Зовнішньоторговельні угоди з купівлі-продажу послуг

За даними Держкомстату України, в період з 2006-2008 роки обсяги експорту та імпорту послуг зростали (в 2009 році ці показники знизилися)(див. табл.2.1). Для прогнозування подальшої ситуації на ринку послуг була використана лінія тренду (для її побудови була використана програма Excel), що показує загальний напрямок зміни тенденцій ринку послуг(рис. 3.1).

Рис. 3.1. Прогноз торгівлі послугами України  з іншими країнами, тис. грн

Торгівля послугами  сьогодні набуває все більшого значення. Вона є однією з перспективних сфер економіки, що швидко розвивається та розширюється, здійснюючи помітний вплив на розвиток національної економіки, набуваючи зростаючого значення в соціальному житті населення. Випереджаючі темпи зростання торгівлі послугами – це характерна особливість зростання сучасної світової економіки. Хоча місце України на світовому ринку можна охарактеризувати як доволі скромне (її частка в сумарному експорті та імпорті послуг складає приблизно 0,3-0,4%), але очікується, що в Україні швидкий розвиток торгівлі послугами буде продовжуватися і надалі(рис.3.1).

Одним із шляхів забезпечення розвитку ринку послуг України стало її повноправне членство в міжнародній торговельній системі, найвпливовішим інститутом якої є Світова організація торгівлі (СОТ).

Ця організація  виникла 1 січня 1995 року і являє собою  постійно діюче інституційне утворення  країн, які беруть участь у світовому  поділі праці та обміні товарами з  метою удосконалення взаємного  співробітництва. Головною метою організації  є реалізація комплексу угод системи ГАТТ і регулювання міжнародних правил при здійсненні торговельних відносин.

Сьогодні в  рамках СОТ діють угоди, останнього раунду багатосторонніх переговорів (Уругвайський раунд), основні з яких:

• Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка визначає єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами.
• Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у світовій торгівлі послугами.
• Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).
• Угода про сільське господарство тощо.

У сьогоднішній ситуації певна невідповідність нашого законодавства нормам СОТ призводить до того, що Україна опиняється на узбіччі світових потоків товарів, послуг, інвестицій.

Натомість членство в СОТ, яку часто називають  «торговельно-економічною ООН», надало Україні значні економічні переваги, зокрема:

1. Суттєве зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі світові ринки дало змогу збільшити експорт вітчизняної продукції.
2. Підвищення ефективності структури експорту за рахунок розвитку виробництва високотехнологічної наукомісткої продукції.
3. Одночасне поліпшення умов торгівлі з 135 країнами світу, на долю яких припадає понад 90% світової торгівлі. Приєднання до системи ГАТТ/СОТ дає можливість одержати режим найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ.
4. Членство в СОТ забезпечує справедливе розв'язання торговельних спорів. Навіть країна з невеликим потенціалом у міжнародній торгівлі може розраховувати на справедливий розгляд та розв'язання потенційних торговельних спорів з великими торговельними партнерами.
5. Вступ до СОТ пов'язаний із системною трансформацією українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, що довели свою ефективність протягом десятиріч у найрозвиненіших країнах світу.
6. Участь України в процесі багатосторонніх переговорів щодо подальшої лібералізації світової торгівельної системи, як повноправного учасника, дає змогу Україні у повному обсязі відстоювати національні економічні інтереси, виходячи з власної ринкової стратегії.
7. Членство в СОТ - це ще один потужний інструмент захисту національних виробників від недобросовісного імпорту.

Членство в  СОТ – це чинник стабільного і  передбачуваного розвитку економіки  України. Набуття Україною членства в СОТ справило значний позитивний вплив на розвиток зовнішньої торгівлі і повинне стати запорукою стабільності і передбачуваності розвитку за рахунок забезпечення гарантованого доступу до світових ринків товарів, робіт, послуг.

Завдяки вступу до СОТ повинна зменшитись вартість українських товарів на польському ринку в середньому на 10–15%, а на турецькому – на 7–12%.

У сучасних умовах при визначенні геоекономічної політики та інтеграційних пріоритетів Україна  виходить з особливостей розвитку власного експортного виробництва з урахуванням стану зовнішньої торгівлі та світового ринку товарів і послуг, можливостей використання наявного в країні природно-ресурсного, виробничого, інтелектуального та інфраструктурного потенціалів, які мають світове значення, граничної дефіцитності власних фінансових ресурсів і впливу зовнішніх інвестицій, стану міжнародного руху капіталів тощо.

Міжнародне  економічне та соціальне значення має  унікальний рекреаційний комплекс, до якого входять Азово-Чорноморський, Карпатський та Поліський під комплекси. Унікальні бальнеологічні природні ресурси можуть стати природною базою розвитку загальноєвропейського туристично-рекреаційного господарського комплексу. Окремі його підрозділи можуть доповнюватися господарськими галузевими виробництвами світового значення.

Великий регіон України – Лісостепова і Степова  зони – мають агрокліматичні умови  та земельні ресурси світового значення. Тут можуть вироблятися продукти харчування, які забезпечуватимуть  продовольством населення багатьох країн [93].

Значною є роль України у світогосподарських зв'язках  і як транзитної держави, на її території зосереджено значний транспортний потенціал загальноєвропейського і світового значення. Це стосується нафто - і газопроводів, продуктопроводів, ліній електропередачі, які зв'язують Україну з іншими країнами, морського і річкового транспорту, транзитних залізничних шляхів та автомобільних коридорів, що ведуть з Європи в Азію.

Зазначений  геоекономічний потенціал може забезпечити  Україні належне місце у світовому господарському комплексі і бути конкретною базою для розробки перспективних планів розвитку і розміщення продуктивних сил держави. Важливе завдання нині – своєчасно і повною мірою скористатися ними. Зробити це дуже непросто навіть з допомогою глобального ринку. Тому пошук можливостей забезпечити вигоду від глобалізації, перетворити глобальну ринкову силу в продуктивну силу для національної економіки, комплексно використовуючи комбінацію глобалізації з регіональною самодостатністю і забезпеченням національних інтересів – це надзвичайно складне теоретичне і практичне завдання для науки про продуктивні сили та регіональну економіку [93].

Про велику складність розвитку національної економіки в  умовах діяння закономірності глобалізації говорить наявний світовий досвід, який має повчальне значення для України при виробленні власної політики світогосподарських зв'язків. Складний і суперечливий економічний розвиток світового співтовариства супроводжується час від часу загостренням кризових соціальних та економічних процесів, що свідчить про відсутність ефективних і надійних механізмів їх регулювання. Посилюється транснаціоналізація економіки, формується заданий поділ праці і територіальна структура світової економіки, розвиваються дедалі тісніші регіональні інтеграції країн у єдині системи. У їх складі виділяються територіальні ядра економічного розвитку (їх ще називають центрами світової сили або суперрегіонами) і периферія (глобальне село). Ядрами міжнародних економічних об'єднань виступають держави-метрополії з найрозвинутішими продуктивними силами, що забезпечує їм лідерство в цих об'єднаннях. Рушійною силою і активним регулятором їх економічного розвитку є світовий ринок, який виступає специфічною системою відносин і надає їм додаткової сили. Ця додаткова сила полягає у значно вищій продуктивній здатності залученого до господарського обороту ресурсного потенціалу світу, що забезпечує їм певні конкурентні переваги на міжнародному ринку. Створюється ситуація, коли завдяки глобальним ринковим відносинам до сфери господарської діяльності залучаються найрезультативніші продуктивні сили, які забезпечують найбільший ефект. Це – один з шляхів досягнення і збереження лідерства в розвитку, подолання значних труднощів, які виникають в економічній діяльності. Економічні центри для збереження регулюючого статусу розширюють і посилюють сферу свого впливу, залучаючи до своїх систем нові країни на вигідних для них умовах або відмовляючи новим країнам-кандидатам у такому союзі у зв'язку з можливою потенціальною загрозою для власного добробуту. Вони залишають їх як резерв впливу в майбутньому і використовують своє монопольне географіко-економічне становище для експансії у ці країни [8, с. 41–48]

Реформування  зовнішньоторговельного режиму України  має стати фактором забезпечення економічної безпеки країни, транспарентності економічних реформ, привабливості нашого економічного середовища, вирішення питань формування позитивного сальдо торговельного та платіжного балансу, скорочення дефіциту державного бюджету, залучення іноземних інвестицій, що має стати вагомим поштовхом для подальшого реформування національної економіки і входження України до світового економічного співтовариства як повноправного і стабільного партнера.

3.2. Обґрунтування підвищення ефективності зовнішньоторговельних угод з торгівлі послугами

Міжнародне  економічне співробітництво в сучасних умовах є великим стимулом розвитку світової економіки. Зовнішня торгівля всіх країн збільшується значно скоріше  на відміну їх сукупного національного  продукту. Зараз неможливо уявити країну, народне господарство якої розвивалось би без її участі в світовому господарчому обміні; від ступеню інтеграції економіки в міжнародний розподіл праці залежить рівень промислового та сільськогосподарчого виробництва. Активізація зовнішньоекономічних зв'язків стала однією з головних вимог функціонування економічного комплексу країн на сучасному етапі - із залученням найновіших досягнень науки і техніки, здатних забезпечити інтенсивний розвиток промислового та сільськогосподарчого виробництва.

У розвитку економічних  зв'язків та співробітництва українських  підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє міжнародний  контракт. Як і всяка цивільно-правова  угода, зовнішньоекономічний контракт має відповідати ряду загальних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності угоди.

Міжнародні  економічні договори з торгівлі товарами і послугами мають надзвичайно важливе значення як для економіки країн, що беруть у них участь, так і для світового господарства в цілому. В умовах зростаючої взаємозалежності різних країн, цілих регіонів виникає гостра потреба економічного співробітництва. У свою чергу, економічне співробітництво позитивно сприяє вирішенню питання про сумісність національних економік різних країн. Адже саме тут виникають проблеми, пов’язані, приміром, із стандартизацією та уніфікацією в промисловості, сільському господарстві, науці і техніці.

Немає необхідності доводити, що відокремлення економіки  будь-якої країни від світового господарства не сприяє її соціально-економічному розвитку, зростанню добробуту людей. Укладення міжнародних економічних договорів з торгівлі товарами і послугами, з одного боку, впливає на ефективність економічного розвитку, задоволення суспільних потреб народного господарства і населення відповідної країни, з іншого боку, економічне співробітництво між країнами розширює можливості на мирній основі вирішувати всі назрілі проблеми. Розвиток міжнародних економічних відносин через укладення відповідних договорів між країнами стабілізує їхні економічні зв’язки на взаємовигідній основі.

Міжнародний економічний  договір слід розглядати не лише як правову форму відповідних економічних  зв’язків між різними країнами, джерело міжнародного економічного права, а й як основне джерело  зобов’язань. Юридичне їх закріплення дає можливість у разі необхідності захистити у відповідний спосіб ті чи інші права й інтереси, якщо вони порушуються у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань, що випливають з міжнародних економічних договорів [84].

Міжнародний економічний  договір слід також розглядати і як інструмент виявлення волі сторін, відповідно до чого встановлюються, змінюються або припиняються відносини, пов’язані із зобов’язаннями.

Отже, міжнародний  економічний договір — це добровільна  угода між двома або кількома державами, міжнародними організаціями, відповідно до якої встановлюються, змінюються або припиняються їхні взаємні права та обов’язки. Міжнародний договір характеризується як основне джерело міжнародного права завдяки трьом обставинам. По-перше, договірна форма дозволяє досить чітко сформулювати правочину та зобов'язання сторін, що сприяє тлумачення і застосування договірних норм. По-друге, договірним регулюванням охоплені нині всі без винятку галузі міжнародних відносин, держави послідовно замінюють звичаї договорами. По-третє, договори найкращим чином забезпечують узгодження та взаємодія міжнародних норм і норм внутрішньодержавного законодавства. Саме з всіх цих обставин випливає ефективність здійснення зовнішньоторговельних угод. .

Висновок  до розділу 3

1. Розвиток сфери послуг в Україні потребує активізації залучення в цю сферу інвестицій, в т.ч. іноземних. Залучення іноземного капіталу в українську економіку буде сприяти не тільки надходженню необхідних фінансових ресурсів, але й передових, технічно ефективних методів реалізації послуг, що сприятиме підвищенню їх якості і доступності, культури обслуговування та в кінцевому рахунку - підвищить конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг та значно зміцнить позиції України в міжнародному обміні послугами.

2.На динаміку розвитку ринків послуг суттєво впливає активність приватного сектору. Тому державна політика має бути спрямована на створення сприятливого середовища для розвитку малого і середнього бізнесу у цій сфері, як це має місце в багатьох країнах світу.

3.Для подальшого розвитку сектору послуг в Україні першочергового значення набуває розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та, насамперед, Інтернет та електронної і мобільної торгівлі, які набувають все більшого впливу не лише на організацію діяльності окремо узятих підприємств шляхом скорочення витрат, підвищення мобільності та конкурентоспроможності, але і в значній мірі визначають напрямки та подальші темпи розвитку як інших видів послуг, так і інших галузей економіки країни.