Бібліотека Ашурбаніпала, як історичне джерело

     Колісниці, вози, балдахіни, його наложниць, добро  його палацу принесли до мене. Я вирвав мови тих воїнів, нахабні вуста  яких готували зухвалість проти Ашшура, мого бога, і (які проти) мене, князя, що шанує його, задумали зле... Жителям  Баб-Ілі (Вавилона), що залишилися, Кути (і) Сиппара... я надав милість: я повелівав жити їх душі (і) поселив їх в Баб-Ілі” [3, 70].

     Ашшурбаніпал  оголосив себе царем Вавилона і правив там з 647 по 627 р. до н.е. Таким чином, справившись з головними своїми ворогами, закріпивши владу у Вавилоні, Ашшурбаніпал міг направити палі сили проти його союзників, яких тепер можна було громити поодинці.

     В першу чергу він вирішив виступити  проти Елама.

     Індабігаш, новий цар Елама, був наляканий  успіхами Ашурбаніпала і спробував  уникнути зіткнення з Ассирією. Він не надав ніякої допомоги Шамашшумукину, чудово розуміючи, що положення того безнадійне. В той же час Індабігаш ризикнув надати притулок утікачам з розгромленої Вавилонії, що неминуче повинне було привести до тертя в його взаємостосунках з Ассирією.

     Ашшурбаніпал, переконавшись в тому, що мирним шляхом відновити панування Ассирії  в Еламі не вдасться, взявся до рішучих дій. Щоб одержати зручний привід для остаточного розриву, цар Ассирії послав Умманігашу нову вимогу, що стосується цього разу статуї богині Нани, відвезеної еламітами з Урука понад півтора тисячі років тому [10, 219].

     Новий претендент на еламский престол, Умбахабуа, влаштувався в місті Бубілу, але і він при наближенні військ Ассирії біг на острови Персидської затоки.

     Після цього Ашшурбаніпал робить нову спробу зберегти Елам як залежне царство. На эламский трон він знов зводить Таммаріту, але той при першій нагоді повторно спробував добитися незалежності від Ассирії. Але цього разу Таммаріту правил зовсім недовго. Він був повалений в результаті чергового повстання, прибув до Ашурбаніпалу, благаючи його про допомогу, і був залишений в ніневійському палаці як заручник. В розореному Еламі став знов царювати Умманігаш, як і раніше що відмовляється підкорятися Ашурбаніпалу.

     Близько 642 р. до н.е. цар Ассирії скоює новий похід в Елам з метою повного знищення супротивника, що ослабів. Він захопив область Рангу і р. Хаману в західній частині країни. Умманігаш залишив Мадакту без бою і відступив в укріплений р. Дур-Ундаси, шлях до якого перегороджував р. Ідіде, що розбушувався. Військам Ассирії вдалося подолати бурхливий перебіг цієї річки. Умманігаша сховався в горах [10, 220].

     Агонія  эламского держави продовжувалася ще близько двох років (до 640 р. до н.е. ). Покінчивши з Еламом, цар Ассирії відкрив собі шлях в Південний Іран до племен, які з давніх часів мешкали на схід від Еламських гір. Війська Ассирії вчинили також звитяжний похід на південний захід і підпорядкували племена Севеппон Аратга. Це був останній дальній похід. Війська Ашурбаніпала не злякалися аравійської пустелі і безводних просторів, де не паслися навіть дикі осли. Араби за цими пісками рахували себе поза досяжністю і безпеки, але і вони були переможені [2, 153].

     Повертаючись  на батьківщину, війська Ассирії  гнали перед собою величезне число полонених і незчисленну кількість худоби, головним чином верблюжих, яких в Ассирії було дуже мало [7, 161].

     Учені дотепер не прийшли до угоди з питання про дату смерті Ашурбаніпала. Окрім традиційних (635 р. до н. э.) пропонуються роки 633, 631 і 627. В усякому разі, розбіжність не перевищує семи років, що для стародавнього Сходу не є особливо значною цифрою. Найімовірніше, слід зупинитися на 627 р. до н.е. [2, 154]

     Антична традиція повідомляє, що Ашшурбаніпал помер вже в похилих літах, коли могутність країни була надломлена. Проте протягом двох десятиріч вона продовжувала чинити опір своїм ворогам.

     Таким чином, Ассирія стала першою в історії давньосхідного світу дійсно великою військовою монархією, яка врешті-решт об’єднала, правда на короткий час, майже весь стародавній Схід.

      ВИСНОВКИ 

     Таким чином, опрацювавши літературу та джерела  можемо констатувати, що Бібліотека Ашурбаніпала є цінним історичним джерелом, що дає змогу нам краще вивчити історію Стародавнього Сходу. Судячи із записів в табличках, бібліотека Ніневійського палацу була публічною. Дорогоцінні тексти розсортували, підібрали, і ретельно складена з них колекція була відтворена за допомогою фотографа і гравера. Дослідження Сміта підтвердили існування бібліотеки царя Ассирії Ашурбаніпала, яку він дві з половиною тисячі років тому зібрав зі всіх великих міст Двуріччя і розмістив в архівах свого палацу. Читач міг легко орієнтуватися в бібліотеці царя Ашурбаніпала завдяки чітко виробленій системі. На кожній глиняній книзі внизу була назва, номер, перші слова твору. Крім того, останній рядок глиняної ”сторінки” ставився на початку наступної таблетки.

     В бібліотеках Ассирії були створені каталоги, де чітке і ясно указувалося  місцезнаходження книги, роздягнув, серія  і т.д. Указувалося також число рядків в кожній таблетці. В сучасних бібліотеках збережений приблизно той же порядок для рукописів.

     ”Книги” в бібліотеці Ашурбаніпала зберігалися на стелажах по відділах. До стелажу прикріплялася глиняна етикетка з найменуванням галузі знань, до якої відноситься дана група книг. Основне місце в бібліотеці займали книги релігійного і наукового змісту, головним чином по математиці і астрономії. І в тій і в іншій стародавні ассірійці і вавілоняни досягли великої досконалості. Можна з упевненістю сказати, що разом із стародавніми єгиптянами вони зробили перші відкриття в цій області. Історичного матеріалу тут трохи: історія або, вірніше, літописання знайшли своє віддзеркалення головним чином на палацових і храмових стінах. Проте написи історичного змісту про долі Вавилону і Ассирії в бібліотеці представлені у великій кількості.

     По  своєму характеру вони діляться на два розділи: 1) літописи і урочисті написи; 2) договори, листи, донесення, списки провінцій і т.д.

     Писарі  Ашурбаніпала увічнили його бойові походи і подвиги в п’яти різних написах, начертав їх на великих глиняних призмах. Знайдені також аналогічні написи про військові подвиги видатних царів Ассирії – Асархаддона і Синах-херіба. Ці тексти за своїм змістом зводяться до трьох частин: а) введення, що містить коротку молитву, звернену до великих богів-володарів Ассирії, а також перелік їх титулів і епітети; б) опис діянь царя, його звитяжних походів, успішно отриманих перемог над ворогами; в) розповідь про будівельну діяльність царя Ашшурбаніпал став царем Ассирії, будучи ще порівняно молодою людиною. Людина твердої, залізної волі, він постійно піклувався про зміцнення своєї держави. Ашшурбаніпал сполучав рідкісні якості видатного державного і воєнного діяча. Сам Ашшурбаніпал володів трьома мовами, у тому числі і шумерським, був знайомий з астрологією, ймовірно, вивчав арифметику і геометрію, тобто був достатньо освіченою людиною для свого часу.

      СПИСОК ОПРАЦЬОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 

1. Тематическая  хрестоматия по истории древнего мира.  - М., 1963. - Ч.1. -  Древний Восток.
2. Липин Л.А., Белов А.О. Глиняніе книги. – Л.: Гостиздат, 1956 – 352с.
3. Хрестоматия по истории Древнего Востока: в 2 ч. - М., 1980.
4. Авдиев В.И История Древнего Востока. 3-е изд. - М., 1959.
5. Васильев Л.С.История Востока: В 2 ч. - М., 1993, 1994. - Ч.1.
6. История Древнего Востока. 2-е изд. - М., 1988.
7. Історія стародавнього Сходу. Курс лекцій /під ред. О.Л. Крижанівського. - М., 1996.
8. Тураев Б.А. Історія стародавнього Сходу: В 2 т. - К.- Х., 1938.
9. Древние цивилизации . - М., 1989.
10. Садаев Д.И. История древней Ассирии. – М., 1979. – 247с.
11. История Древнего Востока. Ч.2. Передняя Азия. Египет. - М., 1988.
12. История древнего мира: В 3 кн. 2-е изд. Кн.. 1 Ранняя древность. – М., 1983. – 384с.
13. Матвеев К.П. Корда заговорила клинопись. – М.: Молодая гвардія, 1979. – 128с.
14. Массон В.М. Первые цивилизации. - Л., 1989.
15. Мелларт Дж. Древнейшие цивилизации. Ближнего Востока /Пер. с англ. - М., 1982.
16. Чайлд Гордон.Древнейший Восток в свете новых раскопок /Пер. с англ. - М., 1956.