Селекційні досягнення як об’єкт промислової власності

Державний вищий навчальний заклад

Міністерства освіти, науки молоді та спорту України

«Запорізький національний університет»

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з курсу «Інтелектуальна власність»

на  тему: «Селекційні досягнення як об’єкт промислової власності»

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2012 

Зміст

 

 

 

Вступ

У зв’язку з особливостями  селекційних досягнень їх виділяють  в окрему групу, хоча законодавство  деяких країн відносить їх до об’єктів патентного права.

Селекційними досягненнями є результати діяльності у вигляді  сортів та гібридів рослин і порід  тварин із заданими ознаками.

Правовому регулюванню  селекційних досягнень присвячено главу 42 ЦК, Закон від 17 січня 2002 р. «Про охорону прав на сорти рослин» та Закон від 15 грудня 1993 р. «Про племінне тваринництво».

Селекційним досягненням  у рослинництві є новий сорт.

Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони: може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення у незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Закон «Про племінне тваринництво»  на відміну від ЦК не передбачає можливості видачі патенту на селекційні досягнення у тваринництві та надання відповідних прав.

 

1. Сутність селекції, її основні методи

Селекція (від  лат. Selectio − вибір, добір) − наука про методи створення сортів, гібридів рослин та порід тварин, штамів мікроорганізмів з потрібними людині якостями. В результаті селекційного процесу створено велику кількість сортів сільськогосподарських рослин і порід свійських тварин.

Селекцією також називають  галузь сільськогосподарського виробництва, яка займається виведенням сортів і  гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин.

Залежно від цілей  селекцію проводять на якість (смак, зовнішній вигляд, збереження плодів та овочів, вміст білка та амінокислот у зерні, жирномолочність), стійкість до хвороб, шкідників та несприятливих кліматичних умов, урожайність рослин, плодючість та продуктивність у тварин тощо.

Основними методами селекції є добір, гібридизація з використанням гетерозису та цитоплазматичної чоловічої стерильності, поліплоїдія та мутагенез.

Методи селекції рослин

M.I. Вавилов зібрав  колекцію насіння різних сортів  культурних рослин з усього  світу і визначив 7 центрів походження  та різноманітності культурних  рослин. Ці центри збігаються  з осередками древніх цивілізацій.  Південноазіатський (Індія) — рис, цукрова тростина, баклажан, огірок, манго, цитрусові. Східноазіатський (Китай) — просо, соя, гречка, ячмінь, цибуля, груша, яблуня, слива, хурма, чай, опіумний мак, редька, гірчиця, маслини, шовковиця і т. д. Південно-Західноазіатський (Середня і Мала Азія) — пшениця, жито, бобові, виноград, морква, бавовник, цибуля, часник, ріпа, коноплі, мигдаль, персик, груша, яблуня, абрикос, волоський горіх та ін. Середземноморський — сочевиця, маслини, капуста, буряк, редька, кормові культури, пшениця, овес, горох, люпин, спаржа, селера, кріп, щавель і т. д. Абіссінський (Африка) — тверда пшениця, ячмінь, кава, сорго, банан, кунжут, коріандр, цибуля та ін. Центральноамериканський (Мексика) — кукурудза, бавовник, какао, гарбуз, тютюн, перець, соняшник, томати та ін. Андійський (Південна Америка) — картопля, ананас, кокаїновий кущ, тютюн, арахіс, соняшник, какао, каучук, хінне дерево та ін.

Етапи селекції рослин. Масовий та індивідуальний добір рослин за необхідними ознаками. Створення чистих ліній — гомозиготних особин з однаковим генотипом, отриманих внаслідок самозапилення. Самозапилення підвищує кількість гомозигот, дає можливість виявити несприятливі мутації. Для самозапильних рослин застосовують багаторазовий індивідуальний добір і виводять декілька чистих ліній за визначеними ознаками. Для перехреснозапильних рослин проводять штучне самозапилення і виявляють мутації. В отриманих гомозиготних лініях урожайність знижується. Одержання міжлінійних гібридів — перехресне запилення двох чистих ліній — приводить до появи високоврожайного покоління. У гібридів спостерігається гетерозис, врожайність і життєздатність підвищуються у 1,5-2 рази. Подальше розмноження міжлінійних гібридів знижує ефект гетерозису. Кращі комбінації чистих ліній отримують шляхом дослідницької роботи.

У самозапильних  рослин виводять декілька сортів, які  можуть розмножуватися насінням. Перехреснозапильні рослини розмножують вегетативно. Це дає можливість отримати одноманітну  гетерозиготну популяцію. Для однорічних рослин застосовують штучне запилення. З метою підвищення врожайності використовують поліплоїдію. Багато культурних рослин (пшениця, овес, картопля, буряк, суниця) є поліплоїдами. Поліплоїди характеризуються більшою урожайністю, стійкістю до кліматичних змін, містять більше поживних речовин.

У рослинництві використовується віддалена гібридизація — одержання міжвидових і міжродових гібридів. Такі гібриди безплідні, оскільки порушено мейоз і утворення статевих клітин. Г. Д. Карпеченко отримав капустяно-редьковий поліплоїдний плідний гібрид. Він не схрещувався ні з редькою, ні з капустою, не давав розщеплення ознак капусти чи редьки, тобто було отримано новий вид.

Роботи І. В. Мічуріна. І. В. Мічурін створив нові сорти культурних плодово-ягідних рослин шляхом гібридизації, щеплення рослин і строгого добору. Прищепа — живець рослини, що прищеплюється. Підщепа — доросла рослина, на яку прищеплюється прищепа.

При схрещуванні  застосовували метод ментора — виховання в гібридному саджанці бажаних ознак шляхом щеплення його на рослину-вихователя. Чим старший ментор, тим сильніший його вплив на прищепу.

І. В. Мічурін працював над створенням морозостійких, крупноплідних сортів із чудовими смаковими якостями.

Вітчизняні  досягнення в селекції рослин. Ф. К. Кириченко вивів ряд зимостійких сортів озимої м'якої пшениці. Ним вперше створена озима тверда пшениця, найврожайніші сорти якої Одеська, Ювілейна, Новомічурінська. Т. Є. Тарасенко та І. Д. Прохожай вивели високоврожайні сорти ярого ячменю, які районовано в багатьох областях України. І. М. Хад-жінов досяг великих успіхів у селекції кукурудзи. Високою популярністю користуються сорти картоплі, які вивела Н. А. Лебедева.

Методи селекції тварин

У тварин можливе  тільки статеве розмноження, відсутня масовість у потомстві від  однієї пари. В селекції тварин необхідно враховувати екстер'єр і продуктивність. На продуктивність дуже впливають умови утримування, раціон харчування, догляд.

Застосовують, як правило, два типи схрещування: неспоріднене (аутбридинг) і споріднене (інбридинг).

Аутбридинг (від  англ. out — зовні і breeding — розведення) — схрещування або система схрещувань неспоріднених форм одного виду. «Неспорідненість» має на увазі відсутність загальних предків у найближчих 4—6 поколіннях (схрещування двох осіб, які знаходяться в менш споріднених відносинах, ніж будь-яка випадкова пара, вибрана з певної популяції). При строгому відборі аутбридинг приводить до підтримки властивостей або поліпшення їх у низці поколінь гібридів.

Інбридинг (від  англ. in і ...бридинг) — близькоспоріднене  схрещування, схрещування організмів, що мають загальних предків. Застосовується у тому випадку, коли хочуть перевести більшість генів у гомозиготний стан. При цьому відбувається закріплення господарських цінних ознак. Проте при інбридингу часто спостерігається послаблення тварин, зменшення стійкості до дії зовнішніх чинників і захворювань. Щоб цього уникнути, проводять строгий добір особин, які мають потрібні господарські ознаки. При селекційній роботі близькоспоріднене схрещування звичайно є лише одним з етапів поліпшення породи. За ним слідує схрещування різних ліній, що переводить більшість генів у гетерозиготний стан, при якому виявляється гетерозис (гібридна сила). Гетерозис широко використовується в тваринництві і  птахівництві. Прикладом ефективного застосування гетерозису є виведення бройлерних курчат.

Людина приручила  й одомашнила майже 10 тис. видів тварин. У селекції тварин використовують два  методи схрещування: споріднене (інбридинг) і неспоріднене (аутбридинг). При  доборі пари враховують родовід і  характерні ознаки тварин. Споріднене схрещування проводиться між особинами однієї породи і використовується для одержання чистих ліній. При цьому може виникнути зниження життєздатності особини і поява мутацій, тому необхідний строгий добір за потрібними ознаками.

 

 

 

2. Селекція рослин як об’єкт промислової власності

Правовому регулюванню  селекційних досягнень присвячено главу 42 ЦК, Закон від 17 січня 2002 р. «Про охорону прав на сорти рослин».

Суб'єктами права  інтелектуальної власності на сорт рослин є:

1) автор (автори) сорту рослин;

2) інші особи,  які набули майнових прав інтелектуальної   власності на сорт рослин за  договором чи законом".

Згідно з  цим Законом можуть набуватися такі права на сорти:

• особисте немайнове право авторства на сорт;
• майнове право власника сорту.

Ці права  набуваються на сорт, який відповідає критеріям, визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згідно з ним.

Про особисте немайнове  право авторства на сорт свідчать Реєстр сортів, Реєстр патентів, свідоцтво  про авторство на сорт рослин, патент.

Про майнове  право власника сорту свідчать Реєстр патентів, патент.

Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Реєстру патентів описі сорту.

Зазначені права  на сорт набуваються в порядку, встановленому цим Законом.

Критерії охороноздатності сорту:

1. Різновидами  сорту, на які можуть набуватися  права, є клон, лінія, гібрид  першого покоління, популяція.

2. Сорт вважається  охороноздатним - придатним для набуття  права на нього як на об'єкт  інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним.

3. Сорт вважається  новим, якщо до дати, на яку  заявка вважається поданою, заявник  (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:

а) на території  України - за рік до цієї дати;

б) на території  іншої держави - щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати.

4. Новизна сорту  не втрачається, якщо будь-який  його матеріал збувався, у тому  числі й до визначених пунктами "а" і "б" частини  третьої цієї статті дат:

• із зловживанням на шкоду заявнику;
• на виконання договору про передачу права на подання заявки;
• на виконання договору про розмноження відтворювального матеріалу сорту і його випробування, за умови, що зібраний внаслідок цього матеріал передавався лише заявникові і не використовувався для виробництва іншого сорту;
• на виконання визначених законодавством заходів, зокрема щодо біологічної безпеки чи формування Реєстру сортів;
• як побічний або відхідний продукт, отриманий під час створення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для споживання.

5. Сорт відповідає  умові вирізняльності, якщо за  проявом його ознак він чітко  відрізняється від будь-якого  іншого сорту, загальновідомого  до дати, на яку заявка вважається  поданою.

Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновідомим, якщо:

а) він поширений  на певній території в будь-якій державі;

б) відомості  про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису  в будь-якій оприлюдненій публікації;

в) він представлений  зразком у загальнодоступній  колекції;

г) йому надана правова охорона  і/або він внесений до офіційного реєстру сортів в будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим  від дати подання заявки на надання  права чи внесення до реєстру.

6. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту.

7. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені  в описі сорту, залишаються  незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.

Сорт може бути внесеним до Реєстру сортів, якщо він є  охороноздатним відповідно до норм статті 11 цього Закону, придатним для  поширення в Україні згідно з  вимогами статті 14 цього Закону та йому присвоєно назву згідно з вимогами статті 13 цього Закону.