Вплив оздоровчого бігу на фізичний стан учнів середнього шкільного віку

 

                                                                                            

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

“Вплив оздоровчого  бігу на фізичний стан учнів середнього шкільного віку”

 

 

 

           Виконав: студент

заочної форми навчання 

……………………..

 

 

 

 

З М І С Т

 

Перелік умовних скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	3
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	4
РОЗДІЛ  1.  Біг як засіб оздоровлення учнів середнього шкільного віку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	6
1.1. Досвід використання  бігу в оздоровчій фізичній  культурі  . . . . . . .	6
1.2. Вплив оздоровчого бігу на фізіологічні процеси в організмі   людини  ...........................................................................................................	11
1.3. Анатомо-фізіологічна  характеристика дітей середнього  шкільного віку . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . .. . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . .	17
1.4. Особливості реакцій  організму підлітків на фізичні  навантаження ..         Висновки до І розділу ........................................................................	21 24
РОЗДІЛ 2. Задачі, методи і організація  дослідження . . . .  . . . . . . . .	25
2.1. Задачі дослідження  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	25
2.2. Методи дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	25
2.3. Організація дослідження	29
Розділ 3.  Вплив занять оздоровчим бігом на фізичний розвиток і фізичну  підготовленість підлітків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ....	31
3.1. Характеристика програми  педагогічного експерименту. . . . . . . .	31
3.2. Аналіз показників  фізичного розвитку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	39
3.3. Аналіз показників  фізичної підготовленості.. . . . . . . . . . . . . . . . .	42
3.4. Оцінка рівня фізичного  розвитку і фізичної підготовленості  школярів	45
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	50
Практичні рекомендації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	52
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	53

 

Перелік умовних скорочень

 

АТ_max – артеріальний тиск максимальний (систолічний), мм рт. ст.

АТ_min – артеріальний тиск мінімальний (діастолічний), мм рт. ст.

ЖЄЛ – життєва ємність  легень, мл.

МСК – максимальне  споживання кисню, мл/хв.

МСК/кг – максимальне  споживання кисню на кілограм маси тіла, мл/хв/кг.

ЕГК – екскурсія грудної  клітки, см.

ПЕ – педагогічний експеримент.

РА – рухова активність.

РТ – пульсовий  тиск.

РФП – рівень фізичної підготовленості.

РФР – рівень фізичного  розвитку.

СО – систолічний  об’єм крові, мл.

ССС – серцево-судинна  система.

ФП – фізична підготовленість.

ФПр – фізична працездатність, кГм/хв.

ФР – фізичний розвиток.

PWC₁₇₀ – фізична працездатність при пульсі 170 уд/хв.

ХОК – хвилинний об’єм  крові, мл/хв.

ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність. Ми живемо в час колосальної інформатизації суспільства, час стрімкого НТП. Для того, щоб сьогодні залишатися  повноцінним членом людської спільноти, необхідно володіти чималим об’ємом інформації. Для її одержання люди годинами сидять перед моніторами комп’ютерів, екранами телевізорів, за партами шкільних класів та вузівських аудиторій. Технічний прогрес сприяє зменшенню рухової активності (РА) у виробничій сфері та побуті. Сьогодні людина може отримати всю необхідну їй інформацію, не виходячи з дому. І вже незабаром, не виходячи з дому, вона зможе купити все, що їй потрібно, замовивши по телефону чи комп’ютеру. Їй не треба добиратися десятки-сотні кілометрів, щоб подивитися футбольний матч чи спортивні змагання. За лічені секунди ми потрапляємо у будь-яку точку планети, вмикаючи телевізор.

Ці досягнення дають  можливість економити час, гроші, енергію. Але всі зазначені переваги мають зворотній бік медалі, назва якій – тотальна гіпокінезія суспільства. Ця проблема, можливо, була б не такою глобальною та болючою, якби стосувалася лише дорослого населення. На жаль, вона масово проникає в середовище дітей.

В наш час, як констатують спеціалісти, при  вступі до школи різноманітні відхилення в стані здоров’я має кожна 3-4-та дитина, а в кінці навчання у 9-му класі - вже кожен другий учень [45, 55, 58].

Встановлено, що РА учнів 1-го класу скорочується в порівнянні з дошкільнятами на 50%, а старшокласників - на 75% [38]. Після 5-6 уроків в учнів понижуються основні показники кардіодинаміки. Особливо страждають від дефіциту РА 5-6-класники: навчальні навантаження у них особливо великі, потребують значної напруги, а фізіологічно їх організм до цього не готовий.

За час  навчання у школі у 1,5 рази зростають  нервово-психічні розлади; виявлена надлишкова вага тіла у 10-20% учнів; захворювання носоглотки – у 30%; порушення постави –  у 20-40%; дефекти зору і нервово-психічні відхилення – у 50%; схильність до частих захворювань – у 50-60% школярів [21, 34, 45].

Кількість абсолютно  здорових випускників шкіл за даними різних фахівців за останні роки становила  від 5 до 25% [18, 48, 49, 66].

Проблему  гіпокінезії у середовищі школярів посилюють збільшення предметів  навчального плану, створення класів із поглибленим вивченням окремих  предметів, у результаті чого кількість  уроків на одного учня сягає гранично допустимого навантаження, через  що діти змушені тривалий час сидіти за партою, і їх РА критично знижується.

Загальновідомо, що основною формою фізичного виховання  у школі є обов’язкові для  всіх учнів уроки фізичної культури. Однак, вони компенсують необхідний для дитячого організму об’єм  РА лише на 11-13% [12, 34, 51].

Тому, важливою проблемою сучасності є пошук  таких форм фізичного виховання, які б підвищували рівень фізичного  стану школярів, зміцнювали їх здоров’я та покращували фізичну підготовленість.

Одним із засобів, що може компенсувати недостатність РА школярів є найпростіша, природна і доступна вправа, виконання якої не потребує спортивних залів – оздоровчий біг.

Біг – універсальний  засіб зміцнення здоров’я для  людей різної статі і віку [37]. Біг – один з найбільш ефективних засобів розвитку витривалості, яка відіграє протягом усього життя важливу роль у збереженні здоров’я, нормальній діяльності таких фізіологічних систем, як серцево-судинна і дихальна, розвиває інші функціональні системи організму, підвищує рівень фізичної підготовленості. Його застосування дає змогу компенсувати недостатню РА школярів, допоможе уникнути ожиріння та інших захворювань.

Зважаючи  на вищевикладене, нами проводилося  дослідження, мета якого дослідити вплив оздоровчого бігу на фізичний стан учнів середнього шкільного віку.

Для вирішення поставленої мети були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати та узагальнити дані літературних джерел з питань оздоровчого впливу бігу на організм людини.
2. Розробити програму занять оздоровчим бігом для дітей середнього шкільного віку
3. Визначити ефективність експериментальної програми занять бігом за показниками фізичного стану учнів 11-12 років.
4. Розробити практичні рекомендації щодо застосування бігу в оздоровчій роботі зі школярами

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

БІГ ЯК ЗАСІБ ОЗДОРОВЛЕННЯ УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

1. Досвід використання бігу в оздоровчій фізичній культурі

 

Сьогодні медицина і спортивна  наука наполегливо рекомендують включати вправи на витривалість до режиму життя людини. Як свідчать сучасні  дослідження, з усіх видів фізичних вправ найбільшу користь для здоров’я приносять ті, які виконуються тривалий час і при достатньо повному забезпеченні організму киснем, тобто в аеробному режимі [41,43]. Однією із таких вправ є біг.

Біг, як і всі циклічні вправи забезпечує надійне зміцнення здоров’я, перш за все за рахунок підвищення аеробних можливостей організму [44]. В оздоровчих цілях, як правило, використовують повільний біг зі швидкістю 1,5-4 м/с, тобто 1 км потрібно долати за 4,10-11,00 хв. [60].

Головна мета занять оздоровчим бігом - це покращення фізичного стану людини і, відповідно, підвищення її працездатності. В основі розвитку фізичної працездатності людини лежить здатність організму до кращого використання кисню [60].

Тож скільки часу слід бігати і  з якою швидкістю? В кожному конкретному випадку, з врахуванням віку, статі, маси тіла, стану здоров’я, метеорологічних умов і рівня резервних можливостей організму, вибір величини навантаження повинен бути різним [44].

Для того, щоб досягти кращого  споживання та утилізації кисню в тканинах, необхідно бігати із заданою інтенсивністю у визначених режимах енергозабезпечення [60].

Кожен режим енергозабезпечення характеризується певними показниками діяльності серцево-судинної системи, яка контролюється  за ЧСС; біохімічними критеріями обміну речовин, які контролюються за концентрацією молочної кислоти, киснево-лужної рівноваги в крові, жирних кислот та активністю гормонів і ферментів. Вихід на необхідний режим діяльності серцево-судинної системи відбувається протягом 1,5-2 хв. і залежить від рівня підготовленості бігуна, а підтримуватись цей рівень може тривалий час, часто до 2 год. і більше. При цьому, спостерігаються невеликі коливання показників ЧСС і лактату в сторону збільшення [60].

Якщо розглядати весь діапазон швидкостей бігу, можна відмітити, що на вдосконалення визначених ланок серцево-судинної, дихальної і м’язової систем людини впливає відповідна швидкість, пов’язана з режимом енергозабезпечення. Біг з меншою швидкістю (1,5 - 3 м/с) призводить до збільшення числа капілярів у працюючих м’язах, підвищує ударний об’єм серця, але тільки до ЧСС – 130 уд./хв.

При подальшому збільшенні швидкості, до 4 м/с, вдосконалюється здатність  до економізації, тобто забезпечення роботи за рахунок енергетично вигідних аеробних процесів без накопичення надлишків молочної кислоти. Подальше зростання швидкості призводить до збільшення розмірів серця і витривалості самих м’язів [60].

З метою регулювання навантаження в практиці широко використовується показник ЧСС. На сьогодні в нашій  країні і за кордоном найбільш розповсюджені такі три напрямки вибору дозування бігових навантажень [44]:

1.“Задоволення-ефект”. Під час фізичної роботи в різних тканинах нашого організму виділяються особливі гормони - ендорфіни. Попадаючи в кров, частина з них досягає центральної нервової системи (ЦНС) і збуджує нервові центри, в результаті чого у людини виникає відчуття радості і задоволення. Однак, це відчуття непостійне. Навіть при бігу з невисокою швидкістю через деякий час настає втома з характерними для неї негативними емоціями, які посилюються по мірі підвищення швидкості бігу. Суть напрямку “задоволення-ефект” полягає в тому, щоб визначити оптимальний об’єм бігових навантажень і їх інтенсивність на основі наявних позитивних емоцій. Якщо людина відчуває радість, то можна продовжувати біг, а при появі негативних відчуттів слід перейти на ходьбу. Біг відновлюється після ліквідації негативного відчуття. Переважно такі навантаження нетривалі, а швидкість бігу невисока.

При трьохразових заняттях в тиждень  такі навантаження дають оздоровчий ефект, хоча приріст резервних можливостей невеликий. Використовуючи напрямок “задоволення-ефект”, можна бути впевненим у виключенні негативних емоцій при заняттях оздоровчим бігом [44].

1. Передбачає біг з інтенсивністю, при якій пульс складає 135-155 уд./хв., а тривалість навантаження передбачає наявність вираженої втоми. У таких випадках слід уникати граничної інтенсивності.

Оздоровчий біг з вказаною інтенсивністю  дуже ефективний. За даним багатьох авторів, трьохразові  заняття в  тиждень, які включають безперервний біг впродовж 10-15 хв., зупиняють руйнуючу дію гіпокінезії на організм, підвищують рівень загартування, нормалізують масу тіла. При цьому спостерігаються ознаки підвищення резервних можливостей, але відчутний ефект досягається  при 4-разових заняттях в тиждень тривалістю до 40 хв. кожне.

2. Включає бігові навантаження з біля граничною і граничною інтенсивністю.

Багато спеціалістів скептично  відносяться до такого методичного  підходу. І справді, чи потрібні граничні навантаження в оздоровчій фізичній культурі? Адже ті, хто займається оздоровчим бігом, не ставлять перед собою мети досягти високих спортивних результатів. Але такий скептицизм не виправданий. Граничні навантаження виключені для хворих людей, але чому від них “відлучаються” здорові люди ? Нормальна здорова людина повинна бути готова і до граничних фізичних навантажень [44].

У людини можна зафіксувати 4 граничні швидкості бігу: максимальну, критичну і 2 порогові. Максимальна швидкість  не використовується в оздоровчому  бігу - це спринт. При критичній швидкості бігу організм досягає максимального споживання кисню (МСК) і максимального хвилинного об’єму крові (ХОК). Цей режим використовується тільки добре підготовленими бігунами [60].