Поняття та види непідприємницьких товариств

      План:

      Вступ………………………………………………………………… 3

1. Поняття та види товариств за законодавством 
   України……………………………………………………………………. 5
2. Поняття та загальна характеристика підприємницьких товариств у формі господарських товариств………………………… 8
3. Особливості правового статусу різних організаційно-правових форм господарських товариств…………………………….. 15

      3.1. Правовий статус акціонерних товариств………………….. 15

      3.2. Характеристика товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю…………………………... 19

      3.3. Особливості правового статусу командитних та повних товариств………………………………………………………………….. 22

      4. Аналіз правового становища виробничих кооперативів як одного з видів підприємницьких товариств………………………….. 29

      5. Поняття та види непідприємницьких товариств…………... 34

      Висновки……………………………………………………………. 41

      Список  використаних джерел…………………………………… 43 
 

      Вступ

      Сучасне суспільство неможливо уявити без  таких його учасників, як колективні утворення, об’єднання громадян у різноманітні спілки, товариства тощо з метою досягнення того чи іншого суспільно корисного результату. Саме вони забезпечують концентрацію фізичних та інтелектуальних зусиль, фінансових можливостей і в результаті прискорюють настання окресленої мети, сприяють високій результативності людської діяльності в економічній сфері. Правовою формою такого об’єднання осіб для участі в цивільному (економічному) обороті є юридична особа. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

      Товариства є одним із видів суб'єктів цивільного права. Поява товариств була викликана розвитком економічних та соціальних відносин у суспільстві, що призвело до необхідності участі в цивільному обігу колективного утворення.

      В Україні достатньо поширеною організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання є господарські товариства, зокрема акціонерне товариство та товариство з обмеженою відповідальністю. Адже створення саме господарського товариства дозволяє об’єднати майно та зусилля декількох (а в акціонерному товаристві – необмежену кількість) осіб для здійснення господарської діяльності, легко залучити додатковий капітал інших осіб для досягнення певної мети, рівномірно розподілити ризики від здійснення господарської діяльності.

     З огляду на вищезазначене вважаємо актуальним дослідження особливостей правового статусу товариств за законодавством України.

     Основною  метою курсової роботи є цивільно-правова характеристика поняття товариств, його ознак та видів; теоретичний аналіз підприємницьких та непідприємницьких товариств, визначення особливостей, які притаманні конкретній організаційно-правовій формі господарських товариств.

     Досягнення  вказаної мети вимагає вирішення  низки важливих завдань:

• з’ясування поняття, правової природи, видів та ознак товариств;
• виявлення джерел правового регулювання даних суб’єктів господарювання;
• аналіз особливостей правового статусу різних організаційно-правових форм господарських товариств;
• характеристика правового становища виробничих кооперативів як одного з видів підприємницьких товариств;
• дослідження окремих видів непідприємницьких товариств.

     Структурно  курсова робота складається з вступу, п’яти розділів,  трьох підрозділів, висновків та списку використаних джерел. 

      1. Поняття та види товариств за законодавством України

      Відповідно  до ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

      Відповідно  до ч. 2 ст. 83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.¹

      Товариство, відповідно до германської правової традиції, розглядається як об'єднання  осіб, розраховане на довгострокове  існування, яке у своєму складі не залежить від зміни учасників, має  корпоративний устрій, загальне ім'я, та в якому управління справами належить членам. Поява союзів (у ЦК вони названі товариствами) як суб'єктів права стала можливим внаслідок розвитку особистості, яка вимагала заміни примусових союзів (рід, громада, професійні корпорації, цехи тощо) на добровільні. Саме така заміна й відкрила шлях до вільного вияву індивідуальної сили та ініціативи людини.²

      За  своєю сутністю товариства є корпоративними утвореннями. Корпоративний устрій полягає в обов'язковому об'єднанні  майна і майнових прав учасників  товариства й наявності його статутного фонду, поділеного на частки учасників пропорційно до їх внесків. Товариство може бути створене однією особою, якщо законом це прямо не заборонено. ЦК припускає можливість існування акціонерного товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю як одноособових корпорацій, які мають одного засновника.

      Корпоративна  структура такого товариства буде визначатися  не за тією ознакою, чи є воно об'єднанням осіб, а характером статутного фонду. Цей фонд формально може поділятися на частки, але фактично усі частки належатимуть одній особі.³

      Метою товариства є отримання прибутку із сумісної діяльності, яка за своїм  характером може бути найрізнішою.⁴

      Товариства  поділяють на дві групи:

1. об'єднання капіталів;
2. об'єднання осіб.

      До  першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об'єднання майна засновників та учасників і необов'язкову особисту участь (тобто підприємницьку діяльність). До другої групи належать товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньо особисто.

      Як  об'єднання капіталів розглядають  такі товариства: акціонерні та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю.

      До  об'єднань осіб відносять повні та командитні товариства.⁵

      Крім  того, ЦК встановлює презумпцію існування об'єднання і у випадку, коли товариства створюються однією особою. Наприклад, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, непідприємницьке товариство можуть за законом створюватися однією особою. Варто відзначити, що конструкція товариства однієї особи має певні протиріччя із загальними правилами щодо внутрішньої організації "звичайного" товариства, які розраховані на випрацювання загальної волі юридичної особи, відмінної від волі її окремих учасників.⁶

      Залежно від того, має юридична особа на меті отримання прибутку чи ні, виділяють підприємницькі та непідприємницькі товариства (статті 84-86 ЦК України).⁷

      Непідприємницькі  товариства – це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

      Підприємницькі  товариства – це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Вони можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст.84 ЦК).

      Визначальною  ознакою підприємницького товариства є мета отримання прибутку для  його наступного розподілу між учасниками (коли учасників більше одного) або привласнення учасником (коли він один).

      ЦК  передбачені такі види підприємницьких  товариств:

      1) акціонерне товариство;

      2) товариство з додатковою відповідальністю;

      3) товариство з обмеженою відповідальністю;

      4) повне товариство (товариство з повною відповідальністю);

      5) командитне товариство;

      6) виробничий кооператив.⁸

      Найбільш  поширеною формою товариств є  господарські товариства, тому наступний розділ нашої роботи ми присвятимо характеристиці правового статусу різних організаційно-правових форм господарських товариств.

2. Поняття та загальна характеристика підприємницьких товариств у формі господарських товариств

      Господарські  товариства є найбільш поширеною і універсальною організаційно-правовою формою юридичної особи і разом з виробничими кооперативами становлять групу підприємницьких товариств. В основі інституту господарського товариства лежить відомий ще римському приватному праву договір товариства (societas). Господарське товариство є засобом концентрації коштів з метою отримання прибутку. Інтереси контрагентів, на відміну від інших договорів, не протилежні, а спільні.

      В Україні найбільш поширеними суб'єктами підприємницької діяльності є господарські товариства. Їхня діяльність регулюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України і Законом України «Про господарські товариства» від 19.11.1991 р.

      Відповідно  до ч. 1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.⁹ Те саме визначення міститься і у ст.1 Закону України «Про господарські товариства».¹⁰

      Статутний капітал існує у товариствах  з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерному товаристві, а складений  — у повному та командитному товариствах.

      Поняття «учасники товариства» є узагальнюючим поняттям, оскільки у деяких видах господарських товариств їх учасники мають власне найменування, зокрема це стосується акціонерних товариств, учасники яких іменуються акціонерами, у командитному товаристві — повними учасниками та вкладниками.

      В свою чергу Господарський кодекс у ч. 1 ст. 79 встановлює, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.¹¹

       Цивільний кодекс України виділяє також  залежне господарське товариство, яким відповідно до ст.118 розглядається таке господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство), якщо іншому (головному) господарському товариству в ньому належать двадцять або більше відсотків часток статутного капіталу (для товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю), чи двадцять або більше відсотків простих акцій (для акціонерного товариства). Створення відносин залежності між господарськими товариствами вимагає оприлюднення інформації про придбання двадцяти або більше відсотків статутного капіталу того чи іншого господарського товариства (ч.2 ст.118).¹²

      Господарські  товариства належать до підприємницьких  товариств, тобто таких, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками.

      За  своєю сутністю товариства є корпоративними утвореннями. Корпоративний устрій полягає в обов’язковому об’єднанні майна і майнових прав учасників товариства й наявності йог статутного фонду, поділеного на частки учасників пропорційно до їх внесків.¹³

      Ознаки господарського товариства:

      1. це добровільне об’єднання людей. Варто ще раз зазначити, що за українським законодавством товариство може складатися лише з однієї особи, хоча це є не зовсім вдалим положенням.

      2. це договірне об’єднання. Хоча засновницьким документом може слугувати і Статут.

      3. це поєднання майнових засобів, які можуть мати вираз у грошах, речах, рухомих і нерухомих.

      4. це поєднання поряд із матеріальними і особистих сил.¹⁴

      Господарські товариства є юридичними особами. Згідно з цим господарським товариствам притаманні усі ознаки юридичної особи, а саме: організаційна єдність, наявність відокремленого майна, самостійна майнова відповідальність, здатність виступати в цивільному обігу від свого імені. Кваліфікуючою ознакою господарського товариства є наявність статутного (складеного) капіталу, який поділений на частки між учасниками.¹⁵ Суб'єкти господарювання – юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи, тобто вони продовжують діяти як суб'єкти права.