Селекційні досягнення як об’єкт промислової власності

Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду.

Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву.

Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр.

Назва сорту не повинна:

а) суперечити принципам  гуманності і моралі;

б) складатися тільки із цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися виключно із знаків чи зазначень, які вказують на вид, групу стиглості, якість, призначення, цінність, походження або технологію вирощування;

в) вводити в  оману або давати хибне уявлення щодо характеристик, цінності, географічного  походження сорту, а також про  автора сорту чи іншу заінтересовану особу;

г) бути тотожною чи настільки подібною, що її можна  сплутати, щодо назви сорту, права  на який набуті в Україні чи іншій державі-учаснику.

Сорт повинен  пропонуватися в Україні та в  іншій державі-учаснику під однією і тією ж назвою.

Загальні положення  порядку набуття прав на сорт:

1. Права на  сорт набуваються в Україні  шляхом подання до Установи  заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.

2. Набування  прав на сорт в іноземних  державах здійснюється незалежно  від набування таких прав в  Україні.

3. Від імені  селекціонерів (авторів сортів), заявників та власників сортів  у відносинах, врегульованих цим Законом, можуть виступати їх представники, зокрема представники з питань інтелектуальної власності, зареєстровані відповідно до положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України. В такому разі відносини з представниками вважаються відносинами відповідно з авторами, заявниками та власниками прав.

Право селекціонера (автора сорту):

1. Право на  подання заявки на сорт рослин  належить автору сорту (селекціонеру), якщо інше не передбачено цим  Законом.

2. Якщо сорт  створили спільно кілька селекціонерів, то всі вони мають однакові права на подання заявки, якщо інше не передбачено угодою між ними. Відмова одного чи кількох з них від прав на сорт не поширюється на інших авторів.

3. У разі перегляду  умов угоди стосовно складу  авторів сорту Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також авторів, не зазначених у заявці, вносить зміни до відповідних документів у встановленому порядку.

4. Автору сорту  (селекціонеру) належить право авторства,  яке є особистим немайновим  правом і охороняється безстроково, згідно із положеннями статті 37 цього Закону.

Право на подання  заявки і одержання патенту на сорт рослин має відповідно правонаступник автора або роботодавця.

Якщо сорт рослин створено двома чи більше авторами (групами авторів) незалежно один від одного, то право на одержання патенту належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

Особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисте немайнове право  авторства від дати державної  реєстрації сорту.

Не визнаються авторами сорту фізичні особи, які  не внесли особистого творчого внеску у створення сорту, а тільки надали автору (авторам) технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при створенні сорту і/або оформленні заявки.

Право авторства  не відчужується, не передається і  діє безстроково.

Автор сорту  має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин.

Автор сорту  має право пропонувати назву  створеного ним сорту і включати до назви своє ім'я.

Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої  праці, мають однакові права за цим  Законом, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.

Особа, визнана  автором сорту, має право:

а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство;

б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у  публікаціях;

в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо.

У разі перегляду  складу авторів за спільним клопотанням  осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, не зазначених у  заявці як автори, вносяться зміни  до відповідних документів у встановленому порядку. 

Майновим правом власника сорту є його виключне право на використання власного сорту і на дозвіл чи заборону використання сорту  іншими особами.

Виключне право  власника сорту на дозвіл чи заборону використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту такі дії:

а) виробництво  або відтворення (з метою розмноження);

б) доведення  до кондиції з метою розмноження;

в) пропонування до продажу;

г) продаж або  інший комерційний обіг;

д) вивезення  за межі митної території України;

е) ввезення на митну територію України;

є) зберігання для  будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" - "е" цієї частини.

Похідним в  основному від іншого сорту (вихідного  сорту) вважається сорт, який хоч явно і відрізняється від вихідного сорту, але:

а) зберігає прояв  основних ознак, породжених генотипом  чи певною комбінацією генотипів  вихідного сорту;

б) відповідає генотипові чи комбінації генотипів вихідного  сорту, за винятком відмінностей, зумовлених такими методами його створення, як відбір природного чи індукованого мутанта, відбір окремого мутанта із рослин вихідного сорту, беккрос, зміна сорту методами генної інженерії.

Майнове право  власника сорту може бути предметом  застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом.

Своє майнове  право власник сорту реалізує на власний розсуд, але при цьому  не повинні порушуватися майнові права власників інших сортів.

Взаємовідносини під час здійснення майнового  права власності на сорт, патент на який належить спільно кільком  особам, визначаються угодою між ними, укладеною у письмовій формі  і підписаною сторонами. У разі відсутності такої угоди кожний співвласник патенту може здійснювати надане патентом право на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання сорту та передавати право власності на сорт іншій особі без згоди на те решти власників прав.

Чинність патенту  і засвідчуваного ним майнового  права власника сорту обмежується  строком, установленим цим Законом, та підтримується за умови належної сплати відповідного збору за підтримання  чинності патенту.

Строк чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день:

а) тридцять п'ятого  календарного року, що відраховується від року, наступного за роком державної  реєстрації сорту, для сортів деревних та чагарникових культур та винограду;

б) тридцятого календарного року, що відраховується від року, наступного за роком державної реєстрації сорту, для всіх інших сортів.

Після завершення строку чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт, а також його дострокового припинення чи відмови від нього, відповідно до положень статей 50 і 51 цього Закону, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень частин другої і третьої статті 38 цього Закону.

 

 

 

3. Селекція тварин як об’єкт промислової власності

Об'єктами племінної  справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання  від них певної продукції (далі - тварини).

Суб'єктами племінної  справи у тваринництві є:

• власники племінних (генетичних) ресурсів;
• підприємства (об'єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин;
• підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів;
• власники неплемінних тварин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Суб'єкти племінної  справи у тваринництві мають право:

• виконувати певні функції з племінної справи у тваринництві за умови отримання дозволу на їх виконання;
• використовувати племінні (генетичні) ресурси, що їм належать, на виконання загальнодержавних програм селекції.

Суб'єкти племінної  справи у тваринництві (власники племінних (генетичних) ресурсів) зобов'язані:

• зареєструватися та отримати в установленому порядку дозвіл на право використання племінних (генетичних) ресурсів, що їм належать, для поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин згідно з загальнодержавними програмами селекції;
• ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести установлений племінний облік та відповідні племінні документи;
• виконувати вимоги щодо реєстрації тварин, ведення офіційного обліку продуктивності та офіційної класифікації (оцінки) за типом, а також проведення генетичної експертизи їх походження;
• брати участь у виконанні загальнодержавних програм селекції у тваринництві, забезпечувати згідно з цими програмами придбання, поліпшення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ресурсів;
• використовувати для осіменіння та парування маточного поголів'я тільки атестованих у встановленому порядку та допущених до відтворення плідників вищої племінної (генетичної) якості.

Суб'єкти племінної  справи у тваринництві (власники неплемінних  тварин) зобов'язані:

• парувати або осіменяти маточне поголів'я тільки атестованими та допущеними для відтворення плідниками;
• ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести встановлений племінний облік у повному обсязі.

Діяльність, пов'язана з виконанням певних функцій у племінному тваринництві, здійснюється суб'єктами племінної справи у тваринництві за наявності у них дозволів на їх виконання.

Дозвіл на виконання  певних функцій у племінному тваринництві видається Кабінетом Міністрів  України або уповноваженим ним  органом виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів  України.

Суб'єктам племінної справи у тваринництві, які здійснюють свою діяльність у межах прийнятих загальнодержавних програм селекції у тваринництві, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства, залежно від напряму їх діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів присвоюється відповідний статус.

Селекційне  досягнення в галузі племінного тваринництва визнається винаходом у встановленому  законодавством порядку.

Майновими правами  інтелектуальної власності породу тварин, засвідченими патентом, є:

1) право на  використання породи тварин, придатних  для поширення в Україні;

2) виключне право  дозволяти використання породи  тварин;

3) виключне право  перешкоджати неправомірному використанню  породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові  права інтелектуальної власності,  встановлені законом.

Майнові права  інтелектуальної власності на породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності  на породу тварин

1. Майнові права  інтелектуальної власності на  породу тварин, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної  за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності  цих прав відповідно до закону.

2. Законом можуть  бути встановлені умови тимчасової  чинності майнових прав інтелектуальної  власності на породу тварин  до набрання ними чинності  відповідно до частини першої  цієї статті.

3. Строк чинності  виключних майнових прав інтелектуальної власності на породу тварин спливає через тридцять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.