Міністерства України та їх повноваження

політики у сферах культури,  туризму, діяльності курортів, а також

державної мовної політики;

     2) участь  у  формуванні  та  реалізації державної політики  у 

сфері захисту  суспільної моралі;

     3) координація здійснення  центральними  органами  виконавчої 

влади заходів  з питань, віднесених до його відання;

     4) сприяння      створенню      умов      для     задоволення 

національно-культурних потреб громадян України та  українців,  які

проживають   за   межами   України,   збереженню  і  популяризації 

культурних надбань  Українського  народу;  здійснення  міжнародного

співробітництва з питань, що належать до компетенції  МКТ України.

8. Міністерство  оборони  України  (Міноборони   України)   є

центральним   органом   державної   виконавчої  влади,  підзвітним

Президентові  України і підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

     Міноборони  України реалізує державну політику  у сфері оборони

і  військового  будівництва,  здійснює  безпосереднє   керівництво

Збройними  Силами  України  і  несе  повну  відповідальність за їх

розвиток та підготовку до виконання завдань оборони.

     2. Міноборони   України   у   своїй   діяльності    керується

Конституцією  ( 888-09 ) і законами України, постановами Верховної

Ради  України,  указами  і  розпорядженнями  Президента   України,

рішеннями Ради  оборони  України,  постановами  і  розпорядженнями

Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх

повноважень    Міністерство    організовує     виконання     актів

законодавства України і  здійснює  систематичний  контроль  за  їх

реалізацією.

     Міністерство  узагальнює практику застосування  законодавства з

питань,  що входять  до його компетенції, розробляє пропозиції щодо

його  вдосконалення  та  вносить  їх на розгляд Кабінету Міністрів

України.

     3. Основними завданнями Міноборони  України є:

     реалізація  державної політики з питань  оборони та військового

будівництва;

     оцінка  військово-політичної обстановки  та  визначення  рівня

воєнної загрози;

     безпосереднє  керівництво Збройними Силами  України,  утримання

їх у постійній бойовій та мобілізаційній готовності;

     забезпечення  соціально-правових гарантій військовослужбовців,

членів їх сімей та працівників Збройних Сил України.

9. Міністерство  освіти  і  науки України (МОН) є центральним органом виконавчої  влади,  діяльність  якого   спрямовується   і координується Кабінетом Міністрів України.

   1  МОН є   головним   органом   у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики  у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

     2. МОН   у   своїй    діяльності    керується    Конституцією  та  законами України,  а також  указами Президента України   і  постановами   Верховної   Ради   України,   прийнятими  відповідно до  Конституції   та  законів України, актами  Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень МОН організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

     МОН  узагальнює практику застосування  законодавства з  питань, що   належать   до   його   компетенції,  розробляє  пропозиції  з удосконалення  законодавства та в установленому  порядку вносить  їх на розгляд  Кабінету Міністрів України.

     3. Основними завданнями МОН є:

     участь  у  формуванні  та  забезпеченні  реалізації  державної політики  у сфері освіти, наукової, науково-технічної,  інноваційної діяльності та інтелектуальної  власності;

     створення  умов  для  здобуття  громадянами   повної  загальної середньої освіти;

     забезпечення  розвитку      освітнього,      наукового      та науково-технічного  потенціалу України;

     визначення  перспектив  і  пріоритетних  напрямів  розвитку  у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;

     сприяння  функціонуванню          національної         системи науково-технічної інформації;

     забезпечення  інтеграції вітчизняної освіти  і науки у  світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.

10.Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.

МОЗ у своїй  діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, а також  указами Президента України та постановами  Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням. У межах своїх повноважень МОЗ організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. МОЗ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з його удосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями МОЗ є: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення; розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості; організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню; організація надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції заходів, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи; розроблення заходів щодо профілактики та зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення; організація разом з Національною академією наук, Академією медичних наук наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки.

11. Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних  органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.

2. Мінфін у  своїй діяльності керується Конституцією  та законами України, а також  указами Президента України і  постановами Верховної Ради України,  прийнятими відповідно до Конституції  та законів України, актами  Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Мінфін організовує  у межах своїх повноважень  виконання актів законодавства  та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє  пропозиції щодо вдосконалення законодавства  та вносить їх в установленому  порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

3. Основними  завданнями Мінфіну є:

-забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

-забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

-здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

-проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку;

-підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

-розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

-удосконалення міжбюджетних відносин;

-здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

-розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

-забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

-удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

-здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб - підприємців;

-реалізація державної політики у сфері випуску та проведення лотерей;

-реалізація державної політики у сфері розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснення державного контролю і координація діяльності державних органів у цій сфері;

-участь у розробленні разом з іншими органами виконавчої влади державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

-інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Державні  комітети (державні служби)

Державні  комітети (державні служби) — це центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів. Не формуючи безпосередньо урядову політику, державні комітети покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи міжсекторного характеру. Вони вносять пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України, реалізуючи цю політику у визначеній сфері діяльності, здійснюють управління в ній, міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до їх відання. Державні комітети (державні служби) очолюють їх голови. Відповідно до статті 114 Конституції України голови державних комітетів не входять до складу Кабінету Міністрів і мають статус державних службовців. Державні комітети діють на підставі положень, які затверджує Президент України.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. N° 1573/99 та наступними змінами до нього затверджено такі Державні комітети та інші органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до державного комітету України: 1) державні комітети — архівів; будівництва, архітектури та житлової політики; по водному господарству; по земельних ресурсах; зв'язку та інформатизації; енергозбереження; у справах релігій; інформаційної політики, телебачення і радіомовлення; лісового господарства; у справах сім'ї і молоді; з питань фізичної культури і спорту; у справах ветеранів; у справах охорони державного кордону; стандартизації, метрології та сертифікації; статистики; з державного матеріального резерву; 2) прирівняні до статусу комітету: Вища атестаційна комісія, Національне космічне агентство; Пенсійний фонд; Головне контрольно-ревізійне управління; Державне казначейство.