Анализ финансовой деятельности предприятия

ify">     постійні  витрати ─ р. 070, 080.

     Маржинальний  дохід підприємства складає суму постійних витрат і прибутку. Тоді поріг рентабельності (Прен) ─ це відношення суми постійних витрат до питомої ваги маржинального доходу у виручці: 

      ,                                                    (2.1) 

де Впост  – постійні витрати;

     МД – маржинальний дохід. 

     В 2007 року поріг рентабельності склав 2100 тис. грн., в 2008 –3112,2 тис. грн., в 2009 – 3059,6 тис. грн., тобто це суми виручки, які необхідні для покриття всіх витрат підприємства, рентабельність при цьому дорівнює нулю. За допомогою цього показника розраховуємо запас фінансової стійкості:  

     ЗФС = ВР - Прен      (в абсолютному виразі)                                    (2.2) 

          (у відсотках)   ,                                          (2.3) 

де ВР – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. 

     В 2007 році запас фінансової стійкості склав 267808,6  тис. грн. або 100,78%), в 2008 – 367758,8 тис. грн. або 99,16%, в 2009 – 397442,4 тис. грн. або 99,24%. Це говорить про те, що у підприємства достатньо коштів для покриття всіх його витрат Але підприємству необхідно постійно відслідковувати величину запасу фінансової стійкості, оскільки падіння чистого доходу більше, ніж на величину запасу фінансової стійкості приведе до збитковості підприємства, а надалі і до - можливого банкрутства. 
 
 

     2.3. Аналіз ділової активності підприємства 
 

     Оцінка  ділової активності передбачає визначення результатів діяльності господарюючого суб'єкта через застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, які формують оптимальні співвідношення темпів росту й основних показників, а також обумовлюють проміжні й кінцеві результати діяльності.

     Фактори, які впливають на рівень ділової  активності, поділяються на:

     1) зовнішні, які не залежать від  діяльності господарюючого суб'єкта. До них відносяться фактори:

     міжнародного  рівня – загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики, міжнародна конкуренція;

     національні ─ політичні, економічні, демографічні чинники;

     ринкові ─ форми конкуренції, науково-технічні чинники, психологія споживача;

     2) внутрішні фактори, які безпосередньо  пов'язані з діяльністю підприємства. До них можна віднести:

     конкурентну позицію підприємства;

     принципи  його діяльності;

     ресурси і їх використання;

     маркетингову  ситуацію й політику;

     фінансовий  менеджмент.

     Зовнішні  та внутрішні фактори, що впливають  на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансовий добробут.

     Метою аналізу ділової активності є  розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій та причин їх змін з метою дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства і визначення потенційних можливостей підприємства для підвищення даного рівня.

     Інформаційним забезпеченням аналізу ділової  активності підприємства є форма  № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про  фінансові результати».

     Ділова  активність підприємства виміряється  за допомогою системи кількісних і якісних критеріїв.

     Якісні  критерії – широта внутрішніх і  зовнішніх ринків збуту, ділова репутація  підприємства, його конкурентоспроможність, наявність постійних постачальників і покупців готової продукції тощо. Дані критерії до-цільно зіставляти з аналогічними параметрами конкурентів, що діють у тій же галузі або сфері бізнесу.

     Кількісні критерії ділової активності характеризуються абсолютними й відносними показниками.

     Серед абсолютних показників необхідно виділяти обсяг продажу готової продукції  підприємства, товарів, робіт, послуг, прибуток, величину активів (авансованого капіталу).

     Ділова  активність підприємства обумовлюється  швидкістю оборотності його фінансових ресурсів. Тому виконання аналізу  ділової активності передбачає розрахунок коефіцієнтів та періодів оборотності.

     В табл. 2.8 представлено коефіцієнти оборотності  фінансових ресурсів.

     Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент.

     Підприємство реалізує за 2007 рік 2,08, 2008 – 1,34, 2009 – 0,97 продукції, виходячи з наявної вартості окремих видів його активів. З розмірами виручки від реалізації, а, отже, і з оборотністю активів пов’язана відносна величина комерційних та адміністративних витрат: на протязі аналізованого періоду оборот на 2007 рік став швидше, а отже була меншою відносно кожного обороту сума цих витрат, на 2008 та 2009  роки навпаки – сума цих витрат збільшилась.

     На 2007 рік відбулося прискорення обороту кругообігу фондів підприємства, що привело до прискорення обороту й на інших стадіях операційного циклу. А на 2008 – 2009 роки – навпаки на стадіях постачання, виробництва, збуту, розрахунків за готову продукцію відбулося зниження обороту.

     Швидкість реалізації запасів за 2007 рік 18,76, 2008 – 16,74, 2009 – 13,56, тобто ефективність діяльності підприємства з закупівлі сировини, матеріалів, виробництва, збуту готової продукції зменшуэться. Ефективність політики підприємства з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацію продукції в кредит та рівень комерційного ризику, зумовленого подібними

 

     

     Таблиця 2.8

     Коефіцієнти оборотності економічних та фінансових ресурсів підприємства у 2007 – 2009 роках 

     Примітка: індекси «п» та «к» біля рядків балансу означаються відповідно початок та кінець звітного періоду. 
 

 

фінансовими відносинами за 2007 рік 6,96, 2008 – 2,34, 2009 – 1,51

     За 2007 рік на 46,32, масштаб діяльності підприємства забезпечується власним  капіталом, а в 2008 та 2009 роках даний показник має від’ємне  значення, тобто підприємство максимальною мірою використовує кожну грошову одиницю вкладених власниками коштів.

     Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму. В табл. 2.9 представлено періоди оборотності фінансових ресурсів підприємства. Результати аналізу ділової активності проілюстровано на рис. 2.1.

     Таблиця 2.9 

     Періоди оборотності економічних та фінансових ресурсів підприємства у 2007 - 2009 роках 

     Примітка: якщо звітний період рік – 360 днів, півріччя – 180 днів, квартал – 90. 
 
 

 

     Рис 2.1 Динаміка коефіцієнтів оборотності  фінансових ресурсів підприємства «Кременчекм`ясо» 

     Коефіцієнт  оборотності власного капіталу свідчить про те, наскільки масштаб діяльності підприємства забезпечується власним  капіталом. Якщо у аналізованого  підприємства цей коефіцієнт має  високе значення і до того ж перевищує  середньогалузевий показник, це свідчитиме про те, що підприємство максимальною мірою використовує кожну грошову  одиницю вкладених власниками коштів такі дані спостерігаються тільки у 2007 році в 2008 та 2009 роках даний коефіцієнт набагато зменшився, що являється негативним для підприємства, бо воно функціонує за рахунок зовнішніх факторів, тобто за рахунок кредиторської заборгованості.

     За 2007 році значення періоду оборотності  дебіторської заборгованості є меншим від кредиторської, тобто існують можливі труднощі зі своєчасністю розрахунків з постачальниками, бюджетом, персоналом, страховиками тощо. За 2008 та 2009 рік значення періоду оборотності дебіторської заборгованості є більшим від кредиторської, тобто це свідчить про низький рівень платежів з боку дебіторів. 

2.4. Аналіз  рентабельності підприємства 
 

     Рентабельність  демонструє ефективність фінансово-господарської  діяльності підприємства та показує  скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) –  активів, власного капіталу тощо.

     Підприємство  вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції покривають витрати виробництва, і, крім того, забезпечують прибуток, достатній для нормального  його функціонування.

     Основні завдання аналізу рентабельності:

     оцінка  ефективності діяльності підприємства на поточний момент;

     виявлення зміни рентабельності протягом певного  періоду;

     визначення  резервів зростання рентабельності.

     Рентабельність  оцінюють із різною метою залежно  від потреби. Найчастіше рентабельність підприємств оцінюють потенційні інвестори  з метою визначення доцільності  інвестування коштів. Для державних  підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних підприємствах  оцінку рентабельності проводять власники й директори з метою прий-няття необхідних управлінських рішень, спрямованих на підтримку або підвищення рівня рентабельності