські школи – це україни

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему

 «БРАТСЬКІ  ШКОЛИ УКРАЇНИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2011

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В історії нашої країни XVI-XVII ст. були періодом складних економічних  перетворень і політичних подій, коли міцніла і розвивалась Російська  держава, а на Україні точилася боротьба народних мас проти феодального, польсько-шляхетського поневолення  і католицизму. Визвольні селянські  війни під керівництвом Богдана  Хмельницького закінчилися великою  за своїм історичним значенням подією – Переяславською радою, яка в  січні 1654 року прийняла рішення про  возз’єднання України з Росією. Рішення Переяславської ради знаменувало  здійснення споконвічних прагнень та сподівань українського народу і  було поворотним етапом в його історичному  житті.

У підготовці цього історичного  акту певну роль відіграли братства і створенні ними освітні заклади. Перше братство у Львові в 1449 році, а потім і в інших містах і селах України. Братства об’єднували  ремісників, селян, запорізьких козаків, купців і навіть українських магнатів. Братства створювалися для боротьби проти польської шляхти та уніатів, а також проти необмеженої  влади церковних феодалів.

У своїй боротьбі братства широко використовували школи, друкарні і  молодіжні організації – «Младенческие братства». Особливу увагу вони приділяли створенню шкіл, серед яких найвідомішими були: Львівська (1586), Віленська (1592), Мінська (1592), Дубнівська (1604), Замостівська (1606), Брестська (1615), Київська (1615), Луцька (1624), Полоцька, Могилівська, Кам’янець – Подільська, Вінницька та інші. Вищі вчителі братських шкіл були авторами підручників, наприклад, Лаврентій Зизаній написав «Грамматику словянского язика» (1596), Мелетій Смотрицький – «Грамматику словенскую» (1613). Про досвід роботи братських шкіл України знав великий чеський педагог Я.А. Кменський.

Діяльність братства мала такі напрямки: охорона благочестя та порядку, благоустрій  братства і боротьба за національну  самостійність, охорона православ’я. Останній напрямок діяльності братства не вказувався у статутах із цілком зрозумілих причин. Можливо, це дало привід багатьом дослідникам розглядати братства як мирні організації. Але відомо, що кожен, хто вступав до братства, складав присягу («цілували кожен  за всіх і всі за кожного чесний хрест») стояти за православну віру «до останньої краплі крові», «до  останнього подиху».

Братські школи – це українські національні навчальні заклади  в XVI – XVIII ст.

Вони почали створюватися у 80 –  х роках XVI ст.; їх організовували й  утримували церковні братства з метою  зміцнення православ’я. Першу братську школу заснувало Успенське братство у Львові (1586). За її зразком створювалися братські школи в різних містах України. В першій половині XVII братські школи засновувалися і в деяких селах.

Братські школи були двох типів: елементарного та підвищеного, які  докорінно відрізнялися від інших  існуючих шкіл, приміром, протестантських, католицьких, православних монастирських та національних: єврейських, вірменських тощо. Предмети у цих школах викладалися рідною мовою, вивчалася антична література, філософія, розвивалися розумові здібності учнів, певною мірою — демократизація.

Слід зазначити, що історичні свідчення  про перші навчальні заклади, організовані братствами, обмежені. Відомо, що шкільна кімната розміщувалась у братському будинку. Вчителя, який виконував обов'язки дяка та писаря, обирали на загальних зборах братства. Платню він отримував з прибутків церкви, а також із коштів, що платили батьки за навчання дітей. За добру роботу вчитель міг отримати «святкові» — 5,5 гроша.

Інформацію про те, як організовувався  навчальний процес знаходимо у Статуті Львівської братської школи, де визначався режим навчальної діяльності учнів, окреслювалося коло їхніх обов'язків, а також учителів, батьків та опікунів.

Учнів, як правило, ділили на три групи: одні вчилися розпізнавати літери, інші — читати і. вчити напам'ять  певний навчальний матеріал треті —  міркувати, пояснювати прочитане. Читати і писали вчилися слов'янською  мовою. Учнів навіть знайомили зі слов'янською нумерацією.

До змісту освіти у школах першого  типу, крім читання та письма, входила  лічба, малювання, вивчення катехізису, особливе місце займали співи. Навчання-проводили  у суботу. Як відомо, церковний хор  складався з учнів. У деяких братських  школах, наприклад у Київській, практикувався  багатоголосий спів у 4, б, 8 голосів.

У школах запроваджувались елементи класно урочної системи навчання, а також різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне  навчання. Для закріплення навчального матеріалу широко практикувалось повторення. За порядком у школі, поведінкою учнів і виконанням домашніх завдань стежили виділені на кожний тиждень чергові учні. В школі часто бували батьки учнів, які допомагали вчителям доглядати за поведінкою дітей. Віддаючи дітей до школи, батьки підписували з ректором школи договір, в якому зазначалися обов’язки школи і батьків.

При братських школах існували так  звані «братства младенческие», основна мета яких-моральне виховання юнацтва. Слід зазначити, що всі учні братської школи входили до таких молодіжних братств.

Особливе місце в історії  розвитку освіти в Україні посідає  Львівське братство. Перші відомості  про нього датуються 1463 р. У 1586 р. братство отримало окремі права від антіохійського патріарха Иоакима, які були закріплені й поширені константинопольським патріархом Єремієм.

Організація навчального процесу  Львівської братської школи зафіксована  у Статуті, який став зразком для  інших братських шкіл.

О 9-й ранку розпочиналися заняття  влітку, а взимку вчитель сам визначав час початку навчання. Учень займав місце в класі, яке визначалося  результатами його успіхів. Якщо хтось  із учнів не заявлявся на урок —  учитель посилав когось із вихованців з'ясувати причину. Навчальний день починався з молитви, а потім  школярі відповідали домашнє  завдання і перевірялися виконані вдома  письмові роботи. Після цього вчитель  пояснював новий матеріал і видавав  учням завдання, щоб вони переписали їх вдома. Іноді урок проходив у формі  бесіди чи диспуту. Потім відпочинок. Діти обідали і знову поверталися  до школи, виконували і перевіряли домашні  завдання один у одного.

Статут передбачав не тільки режим  навчальної діяльності учнів, а й  регламентував роботу вчителів. Так  за поведінкою вихованців стежили спеціально призначені вихователі або старші вихованці  школи.

Особливої уваги, на наш погляд, .заслуговують стосунки братської школи і батьків, які були зафіксовані у статуті. Коли, батько приводив сина до школи, то підписував угоду з учителем, де зазначалося, чого школа має навчити учня. Крім того, в угоді визначались і обов'язки батьків чи опікунів — сприяти навчанню та вихованню своєї дитини. Угода підписувалась, у присутності двох свідків, найчастіше це були сусіди. Обов’язком батьків була перевірка домашнього завдання.

До школи приймались діти усіх станів. Дітям з убогих сімей надавалась матеріальна допомога. А сироти були під повною опікою братства, яке  вимагало від учителів своєї школи  однакового ставлення до всіх учнів. Дидаскал має вчити й любити всіх дітей зарівно, зазначено у Статуті Львівської братської школи, - як синів багатих, так і сиріт убогих, і тих, що по вулицях ходять, поживи просять". Становище учня в школі залежало не під матеріального стану батьків, а від його особистого успіху у навчанні та поведінці.

Що стосується змісту освіти носив, гуманітарний характер. Зокрема, вивчали  граматику грецької, слов’янської, латинської, польської мов.

Діалектику і риторику викладав один учитель. Підручники з цих предметів  були написані латинською мовою, але у Статуті Львівської братської школи були вказівки щодо вивчення цих дисциплін та філософських наук за посібниками, написаними слов'янською мовою.

Серед предметів, які вивчали в  школі - курс інтегрованої математики. Наприклад: арифметику вивчали разом  з геометрією й астрономією. Були поширені і предмети естетичного  циклу: малювання, співи. -

Кінець XVI - початок ХVII ст. знаменувалися  поширенням віршування. Вірші складали вчителі

й учні. До нашого часу дійшли вірші  Л. Зизанія, К. Ставровецького, Й. Борецького, П. Беринди та ін.

У 1592 р. при підтримці гетьмана запорозьких  козаків Сагайдачного Львівське  братство одержало від короля Сигізмунда III право викладати в школі  сім вільних наук (граматику, діалектику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, музику).

Першим ректором Львівської братської  школи був грек Арсеній, архієпископ  елассонський, який склав граматику «Адельфостер» і викладав грецьку мову. Львівська братська школа мала сильний викладацький колектив. Це Стефан Зизаній — викладач грецької мови, Лаврентій, Зизаній - викладач слов'янської, Кирило Транквіліон, Ставроведький — автор релігійно-моральних міркувань, Іов Борецький — викладач грецької та латинської мов, Памва Веринда — лінгвіст, укладач першого друкованого азбуковника - словника енциклопедичного типу.

Львівська братська школа не тільки постачала братським школам навчальні  посібники, а й готувала для них  учителів.

Неабияку роль у розвитку освіти і культури в Україні у першій половині XVII ст. відіграла Київська братська школа підвищеного типу, яка пройшла шлях від школи  через колегію до академії.

Це одна з найвизначніших братських  шкіл в Україні у XVII ст., яка була заснована Київським Богоявленським братством у 1615 році, її статут затверджений у 1620 році за зразком Львівської братської школи. Школу могли відвідувати вихідці з різних суспільних верств – козаки, міщани і шляхта, яка була невдоволена експансією католицизму.

В історії нашої країни XVI-XVII ст. були періодом складних економічних  перетворень і політичних подій, коли міцніла і розвивалась Російська  держава, а на Україні точилася боротьба народних мас проти феодального, польсько-шляхетського поневолення  і католицизму. Визвольні селянські  війни під керівництвом Богдана  Хмельницького закінчилися великою  за своїм історичним значенням подією – Переяславською радою, яка в  січні 1654 року прийняла рішення про  возз’єднання України з Росією. Рішення Переяславської ради знаменувало  здійснення споконвічних прагнень та сподівань українського народу і  було поворотним етапом в його історичному  житті.

У підготовці цього історичного  акту певну роль відіграли братства і створенні ними освітні заклади. Перше братство у Львові в 1449 році, а потім і в інших містах і селах України. Братства об’єднували  ремісників, селян, запорізьких козаків, купців і навіть українських магнатів. Братства створювалися для боротьби проти польської шляхти та уніатів, а також проти необмеженої  влади церковних феодалів.

У своїй боротьбі братства широко використовували школи, друкарні і  молодіжні організації – «Младенческие братства». Особливу увагу вони приділяли створенню шкіл, серед яких найвідомішими були: Львівська (1586), Віленська (1592), Мінська (1592), Дубнівська (1604), Замостівська (1606), Брестська (1615), Київська (1615), Луцька (1624), Полоцька, Могилівська, Кам’янець – Подільська, Вінницька та інші. Вищі вчителі братських шкіл були авторами підручників, наприклад, Лаврентій Зизаній написав «Грамматику словянского язика» (1596), Мелетій Смотрицький – «Грамматику словенскую» (1613). Про досвід роботи братських шкіл України знав великий чеський педагог Я.А. Кменський.

Діяльність братства мала такі напрямки: охорона благочестя та порядку, благоустрій  братства і боротьба за національну  самостійність, охорона православ’я. Останній напрямок діяльності братства не вказувався у статутах із цілком зрозумілих причин. Можливо, це дало привід багатьом дослідникам розглядати братства як мирні організації. Але відомо, що кожен, хто вступав до братства, складав присягу («цілували кожен  за всіх і всі за кожного чесний хрест») стояти за православну віру «до останньої краплі крові», «до  останнього подиху».

Братські школи – це українські національні навчальні заклади  в XVI – XVIII ст.

Вони почали створюватися у 80 –  х роках XVI ст.; їх організовували й  утримували церковні братства з метою  зміцнення православ’я. Першу братську школу заснувало Успенське братство у Львові (1586). За її зразком створювалися братські школи в різних містах України. В першій половині XVII братські школи засновувалися і в деяких селах.

Братські школи були двох типів: елементарного та підвищеного, які  докорінно відрізнялися від інших  існуючих шкіл, приміром, протестантських, католицьких, православних монастирських та національних: єврейських, вірменських тощо. Предмети у цих школах викладалися рідною мовою, вивчалася антична література, філософія, розвивалися розумові здібності учнів, певною мірою — демократизація.

Слід зазначити, що історичні свідчення  про перші навчальні заклади, організовані братствами, обмежені. Відомо, що шкільна кімната розміщувалась у братському будинку. Вчителя, який виконував обов'язки дяка та писаря, обирали на загальних зборах братства. Платню він отримував з прибутків церкви, а також із коштів, що платили батьки за навчання дітей. За добру роботу вчитель міг отримати «святкові» — 5,5 гроша.

Інформацію про те, як організовувався  навчальний процес знаходимо у Статуті Львівської братської школи, де визначався режим навчальної діяльності учнів, окреслювалося коло їхніх обов'язків, а також учителів, батьків та опікунів.