Поняття та види непідприємницьких товариств

      У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право  перед повними учасниками на одержання  вкладів у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом, іншим законом і засновницьким договором (меморандумом). Із-за недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти поділяються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.⁴⁷

      4. Аналіз правового становища виробничих кооперативів як одного з видів підприємницьких товариств

      Виробничим  кооперативом є добровільне об'єднання  громадян на засадах членства для  спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених його статутом та законом. Види та правовий статус виробничих кооперативів визначаються нормами спеціального законодавства.⁴⁸

      Вищим органом кооперативу є загальні збори його членів. Склад, компетенція  органів управління кооперативу та порядок ухвалення ним рішень повинні бути зазначені у статуті виробничого кооперативу. Від імені виробничого кооперативу діють його виконавчі органи.⁴⁹

      Установчим  документом виробничого кооперативу  є його статут, що затверджується загальними зборами його членів. Чинне законодавство не зобов'язує засновників виробничого кооперативу укладати засновницький договір.

      Статут  виробничого кооперативу має містити, крім загальних відомостей, що вимагаються ст. 88 ЦК України до змісту установчих документів будь-якого товариства, відомості про: розмір пайових внесків членів кооперативу, склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень.

      Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена законом.

      Майно, що є у власності виробничого  кооперативу, поділяється на паї  його членів відповідно до статуту  кооперативу.

      Виробничий  кооператив не має права випускати акції.

      Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу. Так, наприклад, статутом товариства може передбачатися, що прибуток поділятиметься залежно від паю члена кооперативу. У такому самому порядку поділяється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.⁵⁰

      Відповідно  до ст. 166 ЦК України член виробничого  кооперативу має право на свій розсуд вийти з кооперативу. У такому разі йому має бути виплачена вартість паю або видане майно, що відповідає розміру його паю, а також здійснюються інші виплати, передбачені статутом кооперативу. Видача паю, виплата вартості паю та іншого майна членові кооперативу, який виходить з нього, здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.

      Член  виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу. При цьому він має право на одержання паю, як і член кооперативу, який добровільно вийшов із кооперативу.

      Член  виробничого кооперативу має  право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.

      Передання паю (його частини) особі, яка не є  членом виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому  разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу (ст. 166 ЦК України).

      У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.

      Накладення  стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.

      Відповідно  до ст. 163 ЦК України особливості  створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть встановлюватися законом. На сьогодні діє Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 року, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднаннях.

      Відповідно  до ст. 1 вищезазначеного закону сільськогосподарський виробничий кооператив – це юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва.⁵¹

      Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

      До  сільськогосподарських товаровиробників належать фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

      Засновниками  кооперативу можуть бути громадяни  України та юридичні особи, зареєстровані в Україні.

      Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу.

      Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

      Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

      Статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність. У статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу та форми господарської участі членів обслуговуючого кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу.

      Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу.

        Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу.

      Відповідно  до ст. 10 цього Закону членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу; несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; втрати членом кооперативу — юридичною особою свого статусу; смерті члена кооперативу; реорганізації та ліквідації кооперативу.⁵²

      Основними правами членів сільськогосподарського кооперативу є:

      —участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним до органів управління кооперативом. Для членів кооперативу — юридичних осіб ці права реалізуються їх повноважними представниками;

      —користування послугами кооперативу;

      —одержання кооперативних виплат — частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами;

      —одержання частки доходу на пай (додатковий пай);

      —одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом кооперативу.

      У сільськогосподарських кооперативах усіх видів допускається асоційоване  членство. Асоційованими членами  можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають його статут і зробили  пайовий внесок у створення та розвиток кооперативу.

      Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить правління кооперативу. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора, утворює спостережну раду.

      Майно сільськогосподарського кооперативу  відповідно до його статуту поділяється  на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються у рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

      Кооператив  відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу  відповідають за зобов'язаннями кооперативу тільки у межах пайового майнового внеску. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями членів кооперативу.⁵³ 

      5. Поняття та види непідприємницьких товариств

      Непідприємницькі  товариства – це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

      Некомерційні  товариства можуть створюватися в організаційно-правових формах, передбачених ЦК або іншими законами.

      Крім  того, чинне законодавство передбачає створення некомерційних організацій у інших (крім товариств) формах.⁵⁴

      Наприклад, непідприємницькими організаціями  є релігійні громади (парафії, церкви тощо), інші релігійні організації (монастирі, релігійні братства, місії, навчальні  заклади). Створення і діяльність таких некомерційних юридичних осіб регулюються Законом України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації».⁵⁵

      Відповідно  до ст. 7 вищезазначеного закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

      Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).