Рейтингова система, як новий підхід до оцінювання досягнень з фізичної культури

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................ 3

РОЗДІЛ I.  ОЦІНКА  В  НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1.1 Місце оцінки в навчально-виховному процесі..........................6

1.2 Функції оцінювання діяльності учнів в процесі            фізичного виховання...........................................................................9

РОЗДІЛ II. ОЦІНЮВАННЯ В  УМОВАХ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОГО  ВИХОВАННЯ

2.1 Сучасне обґрунтування оцінювання з фізичного виховання...........................................................................................17

2.2 Структура оцінювання діяльності учнів в системі      освіти України...............................................................................................20

2.3 Рейтингова  система, як новий підхід до оцінювання досягнень з фізичної культури...........................................................................27

ВИСНОВКИ..................................................................................................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Соціально-економічні перетворення в Україні, глобальна екологічна криза актуалізували проблему збереження фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я підростаючого покоління. Це поставило перед загальноосвітньою школою завдання створення таких умов розвитку учнів, які сприяли б утвердженню здорового способу життя. Як стверджують науковці, здоров’я залежить від:

• генетичного фактора –  на 15-20%

• діяльності системи охорони здоров’я – на 10%

• стану навколишнього середовища –  на 20-25%

• способу та умов життя –  на 50-55%

Лише 30% учнів сьогодні можуть виконати нормативи без ризику для здоров’я, і тільки у 18-24% учнів процеси відновлення функціонального стану організму після виконання нормативів проходять позитивно.

Внаслідок цих глобальних факторів особливої актуальності набуває питання оцінювання діяльності, досягнень учнів на уроках фізичної культури.

Питання оцінювання навчальної діяльності учнів у практиці роботи переважної більшості вчителів залишаються буденною справою, що зводиться до механічної роботи: сформулювати запитання або визначити інші види контрольних завдань з раніше опрацьованого учнями навчального матеріалу, отримати відповіді, певним чином оцінити їх — от і вся "процедура". Можна сказати оцінювання діяльності учнів на заняттях фізичною культурою стає стереотипним, воно не є динамічним, не розвивається разом із суспільством,а іноді ще гірше, подекуди спрощується вчителями. Насправді ж процес контролю й оцінювання навчальної діяльності з психолого-педагогічного погляду є досить складним феноменом. Невипадково В.О. Сухомлинський писав: "Не можна допускати, щоб оцінювання знань виділялося з педагогічного процесу, як щось відокремлене. Оцінка лише тоді стає стимулом, який спонукає до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнем побудовані на взаємному довір'ї і доброзичливості. Якщо хочете, оцінка — це один з найтонших інструментів виховання. З того, як ставиться учень до оцінки, поставленої вчителем, можна зробити безпомилковий висновок про те, як він ставиться до вчителя, наскільки вірить йому й поважає його".

Формальне ставлення  вчителя до оцінювання навчальної праці  вихованців часто є джерелом конфліктів між учнями й учителями, між учителями й батьками учнів, зрештою між дітьми й батьками. "Для дитини, — писав Василь Олександрович, — найбільшою несправедливістю з боку вчителя є те, що він, поставивши несправедливо, за її глибоким переконанням, незадовільну оцінку, прагне ще й до того, щоб за цю оцінку її покарали батьки. Якщо дитина побачила, що вчитель обов'язково хоче повідомити батьків про двійку, вона озлоблюється і проти вчителя, і проти школи. Розумова, а тим більше фізична праця стає для неї ненависною.

Психолог Д.Б. Ельконін, досліджуючи психологічні аспекти  шкільної оцінки, писав, що оцінка —  це націлена в лоб дитини гвинтівка. Але з цієї гвинтівки мають "вилітати" не лише негативні, а й позитивні  оцінки, які окрилюють вихованців, викликають позитивні емоції, стимулюють до активної діяльності.

Тому на сучасному  розвитку науки актуальним є пошук  нових методик, систем оцінювання діяльності учнів, які би враховували весь аспект життєдіяльності дитини

Предмет дослідження: оцінювання діяльності учнів в процесі фізичного виховання

Об'єкт  дослідження: відображення оцінки в системі фізичного виховання

Мета  роботи - дослідити стан оцінювання на сучасному етапі розвитку освіти в системі фізичного виховання

 

 

Завдання  роботи:

- виявити роль оцінки у процесі фізичного виховання

- розкрити функції  оцінювання

- дослідити  системи оцінювання в умовах сучасних тенденцій

Курсова робота представлена на 38 сторінках друкованого тексту та складається з вступу, II розділів, висновків . Список використаних джерел включає 23 найменування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ОЦІНЮВАННЯ  В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1.1 Місце оцінки  в навчально-виховному процесі

Шкільне життя  дитини яскраве й різноманітне. Воно заповнене різними видами діяльності і спілкування. А якщо деколи дитина і обмежує сферу свого спілкування, то це скоріше можна пояснити нормами поведінки, які їм були засвоєні в родині, а не усвідомленням учнем свого нового соціального стану, навчальні успіхи якого багато в чому визначають його місце в колективі класу.

З часом дитина починає розуміти залежність свого  положення від результатів своєї  навчальної діяльності, від оцінок. Чим більше школяр починає усвідомлювати  важливість і необхідність навчання, тим більшу увагу впливають на нього власні успіхи і невдачі в навчанні, адже про нього створюється громадська думка, яка в подальшому регулює відносини між ним та іншими. Також у разі відставання в навчанні школяр сподівається вирівняти становище, наздогнати товаришів, він вірить у свої сили. Педагог повинен прагнути організувати навчально-виховний процес так, щоб спілкування з учнем не ставилося в залежність від його досягнень або невдач в навчанні, не впливало на відношення до його особистості.

Вплив оцінки на зміну колективних зв'язків величезний, оцінка є не тільки показником рівня успішності, але й впливає на відносини в класному колективі.

Оцінка і  відмітка мають свої особливості  і наслідки. На цій основі обчислюють відсотки успішності, які ніяк не відображають первісного призначення відміток. Цифрове позначення досягнень з фізичного виховання в очах учнів знецінилося.

Інший недолік  оцінок полягає в тому, що для  дітей вони стають як би індикатором, своєрідним знаком, за яким вони починають  будувати міжособистісні стосунки. Так  складається недоброзичливе ставлення або навіть ворожість до "двієчника", виняткове становище "відмінників", відмінника, байдуже ставлення "трієчника" до навчання.

Подібна «фетишизація»  оцінок з боку значущих для дитини людей призводить до того, що школярі  дуже скоро усвідомлюють вплив оцінки на ставлення до них оточуючих. Не завжди справляючись з труднощами навчального життя, діти вже в молодших класах «отримують перші " навички "добування, знищення та створення оцінки», вдаючись часом до недозволеним прийомів (списування, самовільне виправлення позначки на більш високу, обман і пр.).

Тому слід позитивно оцінити  ідею Ш. О. Амонашвілі про «вчення  без відміток», щонайменше, в молодших класах. Воно покликане попередити негативні явища, які породжує шкільна оцінка в дитячому середовищі. Але. саме оцінка дає дитині розуміння того, що вона вже досягла, що опанувала, а що виходить у неї ще недостатньо добре, над чим ще треба працювати, чому навчитися.

Також оцінки недостатньо  точно відображають дійсний рівень знань і умінь школяра та його розвитку. Це відбувається тому, що важко виробити точні критерії успішності, насамперед з фізичного виховання, щоби вони охоплювали всю його програму; і що важливо - оцінювання все одно суб'єктивне, тому що оцінює учнів вчитель - жива людина, яка доброзичливо або скептично ставиться до учня, а вимоги різних учителів до теоретичних знань і фізичного розвитку учня неоднакові. Але яким би не був учитель справедливий, все одно, осягнути цю справедливість дорослого діти не в змозі. Щоб уникнути породження неусвідомленого конфлікту внаслідок не відповідності виставленої оцінки з рівнем вимог програми фізичного виховання до учня, необхідно формувати навички самоконтролю та самооцінки, контролю і оцінки і самих рівнів вимог.

Ельконін пише: «Розуміння дитиною оцінки, поставленої вчителем, вимагає досить високого рівня самооцінки, а це приходить не відразу. Без цього діалог учителя з учнем за допомогою відміток схожий на розмову двох глухих.

Оцінка не відображає міру зусиль учня в навчальній роботі, роботі над собою. Відомо, що одному школяреві навіть "трійка" дістається з великими труднощами, а іншому і "п'ятірка" - без особливих зусиль. З точки зору оцінювання вчителем здібностей учнів ці відмінності не видно. Крім того, та чи інша оцінка не показує ті вміння, які оцінені вчителем.

Не однакова успішність учнів  ставить перед учителем проблему її вирівнювання. Однак в умовах звичайної методики навчання фізичним вправам, розрахованої на середнього учня, її вирішити, практично не вдається.

Все вищесказане це - вразливі сторони оціночних цифрових позначень. І все-таки, якщо навчання без оцінки неможливо, то треба визнати право на існування відповідних позначень, що відображають реальний рівень знань, умінь, навичок та розвитку учнів.

Отже, шкільна оцінка була, є і залишатиметься в навчальному процесі, але в ідеалі вона повинна: ​​давати точну і об'єктивну характеристику рівня знань і рівня розвитку учня; відображати все багатство змістовної сторони цих знань, умінь і навичок.

У такому разі умовні цифри-позначки прирівнювати до якихось кількісним еквівалентам не є правильним і правомірним. Подання результату оціночної діяльності у вигляді цифри-позначення  допустимо тільки лише в дослідницьких процедурах, коли цим оцінкам надається кількісна перевага для подальших статистичних операцій та кількісного аналізу педагогічних явищ. Таким чином шкільна оцінка-це узагальнена інформація про якість навчального процесу.

Завдання школи, щоб учень проявив любов до спорту і проніс його через усе  своє життя. А це дуже складна річ - виховати потребу у фізичній культурі. Покращуючи результат і тим самим підвищуючи свою оцінку, учень отримує заохочення своїм діям. Оцінка в руках учителя - це інструмент педагогічного впливу на учня. Оцінка мотивує учня займатися з великим інтересом.

Необґрунтована  похвала, випадкові оцінки нівелюють  відчуття успіху. Потрібно вміти бачити реальні зміни, гідності дітей, хоч  би малі вони не були, і вчасно підтримувати учня.

Успіх починається  з визнання дітьми права вчителя  вчити. Авторитет, особистість учителя, його різноманітні достоїнства, інтереси є запорукою успіху учнів.

 

1.2 Функції оцінювання діяльності учнів в процесі фізичного виховання

Система оцінювання і контролю навчальних досягнень учнів не тільки фізичного виховання, а й в педагогіці загалом передбачає реалізацію таких основних функцій:

— навчальної — поліпшення якості знань, умінь та навичок учнів;

—  виховної — формування важливих якостей особистості: відповідальності, здатності до подолання труднощів, самостійності, вольових якостей;

— розвивальної — насамперед розвиток фізичних якостей: сили, спритності, швидкості і т.д., а також суміжно розвиток волі, уваги, мислення, пам'яті, їх пізнавальної активності й самостійності;

— діагностичної —  визначення видів знань та умінь, їх якісних характеристик, властивостей і рівнів оволодіння ними учнями відповідно до поставлених цілей;

— коригувальної —  виявлення прогалин і помилок  у знаннях і вміннях, техніці вправ тощо, з'ясування причин їх виникнення;

— прогностичної —  передбачення шляхів розроблення методики навчання предмета загалом, його результативності у варіативних умовах;

— стимулюючо-мотиваційної — сприяння формуванню адекватної самооцінки, виникненню бажання вчитися, вдосконалюватися.

Навчальна функція полягає  у забезпеченні зворотного зв'язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. В ньому беруть участь два суб'єкти — вчитель і учень. Тому система фізичного виховання може функціонувати успішно лише за умов дії прямого й зворотного зв'язку. У процесі традиційного навчання добре проглядається в основному прямий зв'язок (учитель знає, який обсяг навчальної інформації має сприйняти й усвідомити учень; висловлюючись образно — що "на вході в голові учня"), але складно, епізодично налагоджується зворотний зв'язок (який обсяг знань, умінь і навичок засвоїв учень). Варто зауважити, що в процесі індивідуального навчання в основному є можливості забезпечувати як прямий, так і зворотний зв'язок. Систематично й цілеспрямовано працюючи над аналізом рівня засвоєння навчального матеріалу учнем, учитель сприяє підвищенню ефективності навчального процесу.

Виховна функція полягає  у впливі контролю й оцінювання навчальної діяльності на формування в учнів  низки соціально-психологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, дбайливості, охайності, наполегливості та ін.

В.О. Сухомлинський розглядав  процес оцінювання навчальної діяльності вихованців у широкому контексті  виховання всебічно розвиненої особистості. "Специфіка роботи вчителя така, — писав педагог, — що він постійно оцінює роботу своїх вихованців. Характеризуючи якість знань, а значить і якість праці, оцінка має яскраво виражений моральний смисл. У ній закладений стимул, під впливом якого в дитини повинне утверджуватися прагнення бути хорошою і не бути поганою. Завдяки оцінці дитині має бути не байдуже, якою людиною її вважають люди — працьовитою чи недбайливою. Цей вплив оцінки стає виховною силою тільки за тієї умови, коли оцінка гармонійно зливається з внутрішніми духовними силами дитини. Оцінка стає в руках учителя інструментом виховання, якщо вона пробуджує дитяче бажання вчитися і допомагає цьому бажанню, а не карає за небажання. Ще гірше, коли незадовільна оцінка ставиться дитині за невміння вчитися: звикаючи до думки, що вчитель вважає її ні до чого не здатною, дитина обманює, лицемірить. Невміння, якщо вчитель не поставився до нього як до маленького лиха, породжує велике лихо — лінощі, недбайливість".