Договір куплі – продажу

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України 

Донбаський  державний технічний університет

Кафедра соціально  – гуманітарних дисциплін

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: «Договір куплі – продажу»

 

 

   Виконав:  ст..гр. МОВ-08

Поповиченко Д.О.

                                                                                               Перевірив:

Расказов А.Г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ, 2012

 

Зміст

 

ВСТУП 3

1 Загальна характеристика договору купівлі-продажу 4

2 Основні види договору куплі - продажу 7

3. Договір купівлі-продажу у колі інших договорів, які опосередковують відносини щодо переходу права власності 12

3.1 Договір поставки 12

3.2 Договір міни (бартеру) 21

3.3 Договір дарування 25

3.4 Договір контрактації  сільськогосподарської продукції 29

Висновок 32

Список використаної літератури 33

 

Вступ

 

Договір купівлі-продажу являється  одним із основних видів зобов'язань  по передачі майна у власність або в інше майнове право. Відома нам історія правового регулювання цього договору нараховує майже 4 тисячі років. В процесі розвитку правових систем проходив  природний відбір правових норм про куплю-продажу. Випадкові положення з часом відсіювалися уступаючи місце більш обґрунтованим і якісним, підвищувався рівень юридичної техніки. Правові норми спочатку урегулювавши купівлю-продаж поступово набули характер загальних положень для інших цивільно-правових угод. Завдяки цьому інститут купівлі-продажу зробив серйозний вплив на формування договірного права всіх правових систем. Договір купівлі-продажу має основну роль в опосередкуванні міжнародних економічних відносин. Його регулюванню служить Конвенція ООН 1980року “Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів”. З часом розширяється круг видів купівлі-продажу. В якості різновиду купівлі-продажу розглядається поставка, міна, дарування, контрактація та інші договори.

В різних правових системах свої особливості  в регулюванні купівлі-продажу.

В Українському законодавстві правові норми  які регулюють договірні відносини  купівлі-продажу знайшли своє відображення в Цивільному кодексі України  та інших нормативних документах.

 

 

 

1 Загальна характеристика договору купівлі-продажу

Функціонування  економічного механізму будь-якого  суспільства, в якому продукти виробництва  виступають товаром, а взаємний обмін ними здійснюється за законом вартості, потребує використання відповідних правових форм організації обігу товарів, переходу їх від виробників до споживачів.

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК).

Однак не всі учасники цивільних правовідносин  можуть набувати майно у власність. Так, відповідно до законів України "Про власність" (ст. 37 і 39), "Про підприємства в Україні" (ст. 10) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України, а майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, та казенними підприємствами — на праві оперативного управління.

Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець  зобов'язується передати покупцеві  майно у власність або повне  господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього обумовлену угодою, грошову  суму. Це сплатний, двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця і, отже, є юридичною підставою виникнення таких зобов'язальних правовідносин, які зумовлюють появу у покупця абсолютного речового права.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий  характер і укладається переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. В деяких випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно як матеріальний об'єкт, а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад у разі купівлі цінних паперів. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом.

Двосторонній  характер договору купівлі-продажу  зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати Ті оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі. Іншими словами, у договорі купівлі-продажу відповідним правам та обов'язкам продавця кореспондуються відповідні права та обов'язки покупця навпаки.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, оскільки права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов. Настання цього моменту може мати ряд особливостей, зумовлених тим, що для окремих видів договорів купівлі-продажу законодавець передбачає спеціальні вимоги до їх оформлення, без додержання яких укладена угода не може вважатися дійсною.

Договір купівлі-продажу є одним з найефективніших  засобів взаємозв'язку виробництва і споживання, регулятором нормального функціонування господарського комплексу країни. Він може укладатися між громадянами, між організаціями (підприємствами, установами), а також між організаціями та громадянами, що свідчить про його універсальність.

У період існування СРСР застосування такого універсального регулятора товарообігу було значно обмежено. Найбільшого поширення купівля-продаж набула у внутрішньому товарообігу у сфері державної і кооперативної роздрібної торговельної мережі, за допомогою якої задовольнялася основна частина матеріальних і культурних потреб громадян у товарах особистого споживання. Договір купівлі-продажу забезпечував також деякі потреби матеріально-технічного постачання державних, кооперативних та інших організацій, не набувши тут належного розвитку. Більше того, впродовж кількох десятиліть під впливом організаційно-правових обмежень обсяг торгівлі з використанням договору купівлі-продажу за участю організацій був зведений до мінімуму. Такі угоди укладалися, як правило, на продукцію (товари), яку не розподіляли у плановому порядку (зокрема, предмети канцелярського, культурно-побутового та спортивного призначення).

У цей  період товарообіг між господарюючими суб'єктами (юридичними особами) здійснювався за допомогою договору поставки, що укладався на підставі обов'язкового для сторін планово-адміністративного  акта розподілу продукції (товарів). За умов планової економіки, централізованого розподілу матеріальних ресурсів, панування адміністративно-командних методів управління економічними відносинами договір поставки став домінуючим у товарообігу між господарюючими суб'єктами і сформувався у самостійний договір.

Перебудовні процеси в СРСР, започатковані у 1985 р., сприяли реформуванню планової економіки і певному розширенню вільного товарообігу. Розпад СРСР і проголошення Україною та іншими колишніми союзними республіками незалежності; усвідомлення необхідності докорінних змін прискорили прийняття нових економічних законів України ("Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" тощо), спрямованих на зміну відносин власності, на розвиток підприємництва. Відтак разом з поступовим зародженням в Україні елементів ринкової економіки істотно зросла роль договору купівлі-продажу. В умовах ринкової економіки договір купівлі-продажу є основним регулятором взаємовідносин між виробниками і споживачами, відносин у сфері розподілу і перерозподілу матеріальних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний розвиток усіх форм власності, підприємництва і торгівлі.

 

2 Основні види договору куплі  - продажу

Правове регулювання відносин купівлі-продажу  здійснюється ЦК України (статті 224-240), законами України "Про захист прав споживачів", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про товарну біржу", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та численними нормативно-правовими актами.

Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що використовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу, особливостей відчужуваних об'єктів, особливостей способу укладення  та виконання договору розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу, зокрема:

а) договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгівлі; договори, що їх укладають на біржах та аукціонах;

б) договори купівлі-продажу, які укладаються  у внутрішньому та зовнішньоекономічному обігу;

в) договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автомашин;

г) договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та поставки;

д) договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;

е) форвардні  та ф'ючерсні угоди купівлі-продажу. Кожен з них має певні особливості  щодо умов укладення та виконання, визначення прав та обов'язків сторін і правових наслідків невиконання (неналежного  виконання) договору.

Значну  роль у становленні та функціонуванні ринкової економіки відіграють товарній фондовій біржі (об'єкт діяльності останніх—операції з цінними паперами), правове становище яких визначається відповідно законами України "Про товарну біржу" і "Про цінні папери і фондову біржу".

На біржі  укладають різні угоди (біржові  операції), у тому числі й купівлі-продажу. Біржовим угодам притаманні всі юридичні ознаки цивільно-правових (позабіржових) угод, і водночас вони мають свої характерні особливості. Так, відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" біржовою операцією вважається угода, що відповідає сукупності таких умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених  до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована  на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані  на біржі, не потребують нотаріального посвідчення і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Порядок та умови здійснення біржових операцій регламентуються Правилами біржової торгівлі, які розробляють відповідно до чинного законодавства і затверджують загальні збори членів товарної біржі або уповноважений ними орган.

Розвиток  ринку цінних паперів в Україні  здійснюється відповідно до Концепції  функціонування і розвитку фондового  ринку в Україні, схваленої постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р.

Нині  стала поширюватися аукціонна торгівля. Аукціон — це організаційно-правовий спосіб продажу товару в обумовлений час і в певному місці тому покупцеві, який на засадах змагальності запропонує найвищу ціну. Аукціони можуть проводитися на власний розсуд продавця (за встановленими ним правилами), на підставі актів законодавства (наприклад, щодо об'єктів приватизації) та у примусовому порядку (наприклад, за судовими рішеннями про продаж майна боржника).

На наш  погляд, поняття "біржова угода" та "біржова операція" не бажано ототожнювати, оскільки вони іноді  не збігаються. Голос України. — 1995. — 31 жовтня.

Умови та порядок проведення аукціонів об'єктів  приватизації детально визначені Положенням про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 4 лютого 1993 р. N° 56 (з наступними змінами та доповненнями)¹ та іншими актами приватизаційного законодавства. З урахуванням значимості об'єктів купівлі-продажу можуть проводитися спеціалізовані аукціони, зокрема з продажу іноземної валюти на Українській міжбанківській валютній біржі, сільськогосподарської продукції, сертифікати, аукціони.

Цивільним процесуальним кодексом України  безпосередньо визначено порядок продажу з прилюдних торгів будинку, на який судом звернено стягнення (статті 394-402).

Можливий  також продаж майна на конкурсних умовах. Таку форму купівлі-продажу  застосовують переважно щодо об'єктів  приватизації державного майна, порядок  здійснення Ті визначено Положенням про застосування способів приватизації майна державних підприємств. Відповідно до п. 4.1 цього Положення продаж об'єктів за конкурсом — це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, що запропонував найвищі умови подальшої експлуатації його (некомерційний конкурс) або за рівних фіксованих умов — найвищу ціну (комерційний конкурс).

Новим для  правової системи України є форвардні, ф'ючерсні та опціонні угоди (контракти). При цьому врегульовані вони не цивільним податковим законодавством.

Відповідно  до ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" форвардний контракт — стандартний документ, цю засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту. Будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди другої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання цього контракту можуть пред'являтися виключно його емітентові. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.